Ця розхристана фігура —
Це Данилко-нечепура.
Здавна ножиці та мило —
Вороги цього Данила.
Щітки він боїться — страх,
Від води аж щулиться.
Весь у крейді, в реп'яхах
Швендяє по вулиці.
От прийшов до зоопарку
(Він в паркані знає шпарку.)
Бачить — клітка.
В клітці видко —
Хтось в шпичках, нечепурний,
Дуже дивний і страшний!
Лиш зробив Данило крок,
Як отой:
Фурр… фур! Хрок… хрок! —
І задкує у куток,
Розчепіривсь, важко дише,
Виглядає все страшніше!
На страховище несміло
Ще дивився б наш Данило,
Та служник гукнув:
— Доволі!
Відійди-но! Здуру
Пропустили на контролі
Цього нечепуру!
Гість такий —
Видати зразу —
За образу й дикобразу!
Дикобраз нервовий в нас,
Бач, злякався дикобраз!..