Рівно вісім. Вже пора.
Виряджають школяра.
Баба внука зачесала
Волосок до волоска.
Мама куртку застібала
До останнього гачка,
Підтягнула комірець —
Ну школярик — молодець!
Любо — хто не гляне:
Личенько рум'яне,
Грає в пряжці від паска
Сонце полум'яне.
Мов дзеркальні чобітки.
На портфелі — два замки.
Козирок горить, як жар
На новім картузику.
Браво так іде школяр,
Мов іде під музику!
Скоро друга, Вже пора.
Зустрічають школяра.
Принесла бабуся щітку,
Нитку в голку вділа,
Мама воду гріє швидко
І готує мило…
…Двері відчиняються,
І школяр з'являється…
Куртка нарозпашку,
Ґудзиків — ні сліду.
Упізнати важко
Хлопчика по виду:
Руки, носик і щока
Від чорнила чорні.
Без одного каблука
Чобітки моторні.
Ані пряжки,
Ні паска.
На портфелі —
Слід замка.
На картузику новому
Половина козирка!
Довго баба чистить, шиє…
Довго мама милить, миє…
Буде внук одягнений;
Буде чистий син…
Аж до ранку раннього —
До восьми годин!