— О, як ми ображені гірко без міри!
Нас двадцять чотири,
Нас двадцять чотири,
Нас двадцять чотири брати кольорові
Жило у чудовій картонній будові.
Були ми блискучі; довгасті, веселі,
І кожен лежав у окремій постелі,
І вся наша дружна родина раділа,
Коли нас придбали
Для доброго діла.
От юний художник Васько вчора зрання
Нас в школу поніс на урок малювання.
От наші картонні відсунулись двері…
Як мріяли ми погулять на папері!
Як щиро бажали художнику Басі,
Щоб Васин альбом
Став найкращим у класі! Але…
Нас чекали ганьба і розлука:
Він нами стріляв, наче стрілами з лука!
Ми з тріском летіли під шафи, під парти…
Такі у художника нашого жарти.
…Немає в нас ліжок, Немає квартири…
Нас хворих і куцих
Лишилось
Чотири…