Прозвали Коротулькою.
Гримів у класі сміх.
Мій друг Левко Борулько
Сміявся довше всіх…
Я образилась до сліз,
А він з порадами поліз:
Ти, Коротулько, не барись,
Ти мерщій рости берись!..—
…Чи мені купить «платформи»,
Щоб підняти ріст до норми?
Чи берет-помпон мене
Трохи вгору підсмикне??
Чи благати джина з казки:
Доточи росток, будь ласка! —
Бо людині ой не просто
У житті набрати росту…
Ні!.. Знайшлася інша сила:
Спорт я змалечку любила,
І мої старання вчитель
У шкільнім гуртку помітив.
Я тренувалась день при дні,
Як тільки мала змогу.
І ось змагання навесні
Приносять перемогу:
У стінгазеті мій портрет,
Стаття на всю колонку…
Левко зрадів: — Тримай букет!
Вітаєм чемпіонку! Вважай: у класі — це не сміх —
Ти, Коротулько, вище всіх!