Вiн приставив палець до чола, потiм схрестив руки на грудях, далi заклав їх за спину, вiдтак засунув у кишенi.
I тут обличчя його посвiтлiшало.
- Ага!.. Ось. - Вiн витягнув з кишенi гумову надувну кульку. Звичайну кульку, яку надувають пiд час свят i пускають у небо. Жовту.
- Ти запитуєш, скiльки разiв? Поки не надмеш цю кульку. Тримай.
Нарештi вони вирушили додому - допитлива Варвара i пустун Малько-Ванько. їх чинно вiз Драндулет-Кабрiолет. Професор та Рукастики-Смугастики ще довго махали їм услiд i бажали щасливого повернення.
Вони проїхали Похмурий тунель, проминули Триколiрний замок i виїхали на пряму дорогу, яка вела за околицю Чарiвної Круговертi.
Та на цьому пригоди наших героїв не закiнчилися.
Коли вони вже збиралися залишити чарiвну країну, їх зупинило П'яте Колесо:
- Стiйте! Попереду - страшна небезпека!
Дiд Драндулет уповiльнив хiд:
- Яка небезпека? Де вона?
- Попереду. Там, куди ви їдете.
- Ми їдемо до Замкненого Кола, - поважно мовив Дiд Драндулет. Звiдти ми виберемося на потрiбний нам шлях.
- Нiкуди ви звiдти не виберетесь. Там зiбралися всi автомашини...
Попереду наростав якийсь глухий шум.
- Це вони...
- Ой, а чи не можна повернути назад? - захвилювалась Варя.
- Не-е-е можна, - заперечив Дiд Драндулет. - Тут нi повертати, нi зупинятися не можна. Заборонено. Всi дороги ведуть до Замкненого Кола.
Його немов магнiтом тягнуло - котився дедалi швидше й швидше. Поворот i...
...вiдкрилось Замкнене Коло!
- Тримайтеся! - гукнув Дiд Драндулет.
П'яте Колесо прудко стрибнуло на зап'ятки - там виявилося затишне гнiздо-заглиблення.
За мить вони опинились у вирi машин.
УНИКАВ ДИМУ, А ВПАВ У ВОГОНЬ
Праворуч, лiворуч, спереду, ззаду - скiльки сягало око - мчали найрiзноманiтнiшi автомобiлi. Нi на мить не зупинявся цей величезний потiк.
Варя помiтила, що праворуч машини їдуть трохи повiльнiше, а далi - ще повiльнiше.
- Дiдусю! - гукнула вона. - Отам тихiше!
Старий перебрався у сусiднiй ряд, потiм - у сусiднiй сусiднього, поки не прибився до самого узбiччя, де рух був зовсiм неквапливий. Тут їхали старi, деренчливi й малопотужнi автомашини.
- Дивись, - штовхнув Малько-Ванько дiвчинку Варю, - це ж нашi знайомi... Ей! Е-ей!
Попереду на кривих колiщатах дрiботiв Жучок, а ззаду поскрипував Пiкап. Але вони нiчого не помiчали - як заведенi котили й котили вперед по колу.
Як зупинити потiк машин, розiрвати чарiвне Замкнене Коло?
I тут Варя згадала: "Якщо тобi буде важко, зупинись, подумай. Вдихни глибоко кiлька разiв..."
Вона дiстала з кишенi заповiтну кульку.
- Що це? - запитав Малько-Ванько.
Варя почала мовчки надувати кульку.
- Дай менi! Я краще вмiю.
Та дiвчинка тiльки похитала головою. Вона сама, сама повинна...
Ось кулька стала завбiльшки з кулак, потiм - з Варину голову, потiм - як П'яте Колесо! "Лопне", - подумав перелякано хлопчик i загукав:
- Стiй!
I багато голосiв пiдхопили його вигук:
- Стiй! Стiй! Стiй!
Пролунав скрегiт гальм. Варя припинила надувати кульку й мiцно затиснула гумове кiльце в руцi. Освiтлена променями фар, яскрава куля погойдувалася високо над машинами.
Вiдчайдушний зойк пролетiв по Замкненому Колу:
- Ратник! Найсуворiший Ратник-Порадник! Стiйте!!!
Автомашини, якi рухалися ззаду, почали рiзко гальмувати, за ними зупинялись iншi - й так, поки все Замкнене Коло не зупинилося. "
Дiд Драндулет теж припинив рух i полегшено вiдсапувався:
- Приїхали! Оце перегони! Цiкаво, а хто нас зупинив?
Варя подивилась на жовту кулю, яка повiльно похитувалася в її руках, i все збагнула:
- Зрозумiла! Вони вважають її дружинником!