- Нi, Закон такий, як i в нас, тiльки все навпаки.
- Як то?
- А так. Де у нас лiворуч, там у них - праворуч, i навпаки. Одне слово, справжня викрутасiя. I так закрутили менi голову в цiй Дивовижнiй Викрутасiї, що я геть заплутався, де праворуч, а де лiворуч. Увечерi Знавець-Моргунець повiв дружину до Триколiрного замку i звелiв: "Лiворуч!", а я повернув праворуч. Усi пiшли до замку, а я зовсiм в iнший бiк. Iшов-iшов, iшов-iшов...
- Ну й?..
- I дiйшов до околицi. Ось тодi схаменувся i назад побiг - адже я повинен був стояти на вартi! А назустрiч - Громобiй зi своєю зграєю. Довелося тiкати до старшого брата, який залiзницю охороняє. Вiн мене i врятував... А потiм я крадькома пробрався до площi й побачив вас на вежi, - закiнчив свою розповiдь Рукастик-Смугастик.
- Чому ж машини так розсердились, коли ми надумалися вiд них тiкати?
- Вони бояться, що ви проберетесь до ворiт Триколiрного замку й звiльните дружину Знавця-Моргунця. Я чув, як вони змовлялися замкнути вас у пiдземних Залiзних печерах.
- А ти своєчасно з'явився i врятував нас, - розчулилась Варя i погладила Рукастика-Смугастика. - Можна, ми будемо називати тебе братиком?
- Можна, - серйозно хитнув головою той. - Ану, подивимося, що задумують бешкетники...
Вiн пiдкрався до дверей i трошки прочинив їх.
Бiля тротуару стояли двi машини - розкiшний Лiмузин та пошарпаний безносий Пiкап.
- Ох-хе-хе, життя тяжке-важке! - жалiбно гугнявив Пiкап. - Зранку як завантажать - борти трiщать, осi скриплять i ресори гнуться. Возиш-возиш важелезнi вантажi - i хоча б хто спасибi сказав. Зайву краплину мастила не виканючиш. Бензин брудний - карбюратор так чхає вiд нього, мов у тебе нежить... Зате вже тепер я вiдпочину! Стану легковою машиною...
- Ге-ге-га!- глузливо зареготав Лiмузин. - Як же це ти станеш легковою автомашиною?
- Дуже просто. Життя матиму легке...
- Дурницi, - вiдрубав Лiмузин. - Якщо ти вантажним з конвейєра зiйшов, вантажним i у брухт пiдеш... Ге! Легкого життя захотiв. Гадаєш, у мене життя легке? Що правда, то правда, мене пестять, лелiють i бережуть. Протирають не брудною ганчiркою, як тебе, а м'якою замшею. Кожну порошинку здувають. Напувають найчистiшим бензином, мастила теж не шкодують. Але зате ж я й працюю!
Неподалiк почулися гучнi крики.
- Хто там галасує?
- Це тягач зi своїм Причепом свариться.
Вигуки стали голоснiшими. Юрба наблизилася.
- Вiдчепись вiд мене нарештi!- репетував Тягач. - I чого ти прилип, як той Пилип? Куди я - туди й ти, Все життя тягаю тебе. Упорожнi ще так-сяк, а завантажений... Усi мої успiхи собi приписуєш. Набридло!
Звiдкiлясь вигулькнув Смiттєвоз. Вiн гучно пихтiв.
- З смiттям покiнчено! - загурчав вiн i висипав купу всякого мотлоху! - Хочу прибирати чистоту!
Вiн помчав геть.
- Дор-рогу! Дор-р-рогу!- раптом почувся чийсь голос. Задвигтiла земля.
Рукастик-Смугастик радiсно пiдскочив:
- Це Самоскид iде! Ось зараз...
- Вiдiйдiть! - гримав Самоскид. - Бо всiх засиплю, Геть з дороги!
Машини почали квапливо вiд'їжджати вбiк. Зчинилася штовханина.
- Зручна мить настала! Треба й нам тiкати, - про шепотiв Рукастик-Смугастик. - Тiльки цур: слухатись мене! Без мого дозволу нiкуди нi кроку. I в усьому дотримуйтесь порядку. Зрозумiли?
- Атож, - вiдповiли друзi.
ПIД ЗЕМЛЕЮ I В ПОВIТРI
Вони вискочили з пiд'їзду. I вчасно - Самоскид вже пiд'їжджав до дверей заднiм ходом. Кузов його повiльно пiдiймався. Ледве нашi герої встигли вiдбiгти, як на асфальт ринув потоком вологий пiсок.
- З тротуару не звертайте, - говорив Рукастик-Смугастик. Переходити вулицю слiд тiльки в спецiальне позначених мiсцях. Дотримуйтесь порядку...
Малько-Ванько несподiвано чхнув.
- Знову ти про порядок... Навiщо ж нам його дотримуватися? Машини он не дотримуються...
Рукастик-Смугастик зупинився нiби вкопаний.
- Як ти можеш таке казати? Якщо хтось порушує порядок, значить, по-вашому, всi повиннi його порушувати. I ти теж хочеш стати порушником?
Малько-Ванько розгублено позадкував.
- Я не хочу бути порушником, - промимрив вiн.
- Тодi все гаразд. Ходiмо.
На розi вони зупинились. Вулиця була безлюдною.
- Ось перехiд. Але... - Рукастик-Смугастик поважно пiдняв палець. - Спочатку подивимось лiворуч. - Навiщо?- здивувалася Варя. - Чого це лiворуч дивитися?
- За правилами, до середини вулицi треба дивитися лiворуч - тiльки з лiвого боку можуть з'явитися машини.
Друзi повернули голови й так рушили переходом.
- А тепер, - оголосив Рукастик-Смугастик, коли вони дiйшли до середини вулицi, що була позначена бiлою смугою, - повернiть голови праворуч.
Вони повернули голови i швиденько пiшли далi через вулицю. Вони були вже на тротуарi, як з провулка вискочив Жучок.
Вiн помiтив їх одразу i загальмував так, що аж закрутився на мiсцi.
- Ось вони! - заверещав Жучок. - Сюди, всi сюди!
Втiкачi кинулися до найближчого будинку, щоб знову сховатися у пiд'їздi. Та раптом двоє вогненних очей яскраво освiтили вулицю й помчали прямо на них.