Друзі перелякалися:
- Що? Що таке?
- Ми потрапили до лабіринту, - хмурячись, повідомив Дід Драндулет. - А все ота нетяма! - Він подивився на П'яте Колесо.
Те боязко відсахнулось:
- Хіба я що... крайній?
Діти відразу ж пригадали барвисту настільну гру-лабіринт, яку принесла одного разу в садок вихователька Олеся Василівна і познайомила з правилами гри. Важко, ой як важко було знайти вихід з лабіринту! Малькові-Ванькові принаймні це так і не вдалося. А Варя тільки один раз вибралася з плутанини ходів - і то завдяки підказкам подруг. А тут підказувати нікому...
- Виходить, - жалібним голосом спитала Варя, - ми можемо заплутатися і ніколи-ніколи не знайти звідси виходу?
- Чому? - здивувався Дід Драндулет. - Виходів з цього лабіринту скільки завгодно.
Тепер настала черга дивуватися друзям.
- Що ж це за лабіринт такий?
- Це лабіринт Чарівної Круговерті. Вам треба знайти правильний вихід з нього.
Друзі зажурилися. Справді, дивний якийсь лабіринт. Згори він нагадував ромашку або соняшник. Та це була така велика квітка, що по її пелюстках вільно проїжджали автомашини. Кожну пелюстку підтримували в повітрі опори різної височини - одна пелюстка була вище, друга нижче, третя знову вище і так далі.
Дід Драндулет пояснив дітям, що біля пелюсток чатують дружинники, які вказують виходи.
Справді, попереду з'явилися двоє вартових. На щиті одного була намальована телефонна трубка, на щиті другого - червоний хрест.
- Ось подивіться, - мовив Дід Драндулет. - Лівою дорогою поїдеш телефон-автомат зустрінеш, правою - лікарню. Але ж нам ні телефон, ні лікарня не потрібні, еге ж?
Він покружляв по пелюстці й зупинився перед жовтими Супутниками-Трикутниками.
- А вони що означають?
- Знаю, знаю! - загукала Варя. - Той, на щиті якого локомотив намальований, означає, що попереду залізничний переїзд без шлагбаума. А той, на якому стоїть чорний хрест, вказує на перехрестя. Так, так, мені Правильний Професор усе розповів.
Деякий час їхали мовчки. П'яте Колесо щось стиха бубоніло.
- Ой, що це таке?
Перед ними стояв Ратник-Порадник з круглим жовтим щитом, через який навкіс тягнулась широка чорна смуга.
- Ось він! - закричало радісно П'яте Колесо. - Ось він - вихід!
- Стривай! Що означає цей знак?
- Кінець обмежень. Можна їхати, куди хочеш. - І П'яте Колесо звернуло на дорогу, обабіч якої стояв жовтий Ратник-Порадник.
Старий намагався утримати його, та марно. Зрештою, він і сам не втримався і непомітно переїхав білу смугу...
Спалахнули сліпучі блискавиці. Пролунав грім. Настала непроглядна пітьма.
Хлопчик і дівчинка злякано притулилися одне до одного.
Невідомо, скільки часу пробули вони в непроглядній пітьмі... Та раптом все навколо яскраво освітилось!
Перед ними засяяв блакитними й червоними спалахами чудовий палац.
- Де ми?
Дід Драндулет трусився так, що весь кузов його ходуном ходив. П'яте Колесо десь зникло.
- За-за-за-ги-ги-ну-ли! - ледве вимовив старий. Малько-Ванько не зрозумів.
- Куди закинуло?
Над високими стрункими колонами біля входу до палацу блиснув голубий спалах, і Дід Драндулет трохи заспокоївся.
- У цьому палаці живе Краса - Мідна Коса! З її володінь жодній машині вороття немає...
Зненацька пролунав голос:
- Хлопчику й дівчинко, увійдіть до палацу!
Щойно друзі ступили на широкі мармурові сходи, що вели нагору, як і Дід Драндулет кудись зник.