Рукастик-Смугастик розмахував руками й гукав:
- Стрибайте, швидше стрибайте сюди!
Малько-Ванько знову подивився вниз.
Ой леле! Яка височінь! Зірвешся - кісток не визбираєш.
- Стрибайте! - волав Рукастик-Смугастик. - не бійтеся!
Майданчик тихо погойдувався у повітрі. Він то наближався до краю даху, то віддалявся.
Малько-Ванько поставив ногу на обніжок поручня.
- Куди ти? Впадеш! - схопила його за руку Варя.
- Відчепись! - її переляк ніби додав йому сміливості.
Він стрибнув.
- А-ах!- Варя затулила обличчя руками. Й тут же пролунав радісний вигук:
- А я вже на даху! Ур-ра!
Малько-Ванько радісно пританцьовував і махав Варі руками:
- Стрибай і ти! Це зовсім не страшно!
- Ні, ні, - відсахнулася вона. - Страшно!
Варя тільки хитала головою і відступала від поручнів.
- Не можу, - жалібно проквилила вона.
- Ех ти! - кинув зневажливо Малько-Ванько. - А хто ж буде рятувати бабусю? І маму, і тата?
Варя здригнулася. Бабуся така старенька, слабенька... Весь час п'є ліки. Як вона тепер буде?..
Невидима сила несподівано відірвала Варю від поручнів, підняла вгору...
- Па-а-адаю! - в розпачі скрикнула вона і ковзнула по краю даху. Нога зависла в порожнечі...
Та друзі підхопили дівчину і витягнули на дах.
- Боляче! - схлипнула вона. - Коліно здерла...
- Не біда, - утішав її Малько-Ванько. - Ти й так щодня коліна обдираєш...
- Тікаймо! - поквапив їх Рукастик-Смугастик. - За мною!
Вони побігли до горищного вікна. Покрівля гуркотіла під ногами.
- Оточуйте будинок! - почулися вигуки з площі. - Стережіть під'їзди!
Рукастик-Смугастик відчинив віконце й засвітив прив'язаного до пояса ліхтарика.
- Обережніше, - приказував він. - Стрибайте, тут невисоко.
Друзі стрибнули вслід за ним і почали злякано озиратися. Над головами у них перехрещувалися почорнілі дерев'яні бантини, по кутках невиразно біліло павутиння. На одній з них висів донизу головою Кажан. Він заворушився, блимкнув червонястими очицями й проспівав:
- Вештаються тут... дрімлюги. Нема від них спокою.
Розправив крила й неквапливо полетів у темряву.
З горища вони спустилися на сходи і побігли униз.
Але запізнились. Біля під'їзду вже нетерпляче гурчали машини, лунали вигуки:
- Пильнуйте їх! Не спускайте фар з дверей!
Рукастик-Смугастик сів на сходинку й зітхнув:
- Почекаємо трохи. Посидимо тут, нехай вгамуються.
- А потім? - з тривогою спитала Варя.
- Потім щось придумаємо.
Діти сіли один біля одного. Рукастик-Смугастик усе похитував головою і задумливо повторював:
- Ну й ну! Знавець-Моргунець ув'язнений у Триколірному замку... Ай-ай-ай!
Варя поцікавилась:
- А хто такий Знавець-Моргунець?
- Це могутній полководець! - відповів Рукастик-Смугастик. - Він надзвичайно добрий і справедливий. Гнів його страшний тільки тим, хто не хоче дотримуватися непорушного Закону Вулиць і Доріг у країні Чарівна Круговерть.
- Що за Чарівна Круговерть? - перебив Малько-Ванько. - Це ж наше місто!
- Для вас це, може, й місто, - відповів Рукастик-Смугастик, - а для нас, дружинників Знавця-Моргунця, це країна Чарівна Круговерть. На її вулицях повно-повнісінько коліс - і всі вони шалено крутяться, створюючи одну величезну круговерть. Колись, кажуть, не було дружини Знавця-Моргунця і були велика плутанина й безладдя, колеса котились навсебіч - тоді країна називалася Безнадійна Круговерть. Та прийшов цей чарівник з своїми відданими дружинниками, і вони вказали кожному колесу місце і напрям руху, визначили, куди і як крутитися, з якою швидкістю...
Малько-Ванько згадав, що вигукували машини там, на околиці, й сказав:
- Дружки-Кружки!
- Дружки-Кружки - це тільки один загін. А є ще Трикутники-Супутники, Ратники-Порадники... Вони стоять на всіх дорогах, перехрестях, провулках і керують рухом машин. А на головному, найбільшому, перехресті доріг стоїть сам Знавець-Моргунець. І так було багато літ. А нині...
- Що ж сталося тепер?
- Ось послухайте. Щовечора Знавець-Моргунець збирає дружинників і вирушає до кам'яного Триколірного замку. Там усі відпочивають, розповідають один одному різні веселі й повчальні історії. Тільки один Дружинник залишається на варті біля воріт - рано-вранці він повинен подати сигнал і відчинити їх.
- А машини? Що роблять уночі машини?
- Вони стоять там, де вказав Знавець-Моргунець. Жодна не має права зрушити з місця без його дозволу.
- Чому ж вони сьогодні заметушилися?
- Трапився надзвичайний випадок! - Рукастик-Смугастик у відчаї стукнув себе кулаком по колінцю. - Гоночний Громобій посмів порушити заборону й поїхати без дозволу. А всі машини рушили за ним - вони подумали, що Знавець-Моргунець дозволив їм їхати. А Громобій каже, що хтось штовхнув його по похилій площині.
- Хіба там була похила площина? - вихопилось у Малька-Ванька. Адже це він своєю рукою штовхнув Громобоя! Та хіба він думав, що таке станеться? - А я і не помітив... Виходить, це я в усьому винний?
Рукастик-Смугастик знову зітхнув і низько опустив голову.
- Я теж винний... Мені випала черга вартувати ворота Триколірного замку, а я... я не вартував...
- Як же це сталося? - запитали в один голос друзі.
- Це сталося... це сталося через країну Дивовижну Викрутасію.
- Як-ку країну? Де вона?
- Далеко, - махнув Рукастик-Смугастик. - За морем-океаном. Розумієте, мешканці Дивовижної Викрутасії приїздили до нас і хвалилися, що в них Закон Вулиць і Доріг правильний, а в нас неправильний. Ось Знавець-Моргунець і послав мене, щоб я подивився на їхній Закон Вулиць і Доріг.
- Ну то й що? Правильний у них Закон?
- Ні, Закон такий, як і в нас, тільки все навпаки.
- Як то?
- А так. Де у нас ліворуч, там у них - праворуч, і навпаки. Одне слово, справжня викрутасія. І так закрутили мені голову в цій Дивовижній Викрутасії, що я геть заплутався, де праворуч, а де ліворуч. Увечері Знавець-Моргунець повів дружину до Триколірного замку і звелів: "Ліворуч!", а я повернув праворуч. Усі пішли до замку, а я зовсім в інший бік. Ішов-ішов, ішов-ішов...
- Ну й?..
- І дійшов до околиці. Ось тоді схаменувся і назад побіг - адже я повинен був стояти на варті! А назустріч - Громобій зі своєю зграєю. Довелося тікати до старшого брата, який залізницю охороняє. Він мене і врятував... А потім я крадькома пробрався до площі й побачив вас на вежі, - закінчив свою розповідь Рукастик-Смугастик.
- Чому ж машини так розсердились, коли ми надумалися від них тікати?
- Вони бояться, що ви проберетесь до воріт Триколірного замку й звільните дружину Знавця-Моргунця. Я чув, як вони змовлялися замкнути вас у підземних Залізних печерах.
- А ти своєчасно з'явився і врятував нас, - розчулилась Варя і погладила Рукастика-Смугастика. - Можна, ми будемо називати тебе братиком?
- Можна, - серйозно хитнув головою той. - Ану, подивимося, що задумують бешкетники...
Він підкрався до дверей і трошки прочинив їх.
Біля тротуару стояли дві машини - розкішний Лімузин та пошарпаний безносий Пікап.
- Ох-хе-хе, життя тяжке-важке! - жалібно гугнявив Пікап. - Зранку як завантажать - борти тріщать, осі скриплять і ресори гнуться. Возиш-возиш важелезні вантажі - і хоча б хто спасибі сказав. Зайву краплину мастила не виканючиш. Бензин брудний - карбюратор так чхає від нього, мов у тебе нежить... Зате вже тепер я відпочину! Стану легковою машиною...
- Ге-ге-га!- глузливо зареготав Лімузин. - Як же це ти станеш легковою автомашиною?
- Дуже просто. Життя матиму легке...
- Дурниці, - відрубав Лімузин. - Якщо ти вантажним з конвейєра зійшов, вантажним і у брухт підеш... Ге! Легкого життя захотів. Гадаєш, у мене життя легке? Що правда, то правда, мене пестять, леліють і бережуть. Протирають не брудною ганчіркою, як тебе, а м'якою замшею. Кожну порошинку здувають. Напувають найчистішим бензином, мастила теж не шкодують. Але зате ж я й працюю!
Неподалік почулися гучні крики.
- Хто там галасує?
- Це тягач зі своїм Причепом свариться.
Вигуки стали голоснішими. Юрба наблизилася.
- Відчепись від мене нарешті!- репетував Тягач. - І чого ти прилип, як той Пилип? Куди я - туди й ти, Все життя тягаю тебе. Упорожні ще так-сяк, а завантажений... Усі мої успіхи собі приписуєш. Набридло!
Звідкілясь вигулькнув Сміттєвоз. Він гучно пихтів.
- З сміттям покінчено! - загурчав він і висипав купу всякого мотлоху! - Хочу прибирати чистоту!
Він помчав геть.
- Дор-рогу! Дор-р-рогу!- раптом почувся чийсь голос. Задвигтіла земля.
Рукастик-Смугастик радісно підскочив:
- Це Самоскид іде! Ось зараз...
- Відійдіть! - гримав Самоскид. - Бо всіх засиплю, Геть з дороги!
Машини почали квапливо від'їжджати вбік. Зчинилася штовханина.
- Зручна мить настала! Треба й нам тікати, - про шепотів Рукастик-Смугастик. - Тільки цур: слухатись мене! Без мого дозволу нікуди ні кроку. І в усьому дотримуйтесь порядку. Зрозуміли?
- Атож, - відповіли друзі.