На подвір'ї стрункими лавами стояли...
...ЗАГОНИ ВОЇНІВ!
Синіх - з круглими та квадратними щитами.
Жовтих - з круглими та трикутними щитами.
Білих - з щитами в синій та чорній рамках.
Смугастих - чорно-білих.
А перед ними... перед ними височів незвичайний богатир з дванадцятьма очима!
- Знавець-Моргунець! - прохрипів хтось у натовпі машин.
Знавець-Моргунець махнув рукою у білій рукавичці й громовим голосом скомандував:
- За-а-агони! На місці кро-о-оком руш!
У ту ж мить воїни почали розмірено крокувати на місці:
- Раз-два! Раз-два!
Яскраво-червоним вогнем спалахнули верхні очі ватажка. І всі разом, відбиваючи такт, заспівали:
Запалав червоний
Руху заборона.
Все стоїть!
Та ось згасли червоні очі. Запалали середні й залили все навколо променями золотавого світла.
Попередив жовтий:
Будь напоготові!
Через мить...
Згасли жовті очі, й відразу ж чистим зеленим вогнем засяяли нижні, смарагдові.
Ось зелений вогник
Рухатись дозволив.
Марш!
За знаком командира загони рушили з місця. Машини розсипалися врізнобіч і кинулись навтікача.
- Раз-два! Раз-два!
Знавець-Моргунець приймав парад.
- Вітаю вас, синьоокі Дружки-Кружки! - вигукнув він.
Перед ним проходив перший загін воїнів. Вони співали:
Вдень, вночі, у спеку й холод
Ми на варті, ми довкола
І на вулицях, в провулках,
На дорогах і завулках!
- Раз-два! Раз-два! - з'явився інший загін. Потім ще інший, потім ще... Нарешті з'явився загін Рукастиків-Смугастиків. І всі схожі між собою як дві краплі води.
- Вірні мої помічники! - вигукнув Знавець-Моргунець. - Охоронці порядку! Добрі та уважні Рукастики-Смугастики!
Загони проходили перед Знавцем-Моргунцем і прямували до воріт.
Коли пройшли останні лави дружинників, вулиця стала тихою і безлюдною.
Варя схаменулась: час їхати назад до своїх друзів!
Вона не гаючись знову стрибнула на сідло велосипеда й покотила слідом за дружиною Знавця-Моргунця.
Коли б з нею був вірний і кмітливий Рукастик-Смугастик, то застеріг би від прикрої помилки.
Вона їхала тією ж самою велосипедною доріжкою!