Нічого хорошого від урядування столицею України олігархом М. Бродським очікувати не варто. Що насправді він планує, знають дуже мало осіб. Але про дещо розповів пресі і сам М. Бродський. Особисто мене вразив його намір ліквідувати у Києві муніципальні газети, радіо і ТРК «Київ». Ось його слова: «Никаких муниципальных газет или каналов, пусть журналисты сами продукуют свой продукт, пусть это будет их собственность». [14] Ці ж самі наміри М. Бродський засвідчив 27 лютого 2006 р. у вкрай агресивному інтерв’ю власному «Обозревателю». [15]
Хай нікого не вводять в оману слова М. Бродського, нібито він має намір передати київські газети «Хрещатик», «Вечірній Київ», радіо «Столиця» і ТРК «Київ» журналістам - у них не вистачить коштів, аби їх придбати, тому ці ЗМІ у випадку здійснення планів пана Бродського, швидше за все, стануть власністю контрольованих ним же фірм та осіб. І в Києві знову буде монополя на інформацію, як за Л. Кучми. Комунальні і незалежні київські газети і телебачення, очевидно, дуже муляють комусь очі, ось з ними і вирішили розправитися остаточно. Але згадайте Помаранчеву революцію. Лише два телеканали в Україні - спочатку це був 5-й канал, а згодом і ТРК «Київ», транслювали в прямому ефірі Майдан і будили Україну. Тепер це комусь зайве. А хто питав думку самих киян, журналістів?
У випадку обрання М. Бродського депутатом Київради він намагатиметься втілити свої підступні наміри, посилаючись на те, що про це він відкрито говорив у ході виборчої кампанії, це, мовляв, було оприлюднено як програма його діяльності та підтримано виборцями. Тому київським виборцям слід дуже добре подумати, а ще краще зважити.
Надто турбує М. Бродського і футбольний клуб «Арсенал» - його він теж хоче позбутися. І навіть причину називає: бачте, він уболіває за «Динамо». Дуже дивний і вкрай сумнівний футбольний намір М. Бродського викликає запитання: «Чи, бува, таким кроком він не хоче догодити своїм друзям панам Суркісам та позбавити їх футбольної конкуренції у Києві?» На мій погляд, «Арсенал» є справжнім українським футбольним клубом, у якому свої таланти показують українці, а «Динамо» вже давно стало подібне до збірної Африки, а за комерцією скоро там і футболу стане не видно. Це одне. І друге. Якщо сам М. Бродський є повним господарем баскетбольного клубу «Черкаські мавпи», то чому столиця України не може мати футбольного клубу? Чому великі міста європейських держав утримують футбольні клуби, а Києва такого права хочуть позбавити? Між іншим, Москва має 8 команд вищої ліги, то чому Київ не може мати хоча б дві? І чим аргументує М. Бродський свою позицію? Виявляється, продавши газети, телеканал і футбольний клуб «Арсенал», він зекономить кошти «на бинти, марлю, на лікарства в лікарнях, на муніципальну міліцію, на лампочки в під’їздах…» [16] Нібито турботою про немічних і хворих перейняті підступні дії М. Бродського. Але, крім ліків і хліба щоденного, людям необхідна і правда, а не спотворена дійсність у висвітлинні олігархічних ЗМІ. Ну скажіть, чи не лицемірство тут чистої води? Так і хочеться сказати: «Пане Бродський, продайте свій БК «Черкаські мавпи» та купіть бинти, марлю і лампочки. І не буде проблем!»
Цілком зрозуміло, що за примітивною демагогією М. Бродського ховається щось значно суттєвіше, про що ми не знаємо і навіть не здогадуємось. Із цього приводу я хотів би нагадати Михайлу Юрійовичу декларацію Юлії Володимирівни Тимошенко, палким прихильником ідей якої він себе проголошує. 14 січня 2006 року у програмі «Телепресклуб» ненависного М. Бродському ТРК «Київ» Ю. Тимошенко, очевидно, мимоволі сказала цілком правдиві слова, які мають звучати набатом для всіх киян: «Коли приходить великий капітал у політику, він абсолютно не може зупинитися заробляти. І Тоді нема бюджету, тоді нема заробітних плат. Тоді нема нічого, що дає людям нормально жити. Не може великий капітал одночасно бути владою в Україні». [17] Треба думати, що такий великий бізнесмен і досвідчений політик, як Ю. Тимошенко, добре знала, що говорила.
Незрозуміло інше: по всіх усюдах Ю. Тимошенко декларує потребу відокремлення бізнесу від влади, але чомусь вперто все робить навпаки - лише у першій сотні виборчого списку БЮТ у Верховну Раду України великих бізнесменів аж 38! Ось і на Київраду відрядили олігарха М. Бродського. Так-так, саме олігарха. Ознаками олігарха є п’ять необхідних речей: наявність великого бізнесу, контроль над ЗМІ, вплив на політичну партію, по можливості, наявність власного спортивного клубу, ну і, звичайно, олігарх не може ходити і їздити сам - його неодмінно супроводжує охорона. Так от, усі ці атрибути у Михайла Юрійовича Бродського є. Колись цей спритний підприємець із середньою освітою був власником банку і концерну «Денді», тепер у нього великий меблевий бізнес і виробництво матраців - це лише те, про що оповів пресі сам М. Бродський. Колись М. Бродський був власником «Киевских ведомостей», тепер має вплив на газету «Свобода» та інтернет-видання «Обозреватель». Прибутки отримує достатні, аби утримувати політичну партію. Тривалий час мав власну партію «Яблуко», тепер стверджує, що бере участь у фінансуванні БЮТ. Очевидно, через цю обставину він на рівних поводить себе із Ю. Тимошенко та О. Турчиновим - аякже, хто платить, той і замовляє музику.
Спортивна команда у М. Бродського теж є - це баскетбольний клуб «Черкаські мавпи». Михайло Юрійович навіть поділився таємницею - виявляється, він ночами не спить - все мріє про вихід БК «Черкаські мавпи» у плей-офф. [18]
Ну і остання, п’ята, ознака олігарха - наявність охорони. Як похвалився 23 лютого «Українській правді» сам Михайло Юрійович, за ним невідступно слідує охорона на джипі «Тойота Лендкрузер». [19] Ось цей олігарх під прапором БЮТ і хоче «ощасливити» киян бинтами, марлею і лампочками. Як кажуть у таких випадках християни: «Сохрани і помилуй нас від такого благодійника!»
Якщо М. Бродський, як і його кумир Ю. Тимошенко, є людиною слова, то мусить діяти у руслі тези про необхідність відокремлення бізнесу від влади. А якщо це не так - не дурити народ.
<a l:href="#_ftnref14">[14]</a> Бродский М.: «Ну нельзя же, ребята, так красть!». - С. 5.
<a l:href="#_ftnref14">[15]</a> Бродский М.: «У нас чиновники…
<a l:href="#_ftnref16">[16]</a> Бродский М.: «Ну нельзя же, ребята, так красть!». - С. 5.
<a l:href="#_ftnref17">[17]</a> Стенограма інтерв’ю Ю. Тимошенко ТРК «Київ». - 2006. - 14 січ.
<a l:href="#_ftnref18">[18]</a> Чат з Михайлом Бродським // Українська правда. - 2006. - 24 лют. // http//www.pravda.com/ua/conf/brodski-2006.htm
<a l:href="#_ftnref19">[19]</a> Чат з Михайлом Бродським // Українська правда. - 2006. - 24 лют. // http//www.pravda.com/ua/conf/brodski-2006.htm