Інформація про те, як і ким складалися списки БЮТ на парламентських виборах 2006-го і дострокових 2007 pp., просочилася у ЗМІ. Із розрізнених публікацій та висловлювань самих бютівців можна зробити наступні висновки.
В основі списку БЮТ на дострокових виборах 2007 р. лежав список депутатів, обраних від БЮТ у 2006 p., за винятком 26-ти, які перейшли в Антикризову коаліцію та відмовилися скласти депутатські мандати.
До чільної частини включили всіх депутатів — членів колишньої фракції БЮТ четвертого скликання (2002-2004 pp.), як таких, що добре відомі в Україні. На прохідних місцях значаться і керівники обласних організацій ВО «Батьківщина». Решту місць зайняли люди за своєрідними квотами учасників блоку: ПРП, УСДП та ВО «Батьківщина». Причому квотою ВО «Батьківщина» практично розпоряджалися вожді. У 2006 р. це були Ю. Тимошенко, О. Турчинов і М. Бродський; у 2007 р. М. Бродського пробував замінити Й. Вінський. Кожен вождь мав свою квоту. Звісно, найбільшим був список самої Юлії Володимирівни; про нього згадувалося у ЗМІ неодноразово, але його точна величина невідома; однак, судячи із публікацій, він нараховував не менше 50-ти осіб.
1. Квота Юлії Тимошенко
У свій список Ю. Тимошенко включила всіх олігархів — основних донорів блоку; з кожним із них вона домовлялася особисто. На особливому становищі перебував Богдан Губський, для нього була виділена окрема квота у вигляді 10-ти номерів у списку. І навіть коли кандидатура, подана Б. Губським, викликала якісь серйозні застереження, її все одно не чіпали. Яскравим прикладом є ситуація із Володимиром Зубиком — давнім бізнес-партнером Б. Губського. «Ми з Томенком хотіли його вилучити із списку, тому що Луценко (тодішній міністр внутрішніх справ. — Д. Ч.) передав документи МВС, що в Зубика був паспорт Буркіно-Фасо, — повідомив «Українській правді» М. Бродський, — але Юлею сприймалося це так, що «Губського кривдити не можна! «Далі М. Бродський зазначив: «А взагалі-то, у Юлії Володимирівни з Губсъким підписаний дуже серйозний документ про умови його входження у БЮТ. Там серйозно розписано, які посади в уряді отримують люди Губського, які комерційні і державні структури. Навіть записано, що Губський буде або заступником спікера парламенту, або головою бюджетного комітету. Запитайте у Юлії Володимирівни про цей документ, хай покаже народу, що вона підписала. Щоби люди знали, що вони віддають Губському, голосуючи за БЮТ». Але сам Губський прокоментував слова М. Бродського коротко: «Бродський, як завжди, каже неправду». *
Немає сумніву в тому, що якісь домовленості укладалися не лише з Б. Губським, а й з усіма олігархами та бізнесменами, адже з ними переговори на предмет їхнього балотування в народні депутати України за списком БЮТ вела сама лідерка блоку.
Крім олігархів та бізнесменів, про яких ми вже написали вище, за списком Ю. Тимошенко народними депутатами України у 2007 р. були обрані ще й наступні особи.
ШВЕЦЬ Віктор Дмитрович, 1954 р.н., №26.
Адвокат, який захищав Ю. Тимошенко, і домігся її звільнення з-під арешту Печерським районним судом м. Києва у березні 2001 р. Цілком зрозуміло, що 26-те місце у списку БЮТ слід розцінювати як вияв особливої вдячності Ю. Тимошенко. До таких благодійних вчинків потрібно віднести і призначення маловідомої та недосвідченої дочки Віктора Дмитровича — Юлії Вікторівни Швець — членом Центральної виборчої комісії.
ПОЛОХАЛО Володимир Іванович, 1949 р.н., №50.
У пресі цього діяча подавали як «незалежного політолога». Це колишній викладач історії КПРС Київського держуніверситету. Як секретаря парткому КПУ цього ВНЗу, його прізвище стоїть під пасквілями із осудом письменників — ініціаторів створення Народного Руху України — в 1989 році.
ЛОГВИНЕНКО Олексій Степанович, 1955 р.н., №59. Як стверджує М. Бродський, з Юлією Володимирівною пана Логвиненка познайомив пан Левенець — політтехнолог виборчого штабу В. Януковича. І хоча якась певна інформація про заслуги цього державного діяча не відома, однак М. Бродський каже про нього так: «Логвиненко — просто пристойна людина, і я вважаю, що він був корисним». У чому полягала ця «корисність», Михайло Юрійович не пояснив.
_________________________________________
* Лещенко С. Бродский: Тимошенко обладает даром гипноза... // Українська правда. — 2007. — 11 квітня.
СИВУЛЬСЬКИЙ Микола Іванович, 1952 р.н., №63.
Вперше М. Сивульський був обраний народним депутатом у 1998 р. за списком партії «Громада», вдруге — у 2006 р. за списком БЮТ (№99), і втретє — на позачергових виборах 2007 р. (№63). М. Сивульський — колишній близький бізнес-партнер Ю. Тимошенко по «Українському газоресурсному консорціумі», співзасновником якого була ЄЕСУ. У пресі повідомлялося, що його двічі арештовували за справи, пов'язані з ЄЕСУ. Сам М. Сивульський стверджує, що від нього вимагали показів проти Ю. Тимошенко, але він вистояв. Водночас М. Бродський, із посиланням на О. Турчинова, публічно заявляв, що кримінальні справи проти М. Сивульсьмого не пов'язані з діяльністю ЄЕСУ. Якщо О. Турчинов говорить правду, то виникає запитання: за які ж тоді заслуги пан Сивульський став депутатом від БЮТ та ще й на досить високій позиції?
КИРИЛЕНКО Іван Григорович, 1956 р.н., №70.
Колишній видний діяч «Громади». Народний депутат України кількох скликань. Член фракцій «Громада» (травень 1998 — березень 1999) і «Батьківщина» (березень 1999 — лютий 2000). Перейшов у табір Л. Кучми, де очолював штаб Блоку «За єдину Україну» на виборах 2002 р. Проти його входження у список БЮТ різко виступив О. Турчинов, але, як стверджував М. Бродський, «Юлія Володимирівна сказала, що вона має право по деяких людях сама визначити». Тут, мабуть, переважили професійні якості І. Кириленка: коли він на початку 1990-х років працював заступником голови Дніпропетровської облдержадміністрації (головою був П. Лазаренко), то багато питань, які Ю. Тимошенко довго не могла розв'язати, Іван Григорович вирішував граючись.
Після того, як народні депутати України Ю. Тимошенко й О. Турчинов були призначені прем'єром і першим віце-прем'єром та перейшли працювати в уряд, І. Кириленко очолив фракцію БЮТ у парламенті.
ПАШИНСЬКИЙ Сергій Володимирович, 1966 р.н., №73.
Як і про більшість «воїнів світла і справедливості», інформація про С. Пашинського дуже куца. М. Бродський називає його «особистим агентом Юлії Володимирівни». Він же сказав про С. Пашинського й таке: «Пашинський разом з Юлією Володимирівною можуть розповісти багато цікавого про цукрову кризу 2005 року. У список БЮТ Пашинського подавала особисто Тимошенко».*
Про те, як бютівці влаштували хлібну кризу, вдалося багато що встановити завдяки діям голови Волинської облдержадміністрації В. Бондаря (дивись нарис про Ю. Триндюка. — Д.Ч.), а ось про обставини, пов'язані із цукровою кризою, достовірної і чіткої інформації немає, та нею, за словами М. Бродського, добре володіє Ю. Тимошенко і С. Пашинський. Цілком можливо, що саме за якісь неясні «цукрові заслуги» маловідомого С. Пашинського і включили у список БЮТ.
С. Пашинський має відношення і до бізнесу. Такий висновок випливає із Постанови ЦВК за №493 від 13.03.2002 p., якою С. Пашинського було знято з реєстрації у списку кандидатів у народні депутати України за списком Блоку «Проти всіх» через те, що він не задекларував суми внеску у статутний фонд підприємства.
26 травня 2008 р. УНІАН передав інформацію, що громадське об'єднання «Журналісти проти депутатів» виступило із заявою проти планового призначення народного депутата України С. Пашинського головою правління ЗAT «Укрнафта» і попередило, що, у разі його призначення, в Україні може виникнути нафтова криза.**
_________________________________________
* Лещенко С. Бродский: Тимошенко обладает даром гипноза... // Українська правда. — 2007. — 11 квітня.
**«Журналісти проти депутатів» лякають бензиновою кризою // УНІАН. — 2008. — 26 травня //http://www.unian.net/news/print.php?id=253183.
ШИШКІНА Еліна Вікторівна, 1982 р.н., №75.
Безпартійна. Закінчила юрфак Київського національного університету ім. Т. Шевченка. На час першого обрання народним депутатом України у 2007 р. була безпартійною. Цілком очевидно, що єдиною достойною заслугою 25-річної безробітної було те, що вона є рідною дочкою судді Конституційного Суду України Віктора Івановича Шишкіна, колишнього народного депутата України, уповноваженого представника фракції «Громада» (березень 1998 — лютий 2000).
Сам факт включення на високе місце у списку БЮТ дочки В. Шишкіна можна розцінювати як продуманий хід з метою мати «свою» людину в Конституційному Суді України. До речі, В. Шишкін обраний суддею КС за поданням Президента України В. Ющенка. Сергій Поліщук, народний депутат України V-ro скликання (БЮТ), назвав факт включення у список БЮТ юної і недосвідченої дочки судді КС «політичною корупцією».* І це важко заперечити.
МАКІЄНКО Володимир Петрович, 1955 р.н., №76.
Про цього депутата теж відсутня публічна інформація. За словами М. Бродського, В. Макієнко — колишній працівник спецслужб. Коли проти Ю. Тимошенко та її родичів порушили кримінальні справи, «Макієнко ніби-то переховував сім'ю Тимошенко».**
Сайт «Оглядач» повідомляв, що В. Макієнко пройшов школу ГРУ Міноборони СРСР, а в останній час став бізнес-партнером Олександра Тимошенка — Юлиного чоловіка. Разом з О. Тимошенко В. Макієнко є засновником ЗAT «Сантехмонтаж-1», «Деосепт» та деяких інших структур.***
ШАГО Євген Петрович, 1941 р.н., №80.
Колишній заступник президента корпорації «Єдині енергетичні системи України» (президентом ЄЕСУ тоді була Ю. Тимошенко).
ЧУДНОВСЬКИЙ Віталій Олегович, 1969 р.н., №83.
Інформація про цього народного обранця дуже скупа. За словами М. Бродського, до свого обрання В. Чудновський забезпечував охорону Ю. Тимошенко. Він був серед тих, хто на річницю Помаранчевої революції ніс на руках Ю. Тимошенко. Фото цієї, заздалегідь продуманої, піар-акції облетіло чи не всі газети, серед облич носіїв на першому плані — В. Чудновський та його колега П. Якобчук. У Верховній Раді України В. Чудновський проявив себе вмілим організатором блокувань парламентської трибуни, президії і навіть дверей.
_________________________________________
* Тимошенко взяла у виборчий список доньку судді КС // Газета по-українськи. — 2007. — 21 червня //http://gazeta.ua/index.php?&id=168964.
** Лещенко С. Бродский: Тимошенко обладает даром гипноза... // Українська правда. — 2007. — 11 квітня.
*** Чорновіл Т. Бізнес-десант чоловіка Тимошенко у Верховній Раді // Оглядач. — 2008. — 16 квітня //http://2008.obozrevatel.com/news/2008/4/14/231254.htm.
ЧЕПИНОГА Віталій Михайлович, 1969 р.н., №87.
Особистий прес-секретар Ю. Тимошенко, її дуже довірена особа. Писав для неї тексти виступів та готував різноманітну довідкову інформацію. Він навіть був запрошений на відому нараду на дачі СБУ у ніч з 7-го на 8 вересня 2005 р. Очевидно, на ній В. Чепинога разом із журналісткою Ю. Мостовою мали готувати тексти документів та відозв, але їх чомусь так і не прийняли.
Явно змовницька нарада, подібна до Московського ГКЧП, відбулася з ініціативи тодішнього Прем'єр-міністра України Ю. Тимошенко, за участю голови СБУ О. Турчинова, Генерального прокурора України С. Піскуна, віце-прем'єр-міністра України М. Томенка, міністра економіки С. Терьохіна, міністра оборони А. Гриценка та інших осіб. На нараді обговорювалися заходи протидії Президентові України В. Ющенку.
Наслідком цієї наради, яка закінчилася о 6 годині ранку 8 вересня 2005 p., стала відставка уряду Ю. Тимошенко, про яку Президент оголосив об 11 годині цього ж дня, а також звільнення голови СБУ. Оскільки А. Гриценко і С. Піскун, незалежно один від іншого, ще вдосвітка першими повідомили Президента про хід нічного збіговиська, то вони, мабуть, тому й залишилися на своїх посадах.
ПЕРЕДЕРІЙ В'ячеслав Григорович, 1943 р.н., №102.
У виборчих документах зазначено, що В. Передерій є безпартійним пенсіонером. Як пояснив М. Бродський, В. Передерій — особистий лікар Ю. Тимошенко.
ВЕТВИЦЬКИЙ Дмитро Олександрович, 1968 р.н., №103.
У виборчих документах Д. Ветвицький зазначений як голова благодійного фонду «Еволюція» з м. Дніпропетровська, однак у журналі «Кореспондент» за 28 червня 2008 р. написано, що він був керівником ЄЕСУ після Ю. Тимошенко. Виходить, що Д. Витвицький є колишнім партнером Ю. Тимошенко по бізнесу.
ДАНІЛОВ Віталій Богданович, 1967 р.н, №105.
У виборчих документах значиться, що В. Данілов є президентом ТОВ «Юридична фірма «Діке» і проживає у Харкові. Однак, як розповіла Тетяна Чорновіл на сайті «Оглядач», В. Данілов — це партнер чоловіка Юлії Тимошенко — Олександра Тимошенко у ТОВ «Деосепт». В. Данілов є учасником ще кількох комерційних структур і навіть співвласником футбольного клубу «Харків». *
АРУТЮНОВ Гарегін Рафаелович, 1964 р.н., №106.
У виборчих документах зазначено, що Г. Арутюнов — дніпропетровський підприємець. Але як стало відомо із публікації В. Чивокуні «Законспірована нерухомість Юлії Тимошенко», Гарегін Арутюнов і Михайло Соколов очолюють фірми, які здійснили широкомасштабну реконструкцію площі Леніна у Дніпропетровську. Безумовно, що цього було замало, аби потрапити у прохідну частину списку БЮТ.
СОКОЛОВ Михайло Володимирович, 1967 р.н., №129.
Партнер Т. Арутюнова у бізнесі.
ДОБРЯК Євген Дмитрович, 1973 р.н., №156.
У виборчих документах зазначено, що Є. Добряк на час обрання народним депутатом працював асистентом кафедри оперативної хірургії і топографічної анатомії Інституту екології і медицини, проживав у м. Києві. І хоча Є. Добряк — член «Батьківщини», однопартійцям про нього майже нічого не відомо. У якихось яскравих речах цей партійний лідер себе не проявив, преса про нього ніколи не писала. У медицині він теж лідером не може бути — все-таки асистент. Розгадку цьому феномена знайшла Тетяна Чорновіл — вона виявила, що Є. Добряк разом із О. Тимошенко (чоловіком Юлі) є співзасновником фірми «Проект — А». ** Саме ця обставина, мабуть, і стала запорукою входження Є. Добряка у список БЮТ.
_________________________________________
* Чорновіл Т. Бізнес-десант чоловіка Тимошенко у Верховній Раді // Оглядач. — 2008. —16 квітня //http://2008.obozrevatel.com/news/2008/4/14/231254.htm.
** Чорновіл Т. Там само.
Коли у 2006 р. кореспондент намагався знайти робоче місце Олександра Тимошенка, то звернув увагу, що дві фірми — «Проект - А» і «Леді Ю» — знаходилися в приміщенні «Київреставрації», якою керував Леонід Крючков — депутат Київради від БЮТ і брат Дмитра Крючкова — народного депутата України від БЮТ*
Звичайно, що ми назвали не всіх осіб, яких рекомендувала у список БЮТ особисто Ю. Тимошенко, їх значно більше, просто у нас про них немає стовідсоткової інформації. Однак усі олігархи, бізнесмени і вищепоіменовані особи — це точно люди Ю. Тимошенко.
2. Квота О. Турчинова
О. Турчинов здійснював чи не основну роботу з добору кандидатів у депутати за списком БЮТ, до того ж він мав власну квоту. Нижче подаємо список народних депутатів України, які стали ними не без участі О. Турчинова.
КОЖЕМЯКІН Андрій Анатолійович, 1965 р.н., №23. Колишній заступник Голови СБУ О. Турчинова, генерал-лейтенант запасу.
ЛУК'ЯНЧУК Руслан Валерійович, 1972 р.н., №56.
У Верховній Раді України III скликання (1998 - 2002) числився на посаді помічника-консультанта народного депутата України О. Турчинова. Постійним місцем його роботи був центральний офіс ВО «Батьківщина», де він відповідав за фінансове забезпечення організації. У 2001 p. P. Лук'янчука було заарештовано у справі щодо діяльності так званого конвертаційного центру. Читачі мають пам'ятати кадри з теленовин, коли О. Турчинов намагається не допустити вивезення Р. Лук'янчука і щосили гамселить по вікнах автомобіля. Кілька місяців Р. Лук'янчук провів в ув'язненні, «тому «Батьківщина» зобов'язана була його записати у список як потерпілого», — вважав М. Бродський.
_________________________________________
* Чорновіл Т. Бізнес-десант чоловіка Тимошенко у Верховній Раді // Оглядач. — 2008. — 16 квітня //http://2008.obozrevatel.com/news/2008/4/14/231254.htm.
СКИБІНЕЦЬКИЙ Олександр Матвійович, 1947 р.н., №61.
Колишній генерал СБУ, один із тих генералів, які на Майдані висловили підтримку Помаранчевій революції.
ШАМАНОВ Валерій Вікторович, 1968 р.н., №92.
Про рід занять пана Шаманова не вдалося розшукати певних відомостей. М. Бродський про нього сказав так: «Його привів пан Турчинов, Шаманов брав участь у мінімальному фінансуванні».
ДОНЧАК Володимир Андрійович, 1947 р.н., №122.
У виборчих документах зазначено, що пан Дончак є безпартійним пенсіонером. М. Бродський стверджував: «Його записував особисто Турчинов». За які заслуги? Про це добре відомо лише Олександрові Валентиновичу.
БАБЕНКО Валерій Борисович, 1964 р.н., №144.
Це багатолітній помічник О. Турчинова. У штабі ВО «Батьківщина» робоче місце В. Бабенка знаходилось у приймальні О. Турчинова. У своїх мемуарах О. Турчинов, не раз вживає вислів «мій секретар», що безумовно стосується саме В. Бабенка. Коли О. Турчинова призначили Головою СБУ, то В. Бабенко відразу ж опинився на посаді помічника Голови СБУ. Безумовно, що А. Бабенко є дуже довіреною особою О. Турчинова.
Хто ще був включений у список БЮТ за квотою О. Турчинова, автору невідомо.
3. Квотники М. Бродського
Як стверджував у інтернет-виданні «Українська правда» Михайло Бродський, він мав безпосереднє відношення до включення у прохідну частину списку БЮТ на виборах 2006 року восьми кандидатур. Із них серед депутатів, обраних на дострокових парламентських виборах 2007 го року, залишилося п′ятеро.
КУРИЛО Віталій Семенович, 1957 р.н., №10.
Ректор Луганського національного університету ім. Т. Шевченка.
Про те, як В. Курило потрапив у список БЮТ, розповів М. Бродський: «Хочете вірте, хочете ні, але ця кандидатура з'явилася в ніч перед створенням десятки БЮТ. Потрібен був хтось із сходу України, і кандидатуру Курила через мене запропонував Олексій Данилов».* (О. Данилов — тодішній губернатор Луганської області, друг О. Бродського. — Д.Ч.).
Окрім В. Курила, пан Бродський сприяв внесенню у список БЮТ на виборах 2006 року Наталії Королевської (№79), Андрія Сенченка (№81), Олега Радковського (№104), Людмили Денисової (№115). Вони і тепер є народними депутатами України, про них ми вже писали в інших розділах.
4. Квота пані секретарки
Не лише вожді й олігархи формували списки БЮТ на виборах 2006-го і 2007 років. Виявляється, у бютівському спискотворенні активну участь брала і особиста секретарка Ю. Тимошенко Ольга Федорівна Трегубова. «Якщо ви хочете вирішити питання — то звертайтеся до Ольги Федорівни», — говорив «Українській правді» М. Бродський.
О. Трегубова — колишній співробітник ЄЕСУ, надійний і вірний помічник Юлії Володимирівни. На пропозицію Ю. Тимошенко, вона з чоловіком переїхала з Дніпропетровська у Київ. Постійним місцем роботи О. Трегубової була приймальна Ю. Тимошенко в центральному штабі ВО «Батьківщина» у Києві: вона відповідала на телефонні дзвінки, брала участь у формуванні робочого дня Юлії Володимирівни. Після призначення Ю. Тимошенко Прем'єр-міністром України О. Трегубова працювала помічником прем'єра.
У списку БЮТ 2006 року було двоє кандидатів, які потрапили у прохідну частину, завдяки сприянню О. Трегубової: Дмитро Крючков (№71) — за словами М. Бродського і Святослав Олійник — за даними журналу «Кореспондент» від 28 червня 2008 р.
Народним депутатом України на дострокових парламентських виборах 2007 р. став і син Ольги Федорівни — Трегубов Юрій Валентинович (№136). Як-не-як — впливового помічника має Ю. Тимошенко.
Тема квотників парламентського списку БЮТ не є повною і вичерпною, безумовно, що ми зібрали й узагальнили далеко не всю інформацію, але і з того, що стало відомо, відкривається, по суті, вкрай дика картина підбору членів українського парламенту. Політичні партії, яких закон наділив правом добирати кращих із кращих, фактично усунуті від цієї важливої державної справи — підготовки кадрів для парламенту. За неписаним правилом, кожній обласній парторганізації виділено по одному місцю — для її керівника. Керівник Львівської обласної організації ВО «Батьківщина» — однієї із найбільших в Україні — Іван Денькович у 2006 р. опинився аж на 136 місці, а у 2007 р. він обраний депутатом під номером 115. Водночас, як видно із вищенаведених фактів, вожді і навіть секретарка БЮТ самостійно формують майбутній депутатський корпус українського парламенту. Із їхньої легкої руки на високі місця у списку потрапляють переважно олігархи у супроводі цілих команд. Крім бізнесменів, вожді вписують до списку своїх помічників, секретарів, адвокатів, лікарів, охоронців, касирів, друзів, родичів і просто потрібних людей. Як наслідок — так гучно розрекламовані «воїни світла і справедливості» у своїй переважній більшості є маловідомими особами, часто із далеко не бездоганним минулим, не кращими морально-етичними якостями та надзвичайно низьким професійним рівнем. Зрештою, це видно і по роботі Верховної Ради України. Бютівські «воїни світла» успішно можуть здійснити лише те, що не потребує надмірних розумових напружень: вимкнути нараз увесь струм у будинку парламенту, забарикадувати доступ до електрощитової, наглухо заблокувати трибуну, захопити президію або майстерно підперти двері стільцями.
_________________________________________
* Лещенко С. Бродский: Тимошенко обладает даром гипноза, я сам находился в состоянии зомби // Українська правда. — 2007. — 11 квітня // Українська правда. — 2007. — 11 квітня.
5. Темні коники
Вище ми розповіли про найбільш відомих бютівських депутатів-бізнесменів та осіб, причетних до великого капіталу. Але у списку БЮТ є велика кількість маловідомих осіб, інформація про яких відсутня навіть у довідкових виданнях. Однак час від часу надбанням ЗМІ стають факти із життя бютівських депутатів, які красномовно свідчать про їхню справжню суть. Ось три характерні епізоди.
1. Логвиненко Олексій Степанович, 1955 року народження, №59 у списку БЮТ. Хто з широкого кола виборців щось знає про цього державного діяча? Довідники «Хто є хто в Україні» за останні два роки про нього не згадують. І мені він був абсолютно не відомий. Аж у рубриці «Цікаві факти» інтернет-видання «Дозор» опублікувало замітку Миколи Кузнецова: «Спецпроэкт: А. Логвиненко пьет чилийское вино». На запитання про улюблені напої О. Логвиненко признався: «Я можу сказати, мені подобається будь-яке хороше сухе вино. Можу випити українське «Каберне», можу вибрати із широкого спектра французьких вин, люблю чилійське вино». Із вин, яким надає перевагу, народний обранець назвав чилійське вино «Альма Віва». ринкова ціна якого 120 євро, підкреслює газета. *
Якщо О. Логвиненко такий великий знавець і цінитель вишуканих марок вин, то виникає запитання: «Серед яких народних мас він їх розпиває?» Це перше. І друге: навіть на зарплату народного депутата України у розмірі 14 тисяч гривень у місяць не дуже розженешся на напої по 120 євро за пляшку! Звідси висновок — цей абсолютно новий у парламенті чоловік навчився шикувати дорогими винами вже давно, і цю звичку він набув явно не у радянські часи, бо тоді про такі напої співвітчизники пана Логвиненка навіть чути не могли.
Випадок із пляшкою чилійського вина — яскравий доказ того, що Олексій Логвиненко не може не мати відношення до великого бізнесу. Зрештою, це єдина поважна підстава, аби у список БЮТ потрапила маловідома у суспільства особа.
_________________________________________
* Кузнецов М. Спецпроэкт: А. Логвиненко пьет чилийское вино // Дозор. — 2008.— 20 февраля //http://www.dozor.kharkov.ua/entertainment/1012477.print
2. До маловідомих державних діячів сміливо можна віднести і народного депутата України за списком БЮТ Костенка Павла Івановича, 1966 року народження. Про нього довідникові видання чомусь мовчать! А чоловіка двічі ж обирали членом парламенту, то звідкіля така скромність? Причому у виборчому списку пан Костенко значився «тимчасово не працюючим». Цей маловідомий безробітний у списку БЮТ посідав високе 72-ге місце. Під цим самим номером він став народним депутатом України і в попередньому скликанні. Побиття міліціонера дорожньо-патрульної служби нарешті зробило П. Костенка відомим — його ім'я потрапило на шпальти газет та інтернет-видань. Коротко про суть справи.
Джип БМВ на швидкості 147 км на годину (при допустимій 60 км) пронісся через населений пункт на Черкащині і не зупинився на вимогу працівників ДАІ. За словами міліціонерів, його зупиняли ще двічі — результат той самий. І лише коли дорогу перекрили автомобілем ДАІ уже на в′їзді у Черкаси, джип нарешті зупинився. За кермом перебував народний депутат П. Костенко, але посвідчення він інспектору ДАІ не дав. Очевидно, дії міліціонера вкрай обурили народного обранця, бо він, — писала газета «Факти», — сказав своєму охоронцю, що знаходився в автомобілі: «Дай йому по голові». Вийшовши із джипу, мужчина завдав удару в обличчя молодшому сержантові». Той упав, йому на допомогу поспішив напарник. У цей час депутат та його охоронець сіли в автомобіль, об′їхали патрульну машину і подалися в Черкаси.
Коментуючи цю подію, начальник департаменту громадських зв′язків МВД України Костянтин Стогній сказав: «Якщо б я був на місці пригоди при виконанні службових обов'язків — я б стріляв».
У розмові з журналістом П. Костенко все заперечив, він заявив, що сержанта ніхто не бив, усе це обмови, і додав: «Скажу відверто: якщо б я бив сержанта, він би вже не встав». *
Не наше завдання з′ясовувати, хто має рацію у цій, явно кримінальній, історії. Оскільки Павла Костенка так і не було притягнуто до відповідальності, то, очевидно, саме він і мав рацію. Як тут не згадати російської приказки: «Прав тот, у кого больше прав». Нас зацікавила інша суттєва обставина: народного депутата України супроводжував охоронець, а це само з себе свідчить, що П. Костенко є особливо поважною особою.
До речі, народним обранцям, державна охорона не передбачена. У Верховній Раді України першого (1990 - 1994) і другого (1994 - 1998) скликань ніхто навіть не чув про якихось охоронців. У 1990 році керівники тодішньої держави: Володимир Івашко (Голова Верховної Ради), Станіслав Гуренко (Перший секретар ЦК КПУ) і Віталій Масол (Голова Ради Міністрів) не раз ходили по вулиці Садовій у колишній ЦК та уряд самі, без будь-якої охорони. У 1992 р. я як голова Тимчасової комісії їхав у справах разом із тодішнім Прем′єр-міністром України Вітольдом Фокіним з Верховної Ради у Кабмін на його службовому автомобілі — звичайній «Волзі» (ГАЗ-31). Крім водія, на передньому сидінні їхав лише щупленький помічник, який по радіотелефону давав вказівки, кому слід зараз прибути у кабінет прем′єра. Жодна охорона нас не супроводжувала. Машині довелося трішки затриматись на перехресті вулиць Садової та Інститутської.
_________________________________________
* Лещенко А., Галух А. Чтобы остановить мчавшийся джип, сотрудникам ГАИ пришлось перегородить дорогу своим автомобилем // Факты. — 2007. — 28 февраля // http://www.facts.kiev.ua/2007/02/28/03.htm.
У Верховній Раді України побачили охоронців, коли у 1997 році у її стінах з′явилася Юлія Тимошенко, яка стала народним депутатом на дострокових виборах. У коридорах Верховної Ради її завжди супроводжував ескорт кремезних чолов′яг, вони йшли своєрідною «коробочкою», у центрі якої перебувала Ю. Тимошенко. На це смішно було дивитися. Депутати глузували: «Газова принцеса». Тепер з охороною, звісно, приватною, ходить, мабуть, половина складу Верховної Ради. Навіть пана Костенка охороняють. Що ж це за цяця? Як встановила міліція, джип БМВ, на якому їхав з охоронцем Т. Костенко, належав ЗАТ «Українська продовольча компанія», генеральним директором якої він значився, а її акціонерами «Українська правда» назвала «Ігоря Суркіса, Валентина Згурського, Юрія Карпенка та інші структури, близькі до Медведчука».*
_________________________________________
* Українська правда. — 2006. — 11 січня; Тимошенко о списочниках... //
http://zik.com.ua/ru/print/2006/03/20/108160.
3. Рибаков Ігор Олександрович, 1976 року народження, безпартійний. Цей, двічі обраний від БЮТ депутат за постійним номером 78, до 7 червня 2008 p., тобто до дня свого гучного виходу із проурядової коаліції, теж до числа відомих не належав; про нього не писали і довідникові видання. Скандальний вихід із проурядової коаліції І. Рибакова та Ю. Бута привернув до них пильну увагу преси. Наведемо кілька опублікованих коментарів з цього приводу.
«Вчинок Рибакова — це плата Тимошенко за її готовність формувати виборчий список не просто за гроші, а навіть без розбору кандидатур, писав Віктор Чивокуня в «Українській правді» 7 червня 2008 р. і продовжував: — За розповідями Михайла Бродського, який працював у штабі БЮТ в 2006 році, Рибакова до списку включив Богдан Губський. Це коштувало 4 мільйони доларів».*
У таке твердження нормальній людині важко повірити, бо невже у БЮТ спискотворення поставлено на бізнесові рейки? Та й слова М. Бродського у БЮТ, як правило, не коментують, а здебільшого називають їх неправдивими. Можливо, воно так і є, але чому ж тоді не дадуть чіткої відповіді на запитання: «За що саме і за які заслуги та перед ким безпартійний Ігор Рибаков двічі потрапив у парламентський список БЮТ?»
Запитання про те, ким є депутат від БЮТ Ігор Рибаков, не втратило актуальності. Після його виходу із правлячої коаліції відбулося екстренне засідання фракції БЮТ. Заступник голови фракції А. Кожемякін вніс дуже слушну і цілком правильну пропозицію — розповісти всю правду про І. Рибакова у пресі. При цьому він чомусь пропонував пов′язати його не з БЮТ, а із керівником президентського секретаріату Віктором Балогою. «Він контрабандист і зійшовся з контрабандистом Балогою, вони знайшли спільну мову, — додав А. Кожемякін».** Треба думати, що про свого колегу А. Кожемякін мав достовірну інформацію: як-не-як — генерал-лейтенант, колишній заступник голови СБУ
Мабуть, звинувачення А. Кожемякіним бютівця І. Рибакова у контрабанді слід віднести до його бізнесової діяльності. Про те, що І. Рибаков таки бізнесмен, свідчить і такий факт. Як повідомило 26 червня 2006 р. інформаційне агенство «Ліга-новини», у березні 2005 р. Ігор Рибаков ініціював і профінансував (виділено автором. — Д.Ч.) автопробіг «Наш легітимний Президент — Віктор Федорович Янукович».*** Тут варто заакцентувати увагу на дивовижній всеїдності Ю. Тимошенко при формуванні парламентського списку БЮТ — у ньому немало колишніх активних кучмістів.
_________________________________________
* Чивокуня В. Юлія Тимошенко наблизилася на крок до своєї відставки // Українська правда. — 2008. — 7 червня // http://www.pravda.com.ua/news/2008/6/7/77173.htm.
** Там само.
*** Ліга Бізнес -Інформ. Информационное агентство // http://file.liga.net/person/517.html.
Пропозиція досвідченого і добре обізнаного А. Кожемякіна щодо викриття І. Рибакова вкрай стурбувала та насторожила народного обранця Олега Ляшка: «Що ви робите? Якщо ми почнемо про це говорити, то це вдарить по нам самим! Нас будуть питати: що контрабандист робив у вашій фракції?»*
Заперечення не менш бувалого О. Ляшка спрацювало — генеральська пропозиція не знайшла підтримки, а шкода. Могли б багато чого розповісти про І. Рибакова. Зокрема про те, як він палко прагнув очолити Державну митну службу України, але Ю. Тимошенко знайшла на цю посаду ще достойнішу кандидатуру — В. Хорошковського. Таке кадрове рішення вкрай зденервувало І. Рибакова та, зрештою, й привело до його виходу із проурядової коаліції.
Але тут виникають й інші запитання. Якщо опубліковані слова А. Кожемякіна про те, що Ігор Рибаков — контрабандист, є правдою, то чому БЮТ доручив йому очолювати депутатське об′єднання «Контрабанді — СТОП!»? Якась суцільна бютівська фантасмагорія. Мені, наприклад, важко збагнути, що у БЮТ доручають боротися з контрабандою контрабандисту, а ще важче уявити контрабандиста на чолі всієї митної служби держави. А що ви на це скажете, шановний читачу?
Висновки
Ми розповіли лише про три випадки, під час яких досить яскраво засвітилися маловідомі депутати України із Блоку Юлії Тимошенко. Але скільки там ще залишилося подібних темних коників?!
І на завершення. Член парламенту — це державний діяч. Де, у якій країні може широко побутувати словосполучення «маловідомий державний діяч»? А саме таке визначення можна вжити не менше, як до 70% списку БЮТ.
_________________________________________
* Чивокуня В. Юлія Тимошенко наблизилася на крок до своєї відставки // Українська правда. — 2008. — 7 червня //http://www.pravda.com.ua/news-print/2008/6/7/77173.htm..