1. «Самостійна Україна». Промова. Видане Р.У.П. — Ч. 1. — Львів, 1900. — 23 с.
Брошура друкувалася без підпису автора, але авторство М. Міхновського визнається всіма дослідниками. Інші версії авторства «Самостійної України» в літературі не зустрічаються.
2. Відкритий лист Української революційної партії до міністра внутрішніх справ Сіпягіна // Молода Україна. — Рік 1. — Ч. 9–10. — Вересень–жовтень 1900. — С. 388–389.
Лист друкувався без підпису автора, але на авторство М. Міхновського вказується всіма сучасниками і дослідниками.
3. Текст речи, произнесенной членом Харьковского общества грамотности Михновским в общем собрании общества 29 апреля 1901 г. // Державний архів Харківської області. — Ф. 200. — Оп. 1. — Спр. 251. — Арк. 108–109.
Текст промови, який зберігся в Харківському облдержархіві, має посилання на авторство Міхновського.
4. Робітницька справа в програмі Української Народної Партії. Видання УНП. — Ч. 3. — Чернівці, 1902.
На авторство Міхновського вказують дослідники 1920–1930–х рр., а також сучасні автори — М. Кармазіна і О. Семків.
Див.: Кармазіна М. Світ ідей Миколи Міхновського // Нова політика. — 1998. — №6. — С. 41; Політологія. Кінець XIX — перша половина XX ст. Хрестоматія / За ред. О.І. Семківа. — Львів, 1996. — С. 135.
5. Українська народна партія. Число 5.
Ця відозва без заголовка виявлена в архіві Андрія Жука в Канаді. Стиль відозви, за оцінкою А. Жука, схожий на тексти М. Міхновського.
6. Справа Української інтелігенції в програмі Української Народної Партії. Видання УНП. — Чернівці, б/р. — 112 с.
На авторство М. Міхновського вказують ряд авторів, у т. ч. 3. Книш, М. Кармазіна і О. Семків.
Див.: Книш 3. До джерел. Деякі думки Миколи Міхновсьгого про націоналізм // Самостійна Україна. — 1976. — № 3–4. — С. 35–36; Кармазіна М. Світ ідей Миколи Міхновського // Нова політика. — 1998. — № 6. — С. 5; Політологія. Кінець XIX — перша половина XX ст. Хрестоматія / За ред. О.І. Семківа. — Львів, 1996. — С. 153.
7. X заповідей Української Народної Партії // Центральний державний історичний архів України (м. Київ). — Ф. 304. — Оп. 1. — Спр. 1. — Арк. 58.
Про авторство М. Міхновського свідчать різні джерела.
Див., напр.: Шемет С. Микола Міхновський (Посмертна згадка). — С. 12; Політологія. Кінець XIX — перша половина XX ст. Хрестоматія / За ред. О.І. Семківа. — Львів, 1996. — С. 141–142.
8. Відозва Української Народної Партії з приводу російсько–японської війни (3 архіву А. Жука) // Самостійна Україна. — 1976. — № 9–12. — С. 73–74.
Андрій Жук вважає, що «стиль відозви дуже схожий на писання М. Міхновського, і майже певно можна прийняти, що це він був її автором».
Див.: Книш 3. Відозва української народної партії з приводу російсько–японської війни // Самостійна Україна. — 1976. — № 9–12. — С. 74.
9. Листівка (без заголовка) з приводу вибуху біля пам'ятника Пушкіну в Харкові 31 жовтня 1904 р.
Листівка написана М. Міхновським або під його безпосереднім керівництвом.
Див.: З діяльності М. Міхновського в 1904 р. М. Міхновський, І. Франко і вибух у Харкові // Календар–альманах «Українського слова». — Париж, 1961. — С. 125–126.
Перший і єдиний номер часопису «Самостійна Україна», за оцінкою С. Шемета, на «три четверті був написаний Міхновським». М. Осадчий вважає, що цей номер «Самостійної України» «фактично зладив сам Міхновський».
Див.: Шемет С. Микола Міхновський (Посмертна згадка) // Хліборобська Україна. — Кн. V. — Рік 1924–1925. — Відень. — С. 12–13; Осадчий М.Г. Микола Міхновський — журналіст // Українська журналістика: генезис і проблеми. Вісник Львівського університету. Серія журналістика. — Вип. 17. — Львів, 1992. — С. 64.
10. До українського народу (Передова) // Самостійна Україна. Щомісячна часопись (Українська Народна Партія). Вересень. — Ч. 1. — Львів, 1905. — С; 1.
Звернення «До українського народу» опубліковане без підпису, тобто, від імені редакції. М. Міхновський був автором або співавтором цього звернення.
11. Основний закон «Самостійної України», Спілки народу українського // Самостійна Україна. Щомісячна часопись (Українська Народна Партія). Вересень. — Ч. 1. — Львів. — 1905. — С. 1–4.
У нарисі В. Андрієвського зазначається, що Основний закон «Самостійної України» «опрацював» Микола Міхновський. М. Кармазіна вважає, що у написанні цього проекту М. Міхновський, «безсумнівно, брав участь». Сучасник М. Міхновського А. Жук пише, що авторами Основного закону були члени «лубенського гуртка», до якого входив М. Міхновський і, може, В. Шемет.
Див.: Андріевський. Микола Міхновський (Нарис суспільно–політичної біографії) . — С. 600; Кармазіна М. Світ ідей Миколи Міхновського. — С. 41; Жук А. Лубенська конституція Української держави // Сучасність. — 1961. — № 11 — С. 98–106.
12. [Редакційний коментар].
У редакційному коментарі мова йде про методи боротьби за незалежність України — питання, які міг формулювати лише лідер партії М. Міхновський особисто або у погодженні з найближчим оточенням.
13–15. Відповідь; Уваги [Відповідь на ст. Лозинського]; 3 закордонної України (Відповідь на статтю М. Лозинського) // Самостійна Україна. Щомісячна часопись (Українська Народна Партія). Вересень. — Ч. 1. — Львів, 1905. — С. 7.
Політолог О.І. Семків вважає, що авторство цих трьох публікацій «Самостійної України» належить М. Міхновському.
Політологія. Кінець XIX — перша половина XX ст. Хрестоматія / За ред. О.І. Семківа, — С. 154–156.
Відповідальним редактором газети був відомий історик, директор Катеринославського історичного музею проф. Д. Яворницький, а видавцем — інженер–технолог В. Хрінников. Історик журналістики М. Осадчий стверджує, що організували часопис «Запоріжжє» М. Міхновський і Макаренко. Участь Міхновського в редагуванні «Запоріжжє», за думкою М. Осадчого, «не викликає сумніву».
Осадчий М.Г. Микола Міхновський — журналіст // Українська журналістика: генезис і сучасні проблеми: Вісник Львівського університету. Серія журналістики. — Вип. 17. — Львів, 1992. — С. 65–66.
16. Наші завдання.
Зміст статті, у якій викладається зміст програми «Української селянської партії», особливості стилю дають підстави для припущення, що її автором був М. Міхновський, можливо, у співаторстві з братами Шеметами.
Див.: Жук А. Моя журналістична діяльність. Бібліографічно–біографічні замітки// Український самостійник. — 1960. — № 35–36. — С. 37.
17. Чи брати участь у виборах.
Дана стаття є однією з перших в наддніпрянській періодиці, присвячених ставленню українського суспільства до участі у виборах до Державної думи. Порівняння її з тими, авторство Міхновського яких встановлено, дає підстави для припущення, що й ця належить йому.
18. Справа Юрія Мазуренка, одного з братів Мазуренків — організаторів селянства на Донщині.
Дніпропетровський краєзнавець М. Чабан вважає, що авторство статті належить комусь із подружжя Хрінникових (родичів Мазуренка) або М. Міхновському, адвокату на процесі Мазуренків.
Див.: Чабан М. Газета «Запоріжжє» (1906 р.) - перше українське видання на Катеринославщині // Українська періодика. Історія і сучасність. Доповіді та повідомлення восьмої Всеукраїнської науково–теоретичної конференції. Львів, 24–26 жовтня 2003. — Львів, 2003. — С. 58.
19. Як вільних українських козаків зроблено кріпаками.
М. Чабан вважає, що цю статтю написав Д. Яворницький чи М. Міхновський (див.: Чабан М. Назв. праця. — С. 58). На наш погляд, авторство статті належить М. Міхновському. У Д. Яворницького тексти такого радикального за змістом характеру не зустрічаються.
Редактором–видавцем газети «Слобожанщина» був М. Міхновський, на що вказується на шпальтах газети. Ним був підготовлений перший і єдиний номер газети. М. Осадчий вважає, що заклали журнал «Слобожанщина» Міхновський і Макаренко.
Див: Осадчий М. Микола Міхновський — журналіст. — С. 66.
20. Запросини.
Цю передову статтю, у якій сформульовано завдання газети, без сумніву, написав її редактор і видавець М. Міхновський.
21. Націоналізм і космополітизм. Націоналізм і космополітизм // Слобожанщина. Щоденна політична, економічна, літературна та громадська часопись (Харків). — 1906. — 25 березня.
На авторство цієї статті М. Міхновського вказують сучасні автори 3. Книш, М. Кармазіна, О. Семків та ін.
Див.: Книги 3. До джерел. Деякі думки Миколи Міхновського про націоналізм. — С. 37–38; Кармазіна М. Світ ідей Миколи Міхновського. — С. 43, 44; Політологія. Кінець XIX — перша половина XX ст. Хрестоматія / За ред. О.І. Семківа. — С. 159.
22. Вибори до Думи Державної.
За змістом і формою дана стаття дуже схожа на публікації М. Міхновського, у якій іде мова про ставлення українства до виборів до Державної думи. На цій підставі вона віднесена до статей цього автора. 3. Книш називає М. Міхновського автором цієї статті без будь–яких застережень.
Див.: Книш 3. Микола Міхновський і вибори до Четвертої Думи // Так перо пише. Вибрані статті. — Торонто, 1965. — С. 109.
23. Листок з Української історії XVIII ст.
«Листок з Української історії XVIII ст.» змістовно продовжує статтю «Як вільних українських козаків зроблено кріпаками» і, на наш погляд, також належить перу М. Міхновського.
24. Програма Української Народної Партії. — Чернівці, 1906. — 47 с.
Дослідники вважають, що Програма УНП написана М. Міхновським, можливо у співавторстві з іншими керівниками партії. Див.: Кармазіна М. Світ ідей М. Міхновського. — С. 42, 44.
25. Лист Миколи Міхновського — адвоката присяжного // Рада. — 1908. — 31 листопада.
На авторство М. Міхновського вказує назва листа.
Офіційно головним редактором «Снопа» вважався М. Біленький. Саме йому доводилося відповідати перед властями за зміст часопису. М. Міхновський значився редактором «Снопа», що дозволяло йому уникати репресій і, разом з тим, здійснювати фактичне керівництво виданням.
Як головний редактор, М. Міхновський, разом з тим, був автором багатьох публікацій, які друкувалися в часописі, хоча рідко підписувався власним іменем.
26–27. З Новим роком!; [Передовиця]. 1 січня 1912 р. Харків.
З великим ступенем імовірності можна стверджувати, що новорічне поздоровлення і перша передова стаття часопису «Сніп» належали перу М. Міхновського або написані за його активної участі.
Серія «Галерея сучасних діячів наших»
28. Архієпископ Парфеній.
29. Композитор Микола Лисенко.
30. Проф. Михайло Грушевський.
31. Д–р Іван Франко.
32. Шевченкові роковини.
33. Проф. Микола Сумцов.
34. Марко Кропивницький.
35. Пані Ольга Косачева.
Перераховані вище вісім нарисів підписані «М. М–ський» і належать Миколі Міхновському. З невідомої нам причини лише нарис «Проф. Микола Сумцов» надрукований без підпису.
35–38. Передовиці від 11, 18, 25 березня і 29 квітня 1912 р.
Особливості стилю і змісту передових статей дають підставу припустити, що їх авторство належить М. Міхновському. // Сніп. — 1912. — 21 жовтня.
39. «До українського громадянства на Україні російській» («Українська платформа») // Сніп. — 1912. — 27 травня. До українського громадянства на Україні російській (3 архіву Андрія Жука) // Книш 3. Так перо пише… Вибрані статті. — Торонто, 1965. — С. 113–118.
3. Книш важає, що автором звернення, підписаного «Група виборців», «без ніякого сумніву» був М. Міхновський. Такої ж думки дотримувався і А. Жук.
Див.: Книш 3. Так перо пише… Вибрані статті. — Вінніпег, 1965. — С. 119.
40. Про українські виборчі платформи // Сніп. — 1912. — 15 червня.
Стаття, підписана «Другий виборець», тематично пов'язана із зверненням «До українського народу на Україні російській» і належить М. Міхновському.
Лив.: Книш 3. Микола Міхновський і вибори до Четвертої Думи // Самостійна Україна. — 1958. — Ч. 6. — С. 11.
41–42. Передові статті від 30 серпня і 9 вересня 1912 р.
Особливості стилю і зміст статей дають підстави припустити, що їх автором є М. Міхновський.
43. Листи з Галичини не на галицькі теми. [9 вересня 1912 р.].
Стаття належить перу М. Міхновського, який у цей час перебував у Галичині. У змісті часопису дано подвійне ім'я автора — «М. М–ський. Всеукраїнець».
44. Передовиця. [16 вересня 1912 р.].
У змісті до номера часопису зазначено: «Передовиця. М. М–ський. Харків 16 (29) вересня 1912 р.» Це вказує на авторство М. Міхновського.
45–48. Передові статті від 7, 14, 21 жовтня і 30 грудня.
Ці статті без підписів мають особливості стилю і змісту, які дозволяють припустити, що вони належать перу М. Міхновського.
49–50. Від редакції; Передовиця [30 грудня 1912 р.].
Передовиця і звернення «Від редакції» в останньому номері «Снопа», у якому пояснюються причини припинення його видання, належить М. Міхновському, або написана з його безпосередньою участю.
51. Микола Ґедзь. Казки та оповідання з недійсного життя // Сніп. — 22 і 29 квітня; 6 і 13 травня.
Микола Ґедзь — псевдонім М. Міхновського.
52. М. Міхновський. Лірика. — Харків, 1912. — С. 94.
Збірка віршів підписана іменем автора.
53. Універсал до народу українського усієї Соборної України
(21.01.1913 р.) // Інститут рукопису ЦНБ ім. В. Вернадського НАН України. — Ф. 1. — Од. зб. 11534. — Арк. 2–5.
Дослідник С. Квіт вважає, що автором Універсалу був М. Міхновський. Квіт С. Дмитро Донцов. Ідеологічний портрет. — К., 2000. — С. 117.
54. Відносини до війни. Промова. Проголошена на першім військовім з'їзді у Києві 6 травня 1917 р. — К., 1917. — 17 с.
Виступ М. Міхновського на І Всеукраїнському військовому з'їзді 6 травня 1917 р. опублікований окремою брошурою під його іменем.
55. Спадщина тиранів. Спадщина тиранів. — Видання Укр. Військ. Тов. Республ. Фед. ім. Гетьмана Полуботка. — К., 1917. — 8 с.
Авторство М. Міхновського зазначено на титульній сторінці брошури.