Американці люблять ідеалізувати історію своєї країни. Але згадаймо, з чого починалася Америка? Поряд із дисидентами, релігійними сектантами, переслідуваними в Європі, в Америку хлинула маса пройдисвітів, шахраїв всіх мастей. За багатьма з них, як кажуть, «мотузка або гільйотина плакали». Ще 160 років тому колонізатори вирізали корінне населення індіанців, цілими селищами. Про работоргівлю не будемо і згадувати. Цивілізація прийшла в Америку менше ніж 50 років тому. І за те, слава Богу.
В Ізраїлі ситуація майже один до одного. Прибульці, авантюристи з усього світу, «які називають себе євреями», щосили намагаються вигнати корінне населення окупованих земель, не зупиняючись навіть перед спробами фізичного знищення. Можна не сумніватися, якби не ООН, не протидія європейських країн, — добродії шарони й щаранські не посоромилися б застосувати й атомну зброю, і крематорії, не гірше ніж Гітлер. А що ще можна чекати від президента-«м’ясника», генерала Шарона, який з 14 років займається терористичною діяльністю? Те ж саме можна сказати про Менахема Бегіне і про багатьох інших політиків сучасного Ізраїлю.
Треба віддати належне мужності й об’єктивності вченого Фаїни Грімберг в аналізі нинішнього Ізраїлю. «Всі світові й не світові релігії мають своїх прихильників і свою спільноту. Але те, що конфесійна спільнота повинна отримати державу, — це черговий експеримент. Неможливо отримати порожню територію, — на ній уже хтось живе. Виходить, її треба в когось забрати. Виходить, треба створити певну похмуру, агресивну й узагалі нам добре знайому ідеологію. Ідеологію ксенофобії».
Мені здається, у Фаїни Грімберг не повернувся язик назвати речі своїми іменами. Слова ідеологію нацизму вона делікатно замінила «ідеологією ксенофобії». Цікаво, що колишні чиновники різного рівня, які вірою й правдою служили кремлівським вождям, приїхавши в Америку або Ізраїль, стали більшими сіоністами-нацистами, ніж Папа Римський католик. Продовжимо цитування: «Насправді ми Ізраїль знаємо погано. Ми знаємо його переважно за нашими співвітчизниками вкрай правого спрямування. Але там є й інші люди, які бачать, до чого призводить ситуація. Вони не хочуть самовизначатися як громадяни держави, яка веде війну з корінними жителями цієї території».
Це правда. Тверезомислячі люди в Ізраїлі є. Члени Кнесе-ту: Йоси Бейлін, Йоси Сарід, Шломо Бен-Амі, Юлія Вольфович, Роман Бронхман і ще низка осіб — найдалеко-глядніші політики. Вони виступають за визнання Палестинської держави й за більш-менш справедливий мир з арабами. На жаль, вони в меншості. Поки в меншості. Однак той факт, що десятки й навіть сотні військовослужбовців уже відмовляються служити на окупованих територіях Палестини, дає надію.