Непомітно, крок за кроком, сіоністи зуміли втягти Америку у війну проти арабів. Не секрет, що Ізраїль використовує терористичні методи, якими послуговувались гітлерівські окупанти. І в цій війні проти палестинських арабів, США завжди беззастережно підтримували Ізраїль зброєю, фінансами, шпигунською інформацією й політично на всіх рівнях. Тобто США стали співучасниками у війні на стороні Ізраїлю.
Коли влітку 2001 року в Дурбаї, на сесії ООН, президент Буш за «проханням» генерала Шарона бойкотував рішення світового співтовариства, терпіння арабів закінчилося. І вже 11 вересня Америка отримала удар відплати. Цей акт не можна називати терором. Це диверсія на території держави, яка воює. Адже ніхто не називає терором атомні бомбардування Хіросіми й Нагасакі? Тоді загинуло в 50 разів більше народу, ніж у Нью-Йорку. Чи міг президент Буш передбачити наслідки свого бойкоту ООН у Дурбаї?
Версія перша. Звичайно, міг. Але що таке 3 тис. чужих життів для честолюбного політика? Тим більше, що свій пост Буш отримав у досить спірній ситуації. Ту т цілком міг зіграти «комплекс неповноцінності» і острах настроїти проти себе найвпливовіше в країні ізраїльське лобі. А який президент не хоче залишитися при владі на другий термін?
Версія друга. Своїм бойкотом ООН, президент Буш образив не тільки арабів, а й все світове співтовариство, ігноруючи рішення абсолютної більшості країн світу. Водночас він був упевнений у повній безкарності, незважаючи на кілька серйозних диверсій проти Америки через Ізраїль. Якщо визнати останню версію правдивою, напрошується висновок:
президент Буш — один із найбездарніших політиків Америки за останні кілька десятиліть. Шкода, що більшість американців цього не помітили. Втім, дивуватися особливо не доводиться. Давно відомо: хто контролює пресу, той маніпулює й суспільною свідомістю. В Америці преса переважно просіоністська. От один із прикладів. Видавець газети «Єрусалим Пост» (в Ізраїлі) пан Давид Радлер (DavidRadler), він же хазяїн ChikagoSun-Timesі низки інших газет в Америці. Мегаполіс Чикаго — це понад 8 млн жителів, один з найбільших у країні. У лютому 2002 року пан Радлер удостоївся почесної нагороди від сіоністів за активну підтримку Ізраїлю.
Зрозуміло, сіоністи зробили з Буша «героя» всупереч логіці подій і здоровому глузду. «Зробили» на подяку за допомогу Ізраїлю у війні з арабами. Немає сумнівів, повну моральну відповідальність за трагедію, яка сталася в Нью-Йорку 11 вересня, несуть генерал Шарон і президент США Джордж Буш. Шкода, що в результаті цієї масштабної трагедії постраждали сторонні люди. За законом совісті, Буш сам повинен був подати у відставку, як роблять політики в Європі, які не впоралися зі своїми обов’язками. Залишається сподіватися: час все розставить на свої місця. В історії немає місця лжегероям. Сіоністське лобі поширило свій вплив на всі державні й суспільні інститути Америки. Завдяки такому впливу на уряд США, сіоністи безкарно володіють власною зброєю масового знищення; перетворили Ізраїль у ядерну наддержаву. Це не перебільшення. Події 2001 року показали, що США, власне кажучи, поводяться як одна із провінцій Ізраїлю. Як член ООН, керівництво Ізраїлю ніколи не зважало на її рішення й завжди безкарно їх порушувало: ембарго на торгівлю з расистською ПАР (до Нельсона Мандели), чи будь-які інші рішення. Все це при беззастережній або мовчазній підтримці США. Згадаємо, коли атомну зброю створив Пакистан, відразу ж пішли економічні санкції. Але ми не знаємо прикладу, щоб президент США зажадав провести інспекцію установ і підприємств в Ізраїлі, які займаються розробкою й виробництвом зброї масового знищення: атомного, хімічного, бактеріологічного. Ізраїль, до речі, давно вже не приховує, що має ядерну зброю. От такий подвійний стандарт у політиці уряду США. Як рядовий член ООН, Ізраїль фактично має право вето в Раді Безпеки, маніпулюючи президентом США. Водночас цей факт свідчить — наскільки відстали сьогодні Сполучені Штати від Західної Європи в розвитку своїх демократичних інститутів. Адже людей, «які називають себе євреями», у США менше ніж 3 %. Проте вони зуміли нав’язати свою волю всім іншим громадянам величезної країни.