Гельдерлін та майбутнє - читать онлайн бесплатно полную версию книги . Страница 2

Віще слово гесперійського поета є саме для себе, на його погляд. Воно є відданою на непевність часу запорукою буття, своїм власним майбутнім.

Тому даремними будуть усі похапливі спроби обмежити поезію Гельдерліна у рамках сучасности і її надій. Якщо у вірші такої вражаючої сили й проникливости, як фраґмент «Миру», Гельдерлін і переймається почасти боротьбою і стражданнями народу, то те, що він говорить про мир, не стосується жодної можливої у майбутньому події. Як втаємничений у майбутнє і досвідчений у справах людської долі, Гельдерлін прорікає слова, котрі не кануть у Лету:

…Так, ніби давні води у інший гнів,В страшніший перетворені булиІ знову повернулись очищати, бо треба було.Так росла і пінилася з року в рікБезперестанку, край тривожний охопившиДивотна битва, котра відкривалаІ темне, й світле у лиці людини……І хто піднявся? Хто приніс прокляття?Нічого з сьогодення а чи з вчораТі, що згубили віру, не взяли,Наші батьки, дух ними поганяв.Ой, довго, довго губляться вониПідвладні смерті й за владу б’ються,Сусіда свого боячись, о ні,Не має чоловік благословення на цій земліІ непостійні. Хаосу подібні, гнані вітрами тягнуться вони,Розносячи ненависть між людей,І дике, й недовірливе, й холоднеВід цих турбот убоге їх життя.І ти ідеш непевними шляхами,О мамо земле! Квітнуть твої весниІ за тобою у мелодійній змініПрямують дні, о життєдайна повне!О стримана у своїй мовчазній славі!Зі своїм ненаписаним законом,Зі своєю любов’ю, о, прийдиІ дай нам вижити, знайти дай наше серце.