Після поділу українських земель між Російською та Австрійською імперіями наприкінці XVIII ст. і входженням Наддніпрянщини (Східної України) до Російської імперії, а Східної Галичини (Західної України) — до складу Австрійської імперії, усі згадки про національну грошову систему зникають. На підневільних українських територіях встановлюється грошова система держав-окупантів.
Західноукраїнські землі після першого поділу Польщі 1772 року потрапили під владу Австрійської імперії (з 1867-го — Австро-Угорщини). Закономірно, що тут товарно-грошові відносини залежали від внутрішнього устрою Австрійської імперії. Таким чином, на середину XVIII ст. у грошовому обігу Австрії перебували дукати, талери, гульдени, а також крейцери таких номіналів: 1/4 талера; 20, 17, 7, 3, 1,5 крейцера (півторак), 1 крейцер, 3/4 крейцера (грешіль), 1/2 крейцера (денарій), 1/4 крейцера (пфенінг).
1762 року паперові гроші було запроваджено на галицьких землях. Держава гарантувала обмін паперових грошей (банко-цетлів) на мідну монету.
1775 року було видано цісарський патент, який унормовував грошове господарство Галичини. Саме цей патент встановлював карбування для Галичини монети вартістю 15 і 30 крейцерів.
А дещо пізніше, 1794 року в обіг для Галичини було випущено мідні монети номіналами 1 і 3 гроші.
Для обміну банкоцетлів 1807 року австрійський уряд відкарбував 15 і 30 крейцерів. 1811-го відбувся обмін банкоцетлів у співвідношенні 1 : 15.
1816 рік приніс ще одну яскраву подію у розвиток фінансово-економічних відносин Австрійської держави. Того року було засновано Австрійський національний банк, який провів обмін білетів за курсом 40 % вартості їх номіналу.
1857 року Австрія підписала монетну конвенцію з німецькими державами й одночасно провела грошову реформу.
На підставі цієї конвенції карбувались нові гульдени: австрійський, що дорівнював 2/3 талера, або 20 срібних грошів, і південно-німецький — 4/7 талера або 17 1/7 гроша.
Австрійський гульден (флорин) мав вагу майже 12,34 г (11,1 г чистого срібла (900° проби), і поділявся на 100 крейцерів (замість 60 до реформи 1857 p.). Флорини виготовлялись номінальною вартістю: 1/4; 1 та 2.
Для міждержавних розрахунків (як дотримання монетної конвенції 1857 р.) карбувались т. зв. загальносоюзні монети — 1/2 крони, 1 крона.
1870 року в Австро-Угорщині почали карбувати золоті монети вартістю 4 і 8 флоринів, вагою, відповідно, 3,2 і 6,5 г.
1892 року було запроваджено систему золотого монометалізму. За основу було прийнято золоту корону (крону). Вона дорівнювала 100 гелерам, в Угорщині — 100 філерам. Карбування крони тривало впродовж 1892 — 1918 років з різних металів. Так, для прикладу: 1, 2 і 5 корон — зі срібла; 10, 20 і 100 корон — зі золота (10 корон містить 3,049 г золота). Випущені були корони і в банкнотах: 1, 2, 5, 10, 20, 50, 100, 1000, 10 000 корон.
Із запровадженням крони припиняється карбування гульдена, проте в обігу він залишався до 1899 р. (1 гульден = 2 коронам).
Австро-угорська корона була в обігу на західноукраїнських землях до 1918 року.
Після розпаду Австро-Угорщини (1918 р.) Австрія випускала австрійські крони, а Угорщина — угорські крони.
Важливим етапом у розвитку товарно-грошових відносин Російської імперії кінця XVIII ст. стало запровадження перших паперових грошових знаків — асигнацій (1769 — 1843 роки — час існування). Започатковане 29 грудня 1768 року Маніфестом, виданим Катериною II (1762 — 1796), про введення асигнацій. Асигнації мали подвійне забезпечення:
– розмінювались на мідь у Петербурзі та Москві в асигнаційних банках;
– приймались у тих же платежах і податках, як і мідна монета.
У період 1768 — 1810 років асигнації функціонували у тісному взаємозв'язку з мідною монетою. Увесь цей час саме срібний рубль був основою грошового обігу, головним мірилом вартості, лічильною одиницею.
Російський уряд змушений був здійснювати заходи щодо впорядкування грошового обігу, вдосконалення фінансових відносин. На початку XIX ст. було реалізовано фінансову реформу Міністра фінансів М. Сперанського. У 1810 р. теоретичні основи реформ у галузі фінансів і грошового обігу, що пропонувались, М. Сперанський уклав у підготовленому і поданому на розгляд Державної Ради «Плані фінансів». Згідно з ним було припинено випуск нових асигнацій, різко скоротились державні видатки, продано частину казенних маєтків приватним особам, запроваджено нові податки, які викликали велике незадоволення дворянства. Проте практична діяльність М. Сперанського як реформатора закінчилась 1812 року.
Згодом після проведення реформи 1810 року срібна монета доволі часто почала з'являтись в обігу, і вже до 1819-го в окремих регіонах уся торгівля велась срібною монетою, оскільки для сплат податків відчутним був брак асигнацій.
Докорінну реорганізацію російської грошової системи на основі срібного рубля було проведено у 1839 — 1843 pp. тогочасним міністром фінансів Російської імперії Е. Канкріним.
У ході цієї реформи знецінені асигнації були поступово замінені державними кредитними білетами, які підлягали рівноцінному обміну на срібло. Мідні гроші знову набули ролі розмінного засобу при срібному рублі.
Реформа Е. Конкріна встановила систему срібного монометалізму.
Номінально відновлювалась срібна валюта з прирівнюванням срібного рубля до 3 руб. 50 коп. асигнаціями (девальвація). 1841 року випущено нові, розмінні на срібло кредитні білети, а асигнації в 1843-му вилучено з обігу. Впровадження кредитних білетів на рівні зі сріблом принесло значні вигоди. Для розміну паперових грошей був створений спеціальний фонд, який наприкінці 1843 року становив близько 36 млн. рублів, а 1845-го — уже 87 млн. рублів.
Перебудова народного грошового рахунку щодо дореформенних платіжних монет відбулась і в Україні. Так, 1/2 копійки почали називати шаг, 3 копійки — гривня, срібний гривеник — сороківка (40 старих шелягів — копійок); двогривеник — сороківець; 15 копійок — злот.
У зв'язку зі зростанням державних, а особливо воєнних видатків царський уряд вдавався до емісії нових кредитних білетів, які почали знецінюватись напередодні та в період проведення селянської реформи 1861 року. Грошовий обіг Російської імперії знову був розладнаний.
Проте індустріальний розвиток країни диктував необхідність упорядкування фінансово-грошової системи.
1862 року царський уряд провів грошову реформу, дозволивши розмін кредитних білетів на золото і срібло. Однак уже наприкінці наступного року розмін було відмінено.
Наприкінці XIX ст. розпочинаються зміни у валютних відносинах між капіталістичними країнами. Система металевих грошей у формі біметалізму, коли роль грошей закріплювалась золотом і сріблом, була витіснена валютною системою золотого стандарту (системою класичного монометалізму).
Дедалі актуальнішим наприкінці XIX ст. поставало питання про встановлення в Російській імперії грошового обігу, заснованого на золоті, як це вже було у Великобританії, Франції та Німеччині. Проведення грошової реформи потребувало нагромадження величезної кількості золота. 1897 року золотий фонд становив 1095 млн. руб. при 1067 млн. руб. кредитних білетів в обігу.
1897 року за поданням міністра фінансів С. Вітте в Російській державі розпочато проведення нової грошової реформи. Було встановлено епоху золотого монометалізму. Одразу ж було проведено девальвацію рубля на 1/3 його вартості.
Карбувались нові золоті монети п'ятикарбованцевої вартості на 1/3 колишнього імперіалу, а також були визначені умови забезпечення кредитних білетів у обігу. Емісійне право Державного банку було обмежено правилом: кредитні білети в обігу до 600 млн. руб. забезпечувались золотом повністю, понад 600 млн. руб. — наполовину, тобто понад золотий запас Держбанк міг випустити незабезпечених кредитних білетів на суму 300 млн. руб. Це емісійне правило забезпечення порівняно з емісійними системами інших країн досить суворе (в перші роки виконувалось навіть понад норму, оскільки золотий запас часто перевищував суму кредитних білетів у обігу: в 1899 р. — 1007 млн. руб. золота і 661 млн. руб. кредитних білетів в обігу, тобто на 646 млн. руб. менше від емісійного права).
Того ж, 1897 року було відкарбовано золоті монети номіналами 15; 10; 7 1/2 руб. Росія, таким чином, перейшла до золотого рубля. В обігу перебували такі його номінали: 10 руб. (7,74 г чистого золота); 15; 7і/2 руб. (карбувались рідко); 5 руб. (3,87 г чистого золота); 1 руб. (вага — 20 г, з них — 18 г чистого срібла); 50, 25 коп. (90% — срібла, 10% — лігатури); 20, 15, 10, 5 коп. (білон — сплав срібла); 5, 3, 2, 1, 1/2, 1/4 коп. (мідь). Одночасно в обігу були і банкноти: 500, 100, 50, 25, 10, 5, 3, 1 руб.
У всіх банках Росії проводився вільний обмін грошей на золоту монету. Ця грошова структура була досить міцною. Одночасно в Росії розробляли проекти реформ, спрямованих на уніфікацію грошової системи.
Встановлена цією грошовою реформою тверда валюта проіснувала в Російській імперії до першої світової війни. Вона давала можливість уряду здійснити великі економічні та кредитно-фінансові заходи, спрямовані переважно на розвиток великої промисловості. На основі цього золотого запасу розвивались кредитна політика, державні позики, фінансувалось залізничне будівництво, промисловість тощо.
У 1914 році з початком першої світової війни в державі було призупинено карбування золотих і срібних монет. Натомість, було розпочато випуск кредитних грошей номіналами 1, 2, 5, 50 руб.
У роки війни (1914 — 1918) рубль втратив більшу частину своєї вартості: 1 руб. = 37 коп. (станом до 1914 р.).
40 руб., 1917 р.
У час правління Тимчасового уряду (лютий 1917 р.) в обіг було випущено т. зв. «керенки» — гроші Тимчасового уряду (назву отримали від глави Тимчасового уряду О. Керенського). Ці банкноти не мали ні номера, ні серії. Основними їх номіналами були 40 і 20 руб. Тимчасовим урядом також було здійснено емісію 250 і 1000 руб.
Тимчасовий уряд у ще більших розмірах, ніж царизм, вдався до емісії паперових грошей і до зовнішніх позик. Лише протягом п'яти місяців — з березня по липень 1917 року — було випущено паперових грошей на суму 4500 млн. руб., тобто втричі більше, ніж за весь період першої світової війни до лютого 1917 р. На 1 січня 1917 р. в обігу перебувало кредитних білетів на суму 9,1 млрд. руб., на 1 жовтня 1917 р. — вже на суму 17,2 млрд. руб., а на 1 листопада 1917 р. — 22,4 млрд. руб.
Падіння курсу рубля почалось з перших місяців війни. Станом на 1915 р. офіційний курс рубля знизився до 80 коп., а наприкінці 1916 р. — до 55 коп. Значно зменшилась купівельна спроможність рубля, яка, за офіційними даними, на 1 березня 1917 р. знизилась майже в чотири рази (1 руб. = 27 копійок). За іншими джерелами, індекс зростання товарних цін уже на 1 січня 1917 р. досяг 702 (у 1913 р. він дорівнював 100), тобто купівельна спроможність рубля знизилась до 14 коп. У наступні місяці ця тенденція прогресувала. Вона переконливо свідчила про подальший розвал господарства Росії та в її складі — України.
ВИСНОВКИ
– Українські гроші після поділу українських земель між Російською та Австрійською імперіями (друга половина XVIII cm.) зникають з обігу.
– На території західноукраїнських земель, що перебували в складі Австрії, запроваджується австрійська грошова система (талери, гульдени, крейцери).
– Певні зміни в грошовому господарстві відбуваються після підписання Австрією монетної конвенції з німецькими державами і проведення грошової реформи 1857 року. Упродовж виготовлення крони, розпочато карбування золотої монети — флорина.
– На українських землях у складі Російської імперії поширились грошові одиниці Росії. Розповсюдження набули асигнації — перші паперові грошові знаки Росії, а також срібна монета.
– Позитивні зрушення у грошово-фінансовому становищі Росії настають із проведенням реформ М. Сперанського (1810 p.), Е. Канкріна (1839— 1843), С Вітте (1895—1897). Почергово було введено срібний, а згодом золотий монометалізм.
– 3 початком першої світової війни стабільне грошове становище було порушено.
КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ ТА ПОНЯТТЯ
Асигнації— російські паперові гроші, вперше випущені
1769 року за часів правління Катерини II (1762 — 1796). Випуск асигнацій здійснювався у номіналах 25, 50, 75, 100 руб. і забезпечувався мідними монетами. 1786 року було випущено асигнації вартістю 5 і 10 руб. Таке швидке зростання емісії призвело до їх знецінення порівняно зі срібними монетами. 1843 року асигнації були замінені державними кредитними білетами. 1849-го асигнації було анульовано.
Банкноти (банківські білети) — грошові знаки, що випускає в обіг центральний емісійний банк. Забезпечені всіма активами банку та масою товару, що належить державі. На сьогодні — основний вид паперових грошей.
Вексель— цінний папір, що засвідчує безумовне грошове зобов'язання боржника (векселедавця) сплатити у певний термін зазначену суму грошей власникові векселя (векселетримачеві). Векселі бувають прості та переказні. Простий вексель містить зобов'язання векселедавця сплатити власникові векселя після вказаного терміну певну суму. Переказний вексель містить письмовий наказ векселетримача, адресований платникові, сплатити третій особі певну суму грошей у певний термін.
Гелер (нім. heller, hailer — від м. Галь у Вюртембергії) — німецька дрібна срібна монета, карбування якої розпочалось у XIII ст. і тривало до другої половини XIX ст. Гелери були в обігу в Німеччині та Австро-Угорщині. 1892 року Австро-Угорщина запровадила новий гелер, який становив 1/100 крони, і 1 гелер = 1/2 крейцера. 1924 року в Австрії замість гелера було введено грош.
Грошова реформа — проведення деномінації грошей, вилучення з обігу знецінених грошей,
випуск нових грошових одиниць, зміна їх золотого вмісту тощо з метою зміцнення грошової системи. Грошові реформи необхідні в разі:
–зміни державних устроїв;
–глибоких економічних криз фінансової системи;
–економічних потрясінь, коли гроші перестають виконувати свої функції;
–поглиблення дефіциту бюджету та інфляційних процесів;
–падіння ролі грошей, розрахунків, кредиту.
Гульден (нім. gulden — золотий) — золота монета, відкарбована вперше в Німеччині на початку XIV ст. на зразок флорина, була основним платіжним засобом до XVI ст. З 1559 року почато карбування гульдена, який мав вартість 60 крейцерів. На підставі монетної конвенції 1857 року австро-угорська грошова одиниця — гульден (флорин) дорівнювала 100 крейцерам. 1870-го розпочато карбування золотих монет номіналом 4 і 8 гульденів. 1892 року на зміну гульдену прийшла крона (1 гульден = 2 крони), з того часу емісії гульдена більше не проводилось, проте в обігу він залишався до 1899-го.
Девальвація — зниження курсу національної чи міжнародної (регіональної) валютно-грошової одиниці щодо валют інших країн, міжнародних валютно-грошових одиниць. Девальвація відображає знецінення відповідних валютних коштів унаслідок інфляції. Девальвація національної валюти стимулює експорт і створює перешкоди для імпорту товарів. Припинення девальвації національної валюти можливе тільки в разі загального оздоровлення економіки держави.
Деномінація — зміна номінальної вартості грошових знаків для стабілізації валюти чи спрощення розрахунків. Деномінація відбувається шляхом обміну за встановленим співвідношенням старих грошових знаків на нові. У тому ж співвідношенні змінюють ціни на товари та послуги. Деномінація здійснюється в умовах значного знецінення грошей і сприяє скороченню їх кількості в обігу, вилученню зайвих грошей.
Деньга— російська срібна монета XIV — XVIII ст., карбування якої розпочато в Москві наприкінці XIV ст. 1534 року в результаті грошової реформи О. Глинської розпочалось виготовлення загальнодержавної срібної монети — новгородської деньги (пізніше отримала назву «копійка» — від зображеного на ній вершника зі списом — «копьем»). До кінця XVI ст. копійка витіснила з обігу деньгу, карбування якої часто призупинялось. З початку XVIII ст. карбували мідну деньгу, яка з 1849 — 1867 років отримала назву «денежка».
Імперіал (лат. imperialis — імператорський) — золота монета, яка карбувалась у Росії з 1755 року. До 1897-го імперіал = 10 рублям і містив 11,61 г чистого золота. Після грошової реформи імперіал мав вартість 15 руб., виготовляли також і півімперіали — 7,5 руб. З 1899 року карбування імперіалів було припинено і вони були остаточно вилучені з обігу 1910-го.
Копійка— російська монета, карбування якої розпочалось з 1534 року (за реформою О. Глинської), вагою 0,68 г срібла. Упродовж століття її вага зменшувалась. Спроби реформувати цю систему не дали бажаних результатів (заміна срібної копійки мідною закінчилась т. зв. мідним бунтом). Лише 1704 року Петро І запровадив в обіг мідну копійку, яка карбувалась з деякими перервами до 1916-го. Карбування срібної копійки припинилось у 1918 році.
Крейцер (нім. — Kreuzer) — розмінна срібна монета, карбування якої розпочалось в Австрії у 1458 — 1460 роках. Назва монети походить від зображення на ній віденського щита з хрестом. Вага крейцера — 1,63 г (1,44 г —чистого срібла) і з XVIII ст. крейцер виготовляють з міді. З 1857 року 1 австрійський гульден = 100 крейцерам. Крейцер перебував в обігу до кінця XIX ст.
Крона (нім. — Krone) — назва багатьох європейських монет (походить від зображеної на монеті корони). Австро-угорська крона запроваджена 1892 року замість гульдена, як грошова одиниця Австро-Угорщини перебувала до 1918-го. 1 крона = 100 гелерам (2 гелери = крейцеру). крони = 1 гульдену (флорину). Карбували золоті монети вартістю 10, 20 крон, срібні — 1, 2, 5 крон. Паперові крони були вартістю 1, 2, 10, 20, 100, 1000 крон. В обігу перебували до 1924 року.
Монометалізм (з грец. — один, єдиний) — грошова система, за якої мірилом вартості і законним платіжним засобом є один метал (мідь, срібло, золото). Проте у грошовому обігу можуть перебувати й інші монети, які є тільки розмінними.
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
1. Які грошові одиниці перебували в обігу Австрійської імперії у середині XVII ст.?
2. Коли було видано цісарський патент, який унормував грошове господарство Галичини?
3. Яка назва паперових грошей, випущених для Галичини?
4. Чим відома діяльність М. Сперанського?
5. На який час припадає докорінна реорганізація російської грошової системи?
6. У чому полягає суть понять «біметалізм», «монометалізм»?
7. Який зміст грошових реформ міністрів фінансів Російської імперії Е. Канкріна, С. Вітте?
8. Назвати результати грошової реформи (1897 р.)
9. Назвати основні зміни в грошовому господарстві Росії, які відбувались з початком першої світової війни.
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Белоусов В. Происхождение и становление российского рубля // Деньги и кредит. — 1992. — № 3. — С. 67 — 70.
2. Зварич В. До питання про грошовий обіг у Галичині під пануванням Австро-Угорщини // Історичні джерела та їх використання. Вип. 2. - К., 1966.
3. Лановик Б. та ін. Україна і світ: Історія господарства. — К., 1995.
4. Малышев А., Таранков В., Смиренный И. Бумажные денежные знаки России и СССР. — М. 1991.
5. Маршак М. Первые русские ассигнации // Деньги и кредит. — 1992. - № 12. - С. 66 - 69.
6. Спасский И. Очерки по истории русской нумизматики // Нумизматический сборник. Ч. I (вып. 25). — М., 1955.
7. Спасский И. Русская монетная система. — М., 1960.
8. Уздеников В. Монеты России (1700 — 1917) — М., 1985.