1917 року після приходу до влади унаслідок Жовтневого перевороту 25 жовтня (7 листопада) більшовиків постало питання про зміну існуючої імперської грошової системи. Проте це відбулось не одразу. Ще наприкінці 1917 року більшовицький уряд випускав усі гроші, котрі підготував до емісії Тимчасовий уряд. Цікавим було видрукування на них — поряд з датою «1918», «1919» — двоголового орла.
Власне, перша світова війна, революція й як її наслідок — громадянська війна призвели до страшенної фінансової кризи, що запанувала в країні.
У роки першої світової війни через знецінення паперових грошей та інші внутрішні проблеми виникла криза дрібних розмінних грошей.
Інколи їх випускали на місцях установи Держбанку, місцеві органи влади. З'явились свої гроші у білогвардійських та іноземних інтервентів.
Так, 1918 року влада есера Чайковського в Архангельську випустила точні копії угорських грошей, з тією лише відмінністю, що, як зазначалось на них, «розмінювались вони на фунти стерлінгів».
50 копійок. Баку, 1918 p.
Випускав свої гроші також і генерал Юденич. Проте вони не набули широкого розповсюдження і були продані у кондитерські заклади Таллінна з подальшим їх використанням — як обгортки для цукерок.
На російсько-монгольському кордоні у м. Кяхті в обігу були керенки (20, 40 руб.). У зв'язку з нестачею розмінних грошей керуючий місцевим відділенням народного банку висунув ідею «четвертувати» керенки. Кожна з чотирьох частин була самостійною, наклеювалась на спеціальний бланк і була підписана автором ідеї — Єрмолаєнком та комісаром відділення Держбанку Малофєєвим і скріплювалась печаткою з царським гербом.
Брак грошей у пореволюційній Росії був настільки великим, що їх випускали кооперативи, магазини, клуби та ін. Такі гроші мали строго місцевий (локальний) характер. Для прикладу, у Севастополі власні гроші випускали 80 організацій, у Харкові — 60.
Найоригінальніші гроші випустив нарком фінансів Якутії Семенов. Він на різнокольорових етикетках від «Мадери» написав від руки— 1 руб., «Кагора» — 3 руб., «Портвейна» — 10 руб., «Хереса» — 25 руб., завірив ці написи печаткою Наркомфіну. Якути і тунгуси схвально сприймали ці гроші.
Значним важелем мобілізації ресурсів для ведення війни стала емісія грошей, яка була необхідною для покриття всезростаючого дефіциту держбюджету.
Громадянська війна залишила по собі розруху і фінансову кризу. Брак грошових коштів поповнювався доволі просто: друкарські машини, що виготовляли гроші, працювали безперервно. Щоб зрозуміти ситуацію того часу, треба врахувати, що проїзд у трамваї м. Москви коштував 500 — 900 рублів, газета — 2500 рублів.
1919-й став роком народження перших грошових знаків Радянської влади. 4 лютого Раднарком після обговорення фінансових питань ухвалив спеціальну постанову:
«У зв'язку з браком кредитних бюджетів дрібної вартості Рада Народних Комісарів визнала за необхідне випустити в обіг грошові знаки 1, 2, 3-рублевої вартості спрощеного зразка». «Спрощені» гроші були одного і того ж формату — розміром сірникової коробки і швидше мали вигляд великих поштових марок, аніж грошей. Нові розрахункові знаки отримали в народі назву «радзнаки» (рос. — «совзнаки»). Друкувались вони по 25 штук на 1 аркуші. При потребі їх відрізали й залучали до торгівлі.
На розрахункових знаках 1919 р. гасло «Пролетарі всіх країн, єднайтесь!» написано сімома мовами: російською, німецькою, французькою, італійською, англійською, китайською та арабською. Тоді ще більшовики були впевнені в перемозі ідей соціалістичної революції у світі, тому заздалегідь готували такі гроші.
У 1919 році Народному банку РРФСР було надано право випуску грошових знаків «у межах дійсної необхідності народного господарства», тобто, стільки, скільки могла видрукувати державна експедиція заготівлі цінних паперів, яка працювала у три зміни. Проте, вона не встигала друкувати грошові знаки в тій кількості, яка могла задовольняти невпинно зростаючі потреби грошових відносин. Саме знецінення грошей призвело до їх звуження (грошових відносин). На ринку, зокрема, з'являється нова тенденція розвитку — безгрошовий товарообмін. Ось, для прикладу, обмінні пропорції, що існували у м. Калузі у 1919 p.:
1 фунт (ф) мила = 2 ф пшона;
З ф солі = 30 ф вівса;
1/2 ф махорки = 1 ф сала.
Рішення X з'їзду партії та доповідь В. Леніна про запровадження непу, а в його ході — заміну продрозверстки продподатком означали необхідність розвитку товарно-грошових відносин як форми господарських зв'язків і використання їх державою для відновлення господарства.
1000 руб., 1921 p.
250 рублів. РРФСР, 1919 р.
Для подолання всезростаючої кризи на грошово-фінансовому ринку уряд у 1922 — 1924 роках проводить грошову реформу.
Першим кроком у цьому став розгляд і ухвала на засіданні Політбюро ЦК РКП (б) 14 квітня 1924 року першого проекту деномінації, що був підготовлений фінансовою комісією.
Деномінація була оголошена восени 1921 року й проведена у співвідношенні 1 руб. зразка 1922-го до 10 000 руб. попередніх випусків царських, думських, радянських грошей.
11 жовтня 1922 року було видано Декрет РНК СРСР, згідно з яким Держбанку було надано право випуску в обіг банківських білетів — червінців.
Назва «червонець» була затверджена Наркоматом фінансів РРФСР ще у 1917 р. Коли розглядалось питання про випуск твердої радянської валюти, було зроблено спробу дати грошам нові «революційні» назви. Так, було запропоновано три: федерал, целковий і червонець. Затверджено тоді було назву «червонець».
Випуск червінців був першим етапом грошової реформи і проводився в порядку короткотривалого кредитування промисловості й торгівлі під забезпечення їх векселями і товарами; у міру погашення кредитів червінці безперервно повертались у банк.
Між казначейським рублем і банківським червінцем було встановлено тверде співвідношення: 1 черв. = 10 руб. золотом.
Держава гарантувала їх обмін на золото у співвідношенні 8,60 г чистого металу за 1 паперовий червінець.
У жовтні 1922 р. було ухвалено рішення про випуск золотих червінців у вигляді монет. На лицьовому боці зображення селянина-сіяча на фоні фабричного міста. На гербовій — герб РРФСР і лозунг «Пролетарі всіх країн, єднайтесь!». Автор проекту — головний медальєр Монетного двору А. Васютинський. Моделлю для рисунка лицьової частини стала скульптура «Сіяч» І. Шадра.
Червінці випускались не для покриття бюджетного дефіциту, а для забезпечення потреб нормального господарського обігу, обслуговування клієнтури банку.
У вересні 1923 року були випущені т. зв. транспортні сертифікати (безпроцентні) вартістю 5 руб. золотом. Випуск їх здійснив Наркомат шляхів сполучення. У народі транспортні сертифікати жартівливо називали «чертифікатами». На цих знаках поряд з підписом наркома фінансів, є підпис Ф. Дзержинського, тоді — наркома шляхів сполучення.
Упродовж 1923 року і першого кварталу 1924-го в обігу перебували як нові стійкі червінці, такі і старі грошові знаки, купівельна спроможність яких знижувалась. Поступово старі знаки витіснялись з обігу, зміцнювалась роль червінця. Однак таке одночасне перебування в обігу різних грошових знаків негативно впливало на господарське життя СРСР, у тому числі й України.
У березні 1924 року було остаточно завершено грошову реформу. В обіг випущені, крім червінців, так звані казначейські білети вартістю 1, 2 і 5 рублів. Співвідношення між казначейськими білетами і червінцями було 10 : 1. Старі грошові знаки (радзнаки зразка 1923 р.) не випускали, а ті, що ще перебували в обігу, було вилучено шляхом викупу за курсом 1 руб. казначейського білета за 50 тис. руб. грошових знаків старого зразка.
Казначейські білети і монети (золота і срібна) швидко увійшли в обіг і завоювали своє місце поряд з червінцем як тверда валюта.
Монети номіналами 20, 15, 10 копійок (з білону) карбувались у 1921 — 1924 роках із зображенням гербів РРФСР, СРСР.
Полтинник ( 50 коп.) містив зображення коваля, 1 рубль — зображення робітника.
Серед підсумків проведеної 1922 — 1924 років грошової реформи виділяють такі:
–створена єдина грошова система на всій території СРСР;
–вирішено основне завдання реформи — підвищено купівельну спроможність рубля, загалом, зросла роль грошей в економіці країни;
–зміцнено систему фінансових відносин, створено міцне грошове господарство;
–поліпшено госиодарсько-фінансову діяльність промислових підприємств;
–створено єдиний емісійний центр; з 1925 року право емісії грошей було цілком закріплено за Держбанком.
Українська РСР, увійшовши до складу Радянського Союзу (30 грудня 1922 p.), остаточно втратила ті формальні ознаки незалежності, якими вона нібито користувалась після її утворення. Особливо це стало відчутно після приходу до влади И. Сталіна. Із згортанням нової економічної політики поступово відбувається реформування й грошової системи в СРСР.
У липні 1926 року було заборонено вивозити радянську валюту за межі СРСР, а в березні 1928-го — ввозити червінці з-за кордону.
У 1930 році відбулось руйнування існуючої грошової системи. Було ліквідовано срібні і золоті монети.
1931 року монети вартістю 10, 15, 20 коп. карбувались зі сплаву — 80% міді і 20% нікелю.
Їх ескіз розробив О. П. Васютинський. На лицьовому боці — зображення робітника з молотом у руці. Він притримував щит з написом номіналу. Уперше на радянських монетах з'явилось повне найменування держави «Союз Радянських Соціалістичних Республік». На гербовій стороні було вміщено лозунг «Пролетарі всіх країн, єднайтесь!». Перевантаженість монетного поля елементами оформлення створювала труднощі для виробництва.
1 червінець. СРСР, 1926 р.
10 червінців. СРСР, 1926 р
У результаті тип мідно-нікелевих монет 1931 року проіснував до 1935-го р. У 1935-му рисунок обох боків 10, 15 і 20 коп. був спрощений.
Ці номінали випущені в обіг у невеликій кількості і тепер — це рідкісні радянські монети.
З 1935 року дизайн нікелевих монет 10, 15, 20 коп. було дещо змінено. Реверс монет — цифра номіналу, яка була у восьмиграннику, навколо якого — колоски.
До 1935 року відноситься перший випуск монетоподібних жетонів, що призначались для проходу в метрополітен через спеціальні каси — турнікети.
Основні події монетного виготовлення 1921 —1935 років
1937 року курс рубля встановлювався у співвідношенні: 5 руб. 30 коп. = 1 долар США, що відповідало золотому вмісту рубля — 0,167674 г чистого золота. Так було до 1950 року.
Грошове виробництво СРСР, що почало потроху налагоджуватись після революційних і воєнних потрясінь, зазнало нового удару в роки Другої світової війни.
Ленінградський монетний двір у зв'язку з воєнною обстановкою зупинив свою роботу в серпні 1941 року. Частина працівників була мобілізована в діючу армію, інша — перейшла на оборонні заводи, основне обладнання підприємства евакуйовано в м. Краснокамськ Пермської обл. Там, на території й у спорудах паперової фабрики Держзнаку почали відновлювати виробництво. Робота Монетного двору відновилась у листопаді 1941-го. У третьому кварталі 1942 року розпочалось карбування монети. При цьому в її виготовленні були певні особливості.
3 руб. і 5 руб. СРСР, 1938 р.
1-копійчані монети у 1942 — 1944 pp. взагалі не карбувались. 2-копійчані були випущені в 1942-му лише на незначну суму — 9 крб. (450 шт.). Цих монет нема ні в державних, ні в приватних колекціях. У 1943 -1944 pp. 2 коп. не карбували. У 1942 — 1944 роках 3 коп. і 5 коп. не випускали.
Монети вартістю 10, 15 і 20 коп. виготовляли упродовж усієї війни, але виробництво їх становило майже половину довоєнного рівня (близько 200 млн. шт. у рік).
Великі труднощі в той час були з кадрами. Гостро відчувався брак нової техніки, доброякісного металу. Деякі штемпелі зношувались, проте не вилучались з виробництва, а ремонтувались і далі застосовувались. Це знайшло своє відображення на гербових сторонах монет вартістю 15 коп. і 20 коп. 1943-го і 1945 років випуску.
На лютий 1944 року припадає прорив блокади Ленінграда. Як результат — Ленінград отримав нормальне сполучення зі всією країною, і майже одразу розпочалось відновлення роботи Монетного двору. Першу радянську монетну продукцію підприємство випустило 20 червня 1944-го, але річний план випуску — 98,6 млн. монет — виконаний не був.
Лише 1946 року Монетний двір увійшов у нормальний режим роботи й почав виконувати державні плани. Президія Верховної Ради СРСР затвердила зображення герба з 16 витками стрічки. Було враховано входження до СРСР Молдавської, Естонської, Литовської, Латвійської і Карело-Фінської РСР. Оскільки 1947 року монети не карбували, то зміни зображення герба на них відбулось лише 1948-го.
1956 року Указом Президії Верховної Ради СРСР Карело-Фінську РСР було перейменовано на Карельську АРСР. Кількість витків у перехваті стрічки скоротилось до п'ятнадцяти. 1957 року це знайшло відображення і в рисунку гербової частини монет.
Монети різних років карбування (з 1935-го до 1957-го) відрізнялись тільки за кількістю перехватів стрічок у Державному гербі. Кількість перехватів відповідала кількості республік, що входили до складу СРСР на момент карбування.
Унікальним явищем в історії грошей були так звані «табірні» гроші, створені у Державному управлінні таборів (російською — ГУЛАГ) у час панування в СРСР тоталітарної влади Сталіна (1928 — 1953). Їх зразками є гроші вартістю 50 коп., 1 руб., 10 руб.
На них розміщено напис: «ходить серед зеків». На території ГУЛАГу перебували й так звані «розрахункові» чеки. В'язні могли купити необхідне за значно нижчими цінами, ніж на волі, але на волі ці гроші як засіб платежу не приймали.
ВИСНОВКИ
– Фінансова криза, що посилилась після Жовтневого перевороту, призвела до хаосу в грошовому господарстві перших років радянської влади. Гроші, крім уряду РРФСР, виготовляли приватні особи, державні заклади. Поширювались такі гроші на чітко означеній території (т. зв. «локальні» гроші).
- Унормувати грошові відносини вдалося лише внаслідок проведення грошової реформи 1922 — 1924 pp., коли було створено єдину грошову систему на всій території СРСР.
? Подальший розвиток грошових відносин пов'язаний зі змінами, що почались з 1926 р. Було встановлено курс радянського рубля щодо долара США. Визначено золотий вміст рубля.
- У ході Другої світової війни грошове виготовлення значно скоротилось у зв'язку із евакуацією Ленінградського монетного двору.
- У час правління в СРСР Й. Сталіна з'являються «табірні» гроші, що були в обігу у в'язницях Державного управління таборів.
КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ ТА ПОНЯТТЯ
Грошова реформа — див. «Ключові терміни і поняття» у темі 4.
Девальвація — див. «Ключові терміни і поняття» у темі 4.
Деномінація — зміна номінальної вартості грошових знаків для стабілізації валюти чи спрощення розрахунків. Деномінація відбувається шляхом обміну за встановленим співвідношенням старих грошових знаків на нові. У тому ж співвідношенні змінюють ціни на товари та послуги. Деномінація здійснюється в умовах значного знецінення грошей і сприяє скороченню їх кількості в обігу, вилученню зайвих грошей.
Казначейські білети — різновидність паперових грошей. Випускались для покриття бюджетних видатків і не обмінювались на золото.
Червінець— назва золотих монет (дукатів) у Росії. 1701 року Петро І випустив перший червінець, що відповідав стандартам золотого дуката (3,4 г). З того часу золота монета займає значне місце в грошовому обігу Росії. Для стабілізації радянського рубля 1922 року Держбанк СРСР розпочав випуск банківських білетів вартістю 1, 2, З, 5, 10, 25, 50 червінців (7,74 г чистого золота). Червінець міцно утвердився в грошовому обігу країни, витісняючи держзнаки. Саме це сприяло успішному завершенню грошової реформи 1922 — 1924 років. У результаті грошової реформи 1947 року червінці були замінені новими банківськими білетами, вартістю в рублях.
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
1. У чому особливість грошових випусків перших років радянської влади в Росії?
2. Якими були головні причини фінансової кризи 1917 — 1919 рр.?
3. Що таке «локальні» гроші? Назвати приклади їх випуску.
4. Коли в Радянській Росії проведено першу грошову реформу? Якими були її результати?
5. Час проведення й суть другої деномінації в СРСР.
6. Які зміни відбулись у грошовому господарстві у зв'язку з приходом до влади в СРСР Й. Сталіна?
7. Назвати основні події монетного виготовлення 1921 — 1935 рр.
8. Яким було співвідношення радянського рубля і долара США у 1937 р.?
9. Проаналізувати стан грошового виробництва у роки Другої світової війни?
10.Чому «табірні» гроші дослідники схильні вважати унікальним явищем в історії грошей?
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Глейзер М. Советские монеты 1921 — 1986 годов // Филателия СССР. - 1969. - № 4-5.
2. Дьячков А., Узденников В. Монеты России и СССР. — М., 1978.
3. Лановик Б. Україна і світ: історія господарства. — К., 1995.
4. Мельникова А. Булат и злато. — М., 1990.
5. Мошнягин Д., Дашевский Н. Каталог монет советского чекана //Советский коллекционер. — 1974. — № 12.
6. Сенилов Б. Военные деньги Второй мировой войны. — М., 1991.
7. Федоров-Давыдов Г. Монеты— свидетели прошлого. — М., 1985.
8. Фортинский С. Описание советских монет за период с 1921 по 1952 гг. //Нумизматический сборник. Ч. 1 (вып. 25). — М., 1955.
9. Щелоков А. Монеты СССР. — М., 1989.
10. Щелоков А. Свидетели истории. — М., 1987.