Українська Центральна Рада була створена у березні 1917 року (у час загального піднесення національно-визвольних змагань у ході Лютневої буржуазно-демократичної революції 1917-го). 20 листопада того ж року Третім Універсалом "-она і проголосила утворення Української Народної Республіки.
Одним з головних завдань УНР було впровадження власних грошей через формування національної грошової системи. Проте, перебуваючи у федеративному зв'язку з Росією, УНР не отримувала з Москви жодної грошової підтримки. Ці та інші факти змусили прискорити процес запровадження власної валюти.
Було обрано міністра фінансів М. Туган-Барановського, якого згодом замінив на цій посаді М. Лазаренка, котрий організував Генеральний секретаріат фінансів. Розпочато роботу над формуванням державного бюджету.
У час найбільшої необхідності в грошах 4 грудня 1917 року було ухвалено постанову про обіг на рівні з кредитними білетами царського і Тимчасового урядів Росії різних державних позик і купонів до них, як сурогату грошей, із зазначенням терміну — до 1 березня 1918-го.
22 грудня 1917 року Центральна Рада ухвалила Закон про утворення Українського державного банку. Було скасовано відділи російських банків в Україні.
Упорядковуючи державне життя України, 19 грудня 1917 року Центральна Рада постановила випустити українські грошові знаки вартістю 100 карбованців. Цю ідею одностайно підтримали всі українські державні й політичні органи. Ідучи на випуск власних грошей, уряд наражався на певний ризик, оскільки не було відомо, як українське населення сприйме нові українські гроші.
Перші українські паперові гроші були випущені 24 грудня 1917 року (за старим стилем) як кредитові білети вартістю 100 крб. (1 крб. містив 17,427 частки щирого золота, як і російські рублі).
Назва «карбованець» була дотримана через те, що існувало однакове співвідношення до російського рубля, що значно полегшувало товарно-грошові відносини.
Автором ескізу 100-карбованцевої купюри був видатний український художник-графік Георгій Іванович Нарбут. При її оформленні Нарбут використав вишукані орнаменти в дусі українського бароко, декоративні шрифти, уперше — зображення тризуба. Цікаво, що саме з випуском 100 карбованців пов'язаний вибір тризуба як державного герба України. Нарбут, проектуючи ескіз купюри, звернув увагу на тризуб, котрий було вміщено на монетах княжої доби, і вдало помістив його на нових грошах.
Оригінальний знак — тризуб — одразу запам'ятався українським патріотам. М. Грушевський, зокрема, наголосив на тому, що це «оздоба питоменна, а не позичена».
Гроші виготовлялись у Києві в друкарні В. Кульженка. їх офіційна назва — державний кредитовий білет. Випущено було 55 тис. примірників на суму 5,5 млн. крб.
Написи на них велись чотирма мовами — українською, російською, польською, єврейською. Саме тому в народі нові гроші іноді називали «єврейськими». Подаючи написи чотирма мовами, уряд намагався виявити свою лояльність і толерантність до найчисельніших національних меншин, що проживали в Україні.
100-карбованцеві купюри перебували в обігу до липня 1918 року.
6 січня 1918 року (за новим стилем) Українська Центральна Рада ухвалила Закон про випуск державних кредитових білетів УНР. Згідно з цим законом:
•державні кредитові білети забезпечувались державним майном; емісія їх строго обмежена;
•кредитні білети випускались у карбованцях;
•держава регламентувала обов'язковість їх прийняття на всій території України;
•російські гроші й надалі залишались законним засобом платежу в Україні;
•Українська держава гарантувала вільний обмін російських грошей на українські;
• встановлювалось покарання за фальшування грошей — каторжні роботи та позбавлення прав.
22 січня 1918 р. відбулось урочисте проголошення Четвертого Універсалу, за яким «Україна ставала самостійною, ні від кого незалежною державою»
Але через активні зовнішні втручання у внутрішні справи молодої Української держави уряд УНР наприкінці січня 1918-го був змушений відступити спочатку до Житомира, згодом — у Сарни Рівненської області.
Трохи згодом, 9 лютого 1918 р. між УНР і державами Антанти підписано Брест-Литовський мирний договір. Радянські війська залишили Україну.
Повернувшись до Києва, Центральна Рада продовжувала самостійну фінансову політику.
1 березня 1918 року Центральна Рада ухвалила закон про гривню — як основну грошову одиницю УНР, про карбування монети— шаг. Гривня ділилась на 100 шагів і містила 8,712 частки чистого золота. Закон передбачав карбування золотої монети номіналом 20 гривень, які дорівнювали царській десятці.
Зі срібла виготовляли шаги номіналом 1, 2, 5, 10, 20, 50. На їх аверсі — назва монети, рік емісії, назва місця емісії; на реверсі — напис «УНР» із зображенням тризуба.
30 березня 1918 року було видано Закон про випуск знаків Державної скарбниці в карбованцях (25 і 50 крб.).
У роботі над оформленням 25 і 50 крб. художник О. Красовський використав фрагменти стародруків, козацьких грамот. Уперше на грошах УНР вжито зображення селянки зі серпом і робітника з лопатою.
У законі також йшлося про те, що карбованці можна обмінювати на гривні у співвідношенні 1:2. Було встановлено номінали кредитних білетів —2, 5, 10, 20, 50, 100, 500, 1000 гривень. Їх авторами були Г. Нарбут, В. Кричевський, І. Мозалевський.
Поява українських грошових знаків у відродженій Українській державі викликала надзвичайне захоплення серед населення. Ось як зустрічало їх українське населення: «...свої, наші українські гроші, — переливалось на устах міліонових мас... Плакали з радості, молились і цілували «свої гроші». Там, де величні та чарівні слова універсалів викликали ще невпевненість і тривогу, «нові гроші» не царів, а селян, додавали впевненості та віри у тривалість нового життя».
Попри загальну ейфорію з приводу випуску власної грошової одиниці, уряд УНР чітко визначив основні завдання фінансової політики. На думку голови Центральної Ради М. Грушевського, «основним завданням мусить бути се, щоб такий курс мали наші паперові гроші, себто щоб наш кредитовий білет на 20 гривень дійсно відповідав золотій монеті в 20 гривень, а тоді відповідатиме англійському фунту і золотому 20-марковикови і наш паперовий кредитовий білет на 20 гривень. Сього треба досягти, і тоді наша гривня буде в чести і поважанню».
Такі завдання стояли перед урядом УHP у березні-квітні 1918 року.
29 квітня 1918 року за активного втручання австро-німецьких окупаційних військ було розпущено уряд УНР — Центральну Раду, проголошено Українську державу на чолі з гетьманом П. Скоропадським, колишнім царським генералом, нащадком давнього козацького роду Скоропадських.
Власне, на той час припадає певна стабілізація грошової системи України, яка могла задовільно обслуговувати державні й господарські потреби.
У часи Гетьманату відновлювалась розбалансована фінансово-кредитна система України. Вдалось створити державний бюджет. Законом від 9 травня 1918 р. в Українській державі відновлювалась національна грошова одиниця — карбованець, стабільність якого зміцнювалась. Карбованець поділявся на 200 шагів. Він забезпечувався природними багатствами України. У гетьманській державі допускався неконтрольований обіг російських рублів і «керенок», німецьких марок й австро-угорських крон.
У час Гетьманату було встановлено високий курс обміну гривні. Для прикладу:
1 український карбованець = 0,5 золотого франка;
1 гривня = 1 австро-угорській кроні;
1 гривня = 1,33 німецької марки.
10 серпня 1918 року було утворено Український державний банк.
Уряд П. Скоропадського продовжив щойно розпочату Центральною Радою емісію гривень.
Протягом 1918 року в Берліні за ескізами українських художників було видруковано грошові знаки вартістю 2, 10, 100, 500 гривень.
Автором ескізу 2 гривень є В. Кричевський. Ескіз виконаний у стилі модерну. Купюра оздоблена досить простим геометричним орнаментом. Зображення коріння дерева на звороті символізує давні історичні корені українського народу. Уміщений тризуб є дещо відмінним від тризуба у виконанні Нарбута. Цей тризуб — це сокіл у польоті, що символізує мужність українців.
На десятигривенних купюрах, виготовлених за малюнком художника Г.Нарбута, лицьова частина складалась з орнаментальної рамки, герба і шрифту. Рамка взята з відомої гравюри XVII століття «План Києва» Афанасія Кальнофойського. Усі тексти виконані з кращих зразків українських стародруків. Спеціалісти вважають, що шрифт тексту на цій купюрі взято з Пересопницького Євангелія — пам'ятки мистецтва XVI століття. На зворотному боці — витяги із закону УНР, широка орнаментована рамка й оригінальне число «10», складене з квітів і листя.
Найціннішою з погляду мистецтва є купюра в 100 гривень. На лицьовому боці під написом «Українська Народна Республіка» впадає в око, насамперед, овальний вінок з квітів і плодів, що ростуть в Україні, з тризубом у центрі. Обабіч купюри: зліва — селянка в національному вбранні зі снопом пшениці й серпом у руці, яка символізує українське селянство. Обличчям вона нагадує Лесю Українку; справа — чоловік у фартусі поверх українського селянського одягу, що спирається на молот, обвитий лавром (символізує робітництво). Обличчя — відомого українського філософа Григорія Сковороди. Зворотний бік знака прикрашають дві колони, поверх яких розміщені стилізовані квіти. У центрі — лавровий вінок, у середині якого — тризуб. Справа і зліва в розетках — число «100», нижче — текст закону. Поле біле, сіткою бузкового кольору. Цей білет — найкращий у серії грошей Г. Нарбута.
500 гривень, виготовлені за проектом Нарбута, містять зображення голови жінки з античним профілем у вінку з квітів, що символізує відродження України. Від неї розходяться промені. Обабіч зображено тризуб у пшенично-волошковому та квітково-плодовому вінках. На звороті на тлі тризуба — витяги із закону, інші написи й зображення. Число номіналу виконано тим самим квітковим орнаментом, що й на 10 гривнях.
Стиль виконання — так звана українська антика. Зразки тризуба, вміщені на купюрі, характерні для українських вишивок.
У час Гетьманату в обігу перебували також білети Державної Скарбниці номіналами 50, 100, 200, 1000 гривень, на яких містились і відрізні купони, які при потребі відрізались і використовувались як законний платіжний засіб.
На той час інфляція набула катастрофічних розмірів, і вартість паперових грошей падала. Ось чому уряд гетьмана наказав виготовити якомога більше купюр у 1000 і 2000 гривень. Малюнки цих грошових знаків виконав І. Мозалевський. На них уже була назва «Українська Держава» (так при Скоропадському називалась Україна).
На білеті у 1000 гривень уміщено старий герб Києва: у центрі — лавровий вінок, запозичений з панегірика 1622 року, присвяченого пам'яті Петра Конашевича-Сагайдачного.
100гривень.УНР, 1918 p.
Щодо 2000 гривень, то ця купюра нічим особливим не відрізняється — була дуже схожа до 1000 гривень. Навіть при загальному огляді цих грошових знаків розуміємо, що вони належать одному авторові.
Як і попередній випуск, гривні друкувались у Берліні, але не точно за ескізами. Німецькі друкарі свавільно змінювали колір тощо. Це погіршувало вигляд грошей.
Нові паперові гривні (1000, 2000 гривень) були випущені в обіг 17 жовтня 1918 року — за 59 днів до падіння Гетьманщини.
У період Гетьманату було виготовлено ще кілька проектів поштових марок, які мали «ходити на рівні з дзвінкою монетою». Відомі проекти 10 шагів (з портретом українського князя Костянтина Острозького) та 40 шагів (з портретом Петра Дорошенка), виконані Г. Нарбутом, але в обіг вони випущені не були.
Після переходу влади в Україні у листопаді 1918 року до Директорії на чолі з В. Винниченком та С. Петлюрою основною грошовою одиницею відновленої Української Народної Республіки знову було проголошено гривню.
Міністром фінансів уряду Директорії було обрано Б. Мартоса. 4 січня 1919 р. видано закон, спрямований на стабілізацію грошової системи України.
Згідно з цим законом було необхідно:
• встановити єдину (уніфіковану) грошову систему в Україні;
500 гривень.УНР, 1918 р.
• припинити дію грошових засобів іноземних держав як засобів платежу в Україні;
• вилучити з обігу російські царські, думські гроші (окрім дрібних номіналів);
• провести обмін усіх російських грошей на українські до 15 лютого 1919 р.
Проте з великим запізненням згідно із законом Директорії УНР від 4 січня 1919 року українські гроші було визнано єдиним законним засобом виплат на території України. І хоч українська влада швидко втратила більшу частину території, все ж українські гроші мали більшу купівельну вартість, аніж «керенки», більшовицькі рублі чи «денікінки». Українські карбованці на звільнюваних територіях звичайно вимінювали за 4 радянські чи денікінські рублі. Щоб підвищити функціональне значення українських грошей і довіру до них у населення, Б. Мартос час від часу випускав на ринок значну кількість цукру, борошна, спирту та інші продукти, які були в розпорядженні уряду.
250 карбованців. Українська держава, 1919р.
Становище внаслідок проведення цих заходів дещо стабілізувалось.
1 березня 1919 року Мартос пішов у відставку, а новим міністром фінансів став В. Кривецький, а згодом — О. Чижевський.
У період Директорії було випущено п'ять грошових знаків: 10 крб.; 25 крб; 100 крб. (народна назва — «богданівка» — зображення Б. Хмельницького); 250 крб. (народна назва — «канарейки» — водяні знаки — зірки жовтого кольору); 1000 крб. — найвищий номінал (народна назва — «рябі», «гетьманки» — зображення жінки з булавою).
Законним платіжним засобом на теренах України були облігації внутрішньої позики. Основні їх номінали 50, 100, 1000 грн., випущені в Берліні.
Розмінні монети — шаги — у формі марок. Народна їх назва — «метелики». На звороті був напис: «Ходить на рівні із дзвінкою монетою».
З карбованці. ЖМУ.
1000 карбованців. Українська держава, 1919 р.
Коли на базарі вітер виривав з рук жінок ці клаптики паперу розміром 24 на 30 мм, вони спересердя казали: «Де там ходить — літає, наче метелик». Їх випускали номіналами 10, 20 (проект А. Середи), 30, 40, 50 (проект Г. Нарбута).
Враховуючи складну політичну ситуацію, яка була на той час в Україні, певних труднощів зазнавала й грошово-фінансова політика держави, посилився брак грошей на місцях. Тому окремі міста друкували власні гроші — так звані грошові знаки органів місцевого самоврядування з різними назвами (бони, чеки, розмінні знаки, розмінні білети) у багатьох містах України.
Зокрема, на Волині свої гроші друкували Кременець (розмінні білети вартістю 1, 2, 5 карбованців), Дубно (чеки вартістю 10 карбованців), Луцьк (розмінні знаки — 20 гривень), і у Галичині — Золочів (5 і 10 гривень), Тернопіль (бони — 2, 10, 20, 50 гривень), Збараж (бони — 1, 5,10 гривень), Сокаль (бони — 1 гривня).
20 листопада 1920 року за наказом Симона Петлюри уряд Директорії припинив свою діяльність, отож і відпала потреба у власних грошах.
Усього за часів існування Української держави випущено 24 грошових знаки. З них три — за час існування Центральної Ради, 16 — Гетьманату, 5 — Директорії.
У Державній друкарні Берліна було випущено 10 білетів Державної скарбниці — сім за проектом Г. Нарбута, два — І. Мозалевського, один — В. Кричевського.
Українські гроші виготовляли в Києві, Берліні, Кам'янці-Подільському, Станіславові. У розробці ескізів брали участь відомі українські художники — Нарбут, Мозалевський, Красовський, Кричевський, Романовський, Золотов, Приходько, Середа.
Усі українські гроші були виконані на високому мистецькому рівні, яким вражають і сьогодні.
Непересічним явищем в історії українського образотворчого мистецтва є творчість українських художників — оформлювачів національної валюти: карбованців, гривень, шагів.
Найбільше зусиль у цій царині доклав Георгій (Григорій, Юрій) Нарбут (1886 — 1920) — відомий художник-графік, ректор Академії мистецтв у Києві (з 1918 p.). Серед великої кількості його творів — цикл державних паперів, банкнот, поштових марок, грамот тощо. Йому належать ілюстрації до книг, обкладинок, заставки та ін. Г. Нарбут — автор першого грошового знака — 100 крб., трьох кредитових білетів у гривнях (10, 100, 500), чотирьох облігацій у гривнях (50, 100, 200, 1000) та розмінної дзвінкої монети — 30, 40, 50 шагів, надрукованих у 1918 —1919 роках. Крім цього, 1920 року у Відні розпочато друкування двох білетів — 50 і 1000 гривень, але емісію їх не було завершено.
Слід зазначити, що художник не копіював існуючі банкноти, а створив власний, глибоко національний малюнок у стилі українського бароко.
Найціннішими з мистецького погляду є вже згадувані 100 гривень. Це справжній шедевр нової української графіки за широтою використання традиційних форм, ґрунтовністю їх модернізації, багатством сюжетного ряду.
Нарбутівські роботи знали далеко за межами України. У Франції їх ставили як приклад, зразок виконання державних паперів. У Німеччині ними захоплювались найкваліфікованіші майстри друкарства.
Василь Кричевський (1873 — 1952) — видатний митець-графік, «батько» нової української школи в архітектурі, графіці, декоративному та промисловому мистецтві. В. Кричевський був автором банкноти — 2 гривні (1918 p.), герба України та державної печатки.
Іван Мозалевський — графік, автор ілюстрацій до книг, мініатюр на слоновій кістці. І. Мозалевський є автором кредитових білетів вартістю 1000 і 2000 гривень, видрукуваних 1918 року в Берліні.
Григорій Золотов — відомий маляр і графік, викладач друкарської школи В. Кульженка Києві. Він є автором грошових знаків на 10 крб., видрукуваного .у Кам'янці-Подільському (1919), та 1000 крб.
Олександр Красовський (1891 —1921) — графік, автор грошових знаків 'на 25 і 50 крб., видрукуваних у Києві в квітні 1918-го.
Антін Приходько — графік, автор грошових знаків на 25 і 250 крб., видрукуваних 1919-го у Кам'янці-Подільському.
Антін Середа (1890—1961) — графік, автор і майстер декоративного мистецтва, професор Художнього інституту в Києві. Автор поштових марок України (10, 20 шагів), видрукуваних у Києві в серпні 1918 року.
КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ ТА ПОНЯТТЯ
Гривня— див. «Ключові терміни і поняття» у темі 2.
Частка щирого золота — одиниця виміру ваги, що дорівнює 0,044 г золота (1 частка).
Карбованець — див. у темі 4 «Ключові терміни і поняття».
Шаг— народна українська назва монети, що мала вартість 2 коп. (до середини XIX столїггя).
Пізніше шагом називали грош, або монету вартістю 1/2 коп.
Шеляг— народна назва російської копійки в Україні у XIX ст. Великі рахунки велись на копу
(кіпник), що дорівнювала 50 шелягам.
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
1. З якими подіями був пов'язаний випуск грошей у Київській Русі у. Х ст. і в Українській державі 1917-1918 років? Зробити порівняльний аналіз.
2. Перерахувати ознаки державності. Яке місце серед них займає формування власної грошової системи?
3. Назвати основні елементи грошової системи 1917— 1920 років.
4. Хто з відомих митців працював над створенням грошей періоду існування української державності 1917 — 1920 рр.?
5. Чому першими грошима, що були випущені в обіг, стали карбованці, а вже згодом — гривні?
6. Коли було створено Український державний банк? Які його основні функції?
7. Скільки грошових знаків було випущено за часи правління Центральної Ради, Гетьманату, Директорії?
8. Де друкували українські гроші?
9. Які найбільші номінали карбованця, гривні, шага?
10. З чим пов'язаний занепад власної монетної системи в Україні у 1920-1921 роках?
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Білецький П. О. Георгій Іванович Нарбут. Нарис про життя і творчість. — К., 1959.
2. Бойко А. Нарбутів «гріх» // Пам'ятки України. — 1990. — № 3. — С 10 - 14.
3. Георгій Нарбут: Альбом. — К., 1983.
4. Гловінський Е. Гроші // Енциклопедія українознавства. Т. 2.— Львів, 1993.
5. Гнатишак М. Державні гроші України 1917 — 1920 pp. — Клівленд, 1974.
6. Гнатишак М. Паперові грошові знаки на українських землях // Літопис Червоної калини. — 1931. — № 3. — С. 12 — 25.
7. «Гроші» — слово немецкое //Киевские ведомости. — 1996. — 7 вересня. — С. 10.
8. Грушевський М. Ілюстрована історія України. — К., 1992.
9. Грушевський М. На порозі нової України. — К., 1991.
10. Грушевський М. Українська гривня. Гроші УНР // Народна воля. — К., 1918.
11. Из истории денег // Украина-бизнес. — 1995. — № 6. — С. 3.
12. Кавун О. Від гривні до гривні // Голос України. — 1996. — № 192 - 193. - С. 11.
13. Кирилець А. Гроші Української держави // Літературна Україна. — 1990. — 25 жовтня. — С 6.
14. Лановик Б. Україна і світ: історія господарства. — К., 1995.
15. Ленкавський С. Альбом українських грошей. — Мюнхен, 1972.
16. Майстер української графіки. — Суми, 1986.
17. Мартос Б., Зозуля Я, Гроші Української держави.— Мюнхен, 1972.
18. Обідний М. Графіка українських грошових знаків // Стара Україна. - 1925. - № 11-12. - С 198. - 200.
19 . Попович Л. Українські гроші // Український філателіст. — К., 1967.
20 .Тхоржевський Р. Паперові гроші України 1917 — 1920 pp. // Вісник НБУ. - 1996. — № 4. - С 81 — 89.
21. Українська валюта: погляд з канадського боку // Голос України. — 1992.— 18 квітня. — С 5.
22. Ющенко В., Панченко В. Історія української гривні. — К., 1997.