У висліді усіх тих даних Комісія Дешена ствердила, що:
56. Дивізію "Галичина" (14 Waffengrenadier Division der SS (gal. Nr. 1)) не слід засуджувати як групу.
57. Члени дивізії "Галичина" були індивідуально перевірені (screened) з метою впевнитися хто вони заки їх допущено до Канади.
58. Обвинувачення у воєнних злочинах членів дивізії "Галичина" ніколи не були доказані, ані в 1950 р., коли їхню іміґрацію до Канади було затримано на ВИМОГУ жидів), ані в 1984 році, коли ці обвинувачення були знову поновлені перед Комісією.
59. Далі, в виду браку доказів відносно участи або знання відносно конкретних воєнних злочинців, саме членство у дивізії "Галичина" не вистачає на те, щоб поставити їх під суд.
60. Немає підстав, щоб відбирати від членів дивізії "Галичина" громадянство, або депортувати їх, тому що канадський уряд був свідомий відносно усіх фактів у 1950 році і дозвіл на їх в'їзд до Канади був виданий не на базі фальшивих даних, шахрайства чи взагалі затаєння основних обставин.
61. У всякому разі із 217 старшин дивізії "Галичина" яких оскаржив Сімон Візенталь перед канадським урядом — 187 (тобто 86 відсотків листи) ніколи не станули ногою в Канаді, 11 померли в Канаді, 2 виїхали до іншої країни, для 16 не устійнено жодних доказів, а одного взагалі не знайдено (стор. 261).
Комісія Дешена, перевіривши всі надіслані їм імена осіб проти яких є висунені поважні обвинувачення ствердила, що їх є заледве 20 осіб. Скільки із них є дійсно воєнними злочинцями, якщо вони є, та до якої національности вони належать сьогодні важко сказати, бо всі інформації про них знаходяться у другому довірочному томі Звіту Комісії Дешена. Якщо там навіть і є якісь українці, то їх напевно небагато й вони зуміють оправдати себе перед судом, очевидно канадським судом, який зарекомендує Комісія Дешена.
Комісія Дешена, як і міністер справедливости Р. Гнатишин, ствердили, що в Канаді немає потреби на якусь спеціяльну дослідну чи слідчу комісію типу американського O.S.I. та що справи, які залишилися не викінченими продовжатиме Канадська королівська кінна поліція та міністерство справедливости. З цим погоджується весь канадський уряд", — заявив Гнатишин.
Реасумуючи цей звіт, слід підкреслити, що він виправдав цілу українську спільноту в Канаді від неслушних жидівських обвинувачень у воєнних злочинах, але безпардонні атаки жидів на українців мали й позитивне значення. Вони об'єднали українську громаду й вона гідно поставилася до тих наклепів. Але не менш важливим є те, що Комісія Дешена ствердила, що дивізія "Галичина" як військова одиниця не поповнила жодного воєнного злочину й за саму приналежність до Дивізії не можна нікого карати. Це ствердження має не абияке значення не тільки для колишніх дивізійників у Канаді, але також і для українців у ЗСА, Англії й Австралії та інших країн.
Через наклепи Візенталя та його прибічника в Канаді Соль Літтмана українці потерпіли велику шкоду, моральну й матеріяльну із-за неперсбірчивої кампанії очорнювання засобами масовоі інформації. Матеріяльну шкоду понесли тому, що на оборону українська громада склала близько мільйона долярів, які можна було б зужити на якісь корисні цілі. З усіх жидівських обвинувачень, видно, що їм не йшлося про справедливість і гуманність, яку вони зрештою виявляють на бідних палестинцях, але щоб задоволити свою зоологічну жадобу помсти, за їхню власну безрадність у часі Другої світової війни. Москва з цього також скористала, бо українська спільнота Канади звернула майже всю свою увагу на оборону перед необґрунтованими наклепами замість віддати більше уваги подіям у поневоленій Україні. Але в основному Москві йдеться про те, щоб дискредитувати політичну акцію українців на Заході в користь поневоленої України, представляючи всіх не тільки як коляборантів нацистської Німеччини, але таки як воєнних злочинців. Звіт Комісії Дешена вказує на те, що цим разом ані жидам ані Москві не повезло, бо дискредитували вони самі себе необґрунтованими обвинуваченнями.
Звіт Комісії Дешена — це також ще один доказ, що Москва у своїх намаганнях дискредитувати політичну акцію українців у західньому світі, не перебирає у засобах і користується фальшом і брехнею. Правда, скористала Москва ще і з того, що можливість українсько-жидівського порозуміння, чи як це звучить у совєтській термінології "союзу українських буржуазних націоналістів з сіоністами", до якого українці, або принаймні деякі українські політичні кола змагали, стало під сучасну пору нереальним. Воно прикро що жиди далися зловити на московську вудку, бо цим вони нашкодили у першу чергу собі самим, бо це без сумніву матиме відгук і в Україні, де жиди й так записалися кривавими літерами в ії історію.
"Свобода", 1987 р.