Золоті Ворота - читать онлайн бесплатно полную версию книги . Страница 37

Ковила

До безодень страшних і глибокихСтежка лицаря привела…Як пройти? Та гука з того бокуСрібнолиста трава — ковила:— Я мала, непомітна билина.Понад прірву схиляюсь до ніг,Щоб у вирій ясний лебединийТи завчасно дістатися міг…І тріпоче билина в чеканні,І ляга над безодню вона.Ніби райдуга в хмарі весняній,Ніби срібна казкова струна.І гукає звитяжець: — Я лину.Без вагання на той бік іду.Де безвихідь долає билина —Я здолаю найбільшу біду!

1970 р.

* * *

Коли згасають зорі —Інші спалахують знову.Хто їх запалює в небі?Хто — крім любові?Коли розлучаються друзі,Не втішить ні ласка, ні слово.Хто нову зустріч готує?Хто — крім Любові?Все перетвориться в попіл,В хвилі першооснови,Лише навік невмирущіЗерна любові…

1970 р.