Золоті Ворота - читать онлайн бесплатно полную версию книги . Страница 58

Сестрі

Сестро моя — полонянко віків,У очах твоїх туга і жаль.Через темряву слів, понад куряву снівПоспішаєш у даль.То ведеш волохатих синівКрізь болота первісні й мости,То очолюєш тих вояків,Що із смертю на «ти»!То долаєш варяжські моря,Відкриваєш десь землі нові…І сія над тобою зоря,На стовічній твоїй голові.І прийшла ти цей раз до Дніпра,Ще дитям із того корабля,Де Учитель, що вік не вмира,Щось нам шепче здаля…І кипить дивна сила в тобі,Замерзає в тілесній труні,Знемагає в тяжкій боротьбі…Видно це — лиш мені!Збережи, збережи той напійДля епох небувалих і ер!Буде свято ясне, буде бій —Не такий, як тепер!Спалахнуть міжпланетні моряКораблями далеких світів,Нас покличе кохана зоряДо вогненних братів!І в Мовчання повернемось ми,Де зустрінуться рідні серця,Де з’єднається з нами — дітьмиРідна Мати — Лицем до Лиця…

3 березня 1980 р.