Золоті Ворота - читать онлайн бесплатно полную версию книги . Страница 70

Снігова баба*

Витала в небі мала сніжинка,Білокрилесенька янголина.Серед хурделиці-заметіліЗ неба злетіла, в наметі сіла.Ішло дівчатко яснооке,Зліпило сніжку крутобоку.Упала сніжка з рук дитини,Та й покотилася в долину.А по дорозі снігу-снігуНавертюхалося в тому бігу.Була сніжинка — тепер бабище,Пухка потвора, снігомарище.З вугілля очі, рот і вуха,Відро помийне для капелюха,Із моркви ніс, мітла для сміху,На глум дорослим, малим — на втіху.Зима лютує, тріщать морози,У серці баби холодні сльози.Ночами бабу кличуть зоріУ небо ясне, у даль прозору.Як з її тілом здолать тяжіння,Гидкого збутися чортовиння —Нехай бере собі, хто хоче,Відро помийне, з вугілля очі, —А їй би тільки простори ясні,Кружляння в небі, політ прекрасний!А я дивлюся, а я сміюся:— Не плач, бабище, не плач, бабусю!Засяє сонце, весна прилине,Тебе підніме у небо синє,І ввійдеш ти в легку хмарину.У білокрилу янголину,Минуть морози, дитячі глуми.Холодні ночі, похмурі думи.Тебе чекають простори ясні,Кружляння в небі, політ прекрасний.

1974 р.