Золоті Ворота - читать онлайн бесплатно полную версию книги . Страница 72

Доня у вікні

У віконце доняДивиться мала,Квіточка-долоняТулиться до шкла.Доки жити буду.Навіть хай віки —Знаю — не забудуНіжної руки…Ніби пташенятко,У віконці ти.До тієї хаткиБуду вічно йти…Там моє кохання,Там мій Диво-Храм…Зоряне світанняРозквітає там…З будь-якої доліЯ вернусь туди.Днями і ночамиТи мене зажди.А в таємну днинуПід твоїм вікномЗацвіте калинаНебувалим сном,У вікно постука,там, де ти стоїш, —і простягне руку:— Доню, ти не спиш?То вставай, дитино,Та виходь надвір,Я тебе зустрінуПід промінням зір…Білий цвіт калини —То моя любов,Що у цю хатинуПрагнула ізнов,Що з’єднала в митіДуші і серця…Вічно буде житиМить свята оця —У віконці Доня…Дивний зоре-Храм…Квіточка-долоняШле привіт вікам…

14 березня 1980 р.

* * *

Візьму Доню у долоні,Обніму — і полечу,Вдалині, в небеснім лоніНову зірку засвічу.І скажу: — Ти господиняЦього світу і твори,Ця планета — повна скриняПтахів, бджілок і рослин.Порядкуй же в цій оселіТак, щоб жоден не страждав,Щоб усі були веселіІ ніхто не сумував!Доня пальчиком торкаєНову голубу Зорю,І тихенько наслухаєТе, що я їй говорю…В оченятах — чиста віра,На вустах — любові знак…В цього світу — добрий вирій,Славна доля!Буде так!

3 квітня 1980 р.