Золоті Ворота - читать онлайн бесплатно полную версию книги . Страница 94
Тарасове ЗакляттяШевченкова містерія в його смертну ніч
І день іде, і ніч іде,І, голову схопивши в руки,Дивуєшся, чому не йдеАпостол правди і науки?..Пророцтво
Людей нема — є лиш Прелюд.Є тільки мрія про Людину.Є лише хаотична лють —Всеспопеляюча лавина.О де ти, зоряний творень?О хто ти — дух чи хвиля Лети,Тиран чи вільний промінець,Який заплутався в тенета?!Пора, пора, пора збагнутьСвоє падіння і могилу,Своє покликання і суть,Своє походження і силу…І на вселенськім полотні,Яке нам витче Суть Єдина,Посіє квіти вогняніНовонароджена Людина.Поклик до України
Тільки я, мов окаянний,І день, і ніч плачуНа розпуттях велелюдних,І ніхто не бачить…Україно, моя Лебедине,Діво древнього Ра,Все мені мріється, снитьсяТвоя урочиста пора.Твоя вогниста,Твоя троїста,Твоя прачиста пора.Все сповнено передчуттями,Душа, мов небесний дзвін,Клекоче бурями тяма,Кличе до дивозмін…І будуть вони — ті зміни,Засяють нові стежки!Гряди, моя Україно,Понад криваві роки,Облиш ті гнізда зміїні,Де кубляться мертвяки!Дай мені бути причинним,Дай божевільним бутьВ світі, де з Твого СинаПраведну крівцю ссуть!Хочу бути скаженим,Бо воля в’язневі — сказ!Хочу стать навіженим,Бо буйність — то твій наказ!Бути вогнем хрещенимХочу єдиний раз!Зроби мене юродивим,Зроби мене вічним дивом,Зроби мене духом сивим,Поведи мене ночамиПоза людськими шляхами,Понад світом нещасливимНа поклін вогнистим зливам!..Поведи мене в безтяму,Поведи мене над снами,Поведи до тої ями,Що відкрита вечорами,Де з правіку наша воляСпить закована в неволі!..Я застукаю в ту браму,Я зійду в пекельну яму,Клич прокотиться громамиПонад душами й полями:— Чуєте, люди —Божі заблуди?Доки ще будеВ душах полуда?Скиньте облуду!Ось я виходжу — це вже востаннє! —В поле осіннє, в поле туманне,Сію не зерна, сію вам сльози,Сію не сльози — бурі і грози,Сію не грози — речення віщі,Сію пророчі закляття зловіщі!..О мій народе! Ти не послухав,Коли я прийшов із плачем!В цю ніч я схиляюсь до твого духуІз полум’яним мечем!..Гайдамакам XX віку
О люди, люди, небораки,Нащо здалися вам царі,Нащо здалися вам псарі,Ви ж таки люди, не собаки?!Я кобзар, я кобзар!Я — прадавній корсар!..В мене серце, як жар…Ні, не жар — а пожар!Той пожар мені випалив очі —Очі жорстокого дня…Я пливу в океані ночі —В океані без дна…Я не бачу ваших мізерій —Всяких імперій і драм.На пошук нових містерійНині рушаю сам.Споряджена бригантина,Вітрила у неї — пітьма,Їх не побачить людина,Для світу мене нема…Хай божеволіє буря,Лютує в небі Перун,Мій корабель — бандура,Сотні скажених струн.Геть історичний убогий,Солодкий музичний лад!Інші нас кличуть дорогиСеред хурделиці зрад!Я пливу на базарище Геї,Де ваші невільничі ринки,Де у атомнім апогеїДуші носяться, мов хмаринки,І не знають вони — навіщо,І не знають вони — куди,Не почують слів зловіщихПопередження і біди!Не до них, не до нихЗвуки струн моїх вогняних,А до тих, а до тих,Хто знеміг на багатті лих!..Де ви, душі статорі,Де ви, серця козачі?Ті, що сміються в горі,Ті, що від щастя плачуть?!Чи є у вас, лицарі-волонтери,Такий духовний стаж,Що не боїться Божу ГалеруБрати на абордаж?Тра-ра-рах! Тра-ра-рах!Лише луни у небесах…Тільки клекоче всесвітній базарМіріадами чорних примар…Співці не чують моєї думи,Бо я — причинний кобзар!А моряки жахаються глуму,Бо я — божевільний корсар!Піна вирує, і стогне днище,Ніби від тиску драконячих лап,І буря в реях скажено свище,Хитає пустельний трап…Ніхто не ступа на незримий бортВід метушні землі…І я покидаю проклятий порт,Пропадаю в імлі…Поруч мене на вічних чатахВірні товариші:Пломінні думи — мої солдати,Юнга — птиця душі.Роздзвенілась моя бандураУ руках урагану,Нас обіймає темінь похмураВ череві океану.Думи мої, старшини мої!В серці — вірний компас!Ми пливемо в рідні країВиконать давній наказ!Там у тяжкій неволі,І Бог не відає — де,Серед Дикого ПоляДіва-Вкраїна жде…То — королівна світу,Найбільший скарб віків,За неї уже побитоТисячі козаків!Але вона й дотепераУ чаклунськім кільці.Ми — її волонтери,Невмирущі бійці!Запломеніли мої солдати:— У море зайвий вантаж!Де ворожі фрегати?На абордаж! На абордаж!Дике Поле
Чи не покинуть нам, небого,Моя сусідонько убога,Вірші нікчемні віршувать?..В Дикому Полі, в зоряній пущі,Пугачі стогнуть всю ніч невсипущі…Берег ошкірився іклами-скелями,Душі замкнулись від світу пустелями,Мислі, як ласо, очі — гармати,Руки, мов круки, серце, як ґрати…В пащу неситу пливе бригантина,До перемоги… чи до загину?..На абордаж! На абордаж!Висвітлив барви небесний вітраж…Громи гуркочуть. Січуть блискавиці.Трапи — на берег. Меч у правиці!Привиди — тіні. Привиди — тіні.Чорних і білих мечів мерехтіння…Ноги в болоті. В грудях — сопух.Душить, пригнічує, сковує рух…Тяжке зусилля для кожного кроку,Всяка хвилина — неміряні роки!Де вороги, де надійні брати?Як же мені досягнути мети?Чорне привиддя хижо регоче:— Ось твоя мрія, скажений пророче —Упирі злі, вовкулаки та гади,Співи, молитви, прокльони і зради!..Де твій небесний Божий Фрегат?Кожен твій брат — найжорстокіший кат!Ти захотів визволяти ВкраїнуІ перейти за невидиму стіну?!Діва-Вкраїна — наша раба,Грізна на неї чекає доба!..Ну а для тебе — кара страшна,Вічна ганьба, історична мана…Станеш, кобзарю, на п’єдесталі —Постать блискуча в бездушнім металі,Вславлять тебе у широкому світі,В дар принесуть і молитви, і квіти,І проклянуть… і до зір вознесуть,Тихо змінивши всю твою суть………………………………………Сталося так. Пролетіли роки.В Дикому Полі бродили вовки…В Дикому Полі, в терновому поліСтав я у бронзі на видноколі…О, це нечувана втрата і страта —Духу в металі вік умирати!Що мені квіти з цілого світу?Бути — це жити! Бути — горіти!Заклики чув я з Дикого Поля —Діви-Вкраїни стогони й болі,А понад тим відчайдушним квиліннямСіялось чортополоху насіння,Множились люди, множились юди,Множились горді, блискучі споруди…Ім’ям моїм прикрашалась темниця,Де мала жити Вкраїна-Дівиця…Та у прадику ніч горобинуТак полюбив я мою Україну,Що подолав і знемогу, і сон,Геть розтопив металевий полон…Спали тюремщики і вовкулаки,Спали в дворах ланцюгові собаки,Спали ув’язнені і упирі,Спали продажні співці-кобзарі…Сповнилось серце шаленим завзяттям,Я запалив серед степу багаття,У божевільному тому вогніВсе, що примарне, згоріло в мені, —Бронзова постать, жалібні думи,Пісні сльозливі, сповнені суму…Знову я рушив на пошуки дива,Де голосила ув’язнена Діва…Причинна
Все упованіє моєНа тебе, мій пресвітлий раю,На милосердіє твоє…Усе лишилося позаду —І кобзи спів, і бригантина,Примарна слава, підла зрада,І вкрита трупами Вкраїна…Я йшов у ніч, у порожнечу,Ступав у пустку, навмання,Тягар віків лягав на плечі,Пливла самотності мана.Ані промінчика довкола,Імлище тиснуло мене…Та раптом спереду, на полі,Узрів я полум’я ясне.Високу, давню прамогилуВсю поросла забудь-трава.І в тиші чулися насилуКвиління жалібні й слова:— Боляче, боляче, боляче меніСеред дикої пустелі, у самотині!..Сотні літ, сотні літ, сотні довгих літДесь проходить стороною чужинецький світ!..І не бачать, і не чують тіні навісні,Як незміряно тужливо й боляче мені!..О хто се? Хто се? Серце рветься,Я поспішаю поміж трав…І знаю я… мені здається,Що голос той я здавна знав…Палає вогнище кільцем,Дівоча постать майоріє,Чоло прикрашене вінцемІ коси в’ються, наче змії.Голісінька, немов дитя,Вона танцює у багатті…Вогонь для неї покриття,Сувої диму — шлюбне плаття…І плеще Діва у долоні,Танцюючи у тій золі.У жаху боліснім полоніПочув я стогони й жалі:— Будь мені, ясне багаття,Вірним другом, любим братом…Понеси мене у вирійНа багряному крилі,Щоб і сліду люди-звіріНе знайшли у цій золі!Спали мене, Вогню;Візьми мене в далину,Ти не бійся — Дике ПолеНе почує стогону!Я весело засміюся,Чорним птахом вознесуся…Пропали мені діруВ скам’янілім лоні,Де у Чорному ЯруЛицарі в полоні!Сплять вони — чи задубіли?Ой, який кривавий плід!Дике Поле? Дике Тіло!Сотні літ! Сотні літ!І я, тамуючи ридання,Несміло вийшов з темноти…— Скажи мені, дівча кохане,Що сталося тобі, хто ти?ДІВА (кружляючи в огні)— Хіба не бачиш — я причинна!..ЯА хто вчинив з тобою те?ДІВАЯ жду появи Диво-Сина,Те сім’я Боже і Святе…Вже сотні літ, як зріє в лоніВогниста янгольська могуть,Та тільки душі дикі й сонніЇй народитись не дають…І завмирає дух любові.І кам’яніє в глибині,По жилах пломінь замість кровіТече й пече… Пече мені!Колись і ти зі мною в паріІшов дорогою неслав…Чи ти пізнав мене, Кобзарю?Корсаре мій, чи ти пізнав?ЯТи Україна?ДІВАЯ — причинна!Я божевільна ластівчина…У чорне небо полечу,А хочеш — і тебе помчу?!.Я (падаючи на коліна)Святая Діво! Дай надію,Що Землю не покинеш ти!Ти нас вела крізь буревіїДо глибини і висоти,Я жив з тобою і тобоюВ темницях, рабстві, в самоті,В боях, у тиші, в неспокоїПлекала ти думки святі…І ось тепер, коли довколаЛиш трупи, холод та пітьма,Ти хочеш кинуть Дике ПолеІ відлетіти крадькома?!Що з нашим Краєм толі стане,Куди подінуться гаї,Кому співатимуть осаннуУ літні ночі солов’ї?І наша пісня, наше словоНевже згорять в цьому вогні?Ти все це знищити готова?Скажи мені! Скажи мені…ДІВА (знеможено)Проміняю променисте намисто,Проміняю і цимбали й дуду…У пратемних туманах імлистихНове поле собі віднайду…ЯЗавжди ще мить… Лише одненьку мить!ДІВАО Матінко! Болить мені! Болить!(співає)Полечу Чумацьким Шляхом,Лоно геть розвію прахом,Стану вільним чудо-птахом…Щастя й жах! Щастя й жах!Іскри зоряні в очах!Я вже лечу!Чи не лечу?Кобзарю мій, я вся тремчу!Прости мені… я навіжена,Сама собою полонена…О поможи! О поможи…Святеє путо розв’яжи…ЯО, як тобі родити Сина?ДІВАЯ народжу в ту саму мить,Як дух осяяних русинівЗакляття зможе сотворить!..ЯЯке закляття?ДІВАДуже давнє.То заповіт дідів преславних…Оцю сопілочку візьми,Заграй на ній серед пітьми…Якщо в душі твоїй волінняПеремагає марноту,Всі українські поколінняМелодію почують ту…ЖИВІ перейдуть це багаття,А МЕРТВІ лишаться в золі…І ви сотворите закляттяОстанню клятву на Землі!Мені поможе народитиСамоосудження Русі.Тоді дозріє Нове Жито,І мрії всі, і правди всі.Бери сопілочку, бери…Закляття древнє сотвори!Страшна Рада
Воскресну нині! Ради їх,Людей закованих моїх,Убогих, нищих… ВозвеличуМалих отих рабів німих!І я заграв. Здригнулось Дике Поле.Земля здригнулась. Колихнувся світ.Немов литаври гримнули довколаІз тих далеких легендарних літ…У тій сопілці чулися риданняЗамучених дітей і матерів,І клекотіння вічного повстання,І вічна марність романтичних снів,І клич до бою, і дівочий спів…І я узрів усю мою Вкраїну,Розіп’яту з правіку на Землі,І я відчув розсіяну Родину,Розсипану, загублену в імлі.Вона відчула поклик — і воскресла!Людей повстали в просторі ряди,Праненьки Геї викидали чреслаПомерлі покоління і роди.Вони ішли до Вогнища, до Діви,Вони ішли, не знаючи — чому!Сопілки чарівної переливиВели їх крізь століття і пітьму.Ішли далекі вої непохитні,Ішли тисячолітні сіячі,Корогви колихалися блакитні,І блискотіли списи та мечі.І нап’ялись, немов жіночі лона,Сплюндровані могили по степах,І з неба кров кипляча та червонаЗнов окропила непорушний прах.Земля тряслась. Кричали древні гори.Бо з небуття, з приниження, з гниттяМільйоннорукий, дивний і стозорийВривався буйний дух в Нове Буття.І воскресали запорізькі лави,Ішли крізь гук походів та війни,Крізь марево і слави і неслави,Ішли крізь ешафоти чужини.Йшли матері і діти-янголята,Ішли дівчата й мужні юнаки,І падали заслони літ закляті,І танули епохи та віки.Йшли кобзарі, старшини і гетьмани,Ішли опришки горді й кріпаки,Повстали у кривавому туманіВсіх гайдамаків зраджені полки…Всі закатовані, усі забуті,Усі покинуті в самотині,Тепер порвали вічне путо,Щоб відродитись в древньому вогні.В містерії чаклунському потоціІзнову оживали легіони —Померлі з голоду у тридцять третім році,Замучені у тюрмах і колонах.Розстріляні, оббріхані, убиті,Закреслені у пам’яті віків,Крізь Дике Поле, темрявою вкрите,Йшли на сопілки чарівницький спів.На мить одну закам’яніла зрада,Розтанули кордони і темниці,Прийшли живі з Америки, КанадиНа поклик Божевільної Дівиці!Мордовія не втримала поетів,Уральські розлетілися дроти,Ув’язнені прорвали всі тенета,Пройшли всі лабіринти темноти.Усі сліпі, обдурені і сонні,Усі застрахані, окрадені й німі,Всі боягузливі, убогі й безборонні —Стояли теж покірно у пітьмі.Завмерла вся сім’я ТисячолітняДовкола Пломенистого Кільця.І я почув запитання привітнеІз вуст якогось сивого бійця:— Хто ти єси, що силою чи вміннямЗ’єднав роли минулі і літа?Яка глибінь живе в твоїм сумлінні,Яка мета — проклята чи свята?I пам’ятай, що вічне не прощаєНі замірів пустих, ні марноти!Чого волієш, і чого бажаєш,Що пробудив дрімаючі світи?!Я— Я лише тінь. Відлуння клекотінь!Я — меч в твоїй руці, я квітка для дитяти,Я — сонця промінець, я — і любов, і свято,Відсутній я, коли щасливий ти,Тоді я втілююсь в твоїм коханні,Веду тебе крізь грози і мости,Оберігаю в бурі і в повстанні.Відсутній я, коли ти сієш нивуІ обнімаєш діву чи жону…Я — твоя радість, доки ти щасливий,Я — урожай кохання на лану.І лиш тоді, коли моя РодинаПотрапить у безвихідь, у біду,У вихор доль, у Рідну Україну,У плоть тугу, скривавлену я йду.Я — прадавній Бонн і Кобзар,Я — Опришок, я — Байда, я — древній Корсар!У Царграді, у Римі, у холодній Москві,На базарах, на лобних місцях і на грищах, —Скрізь стоять мої постаті вікові,Ніби знаки полону, ніби знаки ганьбища!Проте я — лише тінь! Я — відлуння горінь!Мене не вб’єш, мечем не розрубаєш,Вогнем не спалиш, клином не діймеш…Я — дух Тієї, котра скликала сюдиРусі Тисячолітньої Роди…— А де ж вона?— Узри — вона в багатті!І тут пригасла полум’я стіна,І всіх — від воєводи до дитяти —Вразила Діва-Дивина.Завмерло все мільйоннооке поле,І голос тихий, та гучний, мов дзвін,Котився в моторошнім видноколіУ душу всіх воскреслих поколінь…ДІВАДіти мої, квіти мої!Думи мої і жалі!Я плекала вас у кривавий часНа згорьованій цій Землі.Кожен з вас зазнав катувань, неслав,Та для всіх минала ця мить…А мені в огні, у тяжкій борніВсе залишене вами болить!І росте, росте той кривавий плід,І мій біль переріс цей світ!Я ввійшла в огонь, спопелила свій слід…Сотні літ! Сотні літ…Розбудіть свій сон, розірвіть полон,Поможіть народити Дитя!Хто посміє оцей перейти Вогонь —Той здобуде Нове Життя!..……………………………..І не вагаючись ні трохи,Ввійшли в багаття козаки,Бійці прадавньої епохи,Дівчата, діти, юнаки,Усі невольники убогі,Усі співці та кобзарі,Всі, хто жадав і Правди й Бога,Усі Кохані й Матері.Ішли в безодню, в небувале!Ішли у Лоно Дивини!Сини марноти умирали,Вставали Сонячні Сини.На поклик Віщого ВелінняСтавали Духом Вогняним……І лиш останні поколінняЗаколихались перед ним…І ніби втіливши вагання,Яке відчули всі раби,Озвався хтось, немов шептанняТисячоликої юрби:— Якась ти дивна і химерна,Якась потворна і страшна…Ми маєм книги і модерни,І їсти й випити сповна.Все те, чого колись жадали,Про то й не снилося колись,Прийшло в підвали і у зали,Бери, радій — хоч подавись!Куди нас кличеш, Божевільна?З’явилась ти з якого сну?Ми ситі, чуєш ти? Ми — вільні!Ти — це мана. Іди в ману!І в Дикім Полі залунало:— Ти — це мана. Ти — це мана?І лише Мавка прошептала:— Ні, це Вона… Либонь, Вона…Я біла Віла… Я біла Віла…Стою одна у заметілі…Я скам’яніла, скам’яніла…Гранітом вкрилось біле тіло…Мов скіфська баба, заціпеніла,Стою самотньо у степу,Гострю чарівную сапу,І вийду, вийду в Дике Поле,Бо хто ж ту блекоту прополе?..ДІВАПізно полоти, кохана Доню!Все це було колись…Вийди із вікового полону.Пробудись! Загорись!(до юрби)Всі ви — спотворені душі,Слуги чужого вітця!Вам я сказати мушу —Йдіть до страшного кінця!Киньте теорії —В тяжкому горі я!Всі хитромудрі історіїЗрадник сотворює!Я — ваша Вічная Неня,Я і тепер, і колись —Лише причинна, лиш навіжена,Котра рветься увись!Хочете бути зі Мною,Діти прості і святі,І серед грізного боюІ на хресті?!То подолайте ж у Духу повстанніСтежку оцю Вогняну,Разом сотворимо Раду Останню —Раду Страшну!………………..І Мавка зважилась, ступила у Вогнище!А вслід за нею кинулась юрма.Розпалось історичне гробовище,Пропала ніч — порожня і німа.Було їм тяжко — тим духовно-голимВесь маскарад одвічний побороть,Здирати з себе з муками і болемВорожий дух, ворожу дику плоть.Проте від жару множилось завзяття,І духом Діви сповнювались всі…Мізерія згоряла у багатті,Усе живе сіяло у красі…Настала мить, коли у Полі ДикімСухий бур’ян лишився та зола,І Діва стала духом Вогнеликим,І Річ величну, владну повела.ДІВАРадіє Плід. Я жду пологів.Вкраїнська Нива дозріва,І на забуті перелогиГрядуть Божественні Жнива.Осяє пломінь Поле Дике,Той день ви, Діти, утвердіть!І возвеличте все Велике,І все мізерне — прокляніть!Всенародне закляттяА чистих серцем? Коло їхПостави ангели своїІ чистоту їх соблюди.А всім нам вкупі на земліЄдиномисліє подайІ братолюбіє пошли.ДІВАВсім віковим базарам,Всім духовним примарам,Всім потойбічним карам,Всім братовбивчим чварам,Всім словоблудним чарам —Ім’я їм — легіон! —Всенародний прокльон!ВСІВсенародний прокльон!ДІВАПоза очеретами, поза болотами,Навіть не в баговинні, —Хай розвіється все проклятеВ мертвому чортовинні!Щоб не вийшло воно з небуття,Не отримало іскри життя,Щоб не ввійшло ні в скелю,Ні в людську оселю,Ні в криницю прозору,Ні в звірину нору,Щоб не впало на битий шлях,Не лягло зерном на полях…Все, що не може Радість прийняти, —Хай буде вічно прокляте!ВСІХай буде вічно прокляте!ДІВАЗаклинаємо всі темниці,Заклинаємо душі ниці,Заклинаємо всіх катів,ІЦо мордують Вкраїни Синів,Заклинаємо всіх поетів,ІЦо сплітають катам сонети,Заклинаємо всіх рабів,Що кладуть дітей до гробів,Заклинаємо всіх царів,Заклинаємо всіх псарів —Їм не узріти Грядущого Сина,Їм не ввійти у Вільну Родину!Древні породження дикого ката, —Будьте прокляті!ВСІБудьте прокляті!ДІВАВсі, хто купається в златі,Всі, хто жадає куватиНіж чи кайдани на брата,Всі, хто у Батьківській ХатіСміє Синів розпинати,Всі, хто не вміє літати,Хто у Прасонячне СвятоХоче вужем пролізати —Будьте прокляті!ВСІБудьте прокляті!ДІВАІ жандармам всім, і суддям,І ученим словоблудам,І запроданим писакам,І жорстоким посіпакам,І убивцям всіх країв,Боягузам всіх віків —Шлях у Праведний Вогонь!Наш прокльон!ВСІНаш прокльон!ДІВАВсе спадкоємство деспота Петра,Кривавої цариці КатериниХай щезне геть із берегів Дніпра,З полів і духу України!Усяку думку, що лягла в основуЗрадливих клятв, і підступу й хули,Волію я, щоб ви ввели у СловоЙ навіки всенародно прокляли!За всі сплюндровані джерелаНатхнення, творчості й пісень,Хай проклянуть міста і селаКріпацького падіння день!Віднині серце Матері-ВкраїниВідкрите рідним друзям і братам,А не дворушним ворогам!І у святий Грядущий ХрамНе приведе їх підлості стежина!Останнє слово нашої Родини:— Ідіть в пітьму! Прокляття вам!ВСІПрокляття вам! Прокляття вам!ДІВА (урочисто)Будую Нову Хату для Дитяти,Кладу основу у Прийдешній Храм —Для радощів, для любощів, для свята,Для мудрості всім Людям і Вікам!Увійде в нього лише вічно-суще,Увійде в нього щирості душа,Яка прозріє в історичній гущіІ марність там навіки залиша.Щезають тюрми, духу сніговії,Усі обмани у оцій золі…Я — Матір-Україна, Я — Софія,Живого Бога мудрість на Землі!Погляньте — зріє небувала силаПонад проклятим мотлохом століть!Всі, хто здолав закляття вогнекриле,Ввійдіть до мене в Лоно, увійдіть.Двигтить раменами у Лоні Син Великий,Останні муки… і остання мить!Чи чуєте ви, Діти Вогнеликі?!Ще тільки мить…Болить мені! Болить!!!5 березня — 25 грудня 1978 року.