Золоті Ворота - читать онлайн бесплатно полную версию книги . Страница 97

1. Чорний кінь

Уночі, уночіЗатихають всі плачі,Затихає сміх і регіт,Затиха зубовний скрегіт,Сум і жалоба стиха,Лиш Земля вві сні зітха…Лише моторошні стукиРвуть сутінкову глибінь,Грізні звуки-перегукиКотяться у далечінь,По нічних чаклунських лукахСкаче, скаче Чорний Кінь.Все лягає під копитаВороному скакуну,Падає усе на світіУ бездонну прірву сну,Котить просторінь відкритаВ сяйві зорянім луну.Чарівному владаревіВсе покірне на Землі —Звірі, птахи і дерева,Люди — лагідні і злі,Діти, воїни сталевіІ пихаті королі…Уночі, уночіСпочивають всі мечі,Замовкають тамбурини,Спочивають гільйотини,Гітлери, Наполеони,І солдатські легіони,І святкові передзвони,Автострадні перегони —Все змовкає в мить однуПеред владним знаком сну…Перед стратою страшноюСпить Джордано у темниці,Серед темряви нічноїОрлеанська спить Дівиця,Трибунали засинають,В’язні і наглядачі,Проститутки спочиваютьУ клієнтів на плечі.Папа Римський в світі марень,І у сні тяжкім не зна,Що святенницька тіара —Чорного Коня луна…Патріархи і сектанти,Комуністи і царі,І бездари, і таланти,І п’яниці, й корчмарі —Всі схиляються в покоріВ ту одну-єдину мить,Коли Кінь проскаче Чорний,Як іржання загримить.У окопах, у темницях,У льодах чи на лануТінь Коня впаде на лицяІ веде у прірву сну…Від владичного іржанняЗагораються зірки.І пливуть серед смерканняІ галактики, й віки.Мчать у нове існуванняМрії, почуття й думки…І химери заплітаГра свободи золота,Дух щасливо засміється,В небо вільно відліта,І досяжною здаєтьсяНайвеличніша мета,Стежка волі в’ється, в’ється —Ясна, чиста і свята…У Коня на хвостіСяють зірки золоті,У Коня на буйній гривіТаємниці вічне диво,Біль по втраченій меті,І мелодії журливі,І сподіванки щасливіІ утопії пусті…Так з правіку скаче, скачеУ будучність Чорний Кінь,А за ним регоче й плачеМарноти зловісна тінь.Чорний Кінь, напевно, зна,Що його шалений біг —Лише болісна манаУ пустелі без доріг,Що сподіванки і мрії,Наші марення і сни —Лише духу сніговії,Гук зловісної луни…То куди ж він рветься вічно,Потрясаючи світи,Із іржанням тим закличнимБез надії і мети?!