На цьому «Свідоцтво…» остаточно вичерпується. І ніколи б ми не знали продовження дивної і повчальної історії мандрів Олексія-Ратибора, якби не дивні видіння упорядників тексту після закінчення першої редакції перекладу «Свідоцтва…» Всього видінь було вісім: п'ять упоряднику-екзегету і три — упоряднику-етимологу. (Дивно те, що співвідношення кількості видінь — п'ять до трьох — повністю співпадає з обумовленим розподілом гонорару за переклад та редагування). Видіння не були послідовними й до кінця зрозумілими, але після складної й багатостопної праці над їх інтерпретацією стало за можливе доповнити текст, знайдений Савватієм у Новому Афоні, заключною частиною, яку упорядники умовно назвали «Ім'я трете — „Бог-Слово“». Всі події цієї частини історії Олексія-Ратибора відбуваються у Верхньому Єгипті, поблизу сучасного міста Асуан, восени 885 р. від P. X. Особливості останнього «Імені» в тому, що, на відміну від перших двох, воно поділяється на розділи, оповідь ведеться від третьої особи і в тексті ні разу не згадуються дійові особи жіночої статі. Упорядники просять у читачів пробачення за незавершеність деяких сюжетних ліній. Причиною цього стала певна непослідовність об'явлень, за яку приймачі видінь відповідальності не несуть.