Рапов О.М. Княжеские владения на Руси в X – первой половине XIII в. – Москва, 1977. – С. 175–176.
Толочко П.П. Киев и Киевская земля в период феодальной раздробленности XII – XIII вв. – К., 1970. – С. 183.
Толочко О.П., Толочко П.П. Київська Русь. – К., 1998. – С. 257–258.
Cabań W. Polityka pólnoczno-wschodnia Kazimierza Sprawiedliwego // Rocznik Bialostocki. – Warszawa, 1974. – T. 12. – S. 199–210;Grala H. Drugie małźeństwo Romana Mścisławowicza // Slavia Orientalis. – Rocz. XXXI. – Warszawa, 1982. – ą 3–4. – S. 115–127;Головко А.Б. Древняя Русь и Польша в политических взаимоотношениях X – первой трети XIII. – К., 1988; та ін.
Щавелева Н.И. Польские латиноязычные средневековые источники. – Москва, 1990.
Головко А.Б. Объединительные процессы на Руси в первой половине XIII века // Вопросы истории СССР. – Харьков, 1983. – Вып. 28. – С. 111–112;Його ж. Давньорусько-польські відносини на початку XIII ст. (про обставини загибелі галицько-волинського князя Романа Мстиславича) // Міжнародні зв’язки України. Наукові пошуки і знахідки. – К., 1991. – С. 7–10;Його ж. Польша в житті та політиці князя Романа Мстиславича // Польща – Україна: історична спадщина і суспільна свідомість. – Київ,1992. – С. 16–17;Його ж. Південна Русь і половецький степ у політичній діяльності галицько-волинського князя Романа Мстиславича // Українська козацька держава: витоки та шляхи історичного розвитку. – Черкаси, 1992. – С. 15–17;Пшик В. Трагедія під Завихостом 1205 року // Республіканець. – 1993. № 3. – С. 22–28.Останнім часом з’явилося декілька відносно невеликих науково-популярних біографій князя Романа Мстиславича, проте вони майже нічого додаткового не внесли у розробку нашої теми. Див. наприклад:Войтович Л. Зоря князя Романа // Літопис Червоної Калини. – Львів, 1991. – № 2. – С. 32–35;Потурай О. Державник мимоволі // Історичний календар. 2000. Упорядники Анатолій Денисенко, Василь Туркевич. – К., 1999. – С. 284–286.Дещо осторонь за жанром від цих праць стоїть брошура П.М. Кралюка “Роман Мстиславович, князь волинський і галицький”, в якій є посилання на джерела та літературу, робиться спроба показати результати власного наукового аналізу історичних реалій. Автор представляє свою працю як перше наукове, монографічне дослідження біографії князя Романа, проте за багатьма параметрами цю роботу важко віднести до цього жанру. В роботі не використано необхідне коло джерел, вони наводяться не за оригінальними виданнями. М.Кралюк не знає в достатній мірі наукову літературу з проблем історії Східної Європи другої половини XII – початку XIII ст., майже не робить якихось власних висновків, допускає помилки у викладі історичних фактів (див. Кралюк П. Роман Мстиславович, князь волинський і галицький. – Луцьк, 1999).Необхідно зазначити, що в науково-популярній літературі і підручниках трапляються доволі серйозні огріхи і навіть при дуже короткому викладі біографії князя Романа. Так, наприклад, в популярній “Історії України” Ореста Субтельного невірно вказана дата початку князювання Романа на Волині, приєднання до його земель Києва, помилково серед володінь князя на початку XIII ст. названа Переяславська земля. Не дуже зрозумілою є і інформація про смерть Романа: “В 1205 р., йдучи польськими землями, Роман потрапив у засідку і загинув” (див.: Субтельний О. Історія України. – К.,1991. – С. 65).
Baumgarten N. Généalogies et mariages occidentaux des Rurikides Russes du X-e au XIII-e siecle. – Romae, 1927. – Table V. – P. 22–23.
Щавелева Н.И. Польки – жены русских князей (XI – середина XII в.) // Древнейшие государства на территории СССР. 1987 г. – Москва, 1989. – С. 56–57.
Молодший син Соломеї Казимир у зустрічі не брав участі, оскільки був ще малим.
Полное собрание русских летописей (далі – ПСРЛ). – Т. 2. Ипатьевская летопись. – Санкт-Петербург, 1908.– Стб. 308–313.Аргументація датування: Головко А.Б. Древняя Русь и Польша в политических взаимоотношениях X – первой трети XIII вв. – К., 1988. – С. 74.
Оrtliebi Zwifaltensis Chronicon // Monumenta Poloniae Historica. – T. 2. – Lwów, 1872 (далі – MPH). – P. 4–5.Про систему титулування на Русі, в католичній Європі та Візантії див. докладно: Головко О.Б. Титулатура носіїв державної влади на Русі в контексті середньовічних імперських доктрин // Феодалізм на Україні. – К., 1990. – С. 42–52, де зокрема відзначається, що застосування титулу “rex” (король) свідчило перш за все про суверенність влади його носія до імператорської влади.
Balzer O. Genealogia Piastów. – Kraków, 1895. – S. 182–183; та ін.
Włodarski B. Sojusz dwóch seniorów. Ze stosunków polsko-ruskich w XII wieku // Europa – Slowiańszczyzna – Polska. – Poznań, 1970. – S. 351. Польський історик не розділяє нащадків Мономаха і називає їх разом – Мономаховичі, проте з контексту його статті ясно, що в даному випадку він розуміє саме волинських Мстиславичів.
Щавелева Н.И. Польки – жены русских князей (XI – середина XII в.). – С. 57.
Головко А.Б. Древняя Русь и Польша в политических взаимоотношениях X – первой трети XIII вв. – С. 75.
Vincentii Chronicon. – L. 4, 23.Хроніку Вінцентія Кадлубка наводимо за виданням: Magistri Vincentii Chronicon Polonorum, ed. A.Belowski// MPH. – T. 2. – P. 193–449.
“Великая хроника” о Польше, Руси и ее соседях XI – XII вв. Составители Л.М.Попова, Н.И.Щавелева. – Москва, 1987. – С. 123–124.
Толочко П.П. Древний Киев. – К., 1989. – С. 258–260.
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 311–313.
Кучкин В.А. Формирование государственной территории северо-восточной Руси в X – XIII вв. – Москва, 1984. – С. 76–102;Лимонов Ю.А. Владимиро-Суздальская Русь. – Ленинград, 1987. – С. 38–47.
Крип’якевич І.П. Галицько-Волинське князівство. – К., 1984. – С. 72–73.
Толочко П.П. Історичні портрети. – К., 1990. – С. 118–121.
Annales Magdeburgenses, ed. G.H.Pertz. // Monumenta Germaniae Historica, Scriptores. – T. 16. – Hannoverae, 1859. – P. 188;ПСРЛ. – Т. 1. Лаврентьевская и Суздальская летопись по Академическому списку. Издание второе. – Ленинград, 1926–1928. – Стб. 322.
ПСРЛ. – Т. 1.– Стб. 336.
Датування див.: Фонт М. Геза II и Изяслав Киевский // Acta Universitatis Szegediensis de Attila Joszef nominatae. – Sectio linguistica. – T. 15. – Szeged, 1982.– C. 81.Див. також: Фонт М. Политические отношения венгерского короля Гезы II с Русью // Hungaro-Slavica. – 1983. – C. 33–40.
Щавелева Н.И. Польки – жены русских князей. – С. 57.
ПСРЛ. – Т. 1. – Стб. 343.
Щавелева Н.И. Польки – жены русских князей. – С. 57.
Baumgarten N. Généalogies et mariages occidentaux des Rurikides Russes du X-e au XIII-e siecle. – Table V. – P. 22–23.
Слово о полку Игореве. Вступительная статья и подготовка древнерусского текста Д.Лихачева. – Москва, 1985. – С. 43.
Дмитриев Л.А. Комментарии // Слово о полку Игореве. – С. 214.
Рапов О.М. Княжеские владения на Руси в X – первой половине XIII в. – Москва, 1977. – С. 176–177.
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 564, ср. Kürbis B. Komentarz // Mistrza Wincentego Kronika Polska. – Warszawa, 1974. –S. 203.
Дати встановлені за виданням: Бережков Н.Г. Хронология русского летописания. – Москва, 1963. – С. 245.
Новгородская первая летопись старшего и младшего извода. С предисловием и под редакцией А.Н.Насонова. – Москва, Ленинград, 1950 (далі – НПЛ). – С. 33.
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 722.
Скрипник Л.Г., Дзятківська Н.П. Власні імена людей. – К., 1986. – С. 86.
Рапов О.М. Княжеские владения на Руси в X – первой половине XIII в. – С. 54, 140–141, 159, 190 та ін.
Головко А.Б. “Ромейская империя” в представлениях древнерусских мыслителей // Славяне и их соседи. Этнопсихологические стереотипы в средние века. – Москва, 1990. – С. 82–92.
У сполученні імен Роман і Борис (хресне ім’я Романа) проглядається вплив поширеного на півдні Русі вже у перші половині XII ст. борисоглібського культу. Це, на нашу думку, можна розглядати як додатковий аргумент на користь факту народження князя у Переяславлі, місті, неподолік від якого за агіографічною традицією загинув Борис Володимирович “Святий”.
ПСРЛ. – Т. 1. – Стб. 343.
ПСРЛ. – Т. 1. – Стб. 345.
ПСРЛ. – Т. 1. – Стб. 479;Котляр Н.Ф. Отражение в “Слове о полку Игореве” государственной структуры Руси эпохи феодальной раздробленности // Древнейшие государства на территории СССР. 1985 г. – Москва, 1986. – С. 67.
ПСРЛ. – Т. 1. – Стб. 346.
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 489.
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 502.Про Івана Ротиславича “Берладника” див.Коновалова И.Г., Перхавко В.Б. Древняя Русь и Нижнее Подунавье. – Москва, 2000. – С. 71–74;Головко О.Б. Слов’яни Північного Причорномор’я доби Київської Русі і проблема витоків українського козацтва // Український історичний журнал. – 1991. – № 11. – С. 24–35.
Наведено за вид.: MPH. – T. 2. – P. 22.
Kuczyński S.M. Studia z dziejów Europy Wschodniej X–XVII w. – Warszawa, 1964. – S. 27.В монографії “Давня Русь і Польща в політичних взаємовідносинах X – XIII ст.” автор цих рядків ставив під сумнів можливість союзу Ізяслава Мстиславича з князівським домом Пястів в 50-60-х роках XII ст. (Головко А.Б. Древняя Русь и Польша в политических взаимоотношениях X – первой трети XIII вв. – С. 81), але зараз вважає, що перебіг тогочасних подій свідчить на користь союзу волинського та галицького князів з Польщею. Відзначимо, що в роботах В.Т.Пашута та Б.Влодарського взагалі применшується ступінь активності взаємин Русі та Польщі в 50-60-ті роки XII ст. Див.:Пашуто В.Т. Внешняя политика Древней Руси. – Москва, 1968. – С. 158;Włodarski B. Sojusz dwoch seniorów. Ze stosunków polsko-ruskich XII wieku // Europa – Slowiańszczyzna – Polska. – Poznań, 1970. – S. 362.
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 519, 526.