Długosza Jana Roczniki czyli Kroniki slawnego Królestwa Polskiego. – Warszawa, 1973. – T. 5–6. – S. 241–243; пор.Szambelan Z. Najazdy ruskie na ziemie Sandomierskie w XIII w. // Acta universitatis Lodziensis. – Lódz, 1989. – T. 36. – S. 13.
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 731.
Włodarski B. Polska i Ruś: 1194–1340. – Warszawa, 1966. – S. 25.
Ця дата стала вихідною для ідентифікації Романа, короля Русі, з галицько-волинським володарем, оскільки саме 19 червня 1205 р. в день пам’яті св. Гервасія та Протасія загинув князь Роман. Див.:Rocznik Traski // Monumenta Poloniae Historica (далі – MPH). – Lwуw, 1872. – T. 2. – P. 836;Kalendarz krakowski // MPH. – T. 2. – P. 923;Rocznik malopolski // MPH. – Lwуw, 1878. – T. 3. – P. 162; пор.Назаренко А.В. Западноевропейские источники // Древняя Русь в свете зарубежных источников. – Москва, 1999. – С. 264.
Цит. за: Карамзин Н.М. История государства Российского. – Т. II-III. – Москва, 1991.– С. 560; пор.Чубатий М. Західна Україна і Рим у XIII віці у своїх змаганях до церковної унії. – С. 9.
Пресняков А.Е. Лекции по русской истории. – М., 1939. – С. 30.
Чубатий М. Західна Україна і Рим у XIII віці у своїх змаганнях до церковної унії. – С. 9.
Головко А.Б. Xристианизация восточнославянского общества и внешняя политика древней Руси в IX – первой трети XIII века // Вопросы истории. – 1988. – № 9. – С. 59–67;Його ж. Релігійний фактор у розвитку взаємовідносин Київської Русі з країнами Центральної і Західної Європи // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки. – Київ, 1993. – Вип. 3. – С. 3–7; та ін.
Головко А.Б. Христианизация восточнославянского общества и внешняя политика древней Руси в IX – первой трети XIII века. – С. 67–71.
Татищев В.Н. История российская. – Т. 3. – М., 1963.– С. 173.
Чубатий М. Західна Україна і Рим у XIII віці у своїх змаганях до церковної унії. – С. 9–10.
Грушевський М.С. Історія України-Руси. – У Львові, 1905. – Т. 3. – С. 11–12.
Голубинский Е. История русской церкви. – Т. 1. – Ч. 1. – Москва, 1900. – С. 598.
Крип’якевич І.П. Історія України. – Львів, 1990. – С. 75;Томашівський С. Українська історія. – Львів, 1919. – С. 88–89;Аркас М. Історія України-Руси. – Санкт-Петербург, 1908. – С. 75.
Каталог пергаментних документів Центрального державного архіву УРСР у Львові. – К., 1972.
Лозинский С.Г. История папства. – Москва, 1986. – С. 120–133;Заборов М.А. Крестоносцы на Востоке. – Москва, 1980. – С. 196–262.
Див. наприклад: Пашуто В.Т. Половецкое епископство // Ost und West in der Geschichte des Denkens und der kulturellen Beziechungen. – Berlin, 1966. – S. 33–40;Łowmiański H. Początki i rola polityczna zakonów rycerskich nad Baltykiem w wieku XIII–XIV // Polska w okresie rozdrobnienia feudalnego. – Wroclaw, 1973. – S. 233–296;Шаскольский И.П. Борьба Руси против крестоносной агрессии на берегах Балтики в XII – XIII вв. – Ленинград, 1988.
Лозинский С.Г. История папства. – Москва, 1986. – С. 126–129;Эпоха крестовых походов. Под редакцией Э.Лависса и А.Рамбо. – Санкт-Петербург, 1999. – С. 443–447.
Historica Russiae Monumenta. – Petropoli, 1841. – № 3. – P. 3–4 (видавець – І.Тургенєв);Fejer G. Codex diplomaticus Hungariae ecclesiasticus et civilis. – Budae, 1825. – P. 54.
Abraham W. Powstanie organizacji koscioła lacińskiego na Rusi. – T. 1. – Lwów, 1904. – S. 101.
Татищев В.Н. История российская. – Москва, 1963. – Т. 3. – С. 173;Свідерський Ю.Ю. Боротьба Південно-Західної Русі проти католицької експансії в X – XIII ст. – К., 1983. – С. 78.
Długosza Jana Roczniki czyli Kroniki slawnego Królestwa Polskiego. – T. 5–6. – Warszawa, 1973.– S. 242;Крип’якевич І.П. Галицько-Волинське князівство. – С. 87.
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 425.Польський дослідник Х.Граля пише, що Романа поховали в церкві Богородиці в Галичі (Grala H. Drugie małźeństwo Romana Mścisławowicza // Slavia Orientalis. – 1982. – T. 3–4. – S. 116). Нема сумніву, що автор мав на увазі Успенський собор в столиці Галичини, де 1187 р. було поховано Ярослава Володимировича “Осмомисла” (Раппопорт П.А. Русская архитектура X – XIII вв. – Ленинград, 1982. – С. 118).
Див.: Котляр М.Ф. Від Києва до Галича (Осередки державності у Південній Русі XII – XIII ст.) // Роль столиці у процесах державотворення. Історичний та сучасний аспект. – К., 1996. – С. 31–38, де автор висловлює доволі категоричне твердження, що до середини XIII ст. можна вести мову лише про існування Давньоруської держави. Розвиваючи свою позицію, в книзі “Галицько-Волинська Русь. – К., 1998. – С. 154–155”, історик висловлює далеко не безспірну тезу, що по відношенню до Галицько-Волинського князівства не можна застосувати поняття держава: “Справді, держава – це соціально-політична й суспільно-економічна структура з централізованою владою, спільними для своєї території та обов’язковими для всіх її частин системами адміністрації, судочинства й збирання данини (податків). Головне ж – у державі має бути об’єднана вся її територія. У випадку з Галицько-Волинським князівством усе було навпаки”. Автор цих рядків згоден з М.Ф.Котлярем про штучність тези про зміну в цей час держави Русі Галицько-Волинською державою. Перша в цей час продовжувала існувати як конфедерація численних князівств-земель. Але, на нашу думку, останні за свою суттю мали майже повний комплекс ознак держави часів удільної роздробленості.
Колесницкий Н.Ф. “Священная Римская империя”: притязания и действительность. – Москва, 1977.
Кордуба М. Історія Холмщини й Підляшшя. – Краків, 1941. – С. 51;Брайчевський М.Ю. Походження Русі. – К., 1968. – С. 191–192.
Брайчевський М.Ю. Походження Русі. – С. 192.
Poppe A. O tytule wielkoksiązecym na Rusi // Przegląd historyczny. – 1984. – T. 75, zesz. 3. – S. 425;Приселков М.Д. История русского летописания XI–XV вв. – Ленинград, 1940. – С. 81.
Chronica Albrici monachi Trium fontium, a monacho Novi monasterii hoiensis interpolata. – P. 885.
Vincentii Chronicon. – L. 4, 24.
Головко О.Б. Титулатура носіїв державної влади на Русі в контексті середньовічних імперських доктрин // Феодалізм на Україні. – К., 1990. – С. 42–52.
Про формування державної території Південно-Західної Русі див.:Котляр Н.Ф. Формирование территории и возникновение годов Галицко-Волынской Руси IX–XIII вв. – К., 1985.
Греков И.Б. Восточная Европа и упадок Золотой Орды. – Москва, 1975.– С. 13–44;Шабульдо Ф.М. Земли Юго-Западной Руси в составе Великого княжества Литовского. – Киев, 1987. – С. 5–73.
Котляр М.Ф. Данило Галицький. – К., 1979. – С. 27–28.
Див.: Головко А.Б. Объединительные процессы на Руси в первой половине XIII в. (на примере Волыни и Галичины) // Вопросы истории СССР. – Харьков, 1983. – Вып. 28. – С. 111–116.
Пашуто В.Т. Очерки по истории Галицко-Волынской Руси. – Москва, 1950. С. 142–143;Полонська-Василенко Н. Княгиня Романовая Анна // Визвольний шлях. – 1954. – Кн. 3. – С. 58–59.
Костомаров Н.И. Собрание сочинений. Исторические монографии и исследования. – Т. 1. – Санкт-Петербург, 1903.– С. 148–150.
Греков И.Б. Восточная Европа и упадок Золотой Орды. – Москва, 1975. – С. 18–19.
Томашівський С. Українська історія. Старинні та середні віки. – Львів, 1919. – С. 89.
Ісаєвич Я. Галицько-Волинська держава. – Львів, 1999. – С. 5.
“Великая хроника” о Польше, Руси и ее соседях XI – XIII вв. – Москва, 1987. – С. 145 (підготувала Н.І.Щавелева).
Długosza Jana Roczniki czyli Kroniki slawnego królestwa Polskiego. – T. 5–6. – Warszawa, 1973.– S. 162–164.
Stryjkowski M. Kronika polska, litewska, źmudzka i wszystskiej Rusi. – T. 1. – Warszawa, 1846.– S. 214.
Грушевський М. Історія України-Руси. – Т. 3. – Львів, 1905.– С. 14.
Грушевський М. Історія України-Руси. – Т. 3. – С. 16.
Stryjkowski M. Kronika polska, litewska, źmudzka i wszystskiej Rusi. – T. 1. – Warszawa, 1846.– S. 216.
Полное собрание русских летописей (далі – ПСРЛ). – Т. 2. Ипатьевская летопись. – Москва, 1908.– Стб. 813.
Ефименко А.Я. История украинского народа. – К., 1990. – С. 76.
Рыбаков Б.А. Киевская Русь и русские княжества XII – XIII вв. – Москва, 1980. – С. 496.