Леббенч (невідомо кого маючи на увазі): Згляньтеся над ним, сили небесні!
Роз (перестає мастурбувати): Якщо ти візьмеш у рот, я, може, дам тобі в посаг одне прокляття: хоч будеш, як лід, холодною і, як сніг, непорочною, все одно тобі подобатиметься смоктати. Так що йди в повії'. До побачення. А якщо вже обов'язково тобі заміж, то виходь за ґея. Бо гетеросексуали надто добре знають, яких рогатих монстрів усі ви з них робите. Йди в повії, якнайшвидше! Та поки що смокчи.
Леббенч (відомо кого маючи на увазі): Сили небесні, порятуйте його! (Бере в рот.)
Роз (нервово погойдуючи сідницями): Так само чудово знаю про всі ті ваші підмальовування. Бог дає вам одну вульву, а ви з неї робите іншу. Усі ці ваші вертіння, метляння, викручування, щебетання, всі ці дитинні слова для кожного створіння Божого — на позір наївність, а по суті безцеремонність! Ні, досить з мене! Через вас я збожеволів! Повторюю: від сьогодні тільки орал! І до повій, нікчемо, о-ох! (Несподівано кінчає.)
Леббенч (ковтаючи сперму): Такий плискуций пхалос — і плопав! У всьому справний, здібний, винятковий, альфонс, педрило, містик, похуїст — кар'єри всі було відкрито всім його надіям підлим, ще й брали з нього приклад інші. Все пропало! А я з усіх жінок невтішних і дурних — найперша, бо слухала його солодкі клятви. Він не кінчати обіцяв. І ось ковтати мушу сім'я й дивитися на цей колись живий веселий цвіт, що впав, побитий. Як не вдавилась я, коли смоктала, краще би вдавилась!
— Стоп, стоп, стоп! Чудесно! Тут зробимо монтажну склейку. Леббенч, сонечко, ти неперевершена! Твої аденоїди в кадрі просто розкішні. Глядачі будуть у захваті. Роз, іди перекури, за п'ятнадцять хвилин мусиш бути готовий. Зніміть йому камеру із члена, хай людина відпочине. Ґіль, ну ти нарешті готовий? Я знаю, що камера заважає дрочити, але чому Роз може, а ти ні? Ну подивися, яке левенятко там бігає. Напруж свою фантазію. Уяви, що ми будемо анімалістичне аніме знімати. Що? Ти усвідомлюєш, як буде Леббенч виглядати у псячій шкурі? І де я зараз візьму тобі псячу шкуру. Спина її тобі не подобається? Ну ти даєш. Добре. Щось придумаємо. Дівчата, принесіть із офісу папку, ту, з крокодилячої шкіри. Встане в тебе на крокодила? Ти не знаєш, а хто має знати? Якого ти хріна поперся в цей бізнес, якщо ти не знаєш, коли й на кого в тебе встає? Принесли? Покажіть цьому мудаку. Ну що, згодиться? Давай, давай, уяви собі, що це була собачка. Закріпіть Леббенч папку на спині. Та блін, ви що, самі не можете додуматися. Ну, скотчем приклейте, я не знаю. Придумайте що-небудь. Я вам за це бабки плачу. Леббенч, я тебе прошу, хоч ти не починай. Твого пхинькання ще тільки не вистачало. Знаю, знаю, шолом і папка — це вже перебор, але що я можу вдіяти. Ти ж бачиш, цей мудак не в формі. А нас час підтискає. До того ж ти не трахатися сюди прийшла, а працювати. Так що не вимахуйся. Ну що, приклеїли? Покажися, сонечко. Стань навкарачки, так, як в кадрі буде. О господи! У мене з вами дах поїде. Ґіль, кретине псячий, ну ти подивись, як це виглядає. Та ж люди подумають, що ми довбані авангардисти, маму вашу! Що, вже встає? Нє, ти таки ненормальний збоченець. Добре, як-небудь викрутимося. Влад, у цій сцені загальних планів майже не робимо, зрозумів? Максимум уваги на сканери й All-seeing Eyes, потім підмонтуємо що-небудь. І давайте, давайте, закінчуємо перерву, всі по місцях, зараз будемо крутити сцену аналу! Леббенч! Ти забула? Ти забула зробити клізму? Та що ж ви за люди такі, прости Господи. Це кіностудія чи аматорський театр? Дівчатка, швидко поставили цій дурепі клізму і рухаємося, рухаємося. Не вистачало тільки All-seeing Eyes лайном закаляти. Влад, слухай уважно, в цьому епізоді головна увага на томограми. Економити не будемо, дамо в повноколірному режимі. Якби не ця срана папка… Сканери потягнуть повноколірку? Можуть бути проблеми? Чорт. Слухай, а може, ми цю сцену рапідом знімемо? Зекономимо заодно й оперативку, і місце на диску. Yes? Ну, бачили, поросята, що б ви без мене робили. Гей, закінчили там із клізмою? Ні, не треба, можеш виливати. Копрофілії сьогодні не буде, тільки пісс. Давайте, давайте, по місцях. Ми почнемо нарешті чи ні? По місцях, я сказав. Світло! Камера! Мотор! Сцена друга, дубль перший, поїхали!
Ґіль: Ну, що з тобою, люба, в чому справа?
Леббенч: О пане мій, мене так налякали!
Ґіль: Хай Бог боронить, це чого і як?
Леббенч: Сиджу я, мастурбую, любий пане, аж входить Роз — а член, як меч без піхов, — розхристаний, в панчохах, що сповзають, немов презервативи, увесь тремтить, під ним аж ноги гнуться, словом, жаль на пацана дивитися — такий мав біль і розпач на собі, як месія, що хоче щось найстрашніше сповістити всім.
Ґіль: Здурів з любові?
Леббенч: Я не знаю, Ґіле, але боюсь його.
Ґіль: Він щось казав?
Леббенч: Узяв мої сідниці і стиснув, потому відійшов десь так на відстань руки, а другою прикривши члена, вдивлявся в мене пильно, ніби мав на думці малювати. Й так стояв, здається, довго, після чого перса мої схопив і три рази кивнув мені, при цьому болісно зітхнувши — так, ніби щось у ньому розірвалось. Тоді мої пустивши врешті перса, він повернувся, та через плече не зводив з мене погляду, відходив, та все ж дивився в мене, ніби знав наосліп шлях за двері. Так і вийшов.
Ґіль (ставлячи Леббенч навкарачки і входячи в задній прохід — решту монологу виголошує, активно рухаючись): Давай поки що вдвох займемось ділом, тут явні всі ознаки того шалу, що звуть любовним, а його перебіг такий ґвалтовний, що людина може піти на все. Ці пристрасті земні, як бути нам із ними? Жаль мені бідаку… Йому ти часом не сказала днями щось надто різко?
Леббенч (задихаючись): Ні, мій пане, втім у рот йому не брала, та й в лоно майже не впускала — хіба в півхуя — так веліли Ви.
Ґіль (задихаючись): І з того помішався. Зле, що з мене слабкий спостерігач — я не добачив можливих змін. Боявся я, що він лиш грається з тобою, хоче глуму. Даремні підозріння!
— Стоп! Стоп! Зупинилися! Леббенч, сонечко, що ти витворяєш? Ти знаєш що у тебе на томограмі? Не знаєш? То я тобі скажу. Стан, близький до оргазму. Ти що, здуріла? Чи ви всі моєї смерті хочете? Послухай, дівко, в тебе кров із задниці ллється, тобі камера весь епітелій розпанахала, а ти кінчати збираєшся? Мазохістка довбана. А я думаю, що це ти за атсєбятіну понесла. Ти бачила таке в сценарії, га? Обмовки просто за Фройдом, блін. Ти в цій сцені страждати повинна, а не кінчати. Ми тут грьобану трагедію ставимо, а не водевіль. А в тебе томограма червона, як помідор. До речі, дівчата, для наступного епізоду помідори готові? Я ж казав, без шкірок. Швидко, взяли ножі і почистили. Леббенч, послухай, ти ж не перший рік у справі, що за вибрики? Сканери, кажеш, невідреґульовані? Знаєш, що, дєточка, ти мені тут лапшу на вуха не вішай. Я за це причандалля півмаєтку віддав. Тут не буває такого — невідреґульований. Фірма гарантує. На «Eyewash» ще ніхто не нарікав. Усе тут відреґульоване, крім твоєї задниці. Ви подивіться на неї — все життя фригідна, як гуска, а тут кінчати зібралася. Що, мистецтво так подіяло? Так далі піде — в рекламу підеш зніматися, я тобі обіцяю. Нє, давай на роботі ще й задоволення на шару отримувати. Просто пінцет якийсь. То клізму вона не зробить, то стіхострадатєльство в канонічний текст тулить, ще й оргазму хоче. Я тобі ще раз кажу. На томограмі повинна бути жовта пляма, а не ці твої пурпурові пуп'янки простого бабського щастя. Нічого я коректувати не буду. Ти професіоналка, а я не терплю комп'ютерної графіки. Якби я хотів анімацію робити, то на хріна ви взагалі мені всі тут здалися. Я б сів собі із Владом у студії і за тиждень усе б зробив. У нас тут, блін, серйозне кіно, а не забавки голлівудські. Порадниця знайшлася. Може, ти ще й у «Зоряних війнах. Епізод шіснайцять» зіграти хочеш? Слухай, останній раз кажу — підеш в рекламу прокладок на хрін. Я тобі влаштую таку радість. Так, дєвки, з помідорами закінчили? Обколіть цій дурепі геніталії анестезином, а то ще вмре від кайфу. Перезнімемо цей епізод завтра. Роз, ти вже готовий? Статисти, готові? Зараз сцену груповухи зробимо, і на сьогодні все. Задовбали ви мене в кінець. По місцях усі! Камера! Світло! Мотор! Сцена третя, дубль перший. Jazda!
Ґіль: Шановна панно!
Роз: Найдорожча панно!
Леббенч (розставляючи ноги): О, мої добрі друзі! Як поживаєш, Ґільденстерне? А ти, Розенкранце? Як вам ведеться, панове?
Роз (збуджуючись): Як усім пересічним членам цього світу.
Ґіль (збуджуючись): Добре вже й те, що не занадто добре. Не сидимо на вершечку клітора у Фортуни.
Леббенч (повертаючись задом): Але й не в її анусі?
Роз (знуджуючись): Так само ні, принцесо.
Леббенч (випинаючи зад): Отже, перебуваєте десь так на висоті її входу, а може, і в самому центрі її солодощів?
Ґіль (знуджуючись): Ну так, досить скромно, але зі смаком.
Леббенч (жестом запрошуючи в себе): І вона впускає вас у своє найсмачніше місце? Зрештою, всі знають цю Фортуну як відому курву. Маєте новини?
Роз (прилаштовуючись до заду Леббенч): Жодних, принцесо, за винятком того, що світ почеснішав.
Леббенч (натужно посміхаючись): У такому разі близький його кінець. Але ця новина далека від правди. Спитаю значно конкретніше: чим ви так не догодили тій шльондрі Фортуні, що заслала вас у цю тюрму?
Ґіль (прилаштовуючись до заду Роза): Тюрму, кажете?
Леббенч: Ліжко — це тюрма.
Роз (натужно посміхаючись у камеру): Тоді і світ — тюрма.
Леббенч (збуджуючись): І яка! З багатьма карцерами, катівнями, підвалами. А наше ліжко — серед найдосконаліших.
Роз: Нам так не здається, принцесо.
Леббенч: Отже, вас це не стосується. Самі по собі речі не бувають добрими чи поганими. Вони такі, як ми про них думаємо. Для мене ліжко — це тюрма.
Роз (подаючи Ґілеві знак сповільнити темп): Це ваші амбіції таким його зробили. Воно затісне для вашого мислення.
Леббенч (манірно): Господи, та мені достатньо й горіха на патичку, аби почутися вдоволеною — тільки б не снилися порнографічні сни. Затісне… Затісним буває лише зад немовляти, друже.
Ґіль (пришвидшено дихаючи): Саме у снах сидять ваші амбіції. Бо людина амбітна здається собі самій лише сублімацією власних снів.
Леббенч (пришвидшено дихаючи): Але ж і сон є тільки сублімацією ментального потенціалу, потенціалу, потенціалу.
Роз (пришвидшено дихаючи): Правильно, правильно, але амбіція — це щось, настільки ненама… ненама… ненамацальне й плинне, що є всього лише сублімацією сублімації.
Леббенч (задихаючись): 3 цього виходить, що жебраки без амбіцій є повнокровними людьми, в той час як високі королі чи герої насправді є лише субліматорами цих жебраків. Чи не краще піти пошукати двірських? Слово честі, я не в тому стані, аби вправлятись у логіці. (Стогне.)
Обидва (стогнуть): Ми до ваших послуг, бля-я-я.
Леббенч (зупиняючи Роза): Тільки не це. Я не хотіла би прирівняти вас до решти моїх слуг та їхніх послуг. Деякі з них, відверто кажучи, вже й так мені чудово прислужилися. Але якщо по-чесному, між нами, друзями, чого ви все-таки опинилися тут, в моєму ліжку, в моїх кишках?
Роз (зупиняючи Ґіля): Щоб вас відвідати, це був єдиний привід.
Леббенч (змінюючи позицію): У такої, як я, німфоманки (показує пальцями «лапки») навіть і вдячності не вистачає, та все ж дякую вам, хоч уся ця подяка не вартує й півпенні. Отже, ніхто не викликав вас? Це була суто ваша думка? Ви приїхали з власної волі? Кажіть, але чесно. Як усе було?
Ґіль (змінюючи позицію): Що мали б ми сказати, панно?
Леббенч (запускаючи Роза в рух): Та будь-що, лиш би в'язалося. Вас викликали сюди, це зізнання на вас написане, ви як слід не вмієте маскуватися. Я знаю, то наш добрий король з королевою вас викликали.
Роз (запускаючи Ґіля в рух): Навіщо, принцесо?