Не зважаючи на знайдені при трупах документи та на зізнання багатьох свідків, на підставі яких можна було з досить великою точністю встановити час поповнення того жахливого злочину народовбивства, судово-лікарська комісія ще й зі свого боку намагалася визначити цей час на підставі стану трупів та ряду інших ознак. Встановити час перебування трупів у землі дозволяли також засаджені на місцях масових могил кущі. З їх коріння та галузок можна було встановити, чи виросли вони з насіння, чи були засаджені, а якщо були засаджені, то в якому віці і як довго там росли. Все це разом поза всяким сумнівом дозволяло прийти до висновку, що злочин народовбивства у Вінниці доконано головно в 1938-му році, хоча розстріли могли початися ще в 1937-му році.
Оточене ґаражами подвір'я в'язниці НКВД у Вінниці, на якому розстрілювано жертви.
Переслухання і свідчення рідних та знайомих зідентифікованих жертв виявили, що всі вони були заарештовані органами НКВД в роках 1937 і 1938. Часто вже через кілька днів після арешту НКВД інформувало, що заарештованого "ворога народу" засуджено на заслання в далекі табори на десять років без права листування.
Точний час заарештування деяких жертв можна було встановити на підставі знайдених документів, головно протоколів переведених аґентами НКВД домашніх трусів. Під час трусу аґенти виготовляли протокол у двох примірниках, один з яких вручали заарештованому, а другий зберігали в урядових актах. Знайдені протоколи цілком покривалися із зізнаннями свідків. Від часу арешту свідки вже ніколи не бачили своїх рідних і також нічого від них чи про них не чули, за виїмком "вияснення" НКВД про "заслання в далекі табори", що фактично означало кулю в потилицю. Саме в той час, згідно із зізнанням свідків, почалися у Вінниці таємні нічні транспорти з будинку НКВД у "заборонені зони", в яких опісля знайдено масові могили.