Як уже згадано, документи, зізнання свідків та ряд інших факторів дозволяли зробити безсумнівний висновок, що розстріли жертв відбувалися на подвір'ї будинку НКВД, в його частині, оточеній ґаражами. Перед одним із тих ґаражів було місце для миття автомашин, і на ньому можна було негайно змивати сліди крови. Під час розстрілів постійно гуділи мотори приготованих для перевозу трупів кількох вантажних автомашин, отже гук моторів заглушував постріли з малокаліберної вогнепальної зброї. Але знайшлися свідки, які припадково чули поодинокі постріли.
Проте, не виключене, що деякі вбивства доконано в кімнатах будинку НКВД. На таке припущення дозволяли зізнання свідків про страшні тортури, яким піддавали заарештованих під час допитів, як також факт, що багато відкопаних жіночих трупів були цілком голі або тільки в сорочках. Отже, цих заарештованих жінок, очевидно, роздягали, насилували і опісля вбивали в кімнатах НКВД.
"Обвинувальний матеріял", на підставі якого жертв заарештовували і мордували.
На підставі свідчень та логічних висновків можна було при розкопинах масових могил відтворити приблизно також образ довершування злочину вбивства.
Призначені на розстріл жертви викликували з тюремних камер під позірною причиною вивозу "в далекі табори". В'язні забирали свої речі, якщо такі хто мав, і виходили, не знаючи, що їх ведуть на смерть. Вивівши з тюремних камер, їх або на коридорах в'язниці, або в окремих приміщеннях зв'язували. Опісля по одному чи по кілька виводили на подвір'я, де вже гуділи мотори вантажних автомашин. Під гук моторів в'язнів одного за одним розстрілювали. Якщо одної кулі не вистачало, жертву добивали другою чи третьою. Коли жертва падала на землю і ще виявляла ознак життя, кат розторощував їй череп сильним ударом по голові. Вбиті жертви, що ще стікали кров'ю, одну за одною кидали на автомашину. Тоді скидали на них їхню мізерію - одяг і білизну, що їх вони брали зі собою "в далекі табори". В "забороненій зоні" трупи скидали в приготовані ями, після чого довірені НКВД вбивали і кидали в ті самі ями тих, які їх копали та перевозили трупи, і вже самі присипали ями землею. Те, що в знайдених на першому місці розкопин трьох ямах були лише одяг, взуття і документи, вияснюється тим, що ці речі належали вбитим жертвам, але їх їм відбирали при вступі до в'язниці і переховували у в'язничних магазинах. Цих речей треба було позбутися разом з людьми, щоб не викликали підозрінь серед невтаємниченого в'язничого персоналу.