Що сталося з могилами і людьми у Вінниці після повороту большевиків уже на початку 1944-го року?
Час і обставини підготови цієї брошури не давали нагоди основно перевірити цю справу. Очевидно, що намарно було б шукати будь-якого знаку того божевільного голокосту у самій Вінниці. Та й не багато залишилося ще в живих активних свідків розкопок у 1943-му році. Але, майбутній дослідник того злочину напевно знайде ще багато всіляких додаткових документів, які допоможуть накреслити повний його образ.
Коли ж мова про те, що сталося з могилами і людьми у Вінниці після повороту большевиків у 1944-му році, то на цю тему подибуємо одну записку у "Свободі" з 12-го липня 1950-го року. Джерело тієї вістки не подане, але "Свобода" в тому часі мала свого секретного кореспондента за залізною завісою і не є виключене, що це від нього одержано цю інформацію, не подаючи - із зрозумілих причин - її джерела. Отже, у згаданому повідомленні, надрукованому під заголовком "Масові могили у Вінниці знову заповнені українськими жертвами большевицького народовбивства", м.і. сказано:
Що сталося з могилами і людьми у Вінниці після повороту большевиків? Про це є тепер автентичні і провірені конфронтацією зізнання наочних свідків. На їх підставі стверджується безсумнівно, що опорожнені в 1943 році масові могили у Вінниці знову начиняні українськими трупами, новими жертвами большевицького народовбивства. Зізнання очевидців стверджують такий факт:
Дня 20-го березня 1944-го р. совєтська армія знову зайняла місто Вінницю. 23-го березня того ж року оголошено, що всі мешканці міста мають перейти спеціяльну перевірку і мають прибути з пашпортами до міського парку. Зібралося кілька тисяч переляканих людей. Було чимало заплаканих жінок, що передчували нове лихо. Нарешті під'їхало авто і в ньому кілька чоловіків у формі МВД. Комісар Рапапорт, показуючи на порожні ями, що залишилися після видобуття з них тисячів трупів розстріляних в 1937-1938 рр., запитав: "Що тут сталося?" Нарід мовчав. Рапапорт запитав вдруге: "Мовчите, зрадники батьківщини! Розповідайте прислужники німецької пропаґанди, хто з вас находив тут своїх родичів?" Таких сміливих, хто зразу наразився б на смертельну небезпеку, не знайшлося. Тоді комісар наказав війську оточити натовп і сам від'їхав до міста. Цілий день люди провели у молитві і в страшному напруженні, очікуючи нового лиха. Перед вечером комісар нарешті повернувся з довгим списком. Він викликав по прізвищам здебільшого жінок. Біля сто душ вийшли на той виклик. Ці нещасні, що колись відшукували тут в цих ямах своїх рідних і близьких, тепер самі стали на краю могил. Комісар викликав загін автоматчиків і подав команду: "По ворогах революцїі і зрадниках батьківщини - вогонь!" Люди, обливаючися кров'ю, падали в страшенні ями, що стали вдруге могилами нещасних українських жертв нового совєтського народовбивства. Тих, що залишились, під вартою і баґнетами погнали проти ночі по Літинському шляху: "Маєте на фронті спокутувати свою провину перед батьківщиною" - промовив комісар. Більшість з тих вінничан загинули майже без зброї під німецьким винищуючим вогнем біля Держані, Летичева, Межибожа і Кам'янця Подільського.