Пiдготовцi рейдiв вiддiлiв УПА теренами Чехословаччиниi придiлялося багато уваги, зважаючи на те, що вони були покликанi реалiзувати стратегiчно важливi для українського нацiонально-визвольного руху завдання. Невiд'ємним елементом цього процесу був аналiз внутрiшньополiтичного життя захiдного сусiда. Як показують документи українського пiдпiлля, його керiвництво мало необхiдну iнформацiю. В одному з пiдпiльних журналiв, що видавалися на Закерзоннi, читаємо з цього приводу: "Полiтична Чехословаччина управляється двома партiями: демократичною i комунiстичною. Провiдний i особовий склад партiї демократичної становлять люди iнтелiгентнi, iдейнi i знанi на полi полiтичної, адмiнiстративної i наукової працi (немало є замаскованих "гардистiв" - нацiоналiсти). Комунiзм репрезентують i форсують типи новi - в бiльшостi шумовиння. Демократи у своїх потягненнях умiркованi i в полiтичному життi грають ролю старшого брата. Комунiсти дiють розгарячено, оперують пустими фразами у всьому наслiдують свого опiкуна (большевикiв)" [213]. Як уже вiдзначалося, "большевизацiя" цiєї країни проходила дещо повiльнiше в порiвняннi з iншими державами Схiдної Європи. Публiцисти українського пiдпiлля так з'ясовують причину цього процесу: "[…] Чехословаччина є найдальше висуненим большевицьким форпостом на захiд, большевики, зважаючи на настороженiсть захiдних алiянтiв, змушенi проводити тут обмежену контролем "революцiю", яка справдi не приймає таких жахливих форм, як в Румунiї чи Болгарiї. Якщо в Румунiї чи Болгарiї большевицька Росiя виступає як озвiрiлий i нагий iмперiалiст, то в Чехословаччинi робиться вигляд, нiби большевизацiя вiдбувається з iнiцiативи самого чехословацького народу. Таким чином росiйсько-большевицьке начальство в Чехословаччинi перебудовує чеську армiю на взiр ЧА, робить чистку вiд небажаних елементiв Чехословацького офiцерства i т. iн." [214]
Звичайно, велику увагу придiлено суто вiйськовiй пiдготовцi призначених для рейду сотень. Здiйснити це доручили командиру 24-го Тактичного Вiдтинка УПА "Макiвка" Ярославовi-Дмитру Вiтовському-"Андрiєнковi" [215], вiн же був призначений командиром першого словацького рейду. Участь в акцiї повиннi були взяти такi вiйськовi одиницi з Тактичного Вiдтинка "Чорний лiс": курiнь "Пiдкарпатський" під командою Павла Вацика-"Прута" [216]3, в складi сотень "Змiї" (сотенний Микола Корж-"Сокiл") та "Заведiї" (сотенний "Буря" - прiзвище невiдоме), а також сотня "Булава" пiд командою Володимира Гошка-"Мирона" з ТВ "Макiвка". Крiм того, до рейдуючого вiддiлу було прилучено жiночу чоту УПА "Крилатi" [217]. Перед вiдходом у рейд вiддiл було зiбрано на теренах Самбiрщини [218], де повстанцi вiдбули спецiальний вишкiл, який почався за мiсяць перед акцiєю. У "Звiтi за час вiд 15.06. до 31.08.1945 р." пропагандиста "Аркадiя" (прiзвище невiдоме) вказується, що "15.07. працiвник "Тустанi" [осередок пропаганди - В.В.] "Лпмузхлт" [зашифроване iм'я - В.В.] вiдряджений для посилення полiтвиховної роботи у вiддiлах" [219]. У звiтi за вересень уточнюється, що вiн був направлений "для посилення полiтвиховної роботи у вiддiлах, рейдуючих по чужих землях" [220], тобто по Словаччинi. Тодi ж, всерединi липня, для посилення полiтичного вишколу учасникiв рейду туди направили полiтвиховника ТВ "Макiвка" Григорiя Дулина-"Всеволода" [221]. У його "Звiтi (за час 10.07. до 31.08.1945) по полiтвиховнiй роботi" мiститься запис: "13.07. вiдiйшов на Самбiрщину по дорученнi вiддiлу мiсцевого й кур. Прута на припоручення ком. Андрiєнка" [222]. Врештi, в звiтi за грудень 1945 року з'ясовується псевдонiм працiвника "Тустанi" "Лпмузхлт". "Д.Клименко, - читаємо тут, - який був направлений ще в половинi липня ц.р. для посилення полiтвиховної роботи в вiдiлах УПА, якi рейдували по чужих землях, не повернувся, а вiдiйшов з вiддiлiв, мабуть, через Австрiю до Італiї. Полiтвиховник д. Всеволод, що був у вiддiлах УПА, перейшов до першого Надрайону, де працює як органiзацiйний референт" [223].
25 липня на Самбiрщинi вiдбулася нарада всiх командирiв об'єднаного вiддiлу. "Командир Андрiєнко подав кожному вiддiловi напрям маршу i збiрнi мiсця на випадок евентуального розбиття вiддiлiв. Тому що до лiнiї Керзона було досить далеко, i терен був загрожений, вiддiли мусили посуватися пiдвiддiлами, щоб пiзнiше, на Лемкiвщинi, знову злучитися в одну цiлiсть i прямувати до словацького кордону" [224]. Вiддiл на чолi з Павлом Вациком-"Прутом" просувався до Закерзоння маршрутом Недiльна - Стрiлки - Грозьова - Кривка - Лiмна - Журавин [225]. По дорозi повстанцi звели ряд боїв iз загонами НКВД, але сам перехiд польсько-радянського кордону пройшов без жодного пострiлу.
Восьмого серпня 1945 року вiддiли знову зiбралися в лiсi пiд селом Лопiнкою коло Тiсни на Лемкiвщинi [226]. Тут стрiльцi та командири вiдбули вже останнiй двотижневий передрейдовий вишкiл. Цiкавою була програма навчання, яку знаходимо у вже цитованому звiтi Григорiя Дулина-"Всеволода". Для кращої iлюстрацiї пiдготовки повстанцiв до рейду дозволю собi навести бiльшу цитату з програми: "Звiт по єдино кожної сотнi зокрема.
1 година на тему ОУН, УПА, УГВР, повстання та завдання.
1 година на тему про бiй у Одреховi, злi й добрi сторiнки.
1 година про спосiб ведення пропаганди на селi.
1 година пояснення Декалогу.
2 години з ройовими i заступниками. Короткий перебiг iсторiї України з найдавнiших часiв.
Поведення стрiльця на помешканнi i чистота.
Що таке? Цiль i завдання УВО, ОУН, УПА й УГВР.
Спостереження з бою 18.08 у Прибишевi (поляки).
Повторення попереднього та проробленя унiверсалу [УГВР - В.В.].
Поведiнка стрiльця на Пряшiв[щинi] та спосiб ведення пропаганди серед населення. Повторення та контроля з iсторiї України з ройовими та заступниками.
2 години - Про УПА й УГВР та про те, як Сталiн з'їв революцiю та перевiшав бiльшовикiв на пiдставi листiвки.
1 година - Повторення останньої лекцiї та пророблення унiверсалу УГВР.
2 години - Що таке держава - самостiйна держава - всi сили змобiлiзуймо для великого чину (вiдчит i пояснення).
2 години - Що таке свiтогляд - що таке нацiя - Історiя України вiд найдавнiших часiв з ройовими та їх заступниками.
Поведiнка стрiльця й поведiнка супроти зверхникiв. Поведiнка у селi й пiд час рейду. Поведiнка i розмови з колегами. Тижневий полiтичний огляд.
Вiдношення до старшин i стрiльцiв других сотень. Історiя УВО.
Повторення попереднього, значiння УПА i УГВР. Фронт поневолених народiв.
Поведiнка й пропаганда стрiльця мiж словаками. Що то є стрiлець УПА. Коротка iсторiя (повторення) України з ройовими та заступниками" [227].
В iншому звiтi, з вересня 1945 року, вказується, що вишкiл вiдбувся за повною програмою "Тустанi" i по його закiнченнi було "скомплектовано обсаду полiтвиховниками всiх сотень, якi рейдували" [228].
Очевидно, десь тодi ж, в час проходження вiддiлами вишколу, вiдвiдав їх Василь Галаса-"Орлан", "Назар". Вiн зустрiвся з командирами Вiтовським та Вациком, передав повстанцям лiтературу, призначену для поширення на словацьких теренах, а також написану ним iнструкцiю "Короткi вказiвки для тих, що йдуть рейдом на Словаччину" [229]. Вiдвiдини повстанцiв Заступником Голови Закерзонського Крайового Проводу ОУН засвiдчили серйозну увагу керiвництва визвольного руху до справи проведення рейду, на який покладалися великi надiї.
16 серпня 1945 року курiнний Павло Вацик-"Прут" зачитав перед вишикуваними по вiддiлах вояками наказ про вiдхiд в рейд" [230]. Ось його змiст: "15.8.1945. Вп. Друже Командире Прут! У зв'язку з рiшенням Проводу, повiдомляємо Вас, що курiнь "Пiдкарпатський" пiд Вашою командою, що тепер є на Лемкiвщинi, вiдiйде в пропагандивний рейд на Словаччину. На Словаччину увiйдете як авангард УПА. Це закордон, новi люди. Тому в ньому хай девiзом куреня будуть мужнiсть, геройство, iдейнiсть, гуманнiсть та гордiсть на свою нацiю та Провiд. Несучи нашi iдеї, виявiть себе глибокими патрiотами, повними посвяти для нашої справи. Несiть гордо авангардне знам'я УПА та вертайтеся, вкритi славою. Ця слава буде трiумфом УПА, цiлої Української Нацiї. Час вiдходу, трасу рейду, час перебування та уснi вашi роботи на мiсцi, устiйните з командиром А[ндрiєнком]. Бажаю успiхiв та щасливого повороту! Зорич" [231].
22 серпня вiдбулася остання перед вiдходом нарада командирiв вiддiлiв у селi Поляна Суровична. Тiєї ж ночi повстанцi без жодного пострiлу перетнули польсько-словацький кордон [232]. Загалом на терени Словаччини прийшло близько 500 воякiв УПА [233].
Надвечір наступного дня вiддiли ввiйшли в перше словацьке село - Сумежиляборського окресу. "Першою в село в'їхала кiнна розвiдка числом 29 людей. За ними помалу посувалося стрiлецтво. Мешканцi цього села не знали, куди йти i що робити. В їх село ввiйшло якесь вiйсько в рiзних унiформах, рiзно озброєне i нiчого їм не робить, тiльки розходиться по квартирах. Село замкнене, нiхто з нього не вийде, нiкого не випустять, i тому мешканцiв огорнув великий страх […]. Стрiлецтво розiйшлося помiж хати, щоб дещо з'їсти й при нагодi поговорити з мешканцями цього села […]. Повстанцi поволi почали розговорюватися з селянами, розповiли їм про себе та заспокоювали їх, що не повиннi боятися" [234]. 24 серпня повстанцi вiдвiдали вже села Прiкра, Рожковце, окремi їхнi групи бачили в Вижнiх Ладiшковця, в околицях Велькропу та Щавниках [235]. Намагаючись за якнайкротший час охопити своєю дiяльнiстю бiльшу територiю, вояки УПА, вже за першi днi свого перебування на Словаччинi, обiйшли села Пецькром (Межиляборського окресу), Варховце, Репейов, Сарада, Якушовце, Мiковце, Мразовце, Пiшковце, Грабовце i Дяпаловце (Стропкiвського окресу), Ваврешець, Раменiни (Пральтовського окресу) [236]. При цьому Фiала зазначає, що сотнi УПА рухалися цiлком вiдкрито, обранi для пропагандистських цiлей села оточували з усiх бокiв спецiальною сторожею, i щойно пiсля цього увечерi до села входила основна частина вiддiлу, яка на свiтанку, виконавши свої завдання, знову вiдходила [237].
Важливим моментом у стосунках повстанцiв з мiсцевим населенням було здобування харчiв. Інструкцiя наголошувала: "Харчi в бiльшостi купувати. В конечностi звертатися до тамошнiх голiв громад, щоб цi зiбрали харчi для вiддiлу або дозволили самим зiбрати. При цьому (при збiрцi) належить вияснити цiлi нашої боротьби. Коли стрiльцi збиратимуть самi, то не смiють жебрати, анi силою реквiрувати. Вияснити населенню усе так, щоб воно саме охоче жертвувало. За жертвування чемно дякувати" [238]. Богуш Хньоупек неодноразово вказує, що повстанцi розплачувалися з селянами за харчi американськими доларами, росiйськими рублями та чеськими кронами [239].
Активна пропагандистська дiяльнiсть вiддiлiв УПА дуже швидко привернула до себе увагу органiв безпеки Чехословаччини.i Вже 25 серпня, тобто через два днi пiсля переходу повстанцямиi кордону, Десята дивiзiя чехословацького вiйська була повiдомлена про вторгнення на терени республiки невiдомих загонiв чисельнiстю 500-1000 воякiв [240]. "Мiсцевi станицi Народної Безпеки та вiддiли Фiнансової Сторожi, що стерегли кордон проти контрабандистiв, - писав Ян Фiала, - були цiлком безпомiчнi проти бандерiвського походу" [241]. Зважаючи на це, командуванню дивiзiї було дано наказ зосередити до Гуменного всi можливi сили, проте їх виявилося зовсiм мало. Органiзована 26 серпня спецiальна частина для боротьби з УПА пiд назвою "Само" складалася з двох рот, до складу першої входили 66 воякiв i 2 офiцери, до другої - 51 вояк i один офiцер [242]. Їх озброєння складала легка стрiлецька зброя: гвинтiвки, автомати, легкi кулемети [243]. Тим не менше, цю частину було кинуто проти вiддiлiв УПА iз завданням не допустити їх переходу в Спiський, Межиляборський та Гуменський окреси. В наказi з 25 серпня говорилося:
"а) якнайшвидше досягнути теренiв Гуменне i перерiзати пересування власiвських частин [як уже вказувалося, на той час чехословацькi вiйськовики фактично не вiдрiзняли вiддiлiв УПА i Росiйської Визвольної Армiї, називаючи i тих, i iнших власiвцями - В.В.] на вiдтинках дороги Гуменне - Кожковце - Вижнiй i Нижнiй Ридван - Межиляборцi.
б) прочесати патрулями пo обидва боки дороги Гуменне - Межиляборцi лiсовi терени i вичистити їх вiд нелегальних банд.
Вжити енергiйних заходiв проти нелегальних банд, лiквiдувати їх або, якщо їх буде бiльше, розпорошити" [244].
Тим часом, 28 серпня, в селi Дiяпаловце Стропкiвського окресу Вiтовський-"Андрiєнко", отримавши депешу з України, про вiдхiд рейдуючого вiддiлу. Частина його, на чолi з самим Вiтовським, вiдiйшла через Закарпаття в Галичину, iнша частина пiд командою П.Вацика-"Прута" повернулася на Лемкiвщину, де була уже 10 вересня [245]. Решту воякiв, якi продовжили рейд по Словаччинi, очолив Володимир Гошко-"Мирон", разом iз ним залишилося ще кiлька членiв штабу ТВ "Макiвка".
Вже на наступний день, 29 серпня, ця частина перейшла рiчку Ондаву, при цьому була обстрiляна боївкою комунiстiв з села Кельча, на щастя для повстанцiв обiйшлося без жертв [246].
Взагалi, в першi днi осенi 1945 року повстанцi, незважаючи на значне зменшення їхньої чисельностi, ще бiльше активiзували свою дiяльнiсть. В "Спецiальному наказi N°4" вiд 5 вересня того року читаємо: "Ситуацiя бандерiвських частин на день 4.09.1945 наступна:
а) окремi групи бандерiвцiв з'явилися минулого тижня в теренах Червнiца, Дрєнов, Мочармани i Петровяни;
б) пiдтверджена була присутнiсть цих частин: 60 чоловiк в теренах Злата Баня - Германовце; 500 чоловiк в теренах на пiвденний схiд Гiральтовце: Фiяш - Ломне - Детрiк - Кобильнiце; 1000 чоловiк в теренах на пiвденний схiд вiд Стропкова: Бруснi-на-Колбовце - Якушовце - Руска Поруба - Вижня Сiтнiца - Токаїк; 1000 в теренах Чертiжне.
Далi, згiдно неперевiрених даних, з'явилося 80 осiб в теренах Лiп'яни на захiд вiд Сабiнова. Їх озброєння: гвинтiвки, автомати, гранати i навiть фаустпатрони" [247]. Передостаннi три цифри поданi в звiтi є явним перебiльшенням, адже з близько 500 бiйцiв (загальної кiлькостi учасникiв рейду) значна частина вже залишила на той час словацькi терени. Про причини цих помилок в обрахунках йтиметься дещо нижче.
В наступному наказi, датованому 8 вересня, чехословацьким вiйськовим частинам наказувалося: "Заборонити проникнення бандерiвцiв на захiд вiд лiнії Бардейов - Ганушовце - Вранов - Требiшов […]. У спiвпрацi з росiйськими частинами лiквiдувати бандерiвськi вiдлiли або вiдтiснити їх з теперiшнiх теренiв до кордонiв Закарпатської України" [248]. На початку вересня для цього налагоджено спiвпрацю чехословацького вiйська з радянськими прикордонниками. Так 4 вересня до Капушан прибув моторизований полк ЧА з метою злiквiдувати повстанськi вiддiли. Спiльнi акцiї проведено в теренах Ременiни - Злата Баня - Почiчва. Однак, i це не мало жодного результату: повстанцям вдавалося уникати зустрiчей iз союзниками [249].
Протягом 11-13 вересня чехословацькими вiйськами було проведено спецiальну протиповстанську операцiю, що проходрiла в три етапи. Метою першого було досягнути теренiв Мновце - Туряни - Келча, другого - Завада - Руска Поруба - Нiжня Сiтнiца, i останнього - Нiжнi Чабiни - Волiца - Нiжнiй Радван. Впродовж усiєї акцiї вiйськам так i не вдалося принаймнi зустрiтися з вiддiлами УПА [250].
Але на початок вересня йшлося вже не тiльки про вiйськову боротьбу з повстанськими вiддiлами, а й про iдейне протистояння їм. В полiтосвiтньому додатку до операцiйного наказу вiд 5 вересня вказувалося: "…1. Поборювати прояви ворожої пропаганди i розвивати найширше iдеї демократiї, прогресу, i свободи" [251].
Загалом незначна кiлькiсть чеського вiйська, що була вислана проти сотень УПА, не могла зупинити їхнього просування. Пояснюється це також значною мiрою i небажанням воювати з УПА. Ось, що читаємо про це в пiдпiльному виданнi Вiйськової Округи УПА "Говерля" "Чин Зброї": "Вправдi большевики на скору руку озброїли були вiддiли чехословацької армiї i обложили ними лiнiю Спiська Нова Весь - Пряшiв - Гуменне, але чехословацьке вiйсько i українськi повстанцi обопiльно себе обминали" [252]. Аналогiчна ситуацiя була iз мiсцевими станицями Народної Безпеки, головне управлiння розвiдки при мiнiстерствi оборони ЧСР прямо зазначало, що основною причиною повiльного перебiгу антибандерiвських акцiй є "недостатнє бажання органiв НБ, їхнi станицi надавали iнформацiю про ворога з запiзненнями i звалили весь тягар боротьби на вiйськовi органи" [253]. Крiм того, повстанцям, завдяки своїй мобiльностi, вдалося ввести чехiв в оману стосовно своєї чисельностi, їх часта поява у рiзних населених пунктах, iнодi досить вiддалених один вiд другого, створювала iлюзiю великої кiлькостi учасникiв рейду. To й же Хньоупек, наприклад, визначає чисельний склад українських повстанцiв на словацьких теренах станом на 17 вересня 1945 року шiстьма тисячами воякiв [254].
До середини вересня рейдуючий вiддiл, перейшовши Гiральтовський окрес, вийшов на терени Пряшiвщини, де зупинився бiля села Руськi Текляки. Пiсля недовгого перепочинку, вояки УПА рушили далi через Сабiнiвський (села Мiхаляни, Бодольок, Бальпоток, Градiско), майже весь Бардiївський, Стропкiвський, Гуменський та Снiнський (села Ацiдовце, Зубне, Яблонки, Телеповцi) окреси Словаччини [255]. В останньому повстанцi влаштували для населення кiлька концертiв. "Треба пiдкреслити, - писав з цього приводу Шанковський, - що значна кiлькiсть рейдуючих повстанцiв - це були випускники другого турнусу Першої Старшинської школи УПА "Оленi". Цi колишнi студенти Львiвського унiверситету й учнi середнiх шкiл склали дуже гарний хор, що давав усюди концерти для мiсцевого населення i спiвав по церквах" [256]. З останнього села Телеповцi, що знаходилося за вiсiм кiлометрiв вiд словацько-польського кордону, повстанцi повернулися на Закерзоння.
Загалом, за час рейду не вiдбулося значних боїв мiж загонами чехословацької армiї та вояками УПА. "Банди, - писав Хньоупек про вiддiли УПА, - минають їх [боїв - В.В.] постiйним i частим пересуванням, тим також створюють в населення враження великої сили" [257]. Фактично, чехам так i не вдалося нав'язати їм бiй. Повернення повстанцiв на Україну було зумовлене виключно тим, що їх завдання на теренах Словаччини були виконанi, а тому об'єктивними можна вважати слова Хньоупека, який сказав: "Нашi операцiї вплинули на вiдхiд бандерiвцiв, як торiшнiй снiг на передторiшню зиму. Якби хотiли, то зосталися б. He захотiли - вiдiйшли" [258].
Рейд вiддiлiв УПА набув значного розголосу в словацькому суспiльствi, дiї українських повстанцiв стали темою численних репортажiв мiсцевої преси. Так, зокрема, Братiславський часопис "Час" у номерi 124 з вересня 1945 року писав: "Словацька суспiльнiсть була в цих днях занепокоєна дiями органiзованих банд на теренах Схiдньої Словаччини. Щоб поiнформувати наш загал про дiйсний стан речей, ми вислали до Кошиць окремого звiтодавця, а цей засягнув докладних вiдомостей в Кошицях i Пряшевi […]. До села Суха в Стропкiвському повiтi прийшов озброєний вiддiл, що числив около 250 люда. Цей вiддiл розтаборився в селi, а кругом розставив стiйки […]. Зi села Суха вiдiйшли до польського кордону. Останнiй раз бачили їх в селi Прикра […]. Невеликий вiддiл з'явився в Сланських горах… Народня Безпека поробила всi заходи, щоб унешкiдливити тi банди. Має докладнi данi про їх побут i є в зв'язку з вiйськовим командуванням. При цiй нагодi треба спростувати пропаганду, яка твердить, що вiйськове командування зарядило мобiлiзацiю кiлькох рiчникiв до боротьби з бандерiвцями. Це не є згiдне з правдою, бо потреби такого кроку немає" [259]. Цiкаву iнформацiю подає газета "Демократ" з 20 вересня того ж року: "Останнiми тижнями, - читаємо тут, - з'явилися у пiвденно-схiднiй частинi Словаччини озброєнi групи […]. До цього часу не було випадкiв, щоб цi групи допускалися насильства над життям чи майном громадян" [260]. В iншому, промосковському тонi висловлювалася про повстанцiв мiсцева комунiстична преса. Друкований орган цiєї партiї "Виходословенська правда" з 21 вересня називає їх "злочинними покидьками людства" i вказує, що причиною їх переходу на словацькi терени було те, що вони "ховаються перед суворою рукою справедливостi" [261].
Резонанс пропагандистських дiй УПА проявився ще й в iншому, а саме - в активiзацiї дiяльностi словацьких антикомунiстичних органiзацiй. "Антикомунiстичний рух, - писав з цього приводу Хньоупек, - вийшов з пiдпiлля на бiлий свiт" [262]. В додатку до операцiйного наказу вiд 5 вересня 1945 року зазначалося, що в Гуменному заявилися писанi вiд руки листiвки, в яких звучав заклик до сло-вакiв "Хлопцi, йдiть до гiр!" [263] В кiнцi того ж 1945 року почали масово поширюватися писанi вiд руки та друкованi листiвки, в яких зазначалися наступнi вимоги до тодiшньої чехословацької влади: звiльнити з пiд суду Йозефа Тiсу та iнших представникiв державного апарату Словацької держави, створення окремої словацької полiтичної партiї. В разi невиконання цих вимог невiдомi автори листiвки погрожували всенародним бойкотом виборiв до парламенту [264].
Дуже цiкаву iнформацiю про активiзацiю пiдпiльних словацьких органiзацiй в другiй половинi 1945 року подає газета "День" (орган Народного фронту) в № 81 за 24 березня 1946 року в публiкацiї пiд назвою "Фашистська нелегальна органiзацiя на Словаччинi викрита". Зважаючи на те, що частина цих даних мають безпосереднє вiдношення до теми даного дослiдження, дозволю собi докладнiше переказати цю статтю, переклад якої, до речi, був здiйснений українськими повстанцями. Отже, тут читаємо про пiдпiльну словацьку органiзацiю, створену на основi органiзацiй Глiнкова Младеж (голова доктор Ходьмовський) та ГСЛС [можливо, якась з партiй доби Словацької держави] (голова Антон Кнiшант) влiтку 1945 року. Метою органiзацiї було вiдродження незалежностi Словаччини, для цього проводилася видавнича дiяльнiсть (газета "Словак" накладом 500 - 1000 примiрникiв), магазинувалася зброя. Основне членство органiзацiї складала студентська молодь, словацька iнтелiгенцiя та католицьке духовенство. Органiзацiя була розкрита в березнi 1946 року, проте, як читаємо в кiнцi цiєї статтi, "дiяльнiсть цього руху ще продовжується" [265].
Взагалi, всi повстанськi звiти з першого словацького рейду пiдкреслюють надзвичайно приязне i дружнє ставлення словакiв до стрiльцiв УПА. Характерне воно було навiть i для деяких працiвникiв органiв державної безпеки. В телеграмi, котра iнформує керiвництво Сбору Народної Безпечностi про важкi порушення дисциплiни рядовим членством цiєї органiзацiї, вказується: "Деяких членiв Народної безпечностi треба перевести. Наприклад, зi станицi НБ в Папiнi, де бандерiвцi були i спокiйно, поприятельськи, забавлялися з членами НБ, також зi станицi НБ в Телеповцях, Улiч, Старiна. Видно, що органи безпеки цього окресу не є небезпечнi бандерiвцям, анi бандерiвцi їм […]. В Телеповцях службовцi весело забавлялися з бандерiвцями i бандерiвцi навiть танцювали. В Збої фiнансова сторожа замiсть того, щоб воювати, дискутувала з бандерiвцями. Те саме в Рунiнi" [266].
Великий переполох викликала поява українських повстанцiв в мiсцевих, особливо сiльських, осередках комунiстичної партiї Словаччини. Доброю iлюстрацiєю того є наступний документ: "Снiна. 28.11.1945 […]. Окрес Снiна сусiдує з Польщею, є гiрським, i бандерiвцi можуть в ньому легко переховуватися. Влiтку їх випади були обмеженi, так як в кожному селi була, крiм Народньої Безпеки, ще органiзована й добровiльна мiлiцiя в складi 10-15 людей, в основному, членiв СКП [Словацької Комунiстичної партiї - В.В.] або безпартiйних. Коли добровiльна мiлiцiя була роззброєна i розпущена, що сталося наприкiнцi вересня, бандерiвцi стали частiше навiдувати наш окрес. Ввечерi i вночi вони вiльно рухаються по селах, добре знають членiв комунiстичної партiї i говорять, що всiх їх чекає ганебна смерть. Це дiяльнiсть нашої реакцiї, бо iнакше бандерiвцi не знали б, де хто знаходиться, хто є комунiстом i як зветься. По селах повна панiка, а в комунiстичнiй партiї хаос. З села Нова Седлiце були члени на окресних зборах i зажадали, щоб їх виписали з партiї. Те ж дiється в усiх селах" [267]. В iншому документi з того часу читаємо: "В багатьох випадках стається так, що товаришi з сiл приходять в секретарiат [комунiстичної партiї - В.В.], щоб повернути членськi квитки або одноголосно заявляють, щоб їх "викреслили" з партiї. В бiльшостi сiл неможливо скликати членськi збори. Коли їх скликаєш, нiхто не приходить. Якщо будуть i надалi банди на землях Словаччини, то похитнуться й так ослабленi позицiї партiї" [268].
Для того, щоб протиставити словацьке населення стрiльцям i старшинам рейдуючих вiддiлiв, офiцiйна влада країни, яка все бiльше потрапляла пiд вплив Москви, розпочала активну пропагандистську кампанiю iз дискредитацiї українських повстанцiв. Їх стали зображати як бандитiв, як рештки нiмецької армiї, їм почали приписувати масовi грабежi та вбивства. Бiльше того, за даними Лева Шанковського, восени 1945 року в Снiнському окресi було зорганiзовано спецiальний загiн за зразком агентурно-провокативних боївок МГБ, який пiд маркою УПА проводив деякий час грабiжницькi напади на населення [269]. Дещо обґрунтовується ця думка в статтi "Армiї-примари проти Росiї". Тут, зокрема, читаємо: "НКВД часом перевдягається за українських повстанцiв, почiплює тризуб i шукає "втраченого зв'язку" або прямо грабує i знущається над населенням, щоб знеохотити його до повстанчого руху. Чому б не могло воно робити того в Чехiї, Словаччинi […], щоб прохолодити небезпечнi симпатiї населення до нашого визвольного руху" [270]. Далi автор статтi наводить конкретний приклад - свiдчення чеської селянки про "бандерiвський" напад: "В годинi другiй ночi вдерлося до сiльської хати, де переночовувало 8 чоловiкiв i 5 жiнок, 30 озброєних людей з гiтлерiвськими гакенкройцами на раменах. Мiшаною нiмецько-чеською мовою почали обвинувачувати селян, що вони зрадили Гiтлера. "Хто ви такi? " - запитав Емiль [один iз присутнiх селян - В.В.] - "Бандерiвцi", - вiдповiв їх провiдник. - "Кажу вам про те, бо це не робить рiзницi. Ви нас i так не зрадите". На даний знак бандерiвцi пострiляли всiх жiнок i чоловiкiв крiм… Марiї, яка це все i розповiла" [271].
Очевидно, доречно буде розглянути iншi випадки вбивств, якi несправедливо приписуються українським повстанцям. Богуш Хньоупек як найстрашнiший приклад "бандерiвського" терору наводить вбивство в селi Колбашов десяти i в селi чотирьох євреїв. Вбивцями, за свiдченнями очевидцiв, якi переказує чеський автор, були люди "в нiмецьких, угорських та росiйських одностроях" [272], крiм того, згiдно документiв, вони розмовляли українською, польською, чеською мовами [273], тобто не мали жодних ознак, притаманних виключно воякам УПА. Проте, це не заважає чехословацьким авторам стверджувати, що вони - "бандерiвцi". I ще один дуже цiкавий момент, не врахований ними, очевидно, свiдомо: згаданi вбивства сталися в груднi 1945 року, тобто в час, коли на території Словаччини вiддiлiв УПА просто не було. Врештi, згаданий автор практично не бачить рiзницi мiж українськими повстанськими загонами та iншими нелегальними збройними формуваннями, що тут дiяли. Особливо це стосується решток Росiйської Визвольної Армiї, так званих "власiвцiв" [274]. До прикладу, вiн розповiдає про напади на схiднословацькi села у груднi 1945 року "великих загонiв бандерiвцiв-власiвцiв" [275].
У звiтi з 1946 року одного з рейдуючих теренами Словаччини вiддiлiв згадується про поширюванi чехословацькою армiєю звернення до УПА, в яких вказується, що, можливо, вбивства, приписуванi бiйцям УПА, здiйсненi невiдомими кримiнальними злочинцями [276]. Нерiдко бували й випадки, коли мiсцеве населення, користуючись замiшанням, викликаним появою повстанських вiддiлiв, зводило порахунки з окремим представниками влади, особливо вдавалися до того рiзноманiтнi пiдпiльнi антикомунiстичнi органiзацiї. До речi, в тих же звiтах про акцiї в 1946 роцi українськi повстанцi констатують досить сильнi антисемiтськi настрої серед словацького населення [277]. Йозеф Родак у своїй статтi "Похiд бандерiвцiв на Схiдну Словаччину" також вказує на iснування мiсцевих злочинних груп, що реально не мали нiчого спiльного з вiддiлами УПА, а проте їх злочини приписувалися українським повстанцям [278]. Отже, безпiдставним є твердження про "бандерiвський терор" пiд час проходження рейдiв, основним завданням яких було якраз викликати симпатiї у словакiв i нав'язати з ними спiвпрацю, а тому поведiнка стрiльцiв пiд час перебування на словацьких землях повинна була бути зразковою. На територiї Словаччини вiддiли УПА мали готувати ґрунт для спiльної боротьби українцiв i словакiв проти росiйського iмперiалiзму, а не залишати пiсля себе неприємнi враження та ненависть.
Пiдсумовуючи результати першого словацького рейду, слiд вiдзначити, що вже незабаром по його закiнченнi було зроблено дальшi кроки на шляху до налагодження спiвпрацi мiж словаками та УПА. Протягом жовтня 1945 року вiдбулося двоє переговорiв на цю тему. В перших iз них, якi проходили 26 жовтня, брав участь комендант словацької прикордонної застави та районний провiдник ОУН "Соковик" (прiзвище невiдоме). У звiтi останнього з них зазначалося, що в розмовi були пiднятi такi теми:
"1) Боротьба українського народу в свiтлi iсторiї.
2) Теперiшнє загальне становище в свiтi.
3) Лiнiї полiтики США, Англiї та СРСР.
4) Большевицькi методи поневолення народiв та пiдбольшевицька дiйснiсть (розрiз мiж большевицькою пропагандою i дiйснiстю).
5) Наша теперiшня боротьба та спiльний фронт поневолених народiв у боротьбi з большевизмом" [279].
Наступна зустрiч, тепер уже мiж комендантом словацької жандармерiї i українськими повстанцями на чолi з широковiдомим сотенним, а тодi ще тiльки пiдпоручником УПА, Степаном Стебельським-"Хрiном" вiдбулася чотири днi пiзнiше. На запитання повстанцiв, якi саме справи бажав з'ясувати для себе на зустрiчi словацький комендант, вiн вiдповiв: "Боротьба українського народу проти комунiзму, про яку починають у нас широко балакати, зацiкавила мене до такого ступеня, що, коли я довiдався про можливiсть нав'язати з Вами контакт, постановив собi особисто з Вами зустрiтися. Грабiжницька полiтика большевикiв на наших землях наставила тепер бiльшiсть словакiв проти бiльшовикiв i їх вислужникiв. Інтересуємося тими, що ведуть з ними боротьбу. Цiлий час, коли я зустрiчався з бiльшовиками чи поляками, то чув, що "бандерiвцi" - це найгiршi банди в свiтi, грабують та мордують невинне населення. Тим часом, тому мiсяць перемашерувало коло 500 Ваших воякiв-партизан, якi нашому населенню через свою культурну поведiнку дуже сподобалися" [280]. В подальшiй розмовi українськi повстанцi з'ясували ряд питань, що цiкавили словака, зокрема, мова йшла про цiлi боротьби УПА, про методи постачання харчiв для пiдпiльної армiї, отримання зброї, пiдготовку старшинських кадрiв. На закiнчення розмови комендант сказав: "У нас зростає ворожнеча до большевизму i, дай Боже, щоби ми незадовго спiльно почали боротьбу проти большевикiв" [281].
Цi зустрiчi вiдбулися на низовому рiвнi, проте мали велике значення, адже вони засвiдчили принципову можливiсть союзницької українсько-словацької боротьби проти СРСР.
Поряд з тим, налагоджувалися взаємини й з iншого боку: мiж Червоною армiєю i армiєю Чехословаччини. Про один з аспектiв їх, який вилився у допомогу, надану чехам Закарпатським моторизованим полком ще в час рейду, йшлося уже вище. Десь вiд тодi розпочинаються постiйнi контакти i з польською армiєю [282]. Основою спiвпрацi на цьому етапi був обмiн досвiдом боротьби з повстанськими загонами та, що особливо важливо для армiї ЧСР, iнформацiєю про їх пересування, склад, озброєння та тактику. 1 сiчня 1946 року було пiдписано "Договiр про взаємний перехiд державних кодонiв прикордонними вiйськами СРСР та чехословацькими прикордонними вiйськами з метою переслiдування i лiквiдацiї переходячих банд i про взаємну спiвпрацю, пов'язану з цим" [283]. З радянського боку документ пiдписав пiдполковник НКВС Конторов, з чеського - пiдполковник Ян Станек. Договiр обумовлював особливостi взаємного переходу кордонiв, встановлення умовних сигналiв, розпiзнавальних знакiв.
<a l:href="#_ftnref213">[213]</a> Інформатор. - 1945. - Ч. 6 // Лiтопис Української Повстанської Армiї. - Торонто, 1987. - Т.16. - С.104.
<a l:href="#_ftnref213">[214]</a> Інформатор. - 1945. - Ч.3 // Лiтопис Української Повстанської Армiї. - Т.16. - С.71.
<a l:href="#_ftnref215">[215]</a> Про нього докладнiше див.: Петро Содоль. Українська Повстанча Армiя. 1943-1949. Довiдник. - Нью-Йорк: Пролог, 1995. - С.16-17.
<a l:href="#_ftnref215">[216]</a> Про нього докладнiше див.: Петро Содоль. Вказ. пр. - С. 14-15.
<a l:href="#_ftnref215">[217]</a> Никола Андрусяк. Вказ пр. - С.167.
<a l:href="#_ftnref215">[218]</a> Лев Шанковський. "Українська Повстанча Армiя". - С.786.
<a l:href="#_ftnref215">[219]</a> Аркадiй. Звiт за час вiд 15.06. до 31.08.1945 р. // ЦДАВОВУ. Ф.3836, оп. 1, спр.67, арк. 220.
<a l:href="#_ftnref215">[220]</a> ЦДАВОВУ. ф.3836, оп.1, спр.67, арк.301.
<a l:href="#_ftnref215">[221]</a> Про нього докладнiше див.: Григорiй Дем'ян. "Повстанський мартиролог" // Сколiвщина. - Львiв: Інститут народознавства НАН України, 1996. - С.312.
<a l:href="#_ftnref215">[222]</a> Всеволод. Звiт (за час 10.07. до 31.08.1945) по полiтвиховнiй роботi // ЦЦАВОВУ. Ф.3836, оп.1, спр.67, арк.227.
<a l:href="#_ftnref215">[223]</a> ЦЦАВОВУ. Ф.3836, оп.1, спр.67, арк.319 зв.
<a l:href="#_ftnref224">[224]</a> Пропагандивний рейд на Словаччину (з нотаток учасника рейду)" // УПА в свiтлi документiв з боротьби за Українську Самостiйну Соборну Державу. 1942-1950. - С.212.
<a l:href="#_ftnref224">[225]</a> Ст. вiстун "Спiвак". В рядах пiдкарпатського куреня // Лiтопис Української Повстанської Армiї. - Т.19. - С.91.
<a l:href="#_ftnref226">[226]</a> Пропагандивний рейд на Словаччину. - С.213.
<a l:href="#_ftnref227">[227]</a> Всеволод. Звiт (за час 10.07. до 31.08.1945) по полiтвиховнiй роботi // ЦДАВОВУ. Ф.3836, оп.1, спр.67, арк.227-228.
<a l:href="#_ftnref228">[228]</a> ЦДАВОВУ. Ф.3836, оп.1, спр.67, арк.303.
<a l:href="#_ftnref229">[229]</a> Василь Галаса. У рейдах кожен повстанець пропагандист. - Арк. 3.
<a l:href="#_ftnref230">[230]</a> Григорiй Костюк. Рейди пiдкарпатського куреня пiд командою "Прута" 1945 року//Лiтопис Української Повстанської Армiї. - Т.19. - С.124.
<a l:href="#_ftnref230">[231]</a> Берест. На Словаччину (З моєї хронiки про рейд куреня "Пiдкарпатського" пiд командою славної пам'ятi майора Прута на Словаччину. Нотатник) // Лiтопис Української Повстанської Армiї. - Т.3. - С.168-169.
<a l:href="#_ftnref232">[232]</a> Лев Шанковський. "Українська Повстанча Армiя". - С.786.
<a l:href="#_ftnref232">[233]</a> У звiтi чехословацької частини "Само"сказано: "Загалом в обмеженому вiдтинку Гуменне-Межиляборцi-Стропкiв-Ганушовце знаходилося близько 500-700 бандерiвцiв, згiдно з iнформацiєю НБ i населення - до 2000 i бiльше": Velitelstvo skupiny Samo. Relacia o cinnosti skupiny-hlasenie // VHA. Ф. "Operace "Banderovce", к. 86, n. 416, док. 10, арк. 2. Хньоупек називає помилкову цифру 1000-1200 повстанцiв, див.: Bohus Chnoupek. Вказ. пр. - С.291. Фiала вказує, що iнформацiя про чисельнiсть воякiв УПА коливалася вiд 10000 бiйцiв до 900, власне, останню цифру вiн вважає найбiльш правдоподiбною - див.: Jan Fiala. Zprava o akci B. - C.59. Судячи з того, що пiдготовку до рейду пройшли чотири сотнi, ближчою до iстини є, все-таки, чисельнiсть в 500 воякiв.
<a l:href="#_ftnref234">[234]</a> Пропагандивний рейд на Словаччину. - С.213-214. До речi, у звiтi "Само" повстанський вiддiл, що ввiйшов до села Сухе, названо помилково групою власiвцi, його кiлькiсть визначено як 350 бiйцiв (Velitelstvo 10. Pesej divizie. 1. Odd. Asistencny prapor - zahajenie cinnosti - hlasenie // УНА.Ф. "Operace "Banderovce", кор.86, п.416, док.1, арк.1.)
<a l:href="#_ftnref234">[235]</a> Asistencny prapor - odoslanie do priestoru Humenne-Stropkov// УНА.Ф. Operace "Banderovce", кор.86, п.416, док.3, арк.1.
<a l:href="#_ftnref234">[236]</a> Пропагандивний рейд на Словаччину. - C.214-216.
<a l:href="#_ftnref234">[237]</a> Jan Fiala. Zprava o akci B. - C.59.
<a l:href="#_ftnref238">[238]</a> Василь Галаса. Короткi вказiвки… // ЦДАВОВУ. Ф. 3833, оп.1, спр.110, арк.184.
<a l:href="#_ftnref238">[239]</a> Bohus Chnoupek. Вказ. пр. - С.286-287.
<a l:href="#_ftnref240">[240]</a> Bohus Chnoupek. Вказ. пр. - С.284.
<a l:href="#_ftnref240">[241]</a> Jan Fiala. Zprava o akci B. - С. 60.
<a l:href="#_ftnref240">[242]</a> Velitelstvo 10. Pesej divizie 1. Odd. Asistencny prapor - zahajeniecinnosti - hlasenie // VHA.O. "Operace "Banderovce", кор.86, п.416, док.1, арк1.
<a l:href="#_ftnref240">[243]</a> Velitelstvo skupiny Samo. Relacia o cinnosti skupiny - hlasenie // VHA. Ф. "Operace "Banderovce", кор.86, п.416, док.10, арк.1.
<a l:href="#_ftnref244">[244]</a> Asisencny prapor - odoslanie do priestoru Humenne-Stropkov // VHA. Ф. "Operace "Banderovce", кор.86, п.416, док.3, арк1.
<a l:href="#_ftnref245">[245]</a> Берест. Ha Словаччину. - C.176.
<a l:href="#_ftnref246">[246]</a> Пропагандивний рейд на Словаччину. - С.216.
<a l:href="#_ftnref247">[247]</a> Velitelstvo 10. Pesej divizie. 1 Odd. Asistencny prapor - zahajenie cinnosti - hlasenie // VHA. Ф. "Operace "Banderovce", кор.86, п.416, док.1, арк.1.
<a l:href="#_ftnref248">[248]</a> Velitel divizie plk.del. Emil Perko. Osobitny rozkaz № 5 // VHA. Ф. "Operace "Banderovce", кор.86, п.416, док.8, арк.1.
<a l:href="#_ftnref248">[249]</a> Velitelstvo skupiny Samo. Relacia o cinnosti skupiny - hlasenie // VHA. Ф. "Operace "Banderovce", кор.86, п.416, док.10, арк.1.
<a l:href="#_ftnref250">[250]</a> Velitelstvo skupiny Samo. Relacia o cinnosti skupiny - hlasenie // VHA. Ф. "Operace "Banderovce", кор.86, п.416, док.10, арк.1.
<a l:href="#_ftnref251">[251]</a> Velitel asist. praporu: kpt. Pech. Tibor Samo. Pohyb acinnostiligalnych skupin - hlasenie // VHA. Ф. "Operace "Banderovce", кор.86, п.416, док.5, арк.2.
<a l:href="#_ftnref252">[252]</a> Чин Зброї. Одноднiвка командування УПА "Говерля". - 1946.31.08. - С.14 // ЦДАВОВУ. Ф.3836, оп.1, спр.69, арк.14.
<a l:href="#_ftnref252">[253]</a> Jan Fiala. Zprava o akci B. - C.97.
<a l:href="#_ftnref252">[254]</a> Jan Fiala. Zprava o akci B. - C.288.
<a l:href="#_ftnref255">[255]</a> Пропагандивний рейд на Словаччину. - С.218.
<a l:href="#_ftnref255">[256]</a> Лев Шанковський. "Українська Повстанча Армiя". - С.787.
<a l:href="#_ftnref257">[257]</a> Bohus Chnoupek. Вказ. пр. - С.289.
<a l:href="#_ftnref257">[258]</a> Bohus Chnoupek. Вказ. пр. - С.292.
<a l:href="#_ftnref259">[259]</a> Цитується за: Петро Мiрчук. Українська Повстанська Армiя. 1942-1952. - С. 132.
<a l:href="#_ftnref259">[260]</a> Цитується за: Осип Дякiв-Горновий. Про свободу преси в СССР // Осип Дякiв-Горновий. Ідея i чин. - Нью Йорк-Торонто-Мюнхен, 1968. - С.270.
<a l:href="#_ftnref259">[261]</a> Цитується за: Осип Дякiв-Горновий. Про свободу преси в СССР. - С.271.
<a l:href="#_ftnref262">[262]</a> Bohus Chnoupek. Вказ. пр. - С.291.
<a l:href="#_ftnref262">[263]</a> Velitel asist. praporu: kpt. Pech. Tibor Samo. Pohyb a cinnosf iligalnych skupin - hlasenie // VHA. Ф. "Operace "Banderovce", кор.86, п.416, док.5, арк.2.
<a l:href="#_ftnref262">[264]</a> Apel na tvoj vlastnecki cit. // The Peter J. Potichnyj Collection on Insurgency and Counter-Insurgency in Ukraine. University of Toronto Library.
<a l:href="#_ftnref265">[265]</a> Вiдпис (в перекладi зi слов. на укр. мову) статтi, видрукованої в сл. газ. "День". - Орган "Народнього фронту", рiк ІІ, ч.81. - Жилiна 24.3.1946 // The Peter J.Potichnyj Collection on Insurgency and Counter-Insurgency in Ukraine. University of Toronto Library.
<a l:href="#_ftnref266">[266]</a> Bohus Chnoupek. Вказ. пр. - C.297-298.
<a l:href="#_ftnref267">[267]</a> Bohus Chnoupek. Вказ. пр. - C.298-299.
<a l:href="#_ftnref267">[268]</a> Там само. Про це також див.: Situacne hlasenie. 31.01.1946 // VHA. Ф. "Operace "Banderovce", кор.50, п.177, док.48, арк.1.
<a l:href="#_ftnref269">[269]</a> Лев Шанковський. "Українська Повстанча Армiя". - С.787.
<a l:href="#_ftnref269">[270]</a> Сурма. - 1949. - Ч.2.- С.12-13.
<a l:href="#_ftnref269">[271]</a> Сурма. - 1949. - Ч.2.- С.12-13.
<a l:href="#_ftnref272">[272]</a> Bohus Chnoupek. Вказ. пр. - С.296.
<a l:href="#_ftnref272">[273]</a> VHA. Ф. "Operace "Banderovce", кор.50, п.175, док.42, арк.2.
<a l:href="#_ftnref272">[274]</a> До речi, реально "власiвцi" досить часто воювали проти українських нацiоналiстiв, про це див.: Григорiй Дем'ян. Повстанський мартиролог. - С. 308, 327, 580.
<a l:href="#_ftnref272">[275]</a> Григорiй Дем'ян. Повстанський мартиролог. - С.300.
<a l:href="#_ftnref276">[276]</a> Звiт з пропагандивного рейду по Словаччинi переведеного вд. Мирона в часi вiд дня 06.04 до 23.04 46 p. // The Peter J. Potichnyj collection on Insurgency and Counter-Insurgency in Ukraine. University of Toronto Library. - C.9.
<a l:href="#_ftnref276">[277]</a> Звiт з пропагандивного рейду no Словаччинi переведеного вд. Мирона в часi вiд дня 06.04 до 23.04 46 p. // The Peter J. Potichnyj collection on Insurgency Counter-Insurgency in Ukraine. University of Toronto Library, a також iншi звiти з цiєї акцiї: Звiт з пропагандивного рейду no Словаччинi за час вiд 06.04.46 до 19.04.46, Звiтз пропагандивного рейду по Словаччинi переведеного вд. У-96 в часi вiд 6 квiтня - 22 квiтня 1946р. // The Peter J. Potichnyj collection on Insurgency and Counter-Insurgency in Ukraine. University of Toronto Library.
<a l:href="#_ftnref276">[278]</a> Jozef Rodak. Vpad banderovcov na Vychodne Slovensko // Apologia. - 1997. - no 12. - C.35.
<a l:href="#_ftnref279">[279]</a> Соковик. Звiт зi стрiчi, вiдбутоi дня 24.Х.1945р. в с. Р. на Словаччинi мiж рай. пров. С. та командантом словацькоi погранзастави // ЦДАВОВУ. Ф.3833, оп.1, спр.159, арк.2; також: Володимир Сергiйчук. Словаччина, 45-й // Молодь України. 1993.16.02. - С.4.
<a l:href="#_ftnref280">[280]</a> Звiт з розмови зi словаками в днi 30.Х.1945 // ЦДАВОВУ. Ф.3833, оп.1, спр.159, арк.3.
<a l:href="#_ftnref280">[281]</a> Звiт з розмови зi словаками в днi 30.Х.1945 // ЦДАВОВУ. Ф.3833, оп.1, спр.159, арк.3.
<a l:href="#_ftnref282">[282]</a> Bohus Chnoupek. Вказ. пр. - С. 302, 311-318.
<a l:href="#_ftnref282">[283]</a> Dohoda medzi ceskoslovenskym a ruskym vojskom o vzajomnej spolupraci na potieranie banderovcov // VHA. Ф. "Operace "Banderovce", кор.70, п.323, док.215, арк.1.