Зимою 1946 року, тодi ж, коли СРСР та Чехословаччина готувалися до спiльної боротьби з українськими повстанцями, розпочинається пiдготовка другого рейду УПА на Словаччину. Окрiм успiху попередньої акцiї, були ще й iншi фактори, що спричинили його проведення. Перш за все, це момент, який стосувався внутрiшньо-полiтичного життя Чехословаччини, а саме виборiв, що мали вiдбутися тут у травнi 1946 року. На цю подiю покладалися великi сподiвання, адже вибори повиннi були визначити полiтичне майбутнє країни на найближчий час. Поряд з тим, був ще один фактор, зовнiшньополiтичний, що теж, певною мiрою, спричинив проведення рейду. Саме в 1946 роцi загострення вiдносин мiж колишнiми союзниками СРСР та країнами заходу набуло явного характеру. Промова Черчіля у Фултонi 5 березня того ж року засвiдчила, що свiт роздiлився на два ворогуючi табори, i подала антирадянським рухам опору надiю на допомогу Заходу [284]. Як i першого разу, пiдготовка рейду розпочалася задовго до його проведення. Керувати нею було доручено Василевi Галасi-"Орлану". "Вiн, - пише про це його дружина Марiя Савчин у своїх спогадах, - проводив наради з командирами сотень, що мали йти в рейд, виготовляв iнструкцiї щодо їхнього завдання, готував вiдповiдну лiтературу, яку повстанцi мали розповсюдити серед населення" [285]. Ще 20 сiчня вiн доповнив, написанi попереднього року "Короткi вказiвки" роздiлом "Кличi для усного поширення й до написiв на видних мiсцях" [286]. Вiдповiдальним за полiтично-пропагандистську роботу пiд час акцiї було призначено головного редактора журналу "Перемога" Ярослава Пецiва-"Вадима". Командиром рейдуючого вiддiлу став Володимир Гошко-"Мирон", учасник i командуючий однiєї з груп першого словацького рейду. Окрiм його сотнi, в рейд повиннi були вирушити сотнi Василя Шишканинця-"Бiра" [287] та "Дiдика" (прiзвище невiдоме), командування якою на час рейду перебирав "Кармелюк" (прiзвище невiдоме) [288]. Склад сотень посилили залученням до них пропагандистiв з надрайонiв. Загалом, для участi в акцiї було задiяно близько 1000 повстанцiв [289].
В iнструкцiї, виданiй командиру вiддiлу Василем Галасою, вказувалося: "Вивчити докладно "Короткi вказiвки", яких пiд час походу мусите притримуватися […]. Закiнчити пiдготовку (поправити взуття, одяг, засоби їжi, набої, приготувати конверти, дьоготь чи фарбу для малювання гасел), мiж вiддiлами роздiлити пропагандивнi матерiали […]. Як тiльки стрiнетеся з населенням, розпочинайте нашу акцiю […]. Треба буде навiдати багато будинкiв, зустрiчатися i говорити з багатьма людьми. Виясняти їм мету нашого приходу i нашої боротьби. Це мусить бути виконане вже в перших годинах пiсля приходу, щоб з першим свiтанком рознеслося по цiлiй Чехословаччинi не тiльки те, що ми прийшли, але, перш за все, те, скiльки нас, за що воюємо, про що говоримо, як ми одягненi, як озброєнi. Наш прихiд має викликати в цiлiй Чехословаччинi не страх, а симпатiї до нас […]. На першiй же зупинцi по переходi кордону звернутися до якогось учителя або священика, щоб переклав гасла (доданi до "Коротких вказiвок") […]. Малювати гасла дьогтем на будовах (адмiнiстративнi або нежитловi, якщо заселенi, то хiба з дозволу господаря) […]. Коли б неможливо було дiстати дьогтю чи чорної фарби, малювати вапном на чорну основу […]. Збори скликати у вечiрнiх годинах (тодi кращий ефект)" [290].
Для поширення пiд час проходження маршруту рейду було приготовано наступнi пропагандистськi матерiали:
1) "Оголошення" словацькою i українською мовами (з роз'ясненням мети приходу) - 500 штук;
2) листiвки "Чехи! Словаки! Вояки!" чеською, словацькою i українською мовами - 135 шт;
3) "Декларацiя Проводу ОУН пiсля закiнчення Другої свiтової вiйни" з травня 1945 року - 135 шт;
4) пiдпiльнi журнали "Ідея i чин" (центральний орган Проводу ОУН) ч.9, "Інформатор" (видання Пресової Служби УПА);
5) брошура "Рiшення Третього Надзвичайного Великого Збору ОУН" (усiма слов'янськими мовами);
6) брошура члена Проводу ОУН Дмитра Маївського-"Думи" "Бiльшовицька демократизацiя Європи";
7) брошура "Платформа УГВР";
8) звернення "До цiлого культурного свiту! Вiдкритий лист українцiв, замешкалих за лiнiєю Керзона" (протест проти польського терору i примусового виселення українцiв);
9) листiвки до полякiв ("Переселенцi", "Поляки! Вiковий захiдний сусiде", "Полякам" та iншi) [291].
Крiм того, Василь Галаса спiльно з Ярославом Старухом, Провiдником ОУН на Закерзоннi, написали листа до президента Чехословацької республiки Едварда Бенеша [292]. Всього, за пiдрахунками чеського автора Свободи, було взято близько 20 видiв лiтератури [293]. Кожен повстанець мав у своєму наплiчнику по 10 примiрникiв кожного роду лiтератури, решта було в обозi.
Для полегшення добування повстанцями харчiв, було виготовлено спецiальнi "Посвiдчення на продукти" у формi квитанцiй з таким, приблизно, змiстом: "Ми, українськi повстанцi, дякуємо за пожертву харчових продуктiв для Української Повстанської Армiї. Вартiсть вашої пожертви буде компенсовано майбутньою Українською Самостiйною Державою" [294]. Окрiм цих посвiдчень, повстанцi були також забезпеченi частково грошима та 11 конями, яких мали продати в разi нестачi коштiв [295].
В цитованiй вже iнструкцiї "Друже Мирон" Василь Галаса уточнює процес роздачi пропагандистського матерiалу: "Оголошення" розсилати до чехословацьких командирiв, настроєних проти бiльшовикiв, посилати урядовцям, жандармерiї, iнтелiгенцiї, особливо священикам […]. Листiвки "Чехи! Словаки! Вояки!" давати, головно, вiйську, але й цивiльному населенню читати їх на зборах […]. "Вiдкритий лист" роздавати населенню, органiзовувати його публiчне читання, поширити цей лист при допомозi словакiв по цiлiй Чехословаччинi. "Декларацiю" поширювати, головно, мiж iнтелiгенцiєю, особливо мiж католицьким членством Демократичної партiї" [296].
Останнi настанови стрiльцi з трьох рейдуючих вiддiлiв отримали в селi В. [зашифрована назва - В.В.], де вони були зiбранi 4-5 квiтня 1946 року. Там же визначено точний час переходу словацького кордону - 6 квiтня о 21:30 [297].
Про наявнiсть повстанських вiддiлiв на теренах Словаччини чехословацьке вiйсько деякий час не знало, так як перетин ними кордону не був зафiксований [298]. Щойно в документi вiд 9 квiтня 1946 року читаємо: "В нiч з 6 на 7 квiтня близько 24:00 прийшла група бандерiвцiв з напрямку Ясєл - Хвостейов […]. Було їх близько 100-150 осiб, дуже добре озброєних легкою зброєю рiзних типiв i добре вбраних, переважно в польськi, нiмецькi, угорськi унiформи, а також в цивiльному i випадково комбiнованих унiформах" [299]. Інформацiя, подана у цьому матерiалi стосується однiєї з рейдуючих сотень, так як, згiдно з попередньо затвердженим планом, цей перехiд, як i все подальше пересування вiддiлiв, вiдбувся трьома окремими групами.
Сотня "Бiра" просувалася маршрутом Межиляборцi - Гуменне - Вранов - Пральтовцi - Стропкiв [300]. Її рейд тривав 16 днiв i пройшов без значних боїв чи пригод, повстанцi встигли вiдвiдати 31 словацьке село. Согня "Мирона" рухалася шляхом Межиляборцi - Стропкiв - Пральтовцi (де повстанцi побували на околицях мiста) - Бардеїв - Пряшiв - Сабiнов i дiйшла до околиць Кошиць. Загальна траса цього вiддiлу складала 311 кiлометрiв, i пiд час рейду вiн навiдався до 49 мiсцевих сiл [301]. Остання сотня пiд командою "Кармелюка" (в складi якої, до речi, був Ярослав Пецiв-"Вадим") iшла через Межиляборцi, Гiральтовцi, Стропкiв, Бардеїв, Пряшiв, Вранов, Гуменне i Мiхайловцi. В час проходження маршруту члени цього вiддiлу побували у 26 селах [302].
"Коли ми дiсталися в глибину Словаччини, - читаємо у звiтi "Вадима", - на кожному кроцi мали можливiсть розвинути свою дiяльнiсть. Ми реагували на рiзнi справи, вiдповiдали на запитання людей, i кожна така дрiбниця мала значення для бiльшого чи меншого розумiння нашої мiсiї. Це стосувалося як простих людей, так i iнтелiгенцiї. Докладно роз'яснювали населенню, хто ми i за чим знову прийшли на Словаччину як гостi, а не як вороги, проти кого i за що боремося, яке наше ставлення до iнших народiв i до сьогоднiшнiх полiтичних подiй. Насамперед, треба було роз'яснити, чому називаємо себе бандерiвцями, чому наша офiцiйна назва Українська Повстанська Армiя, яке наше вiдношення до Власова - тому, що нас часто вважали за власiвцiв, яких там не люблять, якi головнi iдеї нашої програми, наше ставлення до релiгiї, тому що для них це питання дуже важливе […]. Це все треба було роз'яснювати на громадських зборах, пiд час розмов з населенням, в дискусiях з iнтелiгенцiєю чи пiд час коротких вiдвiдин у хатах. Займалися цим переважно полiтвиховники, командири i досвiдченi стрiльцi. Кожний використовував найменшу нагоду i всiма силами намагався зробити щось в тому напрямi […]. Найчастiше ми за двадцять чотири години завжди заходили до кiлькох сiл" [303].
Як i попереднього разу, iз запiзненням почала реагувати на присутнiсть повстанцiв чехословацька армiя. В наказi вiд 10 квiтня 1946 року зафiксовано наявнiсть воякiв УПА в наступних теренах Словаччини: "Вiддiл близько 200 осiб в теренах на пiвденний схiд Пральтовце (Рускi Клучов i Руска Воля); вiддiл близько 300 воя-кiв в теренах Кожани - Качiн - Немцовце окрес Пральтовце" [304]. Супроти цього наказувалося чехословацьким вiйськам перегородити дорогу Бардейов - Капушани i не допустити проникнення вiддiлiв УПА на захiд вiд цiєї дороги. Для виконання завдання, окрiм пiхотних частин, залучалися також танки [305].
Проте, цього було далеко недостатньо, i в наказi, виданому 15 квiтня 1946 року начальником штабу 4-го ВО Елемiром Полком, всiм частинам, залученим до боротьби з УПА, наголошувалося: "З усiх повiдомлень, якi я отримую про вiддiли бандерiвцiв, що проникли через нашi державнi кордони, i про їх вiльне пересування в глиб частини схiдної Словаччини, маю враження, що командири вiдповiдних вiйськових частин добре знають їх завдання, але свої завдання вони не виконують. Дiяльнiсть командирiв досi, згiдно з теперiшнiх висновкiв, полягала лише в констатуваннi сили i рухiв банд, а також у стеженнi за ними. Цей дивний факт мусить рiшуче i востаннє звернути увагу всiх командирiв на їх завдання, за виконання яких вони особисто вiдповiдають […].
1. Роззброїти та iнтернувати всiх чужоземних осiб та банди, якi перейшли нелегально кордон i бродять нашими землями.
2. Якщо вони не дають добровiльно роззброїтися - знищити їх безоглядно будь-якими способами.
3. Надавати цивiльному населенню всiляку допомогу i охорону.
4. Щонайшвидше очистити землi вiд тих банд i забезпечити спокiй та порядок.
5. Забезпечити державнi кордони i заборонити новий прихiд банд" [306].
Тих воякiв армiї чи народної безпеки, що порушували цей наказ, приписувалося ескортувати до суду в Кошицях.
Для допомоги мiсцевим вiддiлам чехословацької армiї на терени Схiдної Словаччини 21 квiтня вiдiслано батальйони автоматникiв з Чехiї та Моравiї [307]. До речi, українськi повстанцi вказували: необхiднiсть цього наказу була зумовлена тим, словацькi вояки вiдмовлялися воювати проти УПА [308]. З того ж дня, за iншим наказом, для зручностi в проведеннi що протиповстанських акцiй, всi пости фiнансової сторожi, що знаходяться на схiд вiд рiк Попрад i Ториса, пiдлягають єдиному вiйськовому командуванню [309]. Протягом квiтня 1946 року до боротьби з повстанськими вiддiлами було залучено 17 батальйонiв чехословацького вiйська, загалом - 11200 воякiв з танками та авiацiєю [310].
Таке велике насичення терену вiйськом не могло минути безслiдно для українських повстанцiв. 16 квiтня вiддiл пiд командою "Кармелюка" наткнувся на вiйськовi становища чеської армiї, зав'язалася коротка перестрiлка, пiсля якої повстанцi, не бажаючи втягуватися у великий бiй, вiдступили, отримавши наступнi втрати: двоє ранених i ще троє зниклих (один з них потрапив у полон) [311]. Ось як описує цей бiй Ян Фiала: "Бiльша сутичка вiдбулася в нiч з 15 на 16 квiтня на бродi через рiку Ляборець, пiд руїнами Брекова бiля Гуменного. Із заходу рухалася сотня Кармелюка, її пересування вислiдило командування "Отто" [один з протиповстанських вiддiлiв чехословацької армiї - В.В.]. Командир вiддiлу полковник Вагнер зрозумiв, що вона прямує до лiсового масиву Вiгорлат. Тому, бiля броду пiд Брековим, влаштував на схiдному березi Ляборцi засiдку автоматної чоти двадцятого пiшого полку […]. Вояки завчасно зайняли становища, ретельно їх вибудували, замаскували i цiлу нiч очiкували. Рано з'явився йеприятель. Перед ядром сотнi рухалося близько 20 кiнних бандерiвцiв […]. Коли близько половини сотнi перейшла рiчку, поручик Обушек дав наказ стрiляти. Зненацька застигнутi бандерiвцi почали хаотичний вiдступ, однак, з протилежного берега почулись пострiли решти сотнi. Дiйшло до завзятої перестрiлки […]. Поразку бандерiвцiв довершило подання допомоги - чоти броньовикiв з чотою автоматникiв 14 батальйону […]. Бандерiвцi розсiялись по довколишнiх лiсах i мали кiлька поранених" [312].
Це була, фактично, єдина збройна сутичка за час рейду, в основному їх вдавалося уникати завдяки пропагандi, поширюванiй серед чеських воякiв. "Жовнiри Чесько-Словацької Армiї, - читаємо у листiвцi "Чехи! Словаки! Вояки!", - ми знаємо, що Ви, Чехи, i Ви, Словаки, сини культурних, демократичних, полiтично високорозвинених народiв, тому вiримо, що Ви станете разом з нами проти бiльшовицько-польського варварства i людоїдства. Коли Ви чеснi люди, коли Ви демократи - не слухайте большевицької брехливої пропаганди, не слухайте тих, якi вихваляють червоний тоталiзм, i кажуть Вам виступати проти українцiв… Пам'ятайте, що ми, Українськi Повстанцi, боремося за найвищi i найшляхетнiшi, вселюдськi iдеали свободи, братерства i рiвноправности всiх народiв […]. He виступайте проти Українських Повстанцiв, не стрiляйте по нас" [313]. Хньоупек писав з цього приводу: "17 квiтня до Налкова (Врановський окрес) прийшло 60 пiших [бiйцiв УПА - В.В.], командировi наших загонiв прислали через мiсцевих селян листа українською мовою. Закликали його не воювати з УПА" [314].
Зважаючи на це, чехословацькi органи безпеки розпочали широку кампанiю контрпропаганди. У "Вказiвках для лiквiдацiї бандерiвцiв", складених полковником Германом, зазначалося: "Воякам висвiтлювати i роз'яснювати, що озброєнi банди, якi проникли на нашi землi є ворогами, проти яких треба безоглядно виступити аж до повного їх знищення. Ганебною брехнею цих банд є те, що вони, нiби, мають до нашого народу дружнi намiри. Це рештки фашизму, вороги свободи, спокою i миру, за яким ми усi тужимо" [315]. Отже, поряд зi збройним протистоянням, розпочалася iдейна боротьба. Повстанцi використовували в нiй такi прийоми як уснi розмови з населенням та поширення своїх друкованих засобiв пропаганди, а вже незабаром, таким же чином, "за душi" словакiв розпочали боротьбу чехословацькi владнi органи. Спочатку серед воякiв армiї, а потiм вже й серед цивiльного населення масово поширювалися спецiальнi видання "Вояк на схiднiй Словаччинi", змiст якого складали статтi приблизно такого змiсту: "Вибори i бандерiвцi", "Бийте бандерiвцiв за прикладом поручика Обушека", "Справились ми з гiтлерiвцями - справимося i з бандерiвцями" [316].
Основна увага пiд час проведення рiзноманiтних пропагандистських заходiв повстанцями зверталася на вибори, що незаба-ром мали вiдбутися. А тому, поряд з активною антикомунiстичною пропагандою, проводилася агiтацiя за конкурента комунiстiв Демократичну партiю. "Бандерiвцi, - вказують чехословацькi автори Вандурек i Кауцький, - вiдверто агiтували за Демократич-ну партiю й закликали селян вибирати п кандидатiв" [317]. Наведу кiлька фрагментiв iз звiтiв чеської армiї про таку дiяльнiсть українських повстанцiв. "11 квiтня, надвечiр, ввiйшло до Вижнiх Ладiчковець при Гуменному 30 озброєних людей. На краях села поставили кулемети. На зборах з населенням оголошували, що воюють за Демократичну партiю. 14 квiтня о 5 пополуднi ввiйшла банда до Матiяшовець при Врановi […], скликали селян на публiчнi збори. Проголошував один член озброєної банди. Його мова була зорiєнтована гостро антирадянськи […]" [318]. "[17 квiтня] прийшло чотири бандити до лiсничiвки Горiл при Словенськiй Кайнi. Тутешнього жителя переконували, щоб голосував не за Комунiстичну, а за Демократичну партiю" [319]. Інший чеський iсторик Ян Фiала у статтi "Що таке була бандерiвська банда?" писав з цього приводу: "Бандерiвськi вiддiли оминали всякого фiзичного терору, а зате вели сильну протикомунiстичну i протисовєтську пропагандивну кампанiю" [320].
Державнi пропагандистськi заходи не мали великого впливу на ставлення до воякiв УПА мiсцевого словацького населення - воно було, як i попереднього разу, приязним, селяни з цiкавiстю слухали роз'яснення своїх схiдних сусiдiв про те, чому вони взялися за зброю i вже другий рiк пiсля закiнчення свiтової вiйни не збираються її складати. Бували випадки, коли словаки дарували воякам УПА грошi "на амунiцiю" [321]. Такому вiдношенню до них сприяли ряд факторiв: чемна i культурна поведiнка, плата за отримані харчi. Ось що читаємо про отримання харчiв вiд населення в одному з документiв того часу: "Просили їсти [маються на увазi повстанцi - В.В.] дуже пристойно, i коли їм на це вiдмовляли, не ви-магали їжi. Продали одного коня, за що дали пiдтвердження" [322]. Важливу роль у здобуттi прихильностi вояками УПА в мiсцевого населення вiдiграло шанобливе ставлення перших до релiгiї. "Населенню, - писав "Вадим", - сподобалося, що нашi стрiльцi побожнi i при кожнiй нагодi ходять до церкви" [323]. Тут треба зазначити, що рейд припав саме на час святкування словаками Великодня, а тому, як вказує Хньоупек, побожнiсть повстанцiв, дотримання ними посту сприяли особливо великiй симпатiї до них у мiсцевого населення [324]. Звичайно, найбiльше прихильностi така поведiнка українських воякiв викликала у духовенства. Ось як iз захопленням розповiдає один священик з Гiральтовського окресу про участь стрiльцiв УПА у Великодньому богослужiннi: "На сам Великдень, 21 квiтня о год. 4-й рано, саме коли я збирався на Лiтургiю, прийшло на церковний майдан 5 сотень повстанцiв зi своїм полевим духовником. Повстанський хор спiвав менi Служби Божої. Спiвав прекрасно: мої вiрники плакали з радiсного зворушення i жалю, що тi вояки не можуть святкувати Пасхи в своїх церквах […]. Пiд час свячення пасок українськi повстанцi, опустивши крiси до нiг, спiвали хором "Христос воскрес iз мертвих". Я i мої парохiяни не могли стримати слiз зворушення, слухаючи їхнього спiву. Всi мої вiрники запросшш українських повстанцiв до себе на свята" [325].
Отже, завдяки добрiй релiгiйнiй поставi, а також тому, що бiльшiсть словацького духовенства пiдтримувало Демократичну партiю, повстанцi користувалися опiкою священикiв майже у всiх словацьких селах. Пiзнiше це стало пiдставою деяким комунiстичним авторам запiдозрити Ватiкан у пiдготовцi того рейду [326].
Про цiкавий випадок iз стосункiв повстанцiв та словакiв в час рейду розповiдає звiт командира Мирона. Отож, бiйцi цього вiддiлу, перебуваючи в одному iз сiл, допомогли мiсцевому селянину загасити пожежу, а потiм дали ще 500 корон допомоги. Через кiлька днiв iнформацiя про це поширилася в довколишнiх селах, при чому тепер сума допомоги називалася 50 000 корон [327].
Чехословацькiй армiї i загонам служби безпеки, якi не зумiли вчасно приготуватися до приходу повстанцiв, знову довелося це робити вже тодi, коли вiддiли УПА активно дiяли на теренах Словаччини. 16 квiтня тут було створено для боротьби з УПА спецiальну вiйськову частину пiд назвою "Оцел" (сталь) з командуванням у Пряшевi. До її складу входили вiддiли пiхоти, артилерїї, два моторизованих батальйони з Чехiї та ескадрилья лiтакiв з Кошиць. 18 квiтня видано наказ про початок очищувальної акцiї "широкi граблi", метою якої було не просто завдання нищiвних ударiв сотням УПА, а повне очищення вiд них теренiв Словаччини. "Банди були рухливi, i кожна iнформацiя про них приходила з великим запiзненням, - згадує командир цiєї акцiї Ян Герман, - через це виключалось їх переслiдування. Надсилати переслiдувальний вiддiл на мiсце, де банда була виявлена, цiлком марно, тому що банда була за двадцять-п'ятдесят кiлометрiв звiдти […]. He залишалося нiчого iншого, як зробити суцiльну лiнiю з шести батальйонiв […]. Це була неперервна смуга пiших вiйськ, а також танки, якi йшли дорогами та вздовж долин, тодi як пiхота рухалася непроглядними теренами. Коридор просувався в схiдному i пiвнiчно-схiдному напрямках […]. Щоб банди трохи затиснути, простiр поступово звужувався" [328]. Вже через три днi пiсля початку акцiї чехословацькi вiйська дiйшли до лiнiї Кечковце - Вижнiй Орлiк - Юркова Воля - Чернiна - Ортутова - Дубiнне - Кучiн - Марган - Ласков - Брезов - Мiчаковце - Бистре [329]. Ще через два днi, 23 квiтня, вони перебували на лiнiї Нижнiй Комарнiк - Ладомiрова - Нiжнiй Свидник - Стргочiн - Дуплiн - Стропков - Шiтнiк - Мiновце - Туряни - Петейовце - Келча -
(сторінки оригінала 90-91 відсутні)
використати полiтично i пропагандистськи. Свiдченням цього є та обставина, що рiзноманiтнi бандерiвськi листiвки з'являлися в деяких мiсцях тодi, коли бандерiвцiв довкола не було" [330]. "Безпосередньо перед виборами, - вказує вiн далi, - деякi голови мiсцевих народних рад у Бардеївському та Пральтовському окресi отримали письмовi звернення, щоб приготували списки членiв Комунiстичної партiї Словаччини, якi пiзнiше, у вiдповiдний час, мають бути дорученi командуванню УПА. На пiдставi друку та поштових печаток - Пряшiв та Ганушiвцi - вдалося дiйти висновку, що писали їх не бандерiвцi, а, швидше, мiсцевi реакцiонери" [331]. У виданнi ВО УПА "Говерля" "Чин Зброї" про це ж читаємо: "З появою наших вiддiлiв у Словаччинi, головно, пiд впливом наших листiвок, словацька i мадярська опозицiя пiдняли голову […]: мадярська боївка розбила гранатами окружну команду мiлiцiї в Терепiстi. Багато членiв виступило з комунiстичної партiї i перейшло до демократичної" [332]. Степан Голяш-"Мар", керiвник цивiльної сiтки ОУН на Лемкiвщинi, писав у листi до невiдомого пiдпiльника "У-1": "В Словаччинi, по вiдходу наших вiддiлiв з рейду на тих теренах, появилися партизани. Вiстки про них одержав такi: всi ходять в зелених капелюхах, добре узброєнi, ведуть протибольшевицьку пропаганду, в склад входять чехи i словаки, якi мають вiдзнаку - хрест, українцi мають за вiдзнаку оленя - це, правдоподiбно, буде лев, рускi носять червону звiзду. Це може бути трюк большевикiв" [333]. Про дiяльнiсть антикомунiстичних партизанських загонiв безпосередньо пiсля рейду у травнi 1946 року згадує й Фiала. Вiн, зокрема, розповiдає про активiзацiю т.зв. "Бiлих партизан" [334]. Цiкаву iнформацiю подає чеський документ з 11 травня 1946 року, тут йдеться про "бандерiвську групу Врхла силою до 300 чоловiкiв. Члени цiєї групи є українцями, росiянами, словаками i чехами. Ця група пересувається виключно в лiсових масивах, оминаючи села та комунiкацiї" [335]. Додатком до цього документа служить фотографiя i словесний опис шапки члена цiєї "бандерiвської" групи Франтiшека Грона, якихось конкретнiших вiдомостей про цю органiзацiю не вдалося знайти. В повстанських звiтах з рейду є данi про словацьку пiдпiльну органiзацiю Тiса, "Весна" (вiд слiв: Велiтельство Словенскiх Нацiоналiстов - Провiд Словацьких Нацiоналiстiв) та так звану "Глiнкову младеж" [336].
Проте, найбiльш помiтним результатом рейду був розголос, якого набув український визвольний рух як в чехословацькiй пресi, так i в свiтовiй [337]. У звiтi пiд назвою "Загальний огляд українських земель за лiнiєю Керзона за мiсяць травень 1946 року", датованому 2 липня того ж року, читаємо: "Переведенi тепер пiдсумки рейду вiддiлiв УПА протягом квiтня на територiї Словаччини вказали великi моральнополiтичнi успiхи цiєї акцiї, яка пiд кож-ним оглядом належить до найкращих. Вiдгуки цього рейду доходять до нас ще й сьогоднi. Незалежно вiд того, що говорять словацьке i велика частина чеського прихильно настроєного громадянства, також i бiльшовицька преса змушена день у день, ще й сьогоднi кричати про нас. Цi подiї мали i мають доволi живий вiдгук у захiднiй пресi, за рубежем залiзної куртини" [338]. Братиславська комунiстична газета "Бойовнiк" 1 червня 1946 року писала: "Нещодавно пробiгла всi газети вiстка, що Схiдня Словаччина очищена, i що на наших землях немає вже жадних груп бандерiвцiв. В пресi з'явився ряд репортажiв, якi дали змогу громадянству зорiєнтуватися щодо цiлей цих озброєних формацiй, якi бiльше, як рiк по вiйнi, ведуть завзятi бої проти державної авторитетности польської i совєтської держав, а перед кiлькома мiсяцями намагалися вплинути на розвиток наших внутрiшнiх вiдносин" [339]. Інша комунiстична газета, "Глас люду" з 9 квiтня 1946 року, у статтi "Демократичнi методи Демократичної партiї Словаччини" розповiдає про такий цiкавий випадок: "В окрузi Пральтовце двоє представникiв демократичної партiї на передвиборчiм зiбраннi в селi Кобельнiце продавали партiйнi вiдзнаки, заявляючи, що вони мають охоронне значення перед "бандерiвцями": "при зустрiчi "бандерiвець" бачить, що має до дiла з порядним чоловiком. Такого чоловiка поздоровить та пiде дальше" [340]. Досить iнформативну, прихильно налаштовану до українських повстанцiв статтю, помiстив на своїх сторiнках opгaн словацької антикомунiстичної органiзацiї Словенський Революцiйнi Одбой "Слободне Словенско" з 15 квiтня. "Боротьба українського народу, - читаємо тут, - стається прикладом для народiв, "освободжених" большевиками, а український нарiд, давно випробуваний боєць за свободу, подає руку до спiвпрацi всiм, якi зреклися шовiнiстичних i iмперiалiстичних апетитiв. Словацький нарiд як сусiд великого українського народу завжди мав симпатiї до його святої боротьби… Симпатiї, однак, не є вистарчаючi. Спiльний ворог домагається спiльної дiї i спiвпрацi. Та спiвпраця є сьогоднi вже радiсною дiйснiстю. Спiльно пролита кров освятила вузли спiвпрацi в запiллi… Словаки в краю i за кордоном бажають українському народовi чим скорiшої перемоги. Бажаємо її тим бiльше, що боремося за спiльнi iдеали" [341].
Тим часом, свої висновки з успiху повстанської акцiї зробили i в керiвництвi Чехословацької армiї та органiв безпеки. Найголовнiшим з них було переконання, що без координацiї дiй з поляками, на теренах яких i розмiщувалися найближчi до словакiв бази УПА, боротьба з її вояками буде невдалою. Вже через два днi пiсля закiнчення рейду, 26 квiтня, в Крайнiй Полянi (окрес Свидник) вiдбулася перша офiцiйна нарада мiж представниками обох армiй [342]. Ще через десять днiв, 6 травня, в Чеськiм Цєшинi вiдбулися наступнi переговори, пiд час яких було домовлено про обмiн зв'язковими помiж армiями. На кордонах вирiшено створити пункти зв'язку, встановлено розпiзнавальнi знаки, узгоджено умови переходу кордону при переслiдуваннi повстанських вiддiлiв [343].
Як i попереднього разу, проведено спецiальну роботу щодо компрометацiї українського визвольного руху серед словацького населення, зокрема, в часi рейду масово поширювано листiвку, пiдписану "бандерiвцi" (представники українського визвольного руху не пiдписувалися так на жодному з вiдомих документiв), iз закликом до всiх євреїв на теренах Словаччини до 31 липня 1946 року залишити цю країну.
Загалом, пiдсумовуючи акцiї 1945 та 1946 рокiв, можна зробити висновок, що пропагандистськi рейди вiддiлiв УПА на територiї Словаччини були добре пiдготовленими акцiями як з боку бойового, так i з полiтично-пропагандистського. Саме пiдготовка повстанцiв дозволяла їм потiм у ходi виконання завдань проводити активну пропагандистську роботу, яка, в свою чергу, забезпечувала пiдтримку мiсцевого населення, пiдтримку як духовну (розумiння iдей, гасел), так i, що не менш важливо, зважаючи на вiдiрванiсть вiд власних баз, матерiальну. Вiдсутнiсть значних боїв за час проходження двох рейдiв свiдчила, очевидно, не тiльки про чудову тактичну пiдготовку повстанцiв, яким вдавалося оминати зустрiчей з чехословацьким вiйськом, а також i про те, що iдеї, якi проголошувалися ними в численних листiвках, iдеї про спiльну боротьбу з бiльшовизмом, знаходили пiдтримку у воякiв цiєї армiї. Рейди спричинили небачений до того часу розголос українського визвольного руху у пресi, активiзували мiсцевi антикомунiстичнi рухи, тобто виконали завдання, покладенi на них Проводом ОУН та командуванням УПА.
<a l:href="#_ftnref284">[284]</a> Про вплив згаданої промови на проведення рейду див.: На сторожi. - 1946. - Ч.7-8. - С.58.
<a l:href="#_ftnref284">[285]</a> Марiя Савчин. Тисяча дорiг // Лiтопис Української Повстанської Армiї. - Т.28. - С.101.; про це також: Василь Галаса. У рейдах кожен повстанець пропагандист. - Арк.3-4.
<a l:href="#_ftnref284">[286]</a> Кличi для усного поширення й до написiв на видних мiсцях // ЦДАВОВУ. Ф.3833, оп.1, спр.110, арк.185-185зв; закiнчення документа: ЦДАВОВУ. Ф.3833, оп.1, спр.63, арк.98.
<a l:href="#_ftnref284">[287]</a> Про нього докладнiше див.: Вiра Ципук. "Василь Шишканинець-"Бiр" // Шлях перемоги. - 1994.5.11.
<a l:href="#_ftnref284">[288]</a> Василь Галаса. Пояснення до звiту Вадима про рейд вiддiлiв УПА на Словаччину у квiтнi 1946 // В.р. ЛНБ. Ф.262, папка "Василь Галаса", арк.1.
<a l:href="#_ftnref284">[289]</a> Лев Шанковський. "Українська Повстанча Армiя". - С.790.
<a l:href="#_ftnref290">[290]</a> Інструкцiя "Друже Мирон" // Bohus Chnoupek. Вказ. пр. - С.54-56.
<a l:href="#_ftnref291">[291]</a> Вадим. Пiдсумковий звiт про пропагандивний похiд вiддiлiв УПА на терени Словаччини вiд 6 до 22 квiтня (витяги) // Bohus Chnoupek. Вказ. пр. - С.320.
<a l:href="#_ftnref292">[292]</a> Див додаток № 5.
<a l:href="#_ftnref292">[293]</a> Алоиз Свобода, Анна Тучкова, Вера Свободова. Заговор Ватикана против Чехословацкой республики. - С.141.
<a l:href="#_ftnref294">[294]</a> Василь Галаса. У рейдах УПА кожен повстанець пропагандист. - Арк.5.
<a l:href="#_ftnref294">[295]</a> Василь Галаса. У рейдах УПА кожен повстанець пропагандист. - Арк.7.
<a l:href="#_ftnref296">[296]</a> Інструкцiя "Друже Мирон" // Bohus Chnoupek. Вказ. пр. - С.55-56.
<a l:href="#_ftnref297">[297]</a> Вадим. Пiдсумковий звiт… - С.320.
<a l:href="#_ftnref298">[298]</a> Navrhnazmenu sostavy - zosilnenie jednotek ZPU // VHA.Ф."Operace"Banderovce", кор.78, п.371, док.146, арк.1.
<a l:href="#_ftnref298">[299]</a> Velitel praporu: kpt. Pech. Bajus Michal. Situacne hlasenie-predlozenie // VHA. Ф. "Operace "Banderovce", кор.70, п.323, док.227, арк.1.
<a l:href="#_ftnref300">[300]</a> Звiт з пропагандивного рейду no Словаччинi переведеного вд. У-96 в часi вiд 06 квiтня - 22 квiтня 1946р. //The Peter J. Potichnyj collection on Insurgency and Counter-Insurgency in Ukraine. University of Toronto Library.
<a l:href="#_ftnref300">[301]</a> Звiт з пропагандивного рейду по Словаччинi переведеного вд. Мирона в часi вiд дня 06.04 до 23.04.46 p. // The Peter J. Potichnyj collection on Insurgency and Counter-Insurgency in Ukraine. University of Toronto Library.
<a l:href="#_ftnref300">[302]</a> Звiт з пропагандивного рейду no Словаччинi за час вiд 06.04.46 до 19.04.46 // The Peter J. Potichnyj Collection on Insurgency and Counter-Insurgency in Ukraine. University of Toronto Library.
<a l:href="#_ftnref303">[303]</a> Вадим. Пiдсумковий звiт… - C.323.
<a l:href="#_ftnref304">[304]</a> Nacelnik stabu: mjr. gst. Jan Cisarik. osobitny rozkaz cis.13 - potverdenie tel. Rozkazov // VHA. Ф. "Operace "Banderovce", кор.70, п.323, док.228, арк.1.
<a l:href="#_ftnref304">[305]</a> Nacelnik stabu: mjr. gst. Jan Cisarik. osobitny rozkaz cis.13 - potverdenie tel. Rozkazov // VHA. Ф. "Operace "Banderovce", кор.70, п.323, док.228, арк.1.
<a l:href="#_ftnref306">[306]</a> VHA. Ф. "Operace "Banderovce", кор.98, п.515, док.2, арк.1.
<a l:href="#_ftnref307">[307]</a> VHA. Ф. "Operace "Banderovce", кор.70, п.323, док.282, арк.1.
<a l:href="#_ftnref307">[308]</a> Звiт з пропагандивного рейду по Словаччинi за час вiд 06.04.46 до 19.04.46 // The Peter J.Potichnyj Collection on Insurgency and Counter-Insurgency in Ukraine. University ot Toronto Library.
<a l:href="#_ftnref307">[309]</a> Velitel 4 Oblasti: brig.gen. Michal Sirica. Osobitny rozkaz k akciam na vychodnom Slovensku // VHA. Ф. "Operace "Banderovce", кор.78, п.371, док.205, арк.1.
<a l:href="#_ftnref307">[310]</a> Jan Fiala. Zprava o akci B. - C.221.
<a l:href="#_ftnref311">[311]</a> Вадим. Пiдсумковий звiт… - C.321; Jan Fiala. Zprava o akci B. - C.75.
<a l:href="#_ftnref311">[312]</a> Jan Fiala. Zprava o akci B. - C.74-75.
<a l:href="#_ftnref313">[313]</a> Василь Галаса. Чехи! Словаки! Вояки! // ЦДАВОВУ. Ф.3833, оп.1, спр.110, арк.181-181зв; також: ЦДАВОВУ. Ф.3833, оп.1, спр.63, арк.63-63зв.; VHA. Ф. "Operace "Banderovce", кор.70, п.320, док.895, арк.1.
<a l:href="#_ftnref313">[314]</a> Bohus Chnoupek. Вказ. пр. - С.333.
<a l:href="#_ftnref315">[315]</a> Jan Fiala. Zprava o akci B. - С.98-99.
<a l:href="#_ftnref315">[316]</a> Jan Fiala. Zprava o akci B. - C.98
<a l:href="#_ftnref317">[317]</a> Frantisek Kaucky, Ladislav Vandurek. Вказ. пр. - C.40.
<a l:href="#_ftnref317">[318]</a> Frantisek Kaucky, Ladislav Vandurek. Вказ. пр. - C.85.
<a l:href="#_ftnref317">[319]</a> Bohus Chnoupek. Вказ. пр. - C.332-333.
<a l:href="#_ftnref317">[320]</a> Цитується за: Bopoг npo бандерiвцiв // Шлях перемоги. 1961.24.09. - С.2; про це також: Vaclav Slavik. Bказ. пp. - C.16.
<a l:href="#_ftnref321">[321]</a> Звiт з пропагандивного рейду по Словаччинi переведеного вд. У-96 в часi вiд 06 квiтня - 22 квiтня 1946р. // The Peter J. Potichnyj collection on Insurgency and Counter-Insurgency in Ukraine. University of Toronto Library.
<a l:href="#_ftnref321">[322]</a> Velitel praporu: kpt. Pech. Bajus Michal. Situacne hlasenie-predlozenie // VHA. Ф. "Operace "Banderovce", кор.70, п.323, док.227, арк.2.
<a l:href="#_ftnref321">[323]</a> Вадим. Пiдсумковий звiт… - С.326, про це також: Jan Fiala. Zprava o akci B. - С.74.
<a l:href="#_ftnref321">[324]</a> Bohus Chnoupek. Вказ. пр. - С.339.
<a l:href="#_ftnref321">[325]</a> Лев Шанковський. "Українська Повстанча Армiя". - С.789.
<a l:href="#_ftnref326">[326]</a> Алоиз Свобода, Анна Тучкова, Вера Свободова. Заговор Ватикана против Чехословацкой республики. - С.148; Д.Е. Михневич. Очерки из истории католической реакции. - С.379.
<a l:href="#_ftnref327">[327]</a> Звiт з пропагандивного рейду по Словаччинi переведеного вд.Мирона в часi вiд дня 06.04 до 23.04.46 p. // The Peter J. Potichnyj collection on Insurgency and Counter-Insurgency in Ukraine. University of Toronto Library.
<a l:href="#_ftnref328">[328]</a> Jan Fiala. Zprava o akci B. - C.81
<a l:href="#_ftnref328">[329]</a> Prednosta 2 odd. Vel. "Ocel" Skpt. Pech.Julius Moravek. Zpravyzaden 21.4.1946. - predloha // VHA. Ф. "Operace "Banderovce", кор.1, п.2, док.5, арк.1.
<a l:href="#_ftnref330">[330]</a> Bohus Chnoupek. Вказ. пр. - С.336.
<a l:href="#_ftnref330">[331]</a> Bohus Chnoupek. Вказ. пр. - С.336.
<a l:href="#_ftnref330">[332]</a> "Чин Зброi" // ЦДАВОВУ. Ф.3836, оп.1, спр.69, арк.14.
<a l:href="#_ftnref330">[333]</a> Map. Листдо "У-1" // ЦДАВОВУ. Ф.3838, оп.1, спр.95а, арк.36-36 зв.
<a l:href="#_ftnref330">[334]</a> Jan Fiala. Ceskoslovenske ozbrojene sily a zabezpeceni pokojneho vivoje v latach 1945-1947 // Historie a vojenstvi. - 1962. - Ч.4. - C.503; також: Bohus Chnіoupek. Вказ. пр. - C.337.
<a l:href="#_ftnref330">[335]</a> Prednosta oddelenia Skpt. Pech. Stefan Nosko. Prislusnici benderovskej skupiny "Vrchla" - patrenie // VHA. Ф. "Operace "Banderovce", кор.70, п.323, док.340, арк.1.
<a l:href="#_ftnref330">[336]</a> The Peter J. Potichnyj collection on Insurgency and Counter-Insurgency in Ukraine. University of Toronto Library.
<a l:href="#_ftnref337">[337]</a> Про свiтову пресу мова йтиметься у роздiлi 8 цiєї працi.
<a l:href="#_ftnref337">[338]</a> До Зброї. - 1947. - Ч.1 - С.24.
<a l:href="#_ftnref337">[339]</a> Цитується за: Осип Дякiв-Горновий. Про свободу преси… - С.271.
<a l:href="#_ftnref337">[340]</a> Цитується за: "Чин Зброї". - С.14.
<a l:href="#_ftnref337">[341]</a> Цитується за: Інформативнi вiстi. - 1947. - Ч.8 // Лiтопис Української Повстанської Армiї. - Т.16. - С.287.
<a l:href="#_ftnref342">[342]</a> Bohus Chnoupek. Вказ. пр. - С.336.
<a l:href="#_ftnref342">[343]</a> Юрiй Сливка (ред.). Депортацiї. Захiднi землi Украiни кiнець 30-х - початок 50-х pp. Документи, матерiали, спогади. - Львiв, 1998. - Т.2. - С.102-104; також: Velitel Ocel plk. Gst. Jan Herman. Spolupraca s jednostkami polskej armady // VHA. Ф. "Operace "Banderovce", кор.70, п.323, док.341, арк.1.