— Ну що, скажеш тренерові, що переспав з «дев’яткою»*?
(*У пікаперов є система оцінок від «0» до «10». Нуль — тоє сам чоловік-пікапер, «10» — найрозкішніша жінка. Є версія, що «9» — це беззахисний автомобіль ВАЗ2109)
—Чи ти не пікапер? — запитала вона підозріло.
— Я — лідер! — він навіть підвівся на ліжку, щоб бути «на висоті» у всіх сенсах.
— Ах, — зітхнула панночка. — Мені цього тижня потрібне ще з одним переспати — може, у тебе є знайомі пікапери?
—Нам таке завдання на тренінгу дали, — пояснила вона і потягнулася.
Петро спробував пригадати — як складалися у нього стосунки з жінками до лайфспрінгу? Чи були хоч якісь емоції? В порівнянні з ейфорією тренінгу, все колишнє життя здавалося сірим і рутинним. Але як же було раніше? Пригадати не виходило... Високоякісна ліцензійна порожнеча, як у піснях Віталіка, накривала мозок прохолодним саваном.
Жіночка прошмигнула на кухню, і квартирою поширився бридкий запах локшини. Віршик із пачки сьогодні був такий:
“Зобов’язання — прорив!
Залучать, творить, являтись!
Даху феєричний зрив —
То з тобою може статись!”
Висока поезія допомогла позбавитися хворобливих спроб пригадати минуле.
— Ти не бридуй через те, що у мене спина у волоссі, — сказала вона. — Чув про «авторство»?
— Так, це про те, що все довкола залежить від лідера! Захочеш — погоду зробиш хорошу, захочеш — світлофор перемкнеш!
— Воно-воно, — зітхнула панянка. — Складність полягає в тому, щоб правильно сформулювати Всесвіту, чого ти хочеш. Ось я, наприклад, захотіла після тренінгу густе чорне волосся. І не сказала Всесвіту — де саме.
— Ну, ясна річ, — пожвавішав Петро. — Тому і потрібно проходити «Додаткові курси для лідерів»! Без них не працює авторство!
— До речі, тут якісь ідіоти весь час гундять, що лайфспрінг — секта, — реготнула вона.
— Якщо б лайфспрінг був сектою, я би зробив його не сектою за допомогою авторства! — авторитетно заявив Петро.
***
Креативщиками корпорації «Zaratustra» зазвичай працювали діти начальників. Тобто люди, що через сите дитинство були недорозвинутими. Тому відділ і називався мав назву «Відділом розвитку».
— Протягом останнього кварталу було відмічене зростання рівня продажу епіляторів. — син шефа спантеличено почухав волохату макітру — Через що це?
Родич головного програміста, не відриваючись від нової гри, з огидою знизав плечима і збільшив гучність у навушниках. Робота майже перестала напружувати.
— Завжди хотів бути тренером! — мрійливо продовжувало чадо шефа. — Абсолютно не потрібно думати! Продаєш порожнечу — ну типу навіть не обгортки від вермішелі, а саму назву «локшина». І все! Продаєш багато-багато разів. А на нашій роботі доводиться паритись. До речі, як тобі новий слоган: «Локшина «Zaratustra» — тепер із смаком авторства»?!
Працьовитий співрозмовник незадоволено засопів і ще збільшив гучність.
Глава 4. Секти Альфи Центавра.
— Отже, почнемо! — протизаплідна фея у військовій формі крокувала на тлі американського прапора — Мені, як представникові найдемократичнішої демократії, випала велика місія контролю релігійних течій Всесвіту!
Петро розумів, що спить, і йому сильно хотілося, аби сон якось змінився на еротичний, але фея по-сталінськи закурила трубку з вермішеллю і продовжила дефіле на тлі величезного стягу, який відчайдушно шарпав вітер.
— Для мене, як для представника — ну, я вже говорила, чого, — актуальним є питання наведення ладу серед релігійного безладу Альфа Центаври. Структура центавріанських вірувань формувалася далеко від Сполучених Штатів Америки, у зв’язку з чим їхні вірування являють собою набір рудиментарно - рудиментарних рудиментів. Але, оскільки на Центаврі осінь змінює весну (тобто загострення постійні), мені дуже близька ця тематика.
Фея поправила френч та зворушливо відзначила, що любить запах напалму вранці, і пошкандибала далі.
— Панівною релігією Центаври, так званою Альфою, є «система триступінчатої ініціації пружини». Будь-який житель планети, в якого відросла пружина, згідно з Альфою повинен її активувати. Після ініціації він отримує звання «Капітан» і право купувати вермішель зі знижкою. Далі «Капітан» може докупити ще одну пружину і, відповідно, стати «Тренером». З нашої точки зору — найчистішого втілення демократічесько-демократічеськой демократії — це найбільш гідна підтримки релігійна течія. Ми також готові поставляти додаткові покращені пружини для «Тренерів» в обмін на нафту.
Над головами промайнули винищувачі F-16 і лише зараз лідер помітив, що знаходиться на палубі гігантського авіаносця. Фея пахнула трубкою — і знайомий запах локшини змішався із вихлопом реактивних двигунів.
— Далі, окрім Альфи, на Центаврі сильні позиції має релігійнагрупа «Знесена Башта». Вони вже дев’ять разів оголошували, що скоро лусне пружина, — навіть називали конкретні дати. Наші космічні туристи зустрічають їх давно. Зазвичай «Баштаріанці» подають сигнал SOS, пристиковуються до космічних човників і пропонують книжки «Башточка для найменших», «Баштове життя» і «Не спати!». Злі язики стверджують, що при цьому зникають дрібні предмети ужитку і таємничим чином зменшується кількість пального.
На палубу авіаносця з трюму неквапливо піднявся «Авакс» і аеродромна команда зайнялася його заправкою.
— Далі, — енергійно крокувала бридка воячка, — існує секта Маккубуса, відома як «ДаунКап». За віруваннями центавріан Маккубус — це істота, що спить в далеких снігах північного полюса Альфи. Адепти чекають, що він з’явиться, і приносять йому пожертвування. Головна умова служіння цьому культу — не використовувати пружину дотого часу, поки не прокинеться Маккубус. Найцікавіше, що пожертвування вони передають через якихось осіб, що називають себе Маккубус-тренерами. Тренери запевняють, що точно передають йому принесене, хоча абсолютно незрозуміло, навіщо уві сні Маккубусу пожертвування. Демократію, яку маю честь представляти я, даний культ не цікавить, тому що точно відомо: на північному полюсі Альфи нафти немає.
«Авакс» стартував зі страхітливим гуркотом, розполохавши притягнених запахом вермішелі безмозких чайок.
— Весна, — зітхнула фея, — чарівна пора року. Як говорить один мій родич, Віщий Олег, — «ясний час».
***
Шеф отетеріло розглядав двохсекретарок-брюнеток. Величезний холдинг ніяк не починав працювати «як годинник». Все вимагало його особистої участі.
— Ось статистика з отруєньнашою вермішеллю: 1% бачить якогось чувака-Веселку, 1% — АлістераКроулі, 3% починають міркувати про аддіктологію, а 95% галюцинують «Старшу Сестру». Питаннячко, блін, — хто така «Старша Сестра»?
Глава 5. Аддіктологія.
Ще ніколи локшина «Zaratustra» не здавалася Петру такою огидною тому, що вже другий день його плющило від зубного болю сильніше, ніж від зудіння капітана. Позавчора лідер купив нову локшину «Зі смаком авторства», в якій несподівано виявився камінь. Лише тоді відкрився сенс фрази: «Ти сам створюєш все, що маєш в житті», — адже Петро тепер працював у компанії, що виробляла локшину.Угамувати зубний біль «авторством» лідеруне вдалось. Тому лідрилідовелося вдатися до дідівського способу — відвідати стоматолога. У переліку послуг нещодавно відкритої районної поліклініки була згадка про «особливий підхід до особливих людей».Петрушка не сумнівався, що він відноситься тепер саме до таких людей.
Поліклініка вразила лідрилу підозріло малою кількістю відвідувачів і наявністю багрів і вогнегасників практично у кожному кабінеті.Підійшовши до реєстратури, лідер гордо виголосив:
— Привітко! Мені потрібні послуги для особливих людей!
Літня тітка в реєстратурі апатично поцікавилась:
— Лайфспрінг, пікап, х-ОМ’ячки, свідок або Ви «усвідомленісновидець»?
Петро здивувався ще більше, але швидко випалив:
— Я лідер!
Тітонька, не міняючи інтонації, виголосила:
— 137-й кабінет. Бахілита лідерську майку можна не надівати.
Кабінет знаходився в самому кінці довжелезного коридору. Від останніх кабінетів його відрізняло те, що вогнегасників поряд з дверима висіло два. На дверях поблискувала табличка із написом готичним шрифтом — «Аддіктолог».
Лідер обережно відчинив двері і просочився до кабінету. Чомусь він вирішив, що аддіктолог — це страхітливий підстаркуватий мужик в компанії двохгоблінів-санітарів, — але помилився. Хазяйкою кабінету виявилася приваблива жіночка близько 40 років. Петра трохи збентежили бурі плями на столі і сліди волочіння тіла на підлозі. Втім, мила посмішка аддіктолога відволікла його від похмурих думок.