Керівник з наукової роботи якось погортав дисертацію Олексія Курая і сказав:
- Треба, Олексію Івановичу, обов'язково почитати праці античного філософа К. Без них годі й думати про захист.
Курай обходив усі бібліотеки, звертався до науковців, але творів згаданого філософа не було ніде. Старенький професор пораяв Олексію Івановичу звернутися до всесвітньої Палати Премудростей.
- Уже як там не знайдете- шкода вашого часу.
Через місяць Курай представ перед головним хранителем антики в Палаті Премудростей.
- О мудрий із премудрих! Молю допомогти ознайомитися з працями філософа К.
- Чоловіче, - одсахнувся той. - Опам'ятайся, що ти просиш! Шістдесят два роки стою я на чатах премудростей античних, і за цей час мені ані разу не довелося читати це геніальне творіння. Під сорока п'ятьма замками зберігається цей скарб, а ключі од кожного замка мають лише вчені мужі Ради Премудростей.
Старець насилу підвівся у знак того, що аудієнцію закінчено. Та, вздрівши відчай в Олексієвих очах, нараз полагіднішав:
- Жаль мені вас, але не падайте у розпач: радив би вам звернутися до вчених мужів Ради Премудростей.
- І не просіть! - замахали ті руками, коли вчули прохання Курая. - Тільки - президент Палати
Премудростей зміг би дозволити, та До нього ви зможете потрапити років через двадцять...
Повернувся додому Курай з порожніми руками. І коли б не один випадок, певно, залишив би дисертацію. Якось ішов він міським ринком, аж це чує:
- Олексію Івановичу!
Оглянувся - тіточка Килина йому з-за прилавка махає рукою. Щиро зрадів зустрічі з людиною, у якої квартирував усі студентські роки.
- Давненько не бачила, - оглядала вона Олексія Івановича. - Та ти щось наче змарнів... Казали твої батьки, що над дисертацією працюєш.
- Ще невідомо, що з того вийде, - зітхнув Курай і розповів тіточці Килині про свої клопоти.
- Постривай, постривай, - замислилася та, - є у мене один чолов'яга на прикметі... Напиши-но на папері прізвище того філософа.
- Де вже вам, - сміється Олексій Іванович. - Тут ціла рада вчених не помогла, а ви про якогось чолов'ягу.
- Пиши, пиши, а там видно буде, - наполягала на своєму тіточка Килина. - Завітай до мене днів через десять.
З часом Курай ішов до тіточки Килини без усякої надії. Яким же було його здивування, коли та по-змовницьки приклала пальця до рота, а тоді витягла з шухляди згорток.
- На, бери свого філософа, - зашепотіла. - Тільки вважай, щоб хтось не поцупив, бо той чолов'яга наказував за тиждень повернути.
Додому Курай летів наче на крилах, і коли в кімнаті розгорнув папери - серце од радості стріпнулося сполоханим птахом. Так, то були твори філософа К., на яких красувався штамп Палати Премудростей.