Усе вже переговорено.
Бородаті, з претензією на дотепність анекдоти переказано вдесяте. Пісні фізіономії скоса зиркають на годинник. Залишаються двадцять, десять, п'ять хвилин...
- З Новим роком!
- З новим щастям!
Дзень! Дзелень! Будьмо! Закусили...
- Тост! Тост! Хто виголосить?
- Гумористу слово.
Немає гіршого, як братися за тост, де знають, що ти гуморист. Тут уже ніякої скидки.
- Давай смішне, але без натяків.
- Про кого ж вам?
- Про тещ!
- То я цілих два дні готувала стіл, а ви на Новий рік на мені хочете відігратися? - Це вже теща господаря. - І так, якби не ми, тещі, то добра половина гумористичних збірок світу не бачила б.
- Тоді я вам про дружин.
- Набридло! Про чоловіків давай.
- Але ж вони номенклатурні.
- Нічого, нехай послухають.
- У такому разі слухайте. Один голова міськради...
- Ти, здається, збираєшся обмін квартири робити? - побарабанив пальцями по столу номенклатурний Денис.
- Гм!.. Голова товариства мисливців та рибалок сидів на березі річки і...
- Ага, я й забув, - перебив мене номенклатурний Федір, - після Нового року забереш свою відстрілочну карточку.
- Кхи-кхи!.. Якось голова одного колгоспу виступав на зборах...
- Добре, що я згадав, - просіяв номенклатурний Микола, - ми оце після Нового року розглядатимемо питання про пенсію твоїм батькам, так що ти принеси ту довідку.
- Одного разу директор видавництва...
- Між іншим, подаємо на затвердження перспективний план наступного року, - загадково подивився в чарку номенклатурний Борис.
- Ех, було не було: де наше не пропадало!
Сидить дід Кирило з рушницею біля колгоспної комори, та й каже до Рябка:
«Рябко? Га, Рябко? Ти не спиш?» «Нє-е! Думаю!» «Про що ж ти думаєш?»
«Де дінуться гумористи, коли вас, діду, не стане?»
«Підуть, Рябко, сторожами!..»
- Отже, з Новим роком вас, діду Кириле! Як добре, що ви ще живете!
Реготали до сліз.