Августин — чернець тринітарського ордену
автодафе — аутодафе; оголошення і виконання вироків інквізиції, зокрема спалення засуджених на вогнищі
Агасфер — «Вічний жид»; під час хресної дороги Ісуса Христа на Голгофу відмовив у короткому відпочинку і безжально казав іти з хрестом далі. За це йому відмовлено в спокої могили, він приречений вічно блукати, очікуючи другого пришестя Христа.
ад (від лат. ай) — до (прийменник)
аз — назва першої букви в старослов'янському алфавіті («я»)
алькир — альков; заглиблення в стіні кімнати для ліжка; ніша
амазонка — у давньогрецькій міфології жінка-войовниця; жінка-вершник
амор — флірт, залицяння
Андріяш (Андрій) Малама Дмитрович (? — до 1730) — компанійський полковник македонського походження. Близько 1706 р. виїхав з Валахії і найнявся на службу до гетьмана. Перед повстанням Андріяш з компанійцями допомагав військам литовського гетьмана Огінського. До Батурина повернувся у вирішальний момент наприкінці жовтня 1708 р. Після Полтавської битви втік до Криму. Пізніше з'явився у Бендерах, але І. Мазепа вже не міг з ним розмовляти через хворобу. У вересні 1709 р. з'явився з повинною, і пізніше його прізвищем спекулювали царські урядовці, закликаючи козаків припинити боротьбу і повернутись додому. Андріяш Малама був змушений іти на контакт з московськими урядовцями, аби дружину і дітей не заслали до Сибіру. Його помилували, і він командував полком у царській армії.
анижівка — анісова горілка
аннали — записи історичних подій за роками; літопис
Анненков — царський полковник
Апостол Данило Павлович (1654–1734) — військовий та державний діяч, гетьман Лівобережної України (1727–1734). Походив з відомого козацького роду. У 1682 обраний Миргородським полковником, у 1687 звільнений з посади гетьманом І. Мазепою як прибічник І. Самойловича. У 1693 знову обраний на полковий уряд (до 1727). Відзначився під час Азовських походів, у 1696 разом з Гадяцьким полковником Боруховичем розбив на р. Ворсклі війська кримського хана та гетьмана ханської України Петрика. Брав активну участь у Північній війні 1700–1721. 28 жовтня 1708 разом з Мазепою перейшов на бік шведського короля Карла XII. Проте невдовзі залишив шведський табір і прибув до військ Петра І. За А. було залишено уряд Миргородського полковника та всі його маєтки. Брав участь у Прутському (1711) та Перському (1722) походах як наказний гетьман українського війська. За правління Малоросійської колегії (1722–1727) обстоював автономні права Гетьманщини; перебуваючи влітку 1723 у військовому таборі на р. Коломак, організував подання цареві колективної чолобитної на захист козацьких прав і вольностей. На початку 1724 за участь в опозиційному русі був заарештований і відправлений в ув'язнення до Петербурга. Звільнений на початку 1725, протягом року перебував у столиці під наглядом. 1 жовтня 1727 А. обраний гетьманом Лівобережної України. У своїй діяльності керувався «Решительными пунктами» Петра II (1728), які значно обмежували автономний статус Гетьманщини; правив під наглядом царського міністра. Проте багато зробив для впорядкування місцевої адміністрації, реформування системи судочинства, ліквідації зловживань у користуванні державним земельним фондом (т. зв. «ранговими маєтностями»), сприяв розвиткові зовнішньої торгівлі України тощо.
Апраксін Петро Матвійович (1659–29.5 (9.6).1728) — російський державний діяч, сподвижник Петра I, граф (1710). Брат Ф. М. Апраксіна і цариці Марфи — дружини Федора Олексійовича. У 1702–1704 наніс низку поразок швед. військам (на р. Іжора, в гирлі р. Нарви). З 1705 астраханський губернатор, у 1708–13 казанський. Уклав договір з Аюкою про перехід калмиків у підданство Росії (1708). З 1717 сенатор. У 1718 заарештований у справі царевича Олексія, але був виправданий і брав участь у Верховному суді над царевичем. З 1722 президент Юстиц-колегії.
Арес [Арей] — бог війни у стародавній Греції, син Зевса і Гери
Аристотель (384–322 до н. е.) — грецький філософ; вчений-енциклопедист, наголошував, що кожна річ збудована з форми (активного начала) та матерії (пасивної маси); відрізняв самостійне буття (субстанцію) від несамостійного; окреслив людину як буття розумне, істоту збудовану з тіла й душі; пізнання ділив на теоретичне та практичне, в етиці проголошував евдемонізм, сформулював теорію доброчесності; розвинув науку про державу (політику); вважається творцем логіки; розробив основи фізики, астрономії, зоології, фізіології, ембріології, ботаніки; вплинув на подальший розвиток європейської науки й філософії, зокрема середньовічної.
аркебуз — старовинна ґнотова рушниця, яку заряджали з дула; була на озброєнні армій країн Європи в ХVI-ХVII ст.
архитвір — шедевр
асистенція — поміч, допомога, супровід
Ахілл [Ахіллес], Гектор, Патрокл — персонажі поеми Гомера «Іліада». Ахілл — один із визначних героїв Троянської війни, син царя Пелея і морської богині Фетіди. Прагнучи зробити свого сина невразливим і в такий спосіб дати йому безсмертя, Фетіда скупала Ахілла у водах підземної річки Стікс, щоб у такий спосіб зробити його невразливим і тільки п'ятка, за яку вона його тримала, лишилася вразливою (звідси вислів «ахіллесова п'ята»). Ахілл знав, що його чекає коротке життя, і прагнув прожити так, щоб слава про його неперевершену доблесть збереглася навіки в пам'яті нащадків. Загинув він, вражений стрілою в п'яту Парісом. Гектор — найдіяльнійший троянський герой, вродливий і шляхетний син царя Пріама і Гекуби, загинув від руки Ахілла. Патрокл — товариш і соратник Ахілла в Троянській війні. Коли Ахілл відсторонився від участі в боях і становище греків стало критичним, Патрокл переконав Ахілла дозволити йому битися. Одягнений у збрую свого товариша, на його колісниці, запряженій безсмертними кіньми, Патрокл змусив троянців до втечі, але захоплений боєм, він забув слова Ахілла повернутися, як тільки супротивник буде відтиснутий від ахейского табору. Патрокл переслідував троянців до самих стін Трої і там загинув від руки Гектора.
ая — тут: аякже
баґателля — дрібниці
байбарак — верхній сукняний одяг чи кожушок, критий сукном
балувати — йти (глибоким снігом)
бандаж — бинт
банти — поперечна перегородка між кроквами на горищі, за яку вкладають снопи, солому, сіно
барчистий — плечистий
Батурин — м. Бахмацького району Чернігівської обл., на р. Сейм. Під час Хмельниччини сотенне містечко Батуринської сотні Стародубського полку; 1669–1708 резиденція гетьманів Лівобережної України (Д. Многогрішного, І. Самойловича, І. Мазепи); 1663 підписано Батуринські статті; 1708 московські війська під командуванням О. Меншикова захопили і зруйнували місто, козацьку старшину розіп'яли на хрестах; 1750–1764 резиденція гетьмана К. Розумовського; цінні пам'ятки: палац К. Розумовського (1709–1803, архітектор Ч. Камерон), парк і будинок В. Кочубея.
Батуринські статті (1663) — угода, укладена 17. Х! між Військом Запорозьким (гетьман І. Брюховецький) та Московською державою як додаток (з 5 пунктів) до основної частини Переяславських статей 1659 р.; укр. сторона зобов'язувалась утримувати коштом місцевого населення рос. війська в Україні, повертати до Росії втікачів, упорядкувати узгоджений перед тим козацький реєстр; укр. купцям заборонялося торгувати збіжжям на Правобережжі, горілкою і тютюном в рос. містах.
баюра — калюжа; калабаня
безобразний (рос.) — потворний
Белона — Беллона; італьська (сабінська) богиня війни, дружина (варіант: сестра) бога війни Марса
Бельзивул — Бельзевул (Вельзевул); у Євангеліях князь бісів, начальник злих духів
бельки — балки
белькування — дерев'яні балки в будівлі
бердиш — зброя у формі видовжено-півкруглої сокири на довгому держаку
бефштек — біфштекс, страва у вигляді підсмаженого шматка яловичини
Бистрицький Іван — свояк І. Мазепи, управитель Шептаківської волості у 1687–1708 рр. Виконував різні доручення гетьмана. На І. Бистрицького І. Мазепа поклав відповідальну місію — повідомити Карла XII про бажання генералітету Гетьманщини стати союзниками шведів. І. Бистрицький був відправлений до гетьмана з відповіддю короля, який згоджувався взяти запорозьке військо під свою протекцію. Отримавши її, І. Мазепа знову послав І. Бистрицького до Карла XII. І цю місію І. Бистрицький виконав успішно. Він залишився з І. Мазепою до його смерті. Помер І. Бистрицький у Швеції.
білля — білизна
біскуп — католицький єпископ
бішений — скажений
Богдан Хмельницький (1595–1657) — гетьман Війська Запорозького з 1648, керівник козацької революції 1648–57 (Хмельниччина), засновник Козацької держави XVII–XVIII ст.; служив у реєстровому козацтві, учасник воєн з Туреччиною (зокр. 1620 у битві під Цецорою потрапив у полон, 2 роки в неволі), козацьких повстань 1630, 1632, 1637–38; 1637 військовий писар, 1638–46 чигиринський сотник Війська Запорозького; III 1645 провадив переговори з фр. урядом про вступ козаків на фр. службу, у Х 1645 на чолі 2–2,5 тис. загону козаків брав участь у боях під Дюнкерком; зазнавши утисків місцевої пол. адміністрації, наприкінці 1647 утік на Запоріжжя, де підняв козацьке повстання; перемоги: над Жовтими Водами, під Корсунем, Пилявцями (1648), Зборовом (1649), Батогом (1652); походи на Молдавію 1650 і 1652; у боротьбі з Польщею намагався спертися на зовнішню допомогу (ос. після поразки в Берестецькій битві 1651) — союз із Кримським ханством (1648), переговори з тур. султаном (1650–53), визнання зверхності московського царя (1654); після пол. — рос. перемир'я у Вільні (1656) намагався сформувати антипольську коаліцію із Семигородським князівством і Швецією; помер, не здійснивши задуманого.
бокувати — сторонитися, триматися збоку, уникати когось, ухилятися від когось чи чогось
Болбот — канцелярист І. Мазепи
борикатися — боротися, борсатися
брабантський — з Брабанту
бравурея — хоробрі вчинки
братися попід сили — боротися, охоплюючи обома руками супротивника за тулуб
Брюховецький Іван (? -1668) — гетьман Лівобережної України, обраний на «чорній раді» 1663; підписав Батуринські (1663) та Московські статті (1665); провадив промосковську політику; 1668 порвав з Москвою і прийняв протекторат тур. султана; убитий повсталими козаками.
бублейник — пекар, який випікає бублики; продавець бубликів
буки — стара назва літери «б»
буколіка — жанр поезії, що описує ідеалізоване пастуше і сільське життя на лоні природи
Булавин Кіндрат Панасович (близько 1660–7(18).7.1708) — голова антифеодального повстання (1707–09) у Росії. Донськой козак, син станичного отамана. Брав участь у походах проти кримських татар, обирався похідним отаманом; потім — отаман Бахмутських соляних промислів, провадив боротьбу з ізюмським полком Шидловского, який хотів захопити промисли. У 1705 Б. спалив бахмутські солеварні. У жовтні 1707 підняв повстання (1707–09). За офіційною версією, Б., захищаючись і бачачи безнадійність свого становища, застрелився; насправді ж він був убитий у Черкасську старшинами.
бургомістр — голова міської управи
важка — шалька терезів
вакхічний — розгульний; від імені давньогрецького бога родючості, виноградарства Вакха, свято на честь якого супроводжувалося оргіями
Валенштайн [Валленштейн, Вальдштейн] (Wallenstein, Valdstejn) Альбрехт Венцель Євсевій (24.9.1583, біля р. Кеніґґрец — 25.2.1634, Еґер) — полководець, імператорський головнокомандувач у Тридцятилітній війні 1618–1648 рр. За походженням чеський дворянин. Відзначився під час воєн Австрії з Угорщиною на початку XVII ст. Брав участь у придушенні Чеського повстання 1618–1620 рр., мав величезні земельні володіння на заході Чехії (з 1624 р. герцог Фрідландський). У 1625 р. імператор «Священної Римської імперії» Фердинанд II призначив його імператорським головнокомандувачем з правом сформувати на свої кошти 40-тисячну армію. У 1626 р. армія під командуванням В. завдала поразка у Дессау військам протестантів під керівництвом Е. Мансфельда; у 1629 р. В. примусив данського короля Крістіана IV до миру. Отримав від імператора герцогство Мекленбург, князівство Заган і титул генерала «Океанічного і Балтійського морів» (1628 р.). Суперництво між В. і главою католицької ліги Максиміліаном Баварським, загострення боротьби між княжими угрупованнями, а також спроби В. вести самостійну німецьку політику призвели до його відставки (Реґенсбурґський сейм, 1630). У 1632 р., в зв'язку з перемогами шведської армії, В. знову призначений верховним головнокомандувачем імператорської армії з майже необмеженими повноваженнями. 16 листопада зазнав поразки від шведських військ при Лютцені. Звинувачений імператором у зраді (провадив таємні переговори зі шведами), знову був відлучений від командування. Вбитий групою офіцерів у м. Хеб (Егер) в Угорщині.
Вальпургієва ніч — у давніх германців поганське свято початку весни, під час якого нібито відбувався «шабаш відьом». Від імені св. Вальпургії, день якої збігався зі святом. Переносно — розгульна вечірка.
вартівня — приміщення для сторожа або війскових вартових
вашець — ваша милість (звернення, титул): пох. з польськ. Waszmoz
вговкати — приборкати, від вигуку «гов», яким зупиняють коней
вділ — униз
везир — візир, високий урядовий сановник у середньовічних країнах Близького і Середнього Сходу
велерічивий — велемовний; красномовний
великолюд — велетень
Вельзевул — у раньохристиянській релігії володар демонів, диявол Вельяминов-Зернов Петро Іванович (? -?) — московський віце-губернатор (березень 1726 — листопад 1738). З дворянського роду Вельяминових-Зернових, що служили в боярах, стольниках, окольничих, воєводах. У 1725 у чині полковника прийнятий на службу в Колегію іноземних справ, призначений комендантом і асессором у Московську сенатську контору. Очолював Московську губернію до прибуття в квітні 1727 А. Л. Плещеєва і після звільнення останнього (близько 1730) до призначення нового генерал-губернатора Г. П. Чернишова (вересень 1731). У 1731 керував ремонтом Збройової палати, контролював будівництво нового Кам'яного моста. У 1734 у зв'язку з неврожаєм йому була доручена роздача хліба в Москві. Звільнений з посади «за старістю», посол від царя.
Венус — Венера
вепр — кабан (здебільшого дикий)
верета — рядно
весь — село
взгляд — стосунок; ставлення; доброзичливість, поблажливість. З поминенням всякого взгляду — попри все; незважаючи на.
виверчи — викинути
виверчений — викинений
Виговський Іван (? -1664) — гетьман Війська Запорозького 1657–59; за Б. Хмельницького генеральний писар; 1658 придушив повстання М. Пушкаря та Я. Барабаша; уклав з Польщею Гадяцьку угоду 1658; розбив московське військо в Конотопській битві 1659, але незабаром зазнав поразки в громадянській війні, зрікся булави і виїхав до Польщі; звинувачений П. Тетерею у зраді пол. короля і розстріляний поляками.
видівня — арена
виїмковий — винятковий
вильоти — відкидні рукави
випити стремінного — випити на коня
випулисті (очі) — булькаті, вирячені, лупаті (очі)
висок (рос.) — скроня
вистилізувати — відредагувати
виховзнутися — вислизнути
виш (рос.) — алегроформа від видишь («бачиш»), укр. Бач
Вишневецький Януш — краківський каштелян
відданиця — дівчина шлюбного віку; дівчина на порі
віддатися — вийти заміж
відлога — каптур, частина верхнього одягу для захисту голови в негоду
відтрутити — відштовхнути
відтручувати — відштовхувати
візвання — заклик, звернення
вікторія — перемога
вірли — орли
вісьта — вигук, яким повертають коней наліво
віха — зрізана вершина ялини, берези, декілька гілок тощо, які прибивають до крокв, аби позначити завершення основних робіт на спорудженні хат та господарських будівель
возглаголити — промовити
Войнаровський Андрій Янович (1681/1682–1740-і) — небіж І. Мазепи, син Олександри Мазепи і київського земського судді Яна Войнаровського. Навчався у Києві й у Дрезденському університеті. У жовтні 1708 І. Мазепа відправив А. Войнаровського до Меншикова з повідомленням, що не може зустрітися з ним через хворобу. А. Войнаровський, отримавши нові повідомлення від гетьмана, втік з Горська. Взяв активну участь в антимосковському повстанні — їздив до Туреччини, Криму зі зверненнями про допомогу, відзначився у боях за Веприк і Гадяч. У Бендерах домігся передання йому в спадок великого скарбу гетьманського уряду. Провадив переговори у Криму, Стамбулі, з європейськими урядами в українській справі, намагався створити антиросійську коаліцію, щоб відновити українську державність. 1716 був підступно захоплений і вивезений з Німеччини до Петропавлівської фортеці, де пробув до 1723, потім його заслали в Якутськ, де він помер десь у 1740-их роках.
воловодити — довго вирішувати якусь справу; зволікати
вонь — сморід
впоминатися — нагадувати, домагаючись чогось
всадник (рос.) — вершник
встави — суглоби
ґваранція — гарантія
Ґіллєнкрок — генерал-квартирмайстер шведської імператорської армії
ґорсетка — корсетка; безрукавка, пошита на талію
ґуґля — курка
гаківниця — довга важка рушниця з гаком на прикладі, яка була на озброєнні запорізьких козаків
Галаган Гнат — охочекомонний полковник
галерія — галерея, довгий балкон уздовж внутрішніх стін фортеці
галябарда — алебарда, бойова сокира у вигляді півмісяця на довгому держаку зі списом на кінці
Гамалія Михайло Андрійович (? — до1725) — син генерального осавула Андрія Гамалії (? — до1696). Був лохвицьким сотником, генеральним бунчужним (1701–1703), наказним Полтавським полковником (1705), генеральним хорунжим (1707). У квітні — травні 1708 р., коли старшинська верхівка у Білій Церкві присягнула гетьманові спільно з ним боротися за права і вольності України, М. Гамалія став генеральним осавулом. Узяв участь в антимосковському повстанні. На переправі через Псел потрапив у полон. Завдяки підтримці Д. Апостола та І. Скоропадського був реабілітований. Але вже 1712 р. на засланні в Москві, де, знесилений, помер до 1725 р.
Ганнібал (247–183 до н. е.) — син Гамількара Барки, карфагенський воєначальник і політик; один з найбільших полководців стародавнього світу, тактика якого стала зразком для багатьох полководців і теоретиків; у II Пунічній війні (218–202 до н. е.), попри перемоги, зазнав поразки (202 до н. е.) під Замою; 195 був змушений покинути країну; вчинив самогубство
гарфярка — арфістка
гедоне (гр.) — насолода, задоволення
гер (ніж.) — пан
Герцик Григорій Павлович (? — після 1735) — син Полтавського полковника. Закінчив Києво-Могилянську колегію. Виконував обов'язки наказного полковника. Ймовірно, 1708 р. перебував у Батуринській фортеці і якимсь чином врятувався. В уряді п. Орлика обійняв посаду генерального осавула. їздив з дипломатичними завданнями до кубанського султана, донських козаків, казанських татар, запорожців, до Туреччини. Проживаючи у Швеції, виконував різні доручення П. Орлика. 1720 р. його підступно викрали у Варшаві царські агенти. 1728 р. перебував у Петропавлівській фортеці, а пізніше жив як політичний засланець у Москві. Ще раніше, 1712 р. була заслана його дружина. Коли вона померла 1732 р., Г. Герцик навіть не мав грошей на її поховання. 1735 р. був звільнений з-під караулу і почав отримувати на сім'ю, в якій було четверо дітей, 25 копійок на день.
герць — сутички, поєдинки козаків з ворогом перед боєм; поєдинок
гетера — у стародавній Греції освічена незаміжня жінка, що вела вільний спосіб життя; жінка легкої поведінки; легковажна жінка
гіндус — індус
Гіярн Уран — учень Парацельса
глорія (лат.) — слава; краса
гнітити — тиснути
гов — вигук, яким зупиняють коней; вживається також для привернення чиєїсь уваги
голендерський — голландський
Голіцин Дмитро Михайлович — київський губернатор, князь, московський воєвода у Києві.
Головкін Гаврило Іванович (1660–1734) — російський державний діяч, граф, один з найбільш наближених до Петра I з його дитинства людей. Родич матері Петра I — цариці Наталії Кирилівни. Постійно супроводжував Петра I у роз'їздах. З 1706 начальник посольської канцелярії, а потім і Посольського наказу. З 1709 державний канцлер. З 1718 президент Колегії іноземних справ. Одночасно з керівництвом зовнішньою політикою Г. як сенатор брав участь у розробленні внутрішніх заходів. У 1726–30 член Верховної таємної ради. Після смерті Петра II (1730) підтримав Анну Іванівну і був членом кабінету міністрів.
голодова яма — приміщення для утримання в'язнів
Горленко Дмитро Лазаревич (1660–1731) — син Прилуцького полковника Лазара Горленка, вбитого і спаленого козаками в час скинення гетьмана І. Самойловича. Служив канцеляристом у Батурині. 1693 р. І. Мазепа передав йому урядування Прилуцьким полком. Д. Горлен-ко потрапив до кола найвпливовіших довірників гетьмана. Воював проти кримських орд і шведів, заснував кілька селітряних заводів. Давав гроші на будівництво церков, Густинського монастиря. Активно підбурював гетьмана І. Мазепу до рішучих дій щодо виходу Гетьманщини з-під влади Москви. Влітку 1708 р. разом з Д. Апостолом, Д. Зеленським, І. Ломиковським клявся Мазепі бути йому вірним. Залишився вірним гетьманові і після Полтавської битви. Отримавши запевнення в безпеці, 1714 р. повернувся в Україну і наступних 15 років пробув на засланні в Москві, звідки не мав права виїжджати.
городничий — службова особа в повітовому місті, яка виконувала адміністративно-поліційні функції
гороїжитися — триматися зарозуміло, чванливо; козиритися
градобур — ворожбит, який відвертає бурю, град тощо
грець — тут: гра
Грозний — Іван IV Васильович (25.8.1530, с. Коломенське, — 18.3.1584, Москва) — великий князь з 1533, перший російський цар (з 1547). І. IV прагнув до зміцнення самодержавної влади і посилення централізації держави. Внаслідок військових походів І. IV у 1547–52 було приєднано Казанське ханство, у 1556 — Астраханське ханство; у залежність від І. IV потрапили сибірський хан Едигер (1555) і Велика Ногайска орда (1557). У зовнішній політиці І. IV бере курс на доведення до кінця боротьби зі спадкоємцями Золотої Орди, розширення території держави на схід і оволодіння берегами Балтійського моря на півночі, у внутрішній політиці — курс на посилення самодержавної влади. Методами боротьби з політичними супротивниками за І. IV стали опала, страта і висилка; 1565 запроваджена опричнина. І. IV одержав у народі прізвисько «Грозний», що відбило уявлення про нього як про могутнього правителя, але тирана, деспота.
дезидерат — побажання; пропозиція; вимога
делія — вид плаща на хутрі
десниця — права рука; рука загалом
дефензива — оборона
джаґан — чекан, кайло; вигнутий і загострений з обох кінців молот на довгому держаку для копання, розрихлення твердого грунту тощо
дзвін — тут: обід колеса
дзвінки (пільні) [дзвоники] — рослини з блакитними, синіми, ліловими, фіолетовими квітками, що за формою нагадують маленькі дзвоники
димензія — тут: розмір
дівина [дивина] — трав'яниста рослина з ясно-жовтими квітками
дідич — поміщик, великий землевласник
діймаво — гостро відчутно
довг — борг
Дольська Анна — княгиня, тітка польського короля С. Лєщинського, кума І. Мазепи
домашня війна — громадянська війна
допрос (рос.) — допит
доробкевич — людина, яка своєю працею «доробилося» місця в суспільстві, грошей, посад тощо
Дорошенко Петро — гетьман Правобережжя. Добровільно склав з себе гетьманські повноваження. 1676 р. І. Мазепа довго служив у нього, належав до його найближчого оточення.
дригнути — задрижати, здригнутися
дріб — тут: малі діти
дрянь черкасская (рос.) — погань українська; від черкаси — старовинної назви українців, зокрема козаків
евіденція — облік, реєстрація
едукація — освіченість, вихованість
екселенція — превосходительство, ясновельможність
ексцелента едукація (лат.) — прекрасна освіченість
електор — виборець
Ефіальт — у давньогрецкій міфології один із двох братів Алоадів — велетнів, які відзначалися надзвичайною силою. У дев'ятирічному віці вони намагалися побороти богів, згодом хотіли дістатися до неба і домогтися кохання богинь. За зухвалість були жорстоко покарані після смерті.
Єремія — великий старозавітний пророк, якому, зокрема, належить плач за зруйнованим Єрусалимом
єфимок [єфимка] — назва іноземної монети, переважно срібної (талер, голландська марка й ін.), яка була в обігу в Московії XVII–XVIII ст. Використовувалася як матеріал для карбування російської срібної монети.
жарений (рос.) — смажений
жгучий (рос.) — гарячий, пекучий
желати — бажати
жемчуг (рос.) — перли
живло — стихія; жива природа
жмінка — жменька
жолуб — жолоб, ясла
жужелиця — залишки після згорання твердого палива
завести — не виконати потрібного, обіцяного, шкодячи комусь
загальниця — час, вільний від посту
загарливий — запопадливий; напружений
задолувати — заховати (закопати під долівкою тощо)
задубіти — заціпеніти, втратити рухливість (від холоду, страху, горя тощо), також про покійника
заїрський перепуд — жах, переляк
закатрупити — вбити, замордувати
заков'язнути — померти
Заленський [Залевський] — за одними даними, ректор колегії у Вінниці, за іншими — ксьондз. За дорученням І. Мазепи, їздив у Саксонію, до короля Станіслава Лєщинського, привозив таємні повідомлення до Батурина. У 1720-их роках турбувався про долю мазепинців, зокрема за його протекцією був прийнятий під команду полковника Загвойського Опанас Герцик.
залив (рос.) — затока
замаєний — прикрашений зеленню, гілками, квітами
запрятати (діал.) — прибрати
зарисуватися — тут: потріскати
затроювати — затруювати
заушник — нашіптувач
заушниця — завушня; сережка
збігця — втікач
збірка — збір
звіди — розвідка, вивідування
звідомлення — звіт
Зґура Тимофій (Стигліїв, Гречанін) — за припущенням, належав до греків, які переселилися до Ніжина. Користувався довір'ям у гетьмана І. Мазепи, який посилав його, зокрема, в Туреччину з дипломатичним дорученням щодо можливої співпраці й допомоги у звільненні України. Гетьман доручав Зґурі і фінансові операції. Помер наприкінці 1708 р. у Ромнах — тодішній резиденції Карла XII та І. Мазепи.
Зеленський Дмитро — Лубенський полковник, свояк І. Мазепи. Належав до старшин, які після доносу В. Кочубея з власної ініціативи клялися у вірності гетьманові. Лише з ним, Д. Апостолом та Д. Горленком гетьман радився, чи йти на з'єднання з московським військом. Після Полтавської битви здався. 1711 р. був ув'язнений і засланий до Сибіру, де у злиднях помер.
зимний — холодний
зимно — холодно
зіло — зело; дуже
зільник — квітник
зіркатий — пухирчастий
злудливий — оманливий
зментружений — занепокоєний, стривожений
знаки перепинання (рос.) — розділові знаки
зовиця — чоловікова сестра
зорішливий — зоряний
зрабований — пограбований
ієрихонська труба — дуже гучний, трубний голос. Від назви біблійного міста Ієрихона, надзвичайно міцні стіни якого впали від звуку священних труб ізраїльських воїнів.
ізміна (рос.) — зрада
ізмінник (рос.) — зрадник
інкомодувати — причиняти неприємності
інсигнії [клейноди] — найчастіше дорогоцінні предмети, що є ознаками влади (атрибутами державності), гідності, спеціального відзначення. У княжі часи до них належали бунчуки, стяги. У козацтва інсигніями були корогва (прапор-святиня), булава, бунчук, гербова печатка, литаври, сурми, тростинова палиця зі срібною кулею, пернач (полковницька регалія). Від XVI ст. ознакою найвищої військової (гетьманської) влади була булава. У духівництва інсигніями є митра, панагія, посох, корогва.
інтенція — намір
інтермеццо — невеликий музичний твір, виконуваний між частинами опери; вставний номер між різними п'єсами
інфлянт — генерал
іритація — роздратування, хвилювання
Іскра Іван Іванович (? -1708) — командир Полтавського полку (16961703), створеного у 1648 р. Під час другого Азовського походу (1696) з Полтавським полком брав участь в облозі і взятті турецько-татарських фортець у пониззі Дніпра, був наказним гетьманом над козацьким військом. 1700 р. очолював козацький загін у війні проти шведів у Ліфляндії. Не підтримав наміри Мазепи, і за це позбавлений полковництва (1703). Разом з Василем Кочубеем Іван Іскра викрив таємні зносини Мазепи з польським і шведським королями (1707). Надісланому Іскрою та Кочубеем листові Петро І не повірив і видав їх на розправу Мазепі. Козацький військовий суд виніс смертний вирок Кочубеєві та І., і їх прилюдно було страчено 26 липня 1708 р. у таборі поблизу с. Борщагівки (нині Погребищенського р-ну Вінницької обл.). Згодом обидва перепоховані у Києво-Печерській лаврі.
іскусно (рос.) — вправно; майстерно; мистецьки
ісоп — травяниста або дрібночагарникова рослина, один із видів якої має ефірну олію
істреблять (рос.) — винищувати
казна (рос.) — скарбниця
каламарська (душа) — чорнильна (душа) (каламар — чорнильниця) — про канцеляристів, писарів тощо
камаші — гамаші; теплі плетені або з грубого сукна панчохи без підошов, що одягаються поверх взуття; гетри
Кандиба Андрій — гетьманський канцелярист. У списку співробітників Генеральної військової канцелярії та Генерального суду, який подає С. Павленко у дослідженні «Оточення гетьмана Мазепи…», канцеляриста на ім'я Андрій Кандиба нема. Людина з таким ім'ям — це Корсунський полковник, щодо якого висловлювалося припущення, що перед призначенням на високу посаду він служив у І. Мазепи канцеляристом, оскільки канцелярист Андрій Кандиба першим розповів Петрові I про наміри гетьмана. С. Павленко стверджує, що О. Рігельман помилково назвав цим прізвищем іншого канцеляриста — Олександра Дуб'ягу, який потрапив у перші дні повстання в полон.
канон — гармата
канути в Лету — піти в небуття, зникнути назавжди
каравана — караван
Карл X Густав [Карл Густав фон Симмерн] (8.11.1622–23.2.1660) — король Швеції (1654–1660). Карл брав участь у Тридцятирічній війні, у самому кінці якої королева Швеції Христина призначила К. генералісимусом, головнокомандувачем шведських військ у Німеччині. У 1649 році вона домоглася від риксдагу визнання К. престолонаслідником. Коли Христина оголосила про своє зречення, його коронація відбулася в Упсалі 6 червня 1654 року. 1655 р. К. оголосив війну Польщі й оволодів більшою її частиною, змусивши до втечі короля Яна II Казимира. Помер К. у Ґетеборзі, залишивши спадкоємцем чотирирічного сина Карла XI. Засновник шведської династії Пфальц-Цвейбрюккен.
Карл XII [Karl XII], 1682–1718, король Швеції з 1697, син Карла XI; видатний полководець; під час Пн. війни 1700–21 переміг рос. війська під Нарвою (1700), пол. короля Августа II Сильного над Зх. Двіною і під Клішовом (1702); 1704 посадив на пол. трон Станіслава Лєщинського; 1706 зайняв Саксонію; уклав таємний союз із гетьманом І. Мазепою і 1708 рушив на Україну; 1709 зазнав поразки під Полтавою; 1710 уклав угоду про взаємну допомогу з гетьманом П. Орликом і Кримським ханством; 1715 повернувся до Швеції; загинув у Норвегії.
карок — потилиця
каролінський (офіцер) — карлівський, з армії Карла XII
Картагена — Карфаген, місто, а потім держава (7–2 ст. до н. е.) з центром на північному узбережжі Африки. Внаслідок трьох воєн з Римом держава перестала існувати, а столиця навесні 146 р. до н. е. після шестиденного штурму захоплена римлянами і цілковито зруйнована
каштелян — польський урядовець у XV–XVII ст., який здійснював адміністративно-військову владу в замку та навколишній місцевості, пізніше — номінальний земський урядовець, що засідав у королівській раді, згодом — у сенаті; в Королівстві Польському посада к. існувала до 1831 р.
келеп — ручна зброя у формі молота з довгим держаком
Кеніґзен [Кенігсек Фрідріх] (? -1708) — інженер-артилерист, родом із Пруссії. Генеральним гарматним осавулом Гетьманщини призначений орієнтовно на початку 1700-х років. Під контролем канцелярії Генеральної Військової Артилерії Ф. Кенігсека були ливарні, порохові та кінні заводи. Його професіоналізм виявився 1702 р. під час облоги Биховської фортеці, коли ядра, спрямовані Ф. Кенігсеком, вимусили прихильників Карла XII здатися. У жовтні 1708 р. гетьман І. Мазепа доручив Д. Чечелеві та Ф. Кенігсекові оборону Батурина. Гарматний вогонь завдав чималих втрат війську Меншикова. Через підступну зраду Прилуцького наказного полковника І. Носа зусилля оборонців були зведені нанівець. Ф. Кенігсек, за повідомленням англійського посла Чарльза Вітварта, «не встиг розставити своїх людей у належний порядок» і був тяжко поранений. Схоплений вояками Меншикова Ф. Кенігсек помер від ран у дорозі. Його тіло колесували у Конотопі, після чого голову з виколеними очима «на столпе каменном також на шпицу железную воткано» в Сумах.
керватися (діал.) — кривавитися
кивати — рухати, чіпати
киватися — рухатися
кип'яток (рос.) — окріп
Киприда — Кіпріда, епітет Афродіти, від острова Кіпр — її улюбленого місця перебування. Тут процвітав культ цієї богині вроди і кохання. Під впливом фінікійського пантеону Афродіта зближується з Астартою і стає богинею пристрасті та хтивості.
кирея [керея] — український довгий, широкий, суконний одяг, свита-сіряк з каптуром; одяг прямоспинного крою із вставними клинами по боках
кінниця (рос.) — кіннота клячати — стояти на колінах
кмітувати — спостерігати, зауважувати; заціпеніти, втратити рух
кнут (рос.) — батіг, бич
кобель — плетений з лози кошик
ковало — ковадло
ковнір — комір
коври (рос.) — килими
Кожухівський Юрій — компанійський полковник. За наказом гетьмана, терміново повернувся з походу проти Булавіна і брав активну участь в антимосковській акції. 7 березня 1709 р. його полк потерпів поразку в нерівному бою з корпусом Меншикова. Після Полтавської битви здався царському війську. 1712 р. по трьох роках тюрми був засланий до Архангельська.
кокетерно — кокетливо
колесо — тут: пристрій для колесування, страти, шляхом ламання кісток
колесувати — страчувати, ламаючи кістки на спеціально обладнаному колесі, що крутиться
колокольчик (рос.) — дзвіночок
колци — колючки
колюмна — колона
коміть головою — стрімголов
комнір — комір
компанієць — на Україні ХVII-ХVIII ст. козак легкокінного гетьманського полку
кондоленція — співчуття
конечність — потреба, необхідність
конечно — неодмінно
консеквенція — послідовність; наслідок; вислід
консиліум — нарада; рада; зібрання посадових осіб. У латинській мові цей іменник має середній рід
контрагент — особа чи установа, що бере на себе певні зобов'язання за договором (щодо іншої особи чи установи)
контроверзія — розбіжність, суперечність
контуш [кунтуш] — верхній розпашний одяг ХVI— ХVII ст.
копіт — курява
косатиння — ірис (квітка)
костер — вогнище
Кочубей (Кочубеївна) Мотря (бл. 1688 —?) — донька Василя К., хрещениця гетьмана І. Мазепи, який був закоханий у неї і хотів одружитися (батьки не дали згоди). Збереглися листи Мазепи до неї, роман став сюжетом для письменників, композиторів, художників; 1707 вийшла заміж за ген. суддю В. Чуйкевича; 1709 їх було заслано до Сибіру. Повернувшись в Україну, пішла в монастир біля Полтави.
Кочубей Василь (1640–1708) — регент військової канцелярії (1681–1687), генеральний писар (1687–1699), генеральний суддя (1699–1708) Гетьманщини. Власник великих маєтків. Учасник усунення І. Самойловича з гетьманства в 1687. Разом з Полтавським полковником І. Іскрою — автор доносу на Мазепу про його антиросійські наміри. Петро І, якому адресувався донос, не повірив авторам і видав їх у руки Мазепи. К. та Іскра були страчені в містечку Борщагівка під Білою Церквою (тепер село Вінницької обл.). Згодом перепоховані на території Києво-Печерської лаври.
кралі — кігті
краска (рос.) — барва
крепа — креп, прозора шорстка тканина, зазвичай чорного кольору
крин — лілія
криша (рос.) — дах
кружево (рос.) — мереживо
ктиторка — дружина ктитора, церковного старости
купно — купівля; тут: те, що куплене
кукла (рос.) — лялька
кулитися — зіщулюватися
кундель — вівчарка
куншткамера — кунсткамера; місце зберігання рідкісних речей
курантовий (годинник) — годинник з музичним механізмом, бій якого супроводжується музикою
курок — частина ударного механізму в ручній вогнепальній зброї
курфірст [курфюрст] — у Німеччині можновладний князь, що мав право брати участь у виборах імператора
куфа — бочка; кухоль; сопух горілки
лавник — член міського суду
лампка — лампадка
лата — довга жердина або вузька дошка, яку прибивають упоперек кроков
Левенгаупт [Lewenhaupt] Адам-Людовик (1659–1719) — граф, шведський генерал, розбив росіян 1704 біля Якобштадта, у Полтавській битві 1709 узятий у полон росіянами.
Левинець [Левенець] Іван Прокопович — син Полтавського полковника. І. Мазепа посприяв, щоб Левенець став полковим осавулом, а з літа 1703 р. — Полтавським полковником. Після приходу листів від І. Мазепи наказав читати їх з великою пошаною у церквах, і тому «ціла Полтава змінила». Не поспішав за царським наказом їхати у Глухів на вибори нового гетьмана: очікував приходу мазепинців. Таємно підтримував мазепинців і водночас удавав царського вірнопідданого. Більшість козаків Полтавського полку відкрито перейшла на бік І. Мазепи. І. Левенця то арештовували, то залишали під наглядом. Після Полтавської битви відправили у відставку.
лепський — гарний
Лета — у давньогрецькій міфології ріка забуття в царстві Аїда — бога підземного царства. Коли померлий пив з неї воду, його душа забувала все, що пережила й бачила на землі
Лєщинський Станіслав [Leszczynski Stanislaw] (1677–1766) — польський король (1704–09 і 1733–36); суперник короля Августа II, союзник шведів, завдяки їхній допомозі обраний королем; уклав угоду з І. Мазепою про спільну боротьбу проти Росії. Після поразки шведів у Полтавській битві покинув країну; повторно обраний 1733, внаслідок інтервенції російських і саксонських військ утік до Франції. 1736 зрікся престолу, отримавши в довічне володіння герцогство Лотарингське.
лилик — кажан
лічниця — лікарня
лодка (рос.) — човен
Ломиковський Іван Васильович (1645–1711) — виходець з Волині, служив генеральним писарем у гетьмана Михайла Ханенка. Підтримав своїм голосом обрання Мазепи. 1692 р. став генеральним осавулом, а 1707 (або 1706) — генеральним обозним. Був автором присяги, яку давали гетьман, полковники, запевняючи один одного у вірності та незрадливості у боротьбі за українську справу. І. Мазепа доручив йому найвідповідальніші місії: до московців бути присутнім на допитах Кочубея й Іскри, до Карла XII з повідомленням про виступ гетьманців проти Московії. Не залишив гетьмана у скрутну хвилину, після його смерті залишився на своїй посаді. 1711 р. у Яссах склав заповіт. Серед мазепинців були три його сини, які разом із батьком узяли участь в антимосковському повстанні.
Лотова дочка. Коли Бог покарав міста Садому і Гоморру за гріхи, пославши на них дощі стріл і вогню, а його дружина, порушивши заборону, озирнулась назад і стала соляним стовпом, Лот остався з дочками в печері. Старша дочка сказала сестрі, що в цілій землі нема чоловіків, і запропонувала напоїти батька і вступити з ними в інцестуальний зв'язок, щоб «оживити нащадків від нашого батька». Старша дочка народила Моава (родоначальника моавитян), а молодша — Бенаммі (родоначальника аммонитян).
лотока — лотік; відкритий жолоб, яким тече вода; канал на водяному млині, яким тече вода на колесо
луна — тут: заграва
луснути — тріснути
Люка — калмицький хан
Лютер [Luther] Мартін (1483–1546) — німецький теолог і релігійний реформатор, засновник лютеранства. 1517 почав реформацію з проголошення 95 тез проти торгівлі індульгенціями та ін. зловживань католицького духовенства. Відлучений римським папою від Церкви, засуджений до вигнання, перебував у замку Вартбурґ біля Айзенаха, пізніше повернувся до Віттенберґа. До кінця життя розробляв теологічні основи нового віросповідання, боровся з католицизмом, анабаптистами, полемізував з ін. релігійними реформаторами (в т. ч. з У. Цвінґлі). Переклав німецькою мовою Біблію.
лютер — лютеранин
лютри — лютерани
Ляґеркрон — генерал шведської королівської армії
Ляйбніц [Leibniz] Ґотфрід Вільгельм (1646–1716) — німецький філософ, математик, правник і дипломат. Створив філософську теорію монад як елементарних складників світу; засновник (незалежно від Ньютона) диференціального та інтегрального числення, запровадив у математиці багато нових понять та символів; створив лічильну машину.
лякеровий — лаковий; лакований
ляпалія — очевидна, давно відома істина (від імені французького офіцера на ім'я La Palice [La Palisse])
ляс (польськ.) — ліс
льонт — запалювальний шнур
магоневий — з червоного дерева
мадригал — невеликий хвалебний вірш, присвячений дамі; комплімент, похвала
Маєрфельд — генерал шведської королівської армії
маєстат — велич
маката — парча; килим (на стіну)
Максимович (? -1732). Був полковим писарем у Ніжині. 1694 гетьман І. Мазепа забрав його до Батурина і призначив «войсковим екзактором», який відповідав за обмін, збір податків з продажу горілки, тютюну і дьогтю. 1703 призначений на генерального бунчужного. Брав участь у встановленні кордону між Московією і Туреччиною. Д. Максимович підтримував задум порвати з Москвою. Отримавши 1708 уряд генерального осавула, виконував різні доручення гетьмана під час повстання. Після Полтавської битви здався. Був репресований і засланий до Архангельська. Помер у злиднях на засланні 1732 р.
мамона — тут: гроші, багатства
марґінес — берег, поле книжки, зошита тощо
Марія Магдалина — згадувана у всіх Євангеліях Марія з міста Магдали. Ісус Христос зцілив її від злих духів, і вона приєдналася до тих побожних жінок, які всюди супроводжували Господа і служили йому. Вона стояла при хресті і була присутня під час поховання Ісуса. Марія Магдалина була першою, кому явився воскреслий Христос.
маркетанка — маркітантка, жінка, яка торгувала харчами, напоями та дрібними предметами солдатського вжитку в арміях XVII–XIX ст.
маслособорувати — здійснювати обряд помазання єлеєм тіла тяжкохворого або вмираючого
маслосвятіє — обряд соборування єлеєм; оливопомазання
матіркування — вульгарне лихослів'я з образливим уживанням слова мати (матір); матюкання
машталір — конюх, кучер
маштарка — маштарня; стайня, манеж для тренування коней і верхової їзди
Мемнон — один із героїв Троянської війни, син богині ранкової зорі Еос і мисливця Тифона. Греки його ім'ям назвали високі статуї (до 18 м) фараона Аменхотепа III, які під час сходу сонця жалібно звучали. Греки вірили, що це Мемнон вітає свою матір Еос.
Меншиков Олександр Данилович (1673–1729) — російський державний і військовий діяч, князь (1707), генералісимус (1727); найближчий соратник Петра I; учасник Північної війни 1700–21. 1708 зруйнував м. Батурин, винищивши його мешканців за підтримку І. Мазепи. За імператриці Катерини I (1725–27) фактичний правитель Росії; ініціатор ліквідації Малоросійської колегії та обрання гетьманом Д. Апостола. 1727 усунутий від влади і засланий.
Мефісто — Мефістофель; образ біса, демона, супутника доктора Фауста в німецькій легенді. Став літературним персонажем багатьох творів, із яких найвідоміша трагедія Й. — В. Ґете «Фауст».
мешти — туфлі
мисюрка (польськ.) — шолом з бармицею — кольчужною сіткою для захисту вух, шиї і потилиці
міщух — мешканець міста
млоїти — нудити; викликати почуття розслабленості, знемоги, близького до зомління стану
моздір — можджір; велика гармата
молєстувати (польськ.) — настирливо просити, випрошувати
молох — символ жорстокої сили, що вимагає великих жертв. Від імені фінікійського бога природи, сонця Молоха, в жертву якому живцем спалювали людей.
мордерство — вбивство, різанина
мосіє (фр.) — пан; найменування чоловіка у Франції, що додається до прізвища або імені; форма ввічливого звертання до чоловіка
москва — збірна назва московитів, жителів Московії
мосяжний — латунний
мотиль — метелик
мультанка [молдавська волинка] — музичний інструмент, який складається із шкіряного мішка і кількох дерев'яних дудок
муніція — амуніція, спорядження (крім одягу і зброї) військовика; військове спорядження коня
мури валили — у Старому завіті розповідається, як євреї під проводом Ісуса Навина здобули місто Єрихон, сурмлячи в баранячі роги і здійнявши гучний крик, від чого впали міські мури.
на все (увільнити) — назавжди
навспряжки — навсправжки; насправді, по-справжньому наглити — підганяти, приспішувати
назадгузь — задки; задом
Наливайко Северин [Семерій] (? -1597) — керівник козацького повстання 1595–96 в Україні. Сотник надвірної корогви князя К. Острозького; 1594–95 на чолі козацького загону в антитурецьких походах на Молдову та Угорщину. 1595 оволодів частиною Волині, що започаткувало повстання; рейд у Білорусь. Згодом з'єднався із військом запорізького гетьмана Г. Лободи. Після поразки на р. Солониці від польського гетьмана С. Жулкевського виданий повстанцями полякам; четвертований у Варшаві.
налягати на ногу — шкутильгати; кульгати
намітка — покривало з тонкого серпанку, яким зав'язують поверх очіпка голову заміжні жінки; покривало з тонкої матерії на голову й обличчя; тонка прозора тканина.
наопашки — накинувши на плечі, не всовуючи рук у рукави
наустити — наставити, навчити; підмовити, підбурити проти когось
невговканий — непогамовний, нестримний
невирівняний — нерозв'язаний (невирішений)
невідкличний — остаточний
неедукований — невихований, неосвічений
ненадійно — тут: несподівано, ненароком
неоспоримий — незаперечний
Нерей — давньогрецький морський бог, батько нереїд — морських німф (Гесіод називав імена 50-х нереїд, багато із цих імен відображають різні властивості спокійного, лагідного моря; найбільш відомі нереїди: Амфітрита, дружина Посейдона, Фетіда — мати Ахілла). Був уособленням спокійного моря, допомагав мореплавцям.
нищий (рос.) — жебрак
Нінивія — Ніневія; місто в Північній Месопотамії, на березі р. Тигр (біля сучасного Мосула в Іраку). Було столицею Ассирії. У місті був величезний палац, арсенал, велика бібліотека (понад 20 тис. глиняних табличок). 612 р. до н. е. місто зруйноване мідійським царем Кіаксаром.
нірвана — за уявленнями буддистів, блаженний стан спокою душі та повної гармонії, що досягається цілковитою відмовою від життєвих турбот і бажань.
ніщі (рос.) — жебраки
Новгород Великий — обласний центр у Росії, на р. Волхов, поблизу оз. Ільмень. Заснований у IX ст.; від 1136 столиця незалежної новгородської республіки (демократична традиція віч, тісні зв'язки із Балтикою). 1478 після кривавого погрому, влаштованого Іваном IV, приєднаний до Московського князівства.
Нос Іван — наказний полковник Прилуцького полку
носатина — нежить
нута — нота
нутка — нотка
обезвічений — понівечений фізично; покалічений
обезвічити — покалічити, понівечити
обида (рос.) — образа
обозний [генеральний] — виборна службова особа, один із найвищих чинів в українському козацькому війську, член генеральної старшини. Відав обозом, а також артилерією. В Українській державі другої половини XVII–XVIII ст. — найвпливовіший військовий урядовець після гетьмана. За відсутності останнього головував на раді старшин. Під час військових походів здебільшого виконував функції наказного гетьмана.
обої (рос.) — шпалери
обой — гобой, дерев'яний музичний інструмент, за висотою звучання середній між флейтою і кларнетом
оболонь — заливні луки
образований (рос.) — освічений
обшивка — комір
одаліска — служниця або наложниця в гаремі (слово вживається і в переносному значенні)
одідичити — успадкувати
окервавлений (діал.) — скривавлений
околічності (полськ.) — обставини
околювати — оточувати колом
окульбачити — осідлати
олуво — олово
омшаник — утеплене приміщення для зимування бджіл
опаска — тут: перев'яз, перекинута через шию пов'язка для підтримування пораненої чи хворої руки
опир — упир
опресія — важке становище; утруднення
оприщений — прищуватий
ордер — орден
ордонанс — ординарець
ордр де батай (франц. ordre de bataille) — розміщення сил перед боєм; бойовий розклад
оревоар! (фр.) — до побачення!
Орлик Пилип Степанович (1672–1742). Народився у селі Косуті Ошмянського повіту на Віленщині, у шляхетській родині чеського походження. Батько загинув під Хотином. Учився у Києво-Могилянській колегії. Був одружений з Ганною Герцик. Знав п'ять мов, був віртуозним панегіристом. В одному з панегіриків оспівав І. Мазепу як організатора взяття Казикермена, Асламмістечка та ін. кримських фортець. Захоплювався теологією, філософією, літературою, що сприяло його наближення до І. Мазепи. Служив консисторським писарем Київської митрополії, потім у Батурині канцеляристом і реєнтом Генеральної військової канцелярії. 1708 р. став генеральним писарем і найближчим потаємним помічником І. Мазепи. У жовтні 1708 р. гетьман доручив П. Орликові скласти латинську інструкцію І. Бистрицькому, якого послали до Карла XII з пропозицією взяти Україну під його протекторат. П. Орлик з генеральним обозним І. Ломиковським першими виїхали на зустріч із шведськими представниками. Після смерті І. Мазепи П. Орлик був обраний гетьманом. Майже 30 наступних років присвятив відстоюванню інтересів України, провадив переговори з урядовцями європейських країн, залучаючи їх до антиросійської коаліції.
осмотрювати — перев'язувати (рани)
осотувати — покривати, огортати
останній круг пекла — останнє коло пекла. У творі «Божественна комедія» Данте Аліґ'єрі (частина 1-ша «Пекло») описане пекло, як прірва, що звужуючись, творить дев'ять концентричних кіл, у кожному з яких мучаться різні категорії грішників. У дев'ятому колі, на самому дні пекла, утвореному льодовим озером Коцит, у самому центрі вмерзлий у лід Люцифер мордує у трьох пащах головних грішників-«зрадників величі земної і небесної».
остаток — завершення
осторожно (рос.) — обережно
Остряниця [Острянин] Яків (? -1641) — гетьман реєстрового козацтва. 163334 брав участь у війні Польщі з Московським царством. Керівник повстання (1638) проти польської влади, але зазнав поразки. Відступив на Слобідську Україну, де заснував м. Чугуїв (Харківська обл.). 1641 загинув під час козацьких заворушень.
офензива — наступ; атака
очодоли — очні ями, орбіти
ошпечений — зогиджений
п'ястук — кулак
павук — тут: люстра
пакати — палити люльку
пали! (рос.) — стріляй!
палик — кілок
Палій Семен Павлович (? -1710). Родом з Борзни. Вибився у кошові старшини на Січі. 1683 командував загоном запорожців, які допомагали полякам розгромити турецьке військо. Був Фастівським полковником. Як І. Мазепа, прагнув об'єднати Правобережжя з Лівобережжям і ліквідувати несправедливі щодо України статті договору між Московією і Польщею. Контролюючи велику порубіжну територію з центром у Фастові, грав на інтересах короля, царя і гетьмана, діяв як незалежний отаман-володар. 1702 р. з допомогою наказного гетьмана С. Самуся захопив Білу Церкву і переніс туди свою резиденцію. Прагнув стати гетьманом, але С. Самусь відмовився передати йому клейноди. З приходом козацьких полків під проводом І. Мазепи на Правобережжя, свавільний С. Палій був заарештований і, за рішенням Петра I, засланий у Сибір. Повернувшись 1709 із Тобольська, очолив полк і проживав у Фастові. палісад — оборонна споруда у вигляді частоколу з товстих, загострених угорі колод
палуба — накриття від дощу; великий воловий віз
Пандора — у давногрецькій міфології чарівна, але цікава, хитра і підступна жінка, яку Зевс послав на Землю зі скринькою, наповненою лихом.
панта рей (гр.) — все тече (все міняється)
паполома — попона
параван — ширма
параліж — параліч
Пароцельз [Парацельс] (1493–1541) — швейцарський алхімік і лікар патер (лат.) — отець (духовний)
патина — зеленувато-коричневий наліт на поверхні виробів із міді, бронзи, латуні або біляста плівка на поверхні крем'яних знарядь
пахолок — слуга; хлопчик, підліток
пейси — довгі непідстрижені пасма волосся на скронях у патріархальних євреїв
пенязь — гріш
перечислитися — прорахуватися
перзона — персона
пертурбація — несподівана зміна нормального, звичного стану, порядку тощо, що вносить ускладнення, безлад
перше — раніше
Петрик — Сулима Петро Іванович [Петрик, Петричевський] — старший канцелярист Генеральної військової канцелярії. 1691 р. І. Мазепа відправив його з секретною місією на Запоріжжя і до Криму. Йшлося про відокремлення України від Московії за допомогою Туреччини. Здобувши на Січі авторитет і ставши там військовим писарем, П. Сулима самостійно розпочав антимосковську акцію, підбурюючи запорожців до повстання. У квітні 1692 р., буцімто перед загрозою арешту за розпорядженням І. Мазепи, втікає у Крим. Не отримавши через різні причини підтримки Батурина, дав згоду обрати себе гетьманом, чим відштовхнув справжніх ініціаторів протимосковського повстання. Після невдалих походів у 1696–1712 був гетьманом «Ханської України». Співробітничав з мазепинцями-емігрантами.
Петро I Романов [Петро Великий] (1672–1725) — російський цар (1682), імператор (1721). Політика П. I щодо України полягала в подальшому обмеженні її суверенітету. Після битви під Полтавою запровадив режим окупаційного терору, обмежив гетьманську владу; 1722 заборонив обирати гетьмана в Україні.
пилипівка — передріздвяний піст
писок — рот; обличчя
питати з пристрастієм (рос.) — допитувати з тортурами
півкопи — 30 штук (снопів, яєць і т. ін.)
піддячий — помічник дяка — високого урядовця в Московській державі ХV-ХVII ст.
підзор — підозріння
пільний — польовий
пініє (рос.) — спів
піонір [піонер] — піонер; до 80-их років XIX ст. вояк саперної частини інженерних військ
Піпер Карл (1647–1716 р.) — граф, з 1705 р. глава шведського кабінету (перший міністр Карла XII) і верховний маршал королівського двору
пірнач — холодна зброя у формі металевої головки з виступами; вид булави. У козацькому війську була знаком влади полковника.
піяти — кукурікати
плютон (польськ.) — чота; взвод
плястер — пластир
поверше — горішня частина будівлі
позапрятувати — прибрати
покоєвий — покойовий; лакей. Гетьманські покоєві були заведені у батуринській резиденції за прикладом польського двору. Їм доручалися важливі дипломатичні місії.
Покотило Яків — сердюцький полковник, який мужньо захищав гетьманську резиденцію. Його полк майже увесь загинув під час героїчної оборони Батурина. Полковник з кількома старшинами вимушено здався після Полтавської битви і довгий час перебував під арештом. 1772 р. його заслали в Архангельськ. Покотило Григорій разом із матір'ю і братом був привезений з Криму як бранець. Мати охрестилася і вийшла заміж за Якова Покотила, який дав синам освіту. Григорій, здогадно, навчався у Києво-Могилянській академії. Потрапив до складу гетьманських канцеляристів. І. Мазепа доручав йому ведення фінансових справ. У Бандерах козацькі старшини вважали, що він загинув під час відступу — втечі І. Мазепи. Але він вчинив, як його вітчим, і був засланий у Сибір.
поличник — ляпас, удар по щоці або шиї долонею
політати — падати (про сніг), пролітати
політично (поводитись) — тут: уміло і тонко, згідно з правилами етикету
полк козацький — військова одиниця українського козацтва кінця XVI–XVIII ст., від середини XVII ст. також адміністративно-територіальна одиниця Козацької держави. Поділявся на сотні; після Зборівського договору 1649 Військо Запорозьке налічувало 16 п. к. Козацький полковий устрій у Правобережній Україні ліквідовано 1714, у Слобідській Україні 1765, у колишній Гетьманщині на початку 1780-их.
полоса (рос.) — смуга
полумінь — полум'я
Понтій Пилат [Pontius Pilatus] — римський прокуратор Юдеї в 26–36 н. е. Правління жорстокого і підступного П. П. ознаменувалося насильствами і стратами. Податковий і політичний гніт, провокаційні дії П. П., що ображали релігійні вірування і звичаї юдеїв, викликали масові народні виступи, які нещадно придушувалися. За Йосифом Флавієм П. П. присудив до розп'яття Ісуса Христа. У Євангелії сказано, що П. П. при цьому «взяв води й умив руки перед народом», використавши стародавній юдейський звичай, що символізував невинність у пролитті крові (звідси вислів «умити руки»). Після скарги самаритян на криваву розправу, учинену над ними П. П., у 36 римський легат у Сирії Вітеллій відсторонив його від посади і відправив у Рим. Подальша доля П. П. невідома. За Євсевієм Кесарійським (4 ст.), П. П. заподіяв собі смерть; за іншими джерелами, П. П. страчений Нероном.
Понятовский Станіслав (1676–1762 р.) — граф, генерал-майор артилерії польської служби; у 1709 резидент Станіслава Лєщинського при Карлі XII.
пообтулюваний — обгорнений
пописатися — зробити щось з успіхом; здобути визнання в чомусь
попід сили братися — боротися
пороти (рос.) — шмагати, сікти (різкою, прутом тощо)
постав — сувій, штука (тканини)
постулат — вимога
почетвертувати — стратити четвертуванням (розсіченням на чотири частини або послідовним відтинанням рук, ніг, голови
почот [почет, свита] — особи, що супроводжують поважну особу
поштуркувати — бити короткими, несильними ударами
правосильний — тут: остаточний
президія — тут: столиця
прелесті (рос.) — тут: принади (прельщать)
преісподня — пекло
прибічний (офіцер) — ад'ютант
приличний (рос.) — пристойний
притворюватися — прикидатися
приютити(ся) (рос.) — притулити(ся)
прімас — примас, висока духовна особа в католицькій Церкві — головний єпископ країни
пройдоха (рос.) — пройдисвіт
Прокопович Теофан [Єлисій, Єлизар] (07.06.1677–08.09.1736) — видатний український філософ і письменник, громадський і церковний діяч. Народився в Києві у родині купця. Після смерті батьків виховувався дядьком — Теофаном Прокоповичем, професором і ректором Києво-Могилянської академії. Вчився в Києві, Польщі й Римі. Професор Києво-Могилянської академії (1704), з 1710 — її ректор. У 1716, за наказом Петра І, виїхав до Петербурга і фактично очолив російську Церкву, з 1721 був віце-президентом Синоду. Підтримував реформи Петра І, сподіваючись від них користі і для України. Іноземні вчені вважали П. найосвіченішою людиною тогочасної Росії, доробок якої позначився на різноманітних напрямках розвитку культури і науки. Помер у Петербурзі.
пропустити крізь вербову алею — пропустити крізь стрій
проречистий — красномовний; який говорить сам за себе
протектор — захисник, оборонець
проч (рос., польськ.) — геть
прошак — прохач
псякревання — лихослів'я з уживанням польського виразу пся крев, букв. «собача кров»
пуплях — пуп'янок
пушка (рос.) — гармата
райтар [рейтар] — найманий вояк важкої кавалерії у Західній Європі XVI–XVII і Росії XVII ст.
ратай — орач, плугатар
ребелія — бунт; заколот
реверенція — повага, пошанування, шанобливість
реґімент — полк найманого війська; тут: козацьке військо і командування; керівництво загалом
реґіментар — командир реґіменту; тут: провідник, головний керівник (про гетьмана)
реґулямін — статут; розпорядок; регламент
редут — зімкнуте квадратне або багатокутне польове укріплення, здатне до самостійної оборони
резидент — постійний дипломатичний представник, що перебуває в певній країні
резиденція — місцеперебування уряду, керівників держави, високопоставлених осіб
резистент — тут: стійкий нахлібник
рейментувати — правити, управляти, керувати
реляція — письмове повідомлення про перебіг бойових дій; загалом повідомлення про якісь події, факти
респект — повага, пошана решпект — респект; шана, повага
рештувати — риштувати; готувати, збирати, споряджати
ріжкатий — трикутний з ріжками (кутами)
різниця — приміщення або підприємство, де забивають худобу і птицю на м'ясо
рінячки — дрібне каміння, галька
роброн — старовина сукня з криноліном
робучий (народ) — трудящий
Розінанте — Росинант, кінь Дон-Кіхота в однойменному романі Сервантеса
розкрачувати — розчепірювати
розмірно — відносно, порівняно
розстрига — служитель релігійного культу, позбавлений духовного сану, або чернець (монах), позбавлений чернецтва
розструган — дерев'яна посудина для пиття і зберігання рідини
рубель — довга груба жердина, якою притискають сіно, солому тощо на возі
Савська цариця — біблійна цариця, яка, почувши про славу Соломона, прийшла з далекої південної країни (Ефіопії), щоб випробувати його загадками. Була вражена його мудрістю і зробила йому багаті дарунки.
сальва — салют
саля — зала (зал)
самаритянська прислуга — алюзія до євангельської притчі про доброго самаритянина
Самойлович Іван (?-1690) — гетьман Лівобережної України (1672–87); з 1669 генеральний суддя лівобережного козацького війська; учасник змови козацької старшини проти гетьмана Д. Многогрішного (1672); ставши гетьманом, боровся з П. Дорошенком за владу над Україною; 1674 обраний гетьманом обох берегів Дніпра; керував козацьким військом під час Чигиринських походів 1677 і 1678; усунутий з гетьманства московським воєводою В. Голіциним за доносом козацької старшини; засланий до Сибіру.
Самсон — біблійний герой, якому приписувалися надприродна фізична сила і відвага. Потрапив у руки ворога внаслідок підступництва Даліли, що обрізала С. волосся, у якому таїлася його чарівна міць. У полоні волосся у С. відросло, і до нього повернулася колишня сила. С. із усією силою штовхнув стовпи, що підтримували храм, і загинув разом з ворогами
Самусь Самійло Іванович (? — після 1711) — виходець із Переяславщини. Служив у короля Яна III Собєського, командуючи козацьким законом, на основі якого 1688 утворений Богуславський полк. 1693 король призначив С. Самуся наказним гетьманом Правобережжя. Контактував з І. Мазепою, підняв народ на боротьбу з поляками (1702), 1 січня 1704 з 15 старшинами з'явився у Перяславі з наміром передати бунчук і булаву І. Мазепі. Не бажаючи відкрито вступати в контракцію з польською владою, І. Мазепа відмовився прийняти від С. Самуся гетьманські клейноди, але отримав від царя дозвіл-наказ перейти з полками на правий берег Дніпра для допомоги С. Самусеві. Богуславський полк під командою С. Самуся проіснував до 1711, коли він із старшиною підтримав визвольну акцію мазепинців на чолі з П. Орликом. Оточений військом М. Голіцина, С. Самусь потрапив у полон. Здогадно загинув на засланні в Москві або в Сибіру.
сане женад (фр.) — без церемоній
Сарай — столиця Золотої Орди
сарака (діал.) — бідолаха
сармацький (олімп) — сарматський
Сас — прізвище польського короля
свобода — слобода; поселення, яке на певний час звільнялося від феодальних повинностей і податків; велике село, селище
сволок — балка, що підпирає стелю; поперечна балка в спорудах
сердюк — козак найманих піхотних полків на повному утриманні гетьманського уряду; охоронець гетьмана
Сиґізмунд II Август [Zygmunt II August, Зиґмунт, Жигмонт] (1520–72) — останній з династії Яґеллонів, великий князь литовський з 1529, польський король з 1548 (формально з 1529), син Сиґізмунда I Старого. 1561 здобув перемогу над Лівонією, утримував конфесійну толерантність; 1569 домігся тісної унії Польщі та Литви.
сильвета — силует
Сінявський — польський коронний гетьман
скипка — скіпка; тонка, суха тріска, якою освітлювали приміщення
скит — монастир у безлюдній місцевості
скіряний — шкіряний
склеплений — склепінчастий
Скоропадський Іван Ілліч (1647–1722) — майбутній гетьман, сподвижник І. Мазепи у 1687–1708 рр. Був старшим канцеляристом при гетьманському уряді І. Самойловича, виконував дипломатичні доручення. Був полковим писарем у Чернігові. Після перевороту 1687 залишився на попередній посаді. 1694 І. Мазепа призначив його генеральним бунчужним, а 1701 — генеральним осавулом. На початку 1708 став Стародубським полковником. І. Мазепа посилав його до Петра I спростувати донос на нього В. Кочубея та його спільників, У повстанні І. Мазепи через збіг обставин участі не взяв. Гетьманом обраний проти своєї волі. Співчував мазепинцям і докладав зусиль для полегшення долі їхніх родин.
смок (польськ.) — дракон
смоляк — смоляний факел
снідь — зелений наліт, патина
Содома й Гоморра — біблійні міста, мешканці яких через огидну розпусту були спалені вогнем з неба
Содоми дитина — мешканці біблійного міста Содома вирізнялися нечестивістю і протиприродною розпустою
сокрушити — розтрощити
сопух — запах
сотнар — центнер
спід — низ
спірітус (лат.) — спирт
сплендор (лат.) — слава, велич; блиск
сподні — штани
сполошений — наляканий
спосібний — здатний
споювати — скріплювати; єднати, поєднувати
ст. ст. — старий стиль
стаднина — табун коней різного віку
стрільно — набій
стрічка — рядок (у листі, книжці тощо)
струпішілий — струхлявілий
стюк (польськ.) — алебастр, опоряджений під мармур
стятися (про кров) — відчути страх, переляк
суголовок — межа між двома полями у вигляді незасіяної чи незасадженої вузької смуги; польова стежка
судець — суддя
судорога (рос.) — судома, корч(і)
суєвірний — марновірний, забобонний
суєтитися — метушитися
Сулима Іван Федорович — генеральний хорунжий у 1708–1721 рр.
супліка — письмове прохання або скарга
суплікант — той, хто подає супліку
Сфінкс — у давньогрецькій міфології крилате чудовисько з лев'ячим тулубом та жіночим обличчям. Сиділо на скелі біля Фів і вбивало подорожніх, які не могли відгадати його загадку про людину; у давньоєгипетському мистецтві — страховисько в постаті лева з людською головою
схід — тут: східець
Сціпіо — Сціпіон, давньоримський полководець, визначний оратор. 146 р. до н. е. захопив і зруйнував Карфаген. 133 р. до н. е. здобув перемогу над Нуманцією і закріпив за Римом Іспанію.
Танський Антін — Київський полковник
тачки — тачка
Теміда [Феміда] — богиня правосуддя у стародавній Греції темник — татарський військовий начальник, який командував тьмою — десятьма тисячами вояків Термопіли [Фермопіли] — гірський перехід з Фессалонії (Півн. Греція) в Локриду (Середн. Греція), де 480 року до н. е. відбулася битва між армією перського царя Ксеркса і грецьким військом, ядро якого становили 300 спартанців під проводом царя Леоніда. Коли перси обійшли прохід гірськими стежками, Леонід відпустив 1200 гоплітів, залишившись для захисту проходу тільки з 300 спартанцями. Всі вони загинули.
термосити — трясти, торгати, шарпати
тета — тітка
тічня — тічка
товар — тут: худоба
товариська огладь — світський глянець (блискучий зовнішній вигляд і манери)
товариські (форми) — світські, етикетні (форми)
тогідь — торік, минулого року
толеранція — поблажливе ставлення до чиїхось думок, поглядів, вірувань тощо
тонзура — виголоне місце на маківці голови католицьких духових осіб
трабант — драбант, охоронець
тратва — пліт
тратувати — топтати (про коней)
трензля — трензель; вуздечка з металевими вудилами
тринітар — чернець ордену тринітаріїв (лат. trinitas — «свята трійця»)
Тритон — у давньогрецькій міфології морський бог Тритонійського озера в Лівії, куди занесло аргонавтів. Син бога моря Посейдона і нереїди Амфітрити
трібутум (лат.) — данина, податок
троїти — отруювати
Трощинський Степан — Гадяцький полковник, свояк І. Мазепи. Участі в повстанні не взяв: його полк у квітні 1708 за наказом царя був відправлений до Польщі. 30 листопада 1708 узятий під караул. Петро I наказав сотникам, отаманам і всій старшині Гадяцького полку вибрати нового полковника на місце свояка І. Мазепи. Репресований С. Трощинський невдовзі помер.
троянський кінь — у міфах про Троянську війну змайстрований за порадою Одіссея величезний дерев'яний кінь, всередині якого заховалися грецькі воїни. Троянці необачно затягли його до міста. Вночі греки вийшли з коня і відчинили міську браму для свого війська. Переносно — подарунок ворогові на його згубу; хитрі, підступні наміри.
трудний — тут: стомлений, змучений
трунок — напій
трус (рос.) — боягуз
трутити — штовхнути
тулів — тулуб
тумульт — сум'яття, метушня; заколот; галас; ґвалт
угло — вугол; кут кімнати
услів'я — умови
устав — статут
файка — люлька
фаєрверк (ніж. діал.) — феєрверк
факція (лат.) — дія; бунт; повстання
фершал — фельдшер
фізікус (лат.) — лікар
фіртка — хвіртка
фузія [фузея] — гладкоствольна крем'яна рушниця, яка замінила мушкет; була на озброєнні армій країн Європи в ХVII-ХІХ ст.
фурія — кожна з трьох давньоримських богинь помсти; лиха, сварлива, розлючена жінка
футрина — дошка підвіконня
хабуз — бур'яни
Харон — у давногрецькій міфології перевізник померлих у царство Аіда — бога підземного світу. Перевозив душі через річки Стікс і Ахаронт. Вислів «піти до Харона» означає «померти».
харчіти — харчати, хрипіти
хіраґричні болі — хіраґра; ломота в руках
хіснуватися — користуватися
хлоп — селянин; чоловік загалом
хосен — користь, вигода
Хронос — персоніфікація часу в стародавніх греків. Оскільки Хронос і Кронос (бог часу, перший божественний володар світу, наймолодший син Урана й Геї, батько багатьох богів, у т. ч. Зевса, який позбавив його влади) близькі за звучанням, то давні греки приписували Кро-носові контроль за часом.
ц. в. — царська величність («царское величество»)
циновий — олов'яний
цо наґлє, то по дяблє (польськ.) — що скоро робиться, то сліпе родиться; букв. що раптове (несподіване), то від диявола
Цурка Василь — гетьманський господар. 1702 обійняв уряд господаря Батуринського замку. Наприкінці жовтня 1708 пішов з І. Мазепою до шведів. 31 липня 1709 був схоплений і відправлений до московського воєводи у Києві, де він, схоже, помер від катувань. Дружина з шестирічною донькою після спалення Батурина перебувала в Прилуках, потім 1709 була заарештована і до 1711 прожила під наглядом у Глухові.
чвірка — четвірка
чемерка — чоловічий верхній одяг, пошитий у талію, з фалдами ззаду
червоного когута пустити — підпалити (хату, клуню тощо)
черкаси — одна з давніх назв українців, зокрема козаків
черкаський — тут: український
чета — чота, взвод
Чечель Дмитро Васильович (? -1708) — сердюцький полковник. Брав участь у виборах І. Мазепи. Як «породний шляхтич православний» після перевороту 1687 р. став гетьмана знатним військовим товаришем. 1689 був у складі делегації старшин, викликаних до Москви, 1690 супроводжував митрополита Варлама Ясинського до царів. 1696 гетьман послав його з полком для захисту південного кордону від очікуваного набігу кримських татар на українські міста після взяття Азова. В. Кочубей у доносі назвав Д. Чечеля одним із найвідданіших І. Мазепі людей. У жовтні-листопаді керував обороною Батурина, незважаючи на царський указ «господину полковнику Чечелю в тот замок немедленно великороссийских людей впустить», не відчинив ворота перед військом Меншикова. Продовжував мужньо захищати Батурин. Коли сили ворога вдерлися до міста, він утік, але був схоплений і через кілька днів колесований у Глухові.
чиколодки — кісточки, зігнуті кутом пальці рук
чир — трут, губка
числити — розраховувати
чіпіти — чапіти, непорушно сидіти (переважно навпочіпки), стояти на одному місці
чолобитня — чолобитна, заява, скарга або прохання від окремої особи або групи до органів управління (до XVIII ст.)
Чуйкевич Семен Васильович — син Чуйкевича Василя Никифоровича, який за гетьмана Мазепи служив у Батурині канцеляристом, старшим канцеляристом, реєнтом генеральної канцелярії, а 1708 р. — генеральним суддею. Залишався з І. Мазепою аж до завершення битви під Полтавою. Був засланий до Сибіру, де постригся у ченці.
чура — джура, зброєносець козацької старшини в Україні XVI–XVIII ст.
шарплі (польськ.) — корпія; висмикані зі старого полотна нитки, які вживали замість вати та марлі як перев'язувальний засіб
шевелитися (рос.) — ворушитися
шільдкрет (ніж.) — черепаха
шкуратяний — шкіряний
шлєп (ніж.) — шлейф
шлия [шлея] — частина кінської упряжі; широка смуга з ременю або мотузків, прив'язана до посторонків, у яку запрягають коня
шляковання — прокльон, лихослів'я з уживанням вислову німецько-польського походження «шляк би тебе (вас, його) трафив»; брутальне побажання комусь
шльох (польськ.) — плач, ридання, голосіння, схлипування
шпас (ніж.) — жарт; забава; задоволення; розвага
шпік — кістковий мозок
шпіцрутен (ніж.) — довга, гнучка палиця або прут, що застосовувалися для тілесного покарання (переважно солдатів)
шрубка — гайка
штафета — естафета; гінці, звичайно вершники, які, заступаючи один одного, передають термінове повідомлення
штука — мистецтво; майстерність
шувар — аїр, лепеха, татарське зілля
ютитися — тулитися
ярлик (нагороди і волості) — грамота хана Золотої Орди на право управління окремими підлеглими їй областями
яскиня — печера
ящур [шагрень] (польськ.) — м'яка шорстка шкіра з характерним малюнком, яку виготовляють з козячих, овечих та ін. шкур
r cheval і en rзvant (фр.) — кінних і піших
ab ovo (лат.) — від самого початку (букв. від яйця)
ad maiorem gloriam Dei (лат.) — для більшої слави Божої
ad maiorem gloriam Dei, et magnificentiae vestrae (лат.) — для більшої слави Бога і величі, вам належної ad rem! (лат.) — до справи!
advocatus diaboli — адвокат диявола. Вживається у значенні завзятий, запеклий обвинувач
argumentum ad oculos — наочний доказ, букв: аргумент до очей
Carolus rex — король Карл
clara pacta claros faciunt amicos — ясні угоди роблять добрих друзів
cunctator (лат.) — нерішуча, обережна, обачна людина
en rзvant (фр.) — мріючий
ergo (лат.) — отже
error in persona (лат.) — помилка в особі (щодо особи)
es giesst in Strцmen (ніж.) — ллє, як із відра
eventus belli semper dubius est (лат.) — результат війни завжди є під сумнівом
ex tenebris lux (лат.) — з темряви світло
exempli gratia (лат.) — для прикладу, наприклад
festina, venerabilis frater (лат.) — поспішай, велебний брате
finis Ucrainae (лат.) — кінець Україні
Georgius Faustus hemitheus Heidelbergensis (лат.) — Георгій Фауст — гайдельбергський напівбог
gratias ago magnificentiae vestrae — дякую Вашій ясновельможності
Hannibal ante portas! (лат.) — Ганнібал перед брамою!
homo bestia domestica (лат.) — людина — тварина домашня
in spe (лат.) — в майбутньому; в надії
jus totius Ucrainae antiquae vel Roxolaniae (лат.) — право цілої стародавньої України, чи Роксоланії
Laudetur Jesus Christus! — Слава Ісусу Христу! (християнське вітання)
le Roi soleil (фр.) — король-сонце. Так називали Людовіка XIV
legatus ducis ucrainiensis Joannis Masepae sum (лат.) — я посланець українського гетьмана (вождя) Івана Мазепи
miser et pauper sum (лат.) — я нещасний і бідний
nemo omnia scire potest nisi Carolus rex (лат.) — ніхто не може знати хіба
що король Карл noli me tangere — не руш мене
pardon (фр.) — пробачте
pensum (лат.) — завдання
Pontus Euxinus (лат.) — Чорне море
prima (лат.) — тут: перший ґатунок
primo (лат.) — по-перше
prosit (ніж.) — на здоров'я! Будьмо!
rex Stanislaus (лат.) — король Станіслав
salus rei publicae ultima ratio est (лат.) — добро є останнім доказом
secundo (лат.) — по-друге
simplex servus Dei (лат.) — простий слуга Божий
Stanislaw Krуl (тлмьк.) — Отаніслав король
studiosus upsalensis (лат.) — упсальський студент
summa cum deligentia (лат.) — з найбільшою пильністю
summa cum laude (лат.) — з найвищою похвалою
tertio (лат.) — по-третє
tertium non datur (лат.) — третього не дано
timeo Danaos et dona ferentes (лат.) — боюсь данайців навіть із дарами (які дари приносять). Про недовіру або підозрілість щодо чиїхось учинків, які здаються доброзичливими. (Вислів із поеми Вергілія «Енеїда» — слова жерця Лаокоона, який запідозрив підступність данайців (греків), що залишили біля мурів Трої велетенського дерев'яного коня).
venerabilis pater (лат.) — всечесніший отець
veni, vidi, vici (лат.) — прийшов, побачив, переміг. Вживається для характеристики швидкого, рішучого й успішного виконання якоїсь справи. За Плутархом, це слова Юлія Цезаря, якими він сповістив свого друга у Римі Амінтія про перемогу над понтійським царем Корнаком у битві при Зеле (47 р. до н. е.).
verba volant, seripta mament (лат.) — слова відлітають, написане залишається
vivat Carolus rex! (лат.) — Хай живе король Карл!
vivat victoria, vivat (лат.) — Хай живе перемога!
volumina legum (лат.) — звід законів