— Юнаки творять добро тільки заради власної слави. Але минає час, вони мужніють, і тоді вже творять добро заради божої слави.
338. Божа рада
Один чоловік багато терпів від несправедливих людей. Бог йому сказав:
— Тікай від людей, і ти житимеш без страждань.
Цим він натякав, що йому варто йти в пустелю.
Скоро цей чоловік знову почув голос божий:
— Тікай від людей і тримай палець на вустах своїх.
Цим бог хотів сказати, що тільки пустельницьке життя дає спокій.
339. Захисток від гріха
Молодий чернець говорив старому:
— Мене знемагають мої думки. Вони кажуть мені: «Годі поститися і молитися! Іди до людей і допомагай хворим тілом і душею».
На це старий чернець відповів:
— Можеш скільки завгодно їсти і не молитися, але з келії не виходь.
Цей старець знав, що постійне перебування в келії зрештою позбавляє людину гріховних думок і прагнень.
340. Дорога спасіння
Інший казав:
— Той, хто живе світським життям, за щоденними клопотами не помічає своїх гріхів. Лише пустельник спілкується з богом і може замолювати власні гріхи.
341. Отець Арсеній і жінка
В Єгипет до отця Арсенія прийшла з Рима напрочуд вродлива християнка, струнка, як чинара, і стала просити його, щоб він помолився за неї, аби позбулася тяжкої недуги. Отець Арсеній відповів:
— Я буду день і ніч молитися і просити бога, щоб він стер у моїй уяві твій образ.
Цим він хотів віднадити від себе жінок, щоб не піддаватися їхній спокусі. Але та жінка все-таки одужала.
342. То не чернець без келії
Той самий святий казав:
— Як гине риба, коли її витягти з річки, так гине і чернець, що покидає свою келію.
343. Три пустельницькі насолоди
Один пустельник говорив, що чернець любить свою келію не тому, що зневажає людей чи боїться гріховних спокус світського життя. Самотність у келії дає йому три насолоди: його рук не стомлює тяжка праця, очей — споглядання людей, а вух — їхні пустопорожні балачки.
344. Як навчитися мовчати
Отець Агафон три роки тримав у роті камінь, поки не опанував досконало мистецтво мовчання.
345. Пияцтво породжує гріхи
Господар налив гостеві, отцю Сисоїсу, келих вина. Той випив. Тоді він налив ще раз, і той випив знову. Та коли хотів наливати втретє, отець Сисоїс спинив його, сказавши:
— Хіба ти не знаєш, що у вині — сатана?
Він хотів сказати, що пити треба в міру, бо пияцтво породжує всі гріхи.
346. Ночі отця Арсенія
Як заходило на ніч, отець Арсеній ставав обличчям на схід і молився аж до ранку, поки сонце не виходило з-за обрію і не починало зігрівати його своїми променями.
347. Різниця між філософами і пустельниками
Якось філософи пішли до пустельника і сказали йому:
— Твої заслуги не більші за наші. Адже ми теж постуємо, молимося богові, дотримуємо чистоти, та ще й постійно вдосконалюємо свій дух у науках і суперечках.
Пустельник відповів:
— Ми не тільки уникаємо того, щоб наш розум вправлявся в марних суперечках, а й примушуємо його служити справі любій богові.
348. Нарешті заговорив
Отець Макарій Великий24 у своїх молитвах і постуванні дійшов такої самопокори, що всі ченці зверталися до нього як до святого, але він нічого їм не відповідав. Тоді один молодий чернець, терпець якому увірвався, сказав йому:
— Ти, мабуть, досяг такої святості, що навіть якби накрав віз солі і віз би його з Єгипту до Сірії, то й тоді святі брати не посміли б тебе ганити.
Отець Макарій Великий усміхнувся і заговорив.
349. Не виходь із келії
Отець Кіркен говорив:
— Старий чернець, що живе в одному монастирі з юнаками, не повинен виходити зі своєї келії, бо юнаки своїми обличчями нагадують дівчат, а молодеча зухвалість може при зустрічі завдати прикрості старому ченцеві.
350. Рятуючись від жінок
Отця Пахома мучила хіть. Він став голий перед печерою гієни, впіймав змію і дав їй укусити себе в бік.
Щоб не піддатися жіночій спокусі, він жодного разу не виходив у село чи місто і тим зберігав свою святість.