— Примітки в книзі — що сережки у жінки в ушах.
414. Капітал думок і проценти
Інший книжник сказав:
— Нехай думки, які ти вичитуєш із книг, будуть твоїм основним капіталом, а ті, що народяться в тебе,— процентами на нього.
415. Як запам'ятати урок
Хтось, вивчаючи урок, записував його на дошці. Коли ж забракло місця, він стер угорі і докінчував записи там. Коли його запитали, навіщо так робить, він відповів:
— Я записав початок і запам'ятав, а тепер записую решту, щоб запам'ятати все.
416. Коли служіння виправдане
Мудрець говорив:
— Є чотири роди людей, служіння яким виправдане: перший— люди, які можуть нас винагородити; другий — люди, які можуть дати нам знання; третій — люди, які можуть нас благословити чи помолитися за нас; четвертий — люди, які здатні заподіяти нам шкоду.
Розділ 16. Повчальні вислови арабських пустельників і старців
417. Як просити, то вже в бога
Один правитель завітав до мечеті, де саме пристрасно молився аллахові пустельник. Побачивши його щире моління, правитель озвався до нього:
— Проси в мене всього, що забагнеш, ні в чому відмови тобі не буде.
Пустельник відповів:
— У божому домі годиться просити тільки в бога.
Він натякав на мечеть і на те, що ніхто не може дати більше, ніж бог.
418. Більший вогонь гасить менший
Пустельник говорив розгніваному правителю:
— Згадай про геєну вогненну, і вогонь твого гніву погасне.
419. Джерело зла
Якось сказано було: «Всіма своїми війнами, безчестям, злом світ завдячує лише тим, хто хотів мати більше, ніж заслужив».
420. Земна марнота
Пустельник говорив:
— Тільки аллах милосердний. А все земне марне. Те, що люди вже пережили,— тепер для них як сон. А що попереду — принесе тим, хто ще сподівається чогось ліпшого, самі розчарування.
421. Одноковою мірою
Інший сказав так:
— Світ рухають однаковою мірою ті, що служать богові, і ті, що богові не служать.
422. Добрі заміри
Хтось запитав старця:
— Чи зробив ти в житті щось таке, з чого був би цілком удоволений?
— Важко сказати, — відповів той.— Я знаю одно: хоч би що я робив, завжди думав тільки про те, щоб не розгнівати бога.
423. Про смерть
Один пустельник, натякаючи на майбутнє воскресіння, говорив:
— Смерть — це найбільше свято, яке знають люди.
424. Добрі діла роби потай.
Старець побачив, як один чоловік роздавав милостиню жебракам, і зауважив:
— Якщо ти збагачуєшся, то роби це потай, щоб люди не дізналися і не пограбували твій скарб.
425. Набувай хоч би й для наступників
Пустельник навчав правителя:
— Тобі слід пам'ятати, що всі багатства, якими ти володієш, належали перше комусь іншому, і ти ніколи не мав би їх, якби їхні власники залишили їх у себе. Тож не будь скнарою і купуй усе, чого не маєш, наперед знаючи, що і твоє не вік твоїм буде.
426. Половина дарунка
Один правитель сказав пустельникові:
— Проси в мене чого тільки хочеш, і я вволю твоє прохання. Пустельник відповів:
— Вже саме усвідомлення того, що ти будь-коли відчиниш мені двері, прийдеш на поріг чи вволиш мою забаганку,— складає половину твого дарунка.
427. Зрікся самохіть
Одного пустельника запитали:
— Чому ти зрікся всіх принад людського життя?
— Я знаю, що смерть все одно їх забрала б у мене, і тому зрікся самохіть,— відповів він.