Одного старця запитали:
— Якими будуть люди в день воскресіння?
Той відповів:
— Ті, хто покаявся, будуть схожі на овець, що відбилися від своєї отари, а потім повернулися до неї. А ті, хто не покаявся і впирається, теж будуть схожі на овець, тільки вже на тих, яких укусив скажений собака. Їм надінуть пута, щоб вони не заразили інших.
429. Доброму сторóжі не треба
Один старець, подорожуючи, побачив якогось правителя з великою охороною і зауважив:
— Певно, цей правитель наробив багато лиха людям і тепер боїться їх. Інакше б пощо йому треба було такої сторожі?
430. Ставлення до бога
Пустельник навчав:
— Люди повинні боятися бога, бо він потужніший за них, і поважати його, бо він керує їхніми діями.
431. Хто з богом, той не самотній
Пустельника спитали, чи не набридла йому самотність.
Він відповів:
— Я зовсім не самотній. У мене є бог. Коли я хочу, щоб він говорив до мене, я читаю святе письмо. Коли мені захочеться самому до нього говорити, я молюсь.
432. Доля гнобителів
Пустельник застерігав:
— Бійся, аби тобі не було того, що твоєму гнобителеві.
Цим він хотів сказати, що всі гнобителі потрапляють у пекло.
433. Хто справжній аскет?
Багатій казав пустельникові:
— Ти надто щируєш у своїй повстримності.
— Ні,— відповів пустельник,— я зрікся благ скороминущого світу сам, а ти їх позбудешся після смерті. Зате на тому світі я житиму вічно й користатиму з усіх його благ, а тобі вони будуть недоступні. Тепер зміркуй, хто з нас більший аскет: я, хто зрікся благ скороминущих, чи ти, хто зрікся вічного блага?
434. Зайві гроші — для інших
Старець говорив:
— Той, хто назбирує грошей більше, ніж йому треба, збирає для інших.
435. Виправдана щедрість
Одному чоловікові, який лаштувався переїхати до нового житла, дорікали за те, що він надто щедро роздає милостиню.
Він відповів:
— Переїжджаючи до нової оселі, треба випорожнити стару.
436. Хто чий слуга
Правитель дорікнув аскетові, що той перед ним не схиляється, як усі його прислужники. Аскет відповів:
— Не я твій слуга, а ти слуга моїх слуг. Зміркуй сам: я підхилив собі всі земні пристрасті, і вони мені скоряються, а ти їхній раб.
437. Кому радість, кому печаль
Багатій запитав пустельника:
— Чом твоє обличчя завше сяє радістю?
Пустельник відповів:
— Бо для мене смерть — визвіл від земних страждань, а для тебе — втрата насолоди.
438. Що страшніше
Хтось казав:
— Краще, як бог у судний день спитає з тебе за те, чого ти не зробив, аніж за те, що колись зробив.
439. Земне життя
Якось запитали:
— Що таке земне життя?
Відповіли:
— Посміховище для того, хто його скуштував.
440. З чого радіти?
Пустельника запитали:
— Хто по-справжньому розумний?
Він відповів: