441. Треба нагадувати...
Пустельник так звертався до людей:
— Ми вас навчаємо не того, чого ви не знаєте, а тільки нагадуємо вам про те, що ви знаєте.
Він мав на увазі віру в бога.
442. Надійна схованка
До одного пустельника вліз уночі злодій, щоб хоч чимось розжитися, але нічого не знайшов і запитав господаря:
— А де ж усі твої пожитки?
— Я їх сховав там, вище, — відповів пустельник і показав пальцем на небо.
443. Самопокора
Якось пустельника запитали:
— Чому ти ніколи не бештаєш вади людські?
— Бо я їх маю сам удосталь,— відповів він.
444. Нема пожитку
Якось правитель зустрів пустельника та й каже йому:
— Чом ти ніколи не прийдеш до мене?
Пустельник йому відповідає:
— Бо в твоєму палаці я не знайду того, чого мені треба. А в мене немає нічого такого, що ти міг би забагнути собі.
445. Лихо від багатства
Мудрий пустельник говорив:
— Я не бачу ніякої втіхи в багатстві. З ним треба критися від правителя, боятися розбійників, воно викликає заздрість і неприязнь у друзів і, зрештою, породжує ненависть у сина, який прагне швидше все успадкувати по батькові.
446. Знаряддя в божих руках
Хтось казав:
— Тіло — це знаряддя гніву божого. Коли якась його частина хвора, то болить і душа.
447. Бійся і сподівайся
Пустельник навчав:
— Як хочеш зажити ласки божої, то мусиш так боятися господа, ніби ти нічого доброго в житті не зробив. Але й надія твоя хай буде така велика, ніби твоє життя — сама чеснота.
448. Вилікуй спершу себе
Інший казав:
— Наставники — лікарі людям. Пристрасті — людські хвороби. Але якщо наставники не годні вилікувати самих себе, то дарма лікувати інших.
449. Якби ж надовше...
Коли до пустельника завітало вельможне панство, він розстелив звичайнісінькі рогожі. Гості здивувалися, а він пояснив:
— Якби я думав залишатися тут повік, то розстелив би найдорожчі килими.
Цим він хотів сказати, що життя земне скороминуще.
450. Швидше додому
Ще хтось казав:
— Першою оселею людям був рай. Тепер ми прагнемо туди потрапити. А це означає, що ми не хочемо жити на чужині і воліємо швидше повернутися додому.
451. Земні багатства — у ницих
Один пустельник казав:
— Всі багатства земні — ніщо. Як придивишся, то побачиш, що водяться вони у людей ницих.
452. Припасайся і на вічність
Інший навчав:
— Припасаючись на цім світі, не забувай і про той!
453. Дві скарбниці
Пустельник побачив на цвинтарі біля могили людину і так сказав:
— Сину, ти стоїш між двох скарбниць. В одній синове людські, а в другій — їхні пристрасті.
Він натякав на землю, де лежать тіла померлих, і на небо, куди полинули їхні душі.
454. Заглядай у завтрашній день
Пустельник навчав:
— Те, чого ти не захочеш завтра, відкинь сьогодні. А те, що захочеш завтра, намагайся придбати сьогодні.