— Пощо женеш коней, царю, мучиш себе — не спиш і не їси? Краще пошли гінця в Єрусалим, щоб відклали свято до твого приїзду.
65. Забудькуватий батько
В одного чоловіка запитали:
— Скільки твоїй доньці років?
— Не знаю, — відповів він. — Пам'ятаю тільки, що коли вона народилася, саме зацвітала рута.
66. Скільки коштує бог
Погожого сонячного дня дивак поглянув на небо і сказав:
— Яке воно блакитне, як найдорожча ковдра в шаха. Але ти, боже, тим не переймайся, бо ти все одно коштуєш дорожче.
67. Затявся
Суддю прохали помилувати одну людину. Він відповів:
— Я не випущу його з темниці, поки не прийде сам і не кинеться мені в ноги, щоб вимолити собі прощення.
68. Ото ощадність
В одного скупого чоловіка помер син. Як поклали в труну, батько сказав:
— Поверніть його на правий бік. Тоді їжа в його шлунку не так швидко перетравиться.
69. Дурневе прохання
У дурня пропав сокіл. Тоді він попрохав правителя тримати міську браму зачинену, поки він не впіймає сокола.
70. Про відстань
У когось запитали:
— Яка відстань від Халеба до Дамаска?
Той відповів:
— Дванадцять днів пішки. Шість туди і шість назад.
71. Кому горе, кому радість
В однієї бідної жінки народився син, якого вона назвала Лазарем.
Виплекала вона його, уже й помочі від нього сподівалася, а він раптом захворів та й помер.
Прийшов піп і став читати молитву, в якій говорилося словами святого письма: «Помер Лазар, а я радий».
На це мати покійника гірко зауважила:
— Ще б тобі не радіти. Адже небіжчикова одежа і всі речі стануть твоїми6.
72. Поквитаємося потім
Один поет, сподіваючися на винагороду, прославив у своїх віршах правителя. Правитель уважно вислухав і сказав поетові:
— Зараз я не маю чим тебе нагородити. Але коли ти мене розгнівиш, я подарую тобі вину. I тоді ми будемо квити.
73. Хто ж украв хмару
Дурень мав гроші і надумав сховати їх подалі від лихого ока. Пішов він у безлюдне поле, вибрав за прикмету хмарину і закопав під нею гроші. Минув якийсь час, і він схотів перевірити, чи цілі гроші. Але в полі їх не знайшов.
Та й каже бідолаха:
— Боже, які нечесні люди. Хтось украв мої зузи. Та це ще не диво — вони були в землі. Але хто міг украсти хмару, під якою я їх закопав? Яких треба довгих рук, щоб дотягнутися до неї!
74. Нащо дурень кричав
Дурень біг степом і кричав так, наче його різали. Люди здивувалися, а він пояснив:
— Я хочу дізнатися, як далеко мій голос долягає.
75. Ото лихо
Один собі чоловік подивився на свої руки та й каже:
— Ой, лишенько мені! Хоч тисячу разів їх мий, а вони брудні, доки не вимиєш двічі підряд.
76. Мудрий торг
Дурень з товаришем збудували хату на двох.
По якімсь часі дурень став продавати свою половину.
Люди здивувалися, і він пояснив: — Я хочу продати свою частку, щоб на виручені гроші викупити другу половину. Тоді весь будинок буде мій.
77. Як не так, то інак
Господар купив на базарі м'яса і звелів челядникові віднести його додому та зварити з рисом.
— У нас давно немає дров,— відповів челядник.
— То нехай зварять із гречкою,— звелів господар і пішов далі.
78. Один одного варті