— Які високі були ті люди, що змогли з останніми цеглинами дотягнутися до самого верху!
— Ти, либонь, дурень,— відповів другий,— коли не знаєш, що таких високих людей не буває. Мечеть будували прямо на землі, лежма, а потім підняли й поставили сторч.
79. Несправедливий суд
Простакуватий почув у церкві попову кáзань про гріх Адама та Єви і про те, як потім за це розіп'яли Ісуса, улюбленця божого. Простакуватий не змовчав і озвався:
— Це не по правді. Розпинати слід того, хто прогрішив.
Розділ 2. Оповідки про божевільних
80. Якби Ісус був живий
Один божевільний зустрів правителя міста, в якого було величезне черево, і сказав йому:
— Ти схожий на вгодованого кабана. Якби Ісус був живий, я пізнав би закон справедливості. Диявол, що сидить у мені, перейшов би в тебе.
81. Давно знайомий
Один багатій запитав божевільного, чи той його знає.
— Так,— відповів божевільний,— і навіть вашу сестру знаю.
— А хто вона? —запитав багатій здивовано, бо сестри в нього ніколи не було.
Божевільний посміхнувся:
— Її нещодавно зарізали, а м'ясо продали на базарі.
Він натякав на добре вгодовану свиню
82. Бог переплутав
Один чоловік, зайшовши до лікарні і побачивши прив'язаного до ліжка божевільного, став показувати йому язика, гримасувати, витріщати на нього баньки.
А божевільний і мовить:
— Боже, де твоя справедливість? Глянь сюди і скажи: хто з нас насправді божевільний?
83. Найкраще — скромність
Інший, про якого думали, що він рішився глузду, говорив:
— Якщо хочете мати щастя, то кажіть завше: «не знаю», бо коли казатимете: «знаю все», вам доведуть, що насправді ви нічого не знаєте.
84. Не падай
Дорогою один чоловік спіткнувся і впав. На нього накинувся божевільний і почав душити. Прибігли люди, врятували невдаху і потім докоряли божевільному.
Той відповів:
— Якщо цей чоловік не хотів, щоб його задушили, то навіщо падав?
85. Перехитрив
Божевільному дуже захотілося чогось солодкого. Йому пообіцяли солодощів, але з однією умовою: якщо він потім з'їсть трохи гною.
Нещасний погодився. Йому принесли різного печива, халви і, коли він удовольнився, нагадали про гній.
Божевільний відповів:
— Я боюся, що він отруєний. Покуштуйте спершу самі, а якщо вам нічого не станеться, я їстиму його.
86. Не про все домовилися
Божевільний побачив гладеньку колону і сказав:
— Якщо мені дадуть зузу, я злізу на самісінький верх.
Йому дали зузу і стали чекати: як-то він дістанеться на вершину колони.
— Тепер принесіть мені драбину,— попрохав божевільний.
Роззяви запротестували:
— Хіба ми вмовлялися про драбину?
— Ні,— відповів божевільний,— але ж і я вам не обіцяв, що залізу туди без драбини.
87. Поправка до святого письма
Ще один казав своєму вчителеві:
— В євангелії написано: коли тебе переслідують в одному місті — тікай до іншого. Але що робити тим нещасним, яких закайданили і кинули за грати? Треба було богові дописати, щоб нікого не брали в кайдани і не замикали до в'язниці.
88. Що легше з'ясувати
В одного чоловіка запитали:
— Скільки емесців7 рішилися глузду?
Він відповів:
— Це дуже важке запитання. Легше сказати, скільки там лишилося при своєму розумі.
89. Бог знав, що робив