Люди сміялися з нього, а він казав:
— Якби бог уважав, що хутро слід носити інакше, то він сотворив би вівцю вовною всередину.
90. Знайшов, що відповісти
Один божевільний відзначався бурхливими вибухами шалу. Якось на базар і він побив купця, що чимось йому не догодив.
Купців товариш не стримався і вдарив божевільного ломакою по голові.
Тоді люди заходилися докоряти тому чоловікові:
— Облиш його. Бог відібрав у нього розум, і він сам не знає, що робить.
Божевільний почув це і проказав:
— Справді, лишіть його. Бог відібрав у нього розум, і він сам не знає, що робить.
91. Напівправдивий сон
Один чоловік говорив:
— Мені наснився сон: наполовину правдивий, наполовину — ні.
— Як це? — запитали його.
— Мені снилося, що я сплю з надзвичайно вродливою жінкою. Вона обіймає мене, цілує. Коли я прокинувся, то збагнув, що таки сплю, але зі своєю дружиною.
92. Не такий-то бог і мудрий
Зголоднілий божевільний так звертався до бога:
— Тебе вславляють за силу і мудрість. Таж чи такий ти мудрий, коли половину людей, яких сотворив сам, мориш голодом? Коли тобі несила їх нагодувати, то навіщо сотворяв?
93. Розтлумачив
Інший оголосив себе великим тлумачем снів.
Якийсь багатій покликав його до себе і звелів пояснити сон.
— Снилося мені,— розповів він,— що я маю багато пташок і одну по одній випускаю їх на волю. Коли вилетіла остання, я раптом її впіймав. Як, по-твоєму, що б це могло означати?
Божевільний відповів:
— Перед сном ти обжерся сочевиці і тебе всю ніч мучив живіт. Уранці ти хотів вийти до вітру, та коли прокинувся, було вже пізно.
Багатій розсміявся і винагородив тлумача за те, що відгадав його сон.
94. Підвів... боі
Якось люди побачили божевільного, що гірко плакав.
— Яке горе тобі сталося? — запитали вони.
— Наближається зима, а в мене немає навіть халата.
— Не бідкайся,— говорили йому,— бог тебе не залишить напризволяще.
— Та де, — відповів божевільний, — минулого року я сподівався на бога, але він попустив мене стрічати зиму не лише без халата, але й без туніки.
95. Треба слухатися
Один божевільний смакував шашликами. До нього підійшов знайомий і сказав:
— За законом гостинності ти повинен запросити мене й почастувати.
Той відповів:
— Я зробив би це залюбки, але м'ясо, яке я їм, належить одній багатій особі. Вона веліла мені з'їсти все самому. Тепер зміркуй, чи можу я її не послухатися, коли вина була до мене така добра!
96. Розумний висновок
Божевільного обступили роззяви і стали з нього кепкувати. Тоді хтось порадив йому піти звідти і тим позбутися настирливих і лихих жартунів.
Але він відказав:
— Навіщо мені йти? Вони скоро зголодніють і самі підуть звідси.
97. За дешевшу платню
Один несторіанець8 зустрів юродивого яковита і сказав йому:
— Я тобі дам зузу, якщо ти будеш лаяти свого Якова.
Юродивий відповів:
— Краще дай мені півзузи, і я лаятиму твого Нестора.
98. Хто божевільний?
Про одного чоловіка подумали, що він збожеволів, і запроторили його до лікарні.
Лікар заходить до нього і каже:
— Ось тобі ліки. Мусиш пити, інакше я тобі всю спину вибатожу.
— Воно й не хочеться мені їх пити, але я вип’ю. Та зміркуй по правді: кому б слід їх пити — тобі за такі оце діяння, чи мені, що вживає ці ліки, боячись твого канчука, — відповів нещасний.