- Так, - задумливо погодився Риндiн, - явище цiлком незвичайне... Що ж, давайте перевiримо, як ви гадаєте, Ван? Хтозна, можливо, ми привеземо на Землю в подарунок нашiй Батькiвщинi i те, чого там зовсiм не чекають. Певна рiч, це було б надзвичайно! Рушайте до лабораторiї. Вадиме, перевiрте. Де ж вашi камiнцi, Галю?
Галя хотiла пiдвестися, щоб подати Риндiну свою сумку, яка лежала в кутку каюти, проте Ван Лун випередив її.
- Лежiть, дiвчино, буду ходити за вами, - сказав вiн, прямуючи до сумки. - Ось, Миколо Петровичу, ось вони.
На його долонi лежали невеличкi зеленувато-сiрi камiнцi неправильної форми, схожi, як з прикрiстю подумала Галя, всього лише на маленькi картоплинки. I нiчого надзвичайного, нiчого вражаючого не було в їх виглядi. Чому ж навколо тих камiнцiв стiльки хвилювання?
Дивно, але й сам Микола Петрович помiтно хвилювався. Вiн розглядав камiнцi, повертав то одним, то другим боком.
- I вага досить солiдна, - промовив вiн нарештi. - Так, перевiрте, Вадиме. Зробiть розрiз, проаналiзуйте. I якщо...
Сокiл уже не слухав. Захопивши з собою кiлька камiнцiв, вiн хутко вийшов. Риндiн задумливо подивився йому вслiд i потiм повернувся до Галi, яка все ще нiчого не розумiла:
- Якщо це так, якщо Вадим має рацiю... Галю, це буде виключним за важливiстю вiдкриттям у науцi! I честь того вiдкриття за правом належатиме вам, мила дiвчинко. Та не бентежтеся ви, адже ж це саме так. Адже ж не хтось iнший, а саме ви знайшли в надрах Венери цей мiнерал.
- Ми разом з товаришем Ваном, - сконфужено вiдповiла Галя: вона нiяк не наважувалася думати, що Микола Петрович говорить серйозно.
- О нi, - рiшуче спростував її слова Ван Лун, - вiдкриття зроблене нею самою, Миколо Петровичу, свiдчу найурочистiше! Я тiльки потiм помiтив. Iнфрарадiй на Венерi - вiдкриття Галини Рижко. Дуже-дуже здорово!
- Миколо Петровичу, а що таке iнфрарадiй? - боязко спитала Галя. - Ви всi розмовляєте про нього, а я нiчого не розумiю, - додала вона, червонiючи.
- Це дуже цiкаво! - розсмiявся Риндiн. - А й справдi, оригiнальна картина, Ван. Дiвчина зробила, може статися, найважливiше вiдкриття i не знає, в чому справа. Що ж, доведеться вам пояснити. Понудьгуйте трохи, Ван, або займiться чимсь поки що: адже для вас у моїй розповiдi не буде нiчого нового, чи не правда? Ага, ось що. Покопайтеся краще в нашому радiопередавачi, може, пошкодження в ньому i не такi вже складнi. I перевiрте, чи не вiдзначив автомат яких-небудь iмпульсiв з Землi. Тепер, коли в нас дiє зонд-антена, можна сподiватися, що зв'язок з Землею поновиться.
- Єсть, Миколо Петровичу, - озвався Ван Лун i вирушив до навiгаторської рубки.
- Отже, що таке iнфрарадiй, Галю? - Риндiн влаштувався зручнiше в гамаку. - Щоб вiдповiсти на ваше запитання, треба пригадати таблицю елементiв Менделєєва. Як ви, пам'ятаєте її?
- Звичайно, Миколо Петровичу! I навiть можу, заплющивши очi, побачити перед собою всi її рядки, - переконано вiдповiла Галя.
- Чудово. Ви знаєте, що ми прагнемо вiдшукати на Венерi ультразолото. А як ми дiйшли до самої думки про його iснування взагалi? Це ви знаєте?
- Продовжили перiодичну систему Менделєєва i вирiшили, що в другiй половинi сьомого перiоду мусить бути елемент номер сто одинадцять, який повторить властивостi золота, - без запинки вiдповiла Галина Рижко.
- Прекрасно пам'ятаєте, дiвчино! Так-от, коли спектральний аналiз допомiг нам встановити, що ультразолото дiйсно iснує, наприклад на Сонцi, деякi вченi, пiдбадьоренi таким пiдтвердженням їх теорiї, висунули ще одну, навiть смiливiшу гiпотезу. До речi, палким її захисником був наш Вадим Сергiйович, - додав Риндiн, посмiхаючись. - Тому вiн так пристрастно i доводив нам зараз, що ви знайшли саме iнфрарадiй... Так, отже, в чому тут рiч? Як би це розповiсти вам коротше, але так, щоб ви все зрозумiли?
Риндiн на мить задумався, потiм ляснув пальцями i заговорив далi:
- От, насамперед - взагалi про енергiю, люба моя Галю. Людство витрачає величезну кiлькiсть енергiї - i вченi давно вже замислювалися над загрозою її недостачi. Вугiлля, нафта, торф та iншi види палива - все це конденсована енергiя, яку ми безжалiсно витрачаємо сторiччями. Правда, ми дедалi бiльше користуємося й iншими видами енергiї, одержуваної не вiд горiння. Ви, певна рiч, знаєте про бiле вугiлля - енергiю води, блакитне вугiлля - енергiю вiтру, жовте вугiлля - енергiю сонячного промiння. А протягом останнiх десятирiч людство навчилося широко вживати атомну енергiю, яка покiрно працює на нас у котлах атомних електричних станцiй та iнших промислових установок. I все ж таки - вченi продовжують думати про новi й новi джерела енергiї.
- Наче мало їм атомної енергiї, - заперечила Галя. - Адже ж це така мiць, така мiць!
- Звичайно, атомна енергiя дала i ще дасть людству дуже багато. Недаремно нашу епоху називають вiком атомної енергiї, - погодився Риндiн. Але доводиться визнати, що i атомна енергiя має свої недолiки. Енергiя урану i плутонiю, яку ми використовуємо в нашому народному господарствi, не кажучи вже про енергiю термоядерних реакцiй,- потребує великих i складних промислових влаштувань, в яких ми розщеплюємо атомнi ядра або створюємо новi. Мiж тим - як надзвичайно зручно було б використовувати енергiю якогось радiоактивного елемента, що сам, без нашого втручання, постiйно випромiнює її! Ну от, скажiмо, коли б ми навчилися користуватися з енергiї чудесного елемента радiю. Якщо зiбрати все випромiнювання, яке дає безперервно радiй, то вийде, що один - тiльки один! - грам радiю випромiнює за 6 дiб тепло, достатнє для того, щоб скип'ятити склянку води. Всього один грам радiю, Галю! I отак, безперестанно розпадаючись, наш грам радiю буде випромiнювати з себе енергiю понад 16 тисяч рокiв, доки не залишиться вiд нього мiзерна порошинка, менше однiєї тисячної частки. За цей час наш грам радiю вилучить iз себе 2,8 мiльярда малих калорiй, якщо всю його енергiю перевести на тепло. Це стiльки ж тепла, скiльки дають при спалюваннi 425 кiлограмiв найкращого кам'яного вугiлля. Ось що таке радiй, Галю, i прихована в ньому енергiя!
Галя кивнула головою: це вона знала, хоча й не так точно.
- Проте ви знаєте також, що радiй розкладається надзвичайно повiльно, i наука не знає засобiв прискорити такий розпад, - продовжував академiк Риндiн. - I тому ми не можемо практично використати його енергiю. Наука навчилася користуватися нею тiльки для медичних потреб,- до речi, i ми маємо в астропланi маленьку пробiрку з слiдами солей радiю. I от - виникає питання: чи не може бути в природi якогось подiбного до радiю елемента, що мiг би розкладатися теж сам по собi, як радiй, проте значно швидше? А коли це можливо, то де шукати такий елемент?
Галя слухала з цiкавiстю, яка дедалi зростала: Микола Петрович мав хист розповiдати про найскладнiшi речi надзвичайно просто, зрозумiло - i разом з тим дуже цiкаво!
- Тут ми й наближаємося до тiєї гiпотези, пристрасним захисником якої є наш друг Вадим, - говорив Риндiн. - Вiн i його однодумцi з Всесоюзного хiмiчного товариства мiркували так. Якщо ми припустили iснування елемента номер сто одинадцять, ультразолота, розширивши для цього перiодичну таблицю елементiв Менделєєва, а експерименти i спектральний аналiз довели правильнiсть такого припущення, - то чому не пiти ще далi? Чому не розширити таблицю Менделєєва за межi iснуючого сьомого ряду i не припустити iснування восьмого перiоду, пiдкореного тим самим законам, якi дiють у вже вiдомих нам семи перiодах? Треба визнати, що ця гiпотеза, хоч i дуже смiлива, не така вже неймовiрна - особливо пiсля того, як дослiднi данi пiдтвердили iснування гiпотетичного закiнчення сьомого перiоду з його ультразолотом... Все розумiєте, Галю?
- Так, Миколо Петровичу, - пiдтвердила дiвчина, не зводячи захоплених очей з Риндiна. Проте вона була захоплена, якщо сказати правду, ще й iншим. Перед нею в новому свiтлi вималювався Вадим Сергiйович Сокiл - смiливий вчений, який, не боячись сперечань з противниками, висував свої науковi гiпотези i наполегливо захищав їх. Для цього, мабуть, треба страшенно багато знати i розумiти все-все, не так, як розумiє зараз Галя, саму тiльки верхiвочку, та й то лише пiсля того, як Микола Петрович докладно з'ясував їй все... а треба знати все чисто, вiд початку й до кiнця - i вмiти самiй придумувати новi теорiї... Нi, Галина Рижко обов'язково мусить стати такою самою вченою, щоб i вона могла не тiльки випадково щось збагнути, а крок за кроком, обгрунтовано i розумно вiдкривати нове в науцi, доводити свою правоту i свої гiпотези.
- Миколо Петровичу, - спитала вона, - а з Вадимом Сергiйовичем iншi вченi не погоджувалися, сперечались?
- Ого, будьте певнi, суперечок було вдосталь, - посмiхнувся Риндiн. Новi теорiї i гiпотези завжди викликають опiр тих, хто звик iти уторованими стежками, це загальновiдомо, люба моя дiвчинко, хоча й досить сумно. Але Вадим, як ви знаєте, має досить твердий характер i переконання, вiн легко не здається, - за що я його, до речi, особливо люблю. I вiн наполегливо доводив, що восьмий перiод таблицi Менделєєва можливий, що не слiд спинятися на пiвдорозi, а треба смiливо просувати науку далi й далi. За його гiпотезою виходило, що коли припустити iснування восьмого перiоду таблицi Менделєєва, то iснуючий в ньому елемент номер сто двадцять може повторити властивостi вже вiдомого нам радiю, виявитися найближчим його родичем, проте вже iз значно яскравiше виявленими особливостями радiоактивностi. Такий новий уявлюваний елемент Вадим i його однодумцi умовно назвали iнфрарадiєм. I твердили, що цей ще не вiдкритий елемент, iнфрарадiй, буде потужним джерелом енергiї. Iнфрарадiй, як припускав Вадим, буде випромiнювати енергiю в мiльйони разiв повiльнiше, нiж ядра урану чи плутонiю, якi розщеплюються в цепнiй реакцiї. Бо там ми маємо справу з вибухом, а не з розпадом, який протiкає постiйно i планомiрно. Втiм, енергiя iнфрарадiю мусить, за iдеєю Сокола, випромiнюватися в сотнi тисяч разiв активнiше, нiж енергiя знайомого нам звичайного радiю. Ви розумiєте, Галю, яким зручним i корисним джерелом енергiї мiг би бути такий елемент, як iнфрарадiй?
- I Вадим Сергiйович гадає тепер, що... - Галя Рижко не наважувалася закiнчити своє запитання: надто вже все це було важливим i серйозним, щоб її зеленувато-сiрi камiнцi, такi непривабливi на вигляд, могли бути могутнiм iнфрарадiєм!
- Так, вiн гадає, що ви вiдкрили на Венерi iнфрарадiй... вiрнiше сказати, якiсь солi iнфрарадiю. I дуже добре, що тiльки солi, iнакше ви не вiдбулися б тiльки опiком, - закiнчив Микола Петрович. Вiн знову взяв у руки один з камiнцiв, принесених Галею, i пiднiс його до очей, уважно розглядаючи.
- А на Землi немає iнфрарадiю? - спитала ще Галя.
- Це невiдомо, - неуважливо обiзвався Риндiн, зосереджено розглядаючи камiнець. - Якщо вiн i є на нашiй старенькiй, якщо не розклався за мiльярди рокiв її iснування цiлком, то, певна рiч, ховається вiд нас де-небудь у найглибших надрах Землi. I в такому разi - чи не його енергiя розiгрiває вогнища магми в цих надрах i викидає вогняну лаву на поверхню Землi пiд час вулканiчних вибухiв?.. Ми не знаємо цього, Галю. I - знаєте що? Давайте, вiдкладемо подалi вбiк цi камiнцi. Важко сказати, чи мають вони вiдношення до iнфрарадiю. Це встановить Вадим. Проте вони дуже активнi. Менi от зараз здалося, що поверхнею камiнця пробiгають крихiтнi золотi iскорки... i тiльки потiм я збагнув, що насправдi це - роздратування сiтчатки в моїх очах. А тепер от, як бачите, ще й сльози виступили! Нi, вiдкладемо вашi камiнцi. Це - небезпечнi iграшки, i нам треба бути дуже обережними з ними... Що таке, Ван? Якiсь новини? - одразу пожвавiшав Риндiн, побачивши Ван Луна, який хутко увiйшов до каюти, тримаючи в руцi аркушик паперу.
- Дуже важливi новини, Миколо Петровичу, - промовив Ван Лун. - Сигнали з Землi!
Риндiн радiсно простягнув до нього руки:
- Дорогий Ван! Значить, зонд-антена дала свої наслiдки. Якi ж сигнали, що говорить Земля? Ви добре чули?
- Так, тiльки не мову, а радiограму. На Землi не певнi, що ми можемо вiльно прийняти радiотелефонну передачу. I Земля подає сигнали за абеткою Морзе. Ось, автомат записав, прошу. - I вiн простягнув Риндiну принесений аркуш паперу.
- "Венера-1", "Венера-1", слухайте нас, говорить Земля, - читав голосно Микола Петрович. Його голос уривався, академiк був не в силах справитися з радiсним хвилюванням. - Пiсля одержання поштової ракети - знову не маємо вiд вас нiяких вiдомостей. Безперервно намагаємося зв'язатися з вами. Слухайте нас, "Венера-1"! Перейшли на азбуку Морзе, бо немає певностi, що простiр не перекручує хвилi радiотелефону. Передавайте вiдповiднi сигнали на повнiй потужностi вашого передавача, також за азбукою Морзе. Щойно одержимо ваше пiдтвердження, зразу ж таки сповiстимо вам про новi важливi данi вiдносно вашого зворотного старту з Венери. З'ясовано можливiсть значного прискорення вашого вiдльоту. Передавайте вiдповiднi сигнали, чекаємо! "Венера-1", вiдповiдайте! Будемо знову викликати вас, як i ранiше, через кожну годину. "Венера-1", вiдповiдайте Землi!"
Риндiн пiдвiв очi на Ван Луна:
- Якi ж це можуть бути новi данi про вiдлiт, Ван? Ви не здогадуєтеся ?
- Нi, Миколо Петровичу. Важко сказати, вважаю.
- Втiм, навiщо я запитую? Зараз треба думати про iнше. Ви перевiрили, що саме пошкоджене в нашому передавачi?
- Перевiряв, ще не знайшов, шкодую. Буду шукати, доки не знайду. Полагоджу, Миколо Петровичу, обiцяю.
- Треба поспiшати, Ван. Земля чекає нашої вiдповiдi. I надзвичайно цiкаво, що то за новi данi?.. А що там Вадим? Усе ще зайнятий аналiзом?
- Я зараз пiду довiдаюся, - трохи пiдвелася Галя. їй так хотiлося бути знову корисною! Проте Риндiн суворо спинив її:
- Нiкуди ви не пiдете, люба моя. Лежiть у своєму гамаку i не думайте вставати. Ранiше нiж через доби двi-три я не дозволю вам рухатися.
- Ой! - незадоволено озвалася Галя. - Аж двi-три доби!
- Так, якщо не бiльше. Ми не знаємо ступеня активностi цього мiнералу. Треба буде ще вимiрити, якщо Вадим не зробив уже цього. Так чи iнакше, але ваше щастя, Галю, що ви були в скафандрi, коли несли зразки. Металева сiтка, яка вкриває гумову тканину скафандра, дещо нейтралiзувала радiоактивний вплив мiнералу. Iнакше було б значно гiрше. Отож, лежiть i мовчiть. Вам прописаний постiльний режим!.. А, Вадиме! Нарештi! Якi наслiдки?
Втiм, навряд чи треба було запитувати Сокола про наслiдки його дослiджень. Геолог не увiйшов, а влетiв до каюти. Потiм вiн проробив кiлька неймовiрних танцювальних рухiв, що закiнчилися стрибком чи не пiд саму стелю. Його очi сяяли, нiс i одна щока були заплямованi чорнилом i якимсь червоним хiмiчним реактивом. Захлинаючись вiд збудження, Сокiл вигукнув: