Лис летів, немов уві сні, і лише десь у закутку свідомості в нього лунало: «Ось і кінець, ось і кінець! Телескоп, телескоп, телескоп!»
Показався пагорб Акахаґі. Лис погнав навколо, сподіваючись урятуватися в норі.
І вже пірнав униз головою під землю, майнувши задніми лапами в повітрі, аж тут налетів болотяник. Мить — і понівечений лис висить у нього в руках, вишкіривши зуби, наче в посмішці.
Болотяник жбурнув лиса на землю й почав топтати ногами.
А потім поліз у нору. Там було темно й порожньо, лише стіни виляскували червоною глиною. Роззявивши рота, з якимось химерним відчуттям, болотяник видостався назовні.
Потім сягнув рукою до кишені плаща мертвого лиса. Витяг звідти лише пару поруділих колосків місканта. І гірко заридав уголос.
Сльози ринули дощем на лиса, але той лише посміхався, дивно вивернувши голову, й ніяк не хотів оживати.
© 2004 Ігор Дубінський (переклад українською мовою)