— А може, віддати наказ маувам…
— Хто ж віддасть такий наказ?
Старший наглядач важко зітхнув.
— Я зв’яжуся з Радою. У них можуть бути всі дані. Може, вони щось запропонують.
Отже, через п’ятнадцять з гаком років гурріани розбирали свою базу по той бік Місяця.
Вони нічого не домоглися. Ядерної війни між великими приматами не відбулося, і навряд чи вона могла колись відбутися.
Та попри всі майбутні страхіття, якими це загрожувало, Деві-ен нетямився від щастя. Не було рації думати про майбутнє. Тепер він покидав цей найжахливіший з жахливих світів.
Він спостерігав, як Місяць провалився вниз, а потім змалів до ясної пляминки разом із планетою і Сонцем самої системи; нарешті все це загубилося між сузір’ями.
І лише тоді всю його істоту заполонила полегкість. І лише тоді його торкнувся перший легкий докір сумління: «А могло б…»
Він сказав Старшому наглядачеві:
— А все могло б обійтися добре, якби нам не забракло терпцю. Вони могли б таки втягтися в ядерну війну.
— Ох, сумніваюся. Психічний аналіз…
Старший наглядач не доказав, але Деві-ен зрозумів. Дикуна повернули на планету з найменшою для нього шкодою. Події останніх тижнів з його пам’яті усунули. Землянина залишили біля невеликого населеного пункту неподалік від того місця, де його вперше побачили. Одноплемінники подумають, що він заблукав. А втрату ваги, синці, амнезію пояснять злигоднями, яких він зазнав.
А от шкода, якої він заподіяв…
І чого вони тільки привезли його на Місяць? Могли б ще якось присилувати себе до думки розпочати війну. Якось би подумали, як скинути бомбу, виробили б якусь обхідну, непряму стратегію…
Але дикун своїм описом грифа все перекреслив. Він зламав Деві-ена й Старшого наглядача. Коли всю інформацію передали на Гуррію, то ефект виявився неабияким. Наказ ліквідувати базу надійшов негайно.
— Повік не братиму участі в колонізації, — сказав Деві-ен.
— З нас нікому більше не доведеться, — сумовито відгукнувся Старший наглядач. — З’являться дикуни з тієї планети, вдеруться в Галактику великі примати з їхнім способом мислення, а це — кінець…
Ніс Деві-ена засіпався. Кінець усьому, всьому доброму, що зробила Гуррія для Галактики, і всьому доброму, що вона могла б іще зробити в майбутньому.
— Нам слід було скинути… — але він не докінчив.
Яка користь із слів? Вони пожертвували б усією Галактикою, але так і не скинули б бомби. Якби змогли це зробити, то самі стали б великими приматами з їхнім способом мислення, а існують речі гірші, ніж просто кінець усього.
Деві-ен думав про грифів.