Раджу вам, молодий чоловіче, позбутися радикальних поглядів подібного роду, твердо сказав Деригвізд. Вільні вибори на цій планеті будуть проведені так, як завжди проводяться вільні вибори. І далі, після всебічного розгляду нашої проблеми я прийшов до висновку, що передбачуваний візит до Його Шаленства може збагатити вас коштовним досвідом. Такий візит, треба думати, дозволить вам краще освоїтися з тонкощами дипломатичного протоколу.
Але сер, сказав Магнан. Пан Ретиф необхідний мені для складання Зведеного донесення про відомості щодо донесень стосовно підліткової злочинності та…
Боюся, Магнане, вам доведеться розбиратися з ним наодинці. А тепер, джентльмени, назад, до розгулу демократії! Що стосується вас, Ретифе… і Посол простромив останнього кинджальним поглядом, раджу вам поводитися серед громілів як можливо скромніше. Мені не хотілося б одержати повідомлення про який–небудь сумний інцидент.
Зроблю все можливе, сер, щоб подібне повідомлення до вас не дійшло, весело відповів Ретиф.
3
Зелене вранішнє сонце Оберону виливало тепле світло, коли Ретиф, осідлавши витривалого битня трохи меншого і більш сумирного родича лютих топтунів, що приручаються громілями, виїхав з міських воріт. На вершинах дерев заливалися веселими трелями жовті та сині сміюки, обережні струминники шебуршилися у траві. Мірне посвистування безрогих жуків, зкликаючих свій молодняк, робило всю цю ідилію заколисуючою.
Ретиф минув район охайних маленьких ферм, де кремезні селяни–дубняки, угледівши його, роззявляли роти і застигали на ріллі. Дорога, звиваючись, стала забиратися у пагорби і ліс обступив її. Після полудня Ретиф спішився, стриножив битня, присів поблизу водоспаду, і ґрунтовно перекусив бутербродами з паштетом, запиваючи їх «Чорним Бахусом» із фляжки. Він саме докінчував еклер зі збитими вершками, коли над вухом його просвистіла і на шість дюймів встромилася в щільний синій стовбур дерева нюню, яке стояло прямо за ним, двофутова стріла.
Ретиф неквапливо піднявся, позіхнув, потягнувся, витяг з кишені наркотичну ванільну паличку і підпалив її, не перестаючи весь цей час обнишпорювати очима підлісок. Щось мигнуло в кущах жартяка, друга стріла пронеслася поруч, ледь не зачепивши його за плече, і з шелестом зникла в підліску. Ретиф, вдавши, начебто він нічого цього не помітив, ліниво ступнув убік дерева нюню і відразу ковзнув за нього. Тут він швидко зігнув гнучку гілку, яка виросла з двофутового пенька та діставала Ретифу до поперека, і застромив кінець її у волохату пористу кору, використовуючи як клин тліючу паличку, величиною не більше сірника. Потім він поспішно ретирувався, намагаючись, щоб дерево залишалося між ним і невидимим лучником, та сховався в густому чагарнику.
Пройшла хвилина; тріснула гілка. Неподалік від дерева виник здоровенний татуйований громіль, велике, кряжисте тіло якого обтягали брудні шовки, кулак величиною з добру каменюку стискав короткий, товстий, вигнутий самостріл з відтягнутою тятивою і стрілою, яка трималася на зарубці. Мисливець за черепами навшпиньках підібрався ближче до дерева, потім стрибком обігнув його і, зрозумівши, що здобич щезла, повернувся, вдивляючись у підлісок.
У цю мить зігнута гілка, звільнена згорілою наркотичною паличкою, стрімко розпрямилася і довбонула здивованого лучника по відвислому заду, обтягнутому зеленим вельветом. Лучник підскочив (стріла, смачно чавкнувши, встромилася в сиру землю біля його ніг) і завмер.
Не бийте мене більше, пане! сумним тенором заблагав він. Це мене великі хлопчиськи підучили…
Ретиф неквапливо вийшов з укриття, кивком привітав громіля і витягнув самостріл з його ослаблої руки.
Непогана робота, сказав він, розглядаючи зброю. Це гроачі отут торгували такими?
Торгували? с відтінком гнівної образи сказав громіль. Думаєш, раз твій напарник тицьнув мені в спину кинджал, так ти можеш наді мною знущатися? Я відняв його у п'ятиоких у відкритому і чесному бою, хочеш вір, хочеш ні.
Вибачаюся, сказав Ретиф. Він витяг із сагайдака стрілу, примірив її до самостріла і недбало довідався: А ти, випадково, не зі зграї Гордуна?
Та отож, що не випадково, багатозначно відповів громіль. Я витримав Спокусу, як і інші розбійники.
Дуже добре, що ми зустрілися, озвавсь Ретиф. Я саме направляюся з візитом до Його Шаленства. Проводиш мене до нього?
Громіль розпрямив двохсотдев'яностофунтове тіло.
Можеш сказати своєму дружку, щоб починав мене мучити, відповів він з легким тремтінням у голосі. Фім Дурн на роль зрадника не годиться.
Я, власне, не те щоб зрадництво мав на увазі, протестуюче мовив Ретиф. Просто мав намір попрактикуватися у дипломатії.
Погрозами ти від мене нічого не доможешся, проголосив Фім Дурн.
Це я вже зрозумів, сказав Ретиф. Але якесь рішення має існувати.
Жоден чужинець не ввійде в становище Гордуна інакше як бранцем, проголосив громіль, викотивши на Ретифа мерехтливі очі. Ах, сер, не могли б ви попросити вашого кореша, щоб не штиркав так боляче? Я побоююся, що він продере мій камзол, а він єдина пам'ять про мою стареньку мамуню, вона колись зперла його спеціально для мене.
Виходить, говориш, не інакше як бранцем, Фіме? До речі, я зараз один, без корешів.
А коли так, підозріло промовив після недовгого міркування Фім Дурн, то що там за злидень колупається ножиком у моїх сонних залозах?
Наскільки я розумію, щиросердно відповів Ретиф, тут нікого, крім нас двох, немає.
Громіль обережно повернув голову, оглянув себе ззаду і, невдоволено фиркнувши, щигликом відкинув нахабну гілку.
Уява в мене занадто вразлива, от що, пророкотав він, і з сердитою міною повернувся до Ретифа. Ну, а тепер…
Не забувай, самостріл усе ще у мене, із приємністю нагадав Ретиф.
Багато користі він тобі принесе, прогарчав, наближаючись, Фім Дурн. Тільки справжній громіль здатен натягнути його тятиву.
Правда? Ретиф наклав і легким рухом відтягнув стрілу, так що наконечник її виявився на луці, який зігнувся в круту дугу. Ще один дюйм і міцне шарувате дерево, голосно крекнувши, тріснуло.
Я зрозумів, що ти мав на увазі, сказав Ретиф. Утім, вироби гроачів ніколи особливою якістю не відрізнялися.
Ти… ти зламав його! повним глибокого розпачу голосом вимовив Фім Дурн.
Не засмучуйся, мені буде неважко вкрасти для тебе новий. У нас у кімнаті відпочинку є кілька дамських моделей, з якими тобі не доведеться особливо напружуватися.
Але… я вважаюся найдужчим лучником у зграї!
Плюнь, Фіме, не переймайся. Краще уяви, як вони стануть тебе поважати, коли ти приведеш власноручно полоненого тобою живого землянина.
Як це?
А так. Подумай сам, я отут зовсім один, зброї в мене ніякої немає, чого ж мені пручатися?
Так… але однак же…
Знаєш, усе–таки краще буде, якщо ти приведеш мене бранцем, ніж якщо я сам туди заявлюся та й ще скажу, що це ти показав мені дорогу.
Невже ти зважишся на настільки брудний обман? задихнувся Фім.
Ясно зважуся, якщо ми негайно не вирушимо у дорогу, завірив його Ретиф.
Ну добре, зітхнув Фім. Схоже, подітися мені нікуди. Вірніше, це тобі нікуди подітися. Крокуй уперед, бранець. Залишається тільки сподіватися, що Його Шаленство нині в доброму гуморі. Інакше він підніме тебе на дибу і ти йому миттю все викладеш!
4
Декілька дюжин здоровенних мужиків, які ліниво тинялися навколо загального кухонного казана, чи валялися у тіні смугастого навісу, натягнутого між деревами, з помірним інтересом дивилися на появу їдучого на битні Ретифа та слідуючого за ним Фіма Дурна верхи на топтуні. Фім їв самотнього землянина очима, покрикуючи на нього, щоб той квапився.
Тпру, валайдо, приїхали! проревів він. Злазь і чекай, доки я не отримаю вказівок Його Шаленства чи відразу нам тебе порішити чи трохи побавитися, поки ти ще живий!
Гей, що це за чудовисько, Дурне? гаркнув великий, нескладний розбійник, коли Ретиф зіскочив із сідла. Не інакше, як чужоземець?
Ясна річ, не оберонець, промовив інший. Може це двоокий різновид п'ятиоких?
Відваліть від нього, душогуби! проревів Фім. Геть з дороги! Я спіймав цього земляника, щоб розважити великого Гордуна його нахабними промовами!