Великий вождь абияк вибрався з гамака і штовхнув носком взутої в чобіт ноги Дір Багреця, від чого той зі стогоном прийняв сидяче положення.
Вставай, лежню! проревів Гордун. Йди–но, призви сюди пару пройдисвітів, щоб вони одягнули мене для офіційного дійства! Та й гостю моєму будуть потрібні відповідні шати. Він зміряв Ретифа поглядом. Але не перевдягайся поки, їх як слід не роздерли і не загвездали.
Суворі у вас ритуали, зауважив Ретиф.
Це поки що не ритуали, поправив його Гордун. Ритуали будуть потім. У першу чергу тебе очікує Спокуса. Якщо ти її переживеш, я накажу моєму шевцю вдягти тебе в одіяння, яке личить віце–отаману громілів.
6
На Церемоніальній Арені, відведеній для Спокуси Номер Один вирубці посередині лісистого схилу, з якого відкривалася захоплююча панорама долини, у безлічі товклися одноплемінні громілі, добродушно сварячись, обмінюючи кпинами, укладаючи парі, викликаючи один одного на двобої та приймаючи виклики, передаючи з однієї нещадної руки в іншу міхури з вином.
А нуж бо, всі геть із Кола Першої Спокуси! закричав Дір Багрець і взявся роздавати обіруч важкі потиличники в підтвердження серйозності сказаного. Чи, може, хтось з вас бажає заодно з новачком поставити свою голову на кін?
Жителі гір розступилися, очистивши коло біля п'ятдесятьох футів у поперечнику, в середину якого і вивели Ретифа.
Давай–давай, розступайся. Найменше, що ми можемо зробити, це дати чужоземцю побільше повітря, говорив Дір Багрець, відштовхуючи стоячих у першому ряді ще на ярд назад. Так ось, Ретифе, тебе чекає тяжкий іспит, але він покаже тобі відвагу громілів, які пред'являють до самих себе настільки непосильні вимоги!
Він раптом замовк, оскільки в оточуючих вирубку заростях почувся якийсь важкий хрускіт. Двоє громілів, які стояли у задньому ряду, злетіли в повітря, немов підірвані на міні, і з кущів вискочив величезний футів семи в холці дикий топтун із страшенними, загнутими донизу іклами. Інерція пронесла його крізь ряди глядачів у внутрішнє коло, отут він зупинився, ляскаючи по повітрю коротким хвостом і поводячи всюди головою, немов би в пошуках нової мішені. Нарешті, вогненний погляд його зупинився на Дір Багреці.
Не мала баба клопоту, з деякою досадою зауважив останній, тим часом як тварюка нахилила голову і кинулася на нього.
Крокнувши вбік, громіль здійняв кулак, величиною і вагою схожий на бойову сокиру, і зі звучним «блям!» опустив його на череп кровожерливого чудовиська. Невдашливий звір, захоплений ударом у стрибку, перервав політ і врізався мордою в землю біля ніг Ретифа.
Непоганий окомір, зауважив той.
Можна подумати, що ця худоба навмисно заявилася сюди, щоб загидити нам усю справу, невдоволено сказав Дір Багрець і додав, звертаючись до пари громілів: відволочіть–но дурну тварину вбік. Нехай погуляє за свою настирливість у збруї. А тепер, він повернувся до Ретифа, ти як, готовий…?
Ретиф заохочувально посміхнувся.
Ну добре. Виходить, перший іспит буде таким: вдихни глибше і не дихай, доки я не дорахую до десяти! Дір Багрець уважно вдивився в обличчя Ретифа, сподіваючись знайти на ньому ознаки розпачу. Не вгледівши таких, він розчаровано підняв палець.
Гаразд: вдихай!
Ретиф вдихнув.
одиндватричотирипя'тьшістьсімвісімдев'ятьдесять, квапливо випалив Дір Багрець і здивовано уп'явся на спокійно стоячого перед ним землянина. Почулося кілька схвальних вигуків, потім рідкі оплески.
Добре, пробурчав Дір Багрець. Для чужоземця ти, як на мене, справився дуже пристойно. Навіть майже і не посинів. Моя така думка, що іспит ти пройшов.
Гей, крикнув хтось з переднього ряду глядачів, А він не того…?
Він ще не…? поцікавився інший.
Та він, схоже, так і не видихнув, здивовано випалив третій.
Звичайно, видихнув, дурень! заревів Дір Багрець. Як міг він не видихнути? Навіть Великий Майстер, Почесний Зарізяка Дирдир Сивуха зміг протриматися всього до дванадцяти! Він уважно вдивився на Ретифа і непевно промурмотав: Ти, це, дихати почав уже…?
Зрозуміло, завірив громіля Ретиф. Це я так, на публіку граю.
Дір Багрець схвально хрокнув.
Уже якщо всю правду сказати, довірчо прошептав він, так, по–моєму, тебе на всі тринадцять вистачило. Вправлявся, мабуть, з гарним душителем?
Я ж розповідав про Нараду співробітників, ти хіба забув? нагадав Ретиф.
Забудеш отут, як же, хмуро сказав Дір Багрець. Добре, землянику, пішли на Другу Спокусу. От побачиш, ця буде крутіша першої.
Він поліз схилом нагору, Ретиф слідував за ним по п'ятах, за Ретифом валила вся інша братія. Стежина незабаром згинула, вони йшли краєм кам'янистого яру, що звивався між майже стрімкими скелями, які обступили його. Поки громілі, тримаючись за стіну і пхаючи один одного, проштовхувалися вперед, щоб устигнути зайняти зручніші місця, з крихких схилів на них сипалися дрібні камінці. Середніх розмірів каменюка зірвалася з верхньої крайки обриву, стрибками понеслася до низу, просвистівши над їхніми головами і, ухнувши, зникла серед дольніх дерев. Похід завершився у маленькому природному амфітеатрі, дно якого густо встеляли різних розмірів камені. Глядачі розсілися поверху, тим часом, як камінці продовжували зі стукотом обсипати випробуваного з випробувачем, котрі самотньо стояли внизу, немов у центрі мішені. У ярді від Ретифа трахнувся і бризкнув осколками добрий кругляк величиною з людську голову. Здоровенна брила розміром з концертний рояль, що висіла прямо над ним, зловісно крекнула і, обсипавши його кам'яним дощичком, на шість дюймів сповзла донизу.
А якщо один такий камінець влучить прямісінько у кандидата, що тоді? поцікавився Ретиф.
Вважається поганим знаменням, відповів Дір Багрець. Ох це докучливе сміття! додав він, коли невеликий осколок каменю звучно вдарив його по загривку. Ці перешкоди не дають нам зосередитися на урочистості майбутнього!
Навпаки, чемно заперечив Ретиф. Як на мене, вони надають тому що відбувається додаткової цікавості.
Умгу. Можливо, Дір Багрець глянув з відсутнім виглядом нагору і злегка відвів голову, ухиляючись від кам'яного снаряда величиною з бейсбольний м'яч, який намірився вибити з нього мізки.
Отже, чужоземцю! звернувся він до Ретифа, Приготуйся до того, щоб пізнати момент істини! Тобі слід нахилитися… він витримав значну паузу, і торкнутися носків твоїх ніг!
Коліна згинати можна? відтягаючи неминуче, запитав Ретиф.
Згинай що хочеш, презирливо вимовив Дір Багрець. Готовий заприсягтися, що подібних діянь тобі на ваших Нарадах співробітників робити не доводилося!
Що вірно, то вірно, визнав Ретиф. Бувало, щоправда, витягати самого себе з болота за п'яти, але тут подібність чисто поверхнева.
Він зробив серйозне обличчя, плавним рухом зігнувся і пальцями торкнув носки своїх туфель.
Мама рідна! викрикнув хтось. З першого разу впорався!
Навіть замаху не зробив! додав інший. Цього разу оплески були загальними.
Не дуже чисто за стилем, пробурчав Дір Багрець, але, мабуть, зійде. Однак, тепер тобі треба буде пройти через Третю Спокусу, і там уже ніякі трюки тобі не допоможуть. Вперед.
І ледь вони зробили кілька кроків, як голос громіля потонув у громових розкатах, з якими гепнувся на тільки–но залишене ними місце кам'яний рояль.
7
Щоб потрапити на Третю Арену, знову довелося тягтися нагору вузькою просікою, яка привела усю компанію на порожній скельний схил. У п'ятдесяти футах від нього здіймався з безодні кам'яний шпиль із пласкою вершиною, яка з'єднувалася з головним піком звивистою кам'яною грядою дюймів у шість завширшки, це якщо не вважати однієї ділянки на самій середині гряди, де вона звужувалася, стаючи не ширше леза ножа. Дір Багрець неспішно потупав цим вузьким містком, із задоволенням озираючи краєвиди, які відкривалися звідси.
Розкішний пейзаж, а, Ретифе? запитав він через плече. Роздивись його гарненько, може, це останнє, що ти бачиш у житті. Майбутній твій іспит, перетворив чимало могутніх громілів у белькочучих усяку нісенітницю хлюстиків.
Ретиф спробував гряду ногою начебто тримає. Намагаючись не відводити очі від очікуючої попереду кам'яної площадки, він швидко перемахнув гряду.
А тепер, сказав Дір Багрець, можеш звернутися з короткою молитвою до бісів, які тебе охороняють, чи кому там ви, чужоземці, молитеся, тому що Третя Спокуса напевно повергне тебе у прах.
Дякую, але всі потрібні заклинання я уже зробив, сказав Ретиф. Не далі, як учора, мені довелося говорити тост на честь прибулих із Землі ревізорів.